Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів підприємства (на прикладі ВАТ «Чернігівський молокозавод»)

- у разі використання  цього методу величина залишкової  вартості об’єкта основних засобів  зменшується, а сума нарахованого  зносу зростає з року в рік  на одну й ту саму суму.

Системи прискореної амортизації  – це система зменшення залишкової вартості, система прискореного зменшення  залишкової вартості та кумулятивна  система.

Сутність систем: величина амортизаційних відрахувань першого  року є максимальною і поступово  знижується протягом строку корисної експлуатації основних засобів. Темпи  зменшення залежать від обраної  системи амортизації.

Переваги систем:

- передбачають нарахування  найбільшої суми амортизації  на початковому етапі експлуатації  активу та подальше її зменшення  з року в рік протягом

загального терміну його корисного використання;

- дозволяють швидше, порівняно з системою рівномірної амортизації, відшкодувати вартість основних засобів, причому сума максимального відшкодування припадає на перший рік використання основних засобів;

- доцільно використовувати для активів, які більш інтенсивно використовуються на початковому етапі експлуатації та їх ефективність зменшується з року в рік.

2) Зменшення  залишкової  вартості,  за   яким   річна   сума амортизації визначається  як добуток залишкової вартості  об'єкта на початок звітного  року  або  первісної  вартості  на  дату  початку нарахування   амортизації та річної норми  амортизації.  Річна норма амортизації  (у відсотках) обчислюється як  різниця між одиницею  та результатом   кореня ступеня кількості років  корисного використання об'єкта  з результату від ділення ліквідаційної  вартості об'єкта на його первісну  вартість.

=ЗВ(ПВ)*N ,                                    (1.2)

                де N – річна норма амортизаційних відрахувань.

N=1-Т*.                                      (1.3)

3) Прискореного зменшення  залишкової вартості,  за яким  річна сума  амортизації  визначається  як  добуток  залишкової  вартості  об'єкта  на  початок  звітного  року або первісної вартості  на дату початку нарахування  амортизації та річної норми   амортизації,  яка обчислюється  відповідно до строку корисного  використання об'єкта і подвоюється.

=ЗВ(ПВ)*N,                                  (1.4)

N=*2.                                               (1.5)

Метод прискореного     зменшення     залишкової      вартості застосовується   лише  при  нарахуванні  амортизації  до  об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

4) Кумулятивного, за яким  річна сума амортизації визначається  як  добуток  

вартості,   яка   амортизується,   та   кумулятивного  коефіцієнта.   Кумулятивний   коефіцієнт  розраховується  діленням кількості  років,  що  залишаються  до  кінця   строку   корисного  використання  об'єкта  основних засобів,  на суму числа років  його корисного використання.

=(ПВ-Л)*,                                       (1.6)

де  – кумулятивний коефіцієнт і-го року.

Кумулятивна система є  досить штучною. Сума амортизації, нарахована з її використанням, часто не узгоджується ні з фактичним використанням  активу, ні з обсягом виробленої продукції, а отже, не узгоджується і з отриманими від експлуатації основних засобів доходами.

5) Виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як  добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт,  послуг) та виробничої ставки  амортизації.  Виробнича  ставка  амортизації обчислюється  діленням вартості,  яка амортизується,  на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

=Q*C,                                            (1.7)

де Q – фактичний місячний обсяг продукції (робіт,  послуг);

C - виробнича  ставка  амортизації.

С = ,                                          (1.8)

де Q очік - загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Цю систему краще використовувати  у тому разі, коли щодо об’єкта основних засобів, на який нараховують амортизацію, можна визначити очікуваний обсяг  виробленої продукції протягом всього строку його використання.

Метод має такі переваги:

- амортизація нараховується  пропорційно до ступеня фактичного  зносу основних засобів;

- за умов використання  цієї системи сума нарахованої  амортизації відповідає величині  фізичного зносу;

- використання системи  є доцільним, коли економічна  корисність того чи іншого  активу зменшується швидше через  експлуатацію у виробництві, ніж  просто через плин часу. [6, c.152-160]

Амортизація об'єктів груп 9,  12, 14, 15 ( див. табл.1.1) нараховується за прямолінійним і виробничим методами. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних  фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50  відсотків його  вартості,  яка амортизується,  та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання  з балансу)  внаслідок невідповідності критеріям визнання  активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості. На основні засоби  груп  1  та  13  амортизація не нараховується.[1]

Суми   амортизаційних   відрахувань   не  підлягають вилученню  до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Нарахування   амортизації   в   цілях  оподаткування здійснюється підприємством  за  методом,  визначеним  наказом  про облікову політику з  метою складання фінансової звітності,  та може переглядатися  в  разі   зміни   очікуваного   способу   отримання економічних вигод від його використання.[1]

Спрацювання основних засобів. Необхідність постійного відтворення основних засобів зумовлена тим, що основні засоби в процесі тривалого функціонування можуть фізично і морально спрацьовуватися (зношуватися).

  Фізичне спрацювання – це втрата основними засобами своєї споживаної вартості внаслідок:

1) використання в процесі   виробництва;

2) під впливом чинників  навколишнього природного середовища.

Моральне спрацювання  – це втрата основними засобами своєї вартості внаслідок:

1) підвищення продуктивності  праці в галузях, які виробляють  засоби праці (на ринку з’являється дешевше устаткування тощо);

2) поява на ринку більш  продуктивних засобів праці, що  мають кращі техніко-економічні  характеристики.[16, c.110]

Формою компенсації часткового фізичного спрацювання основних засобів є їх ремонт, морального – модернізація. Відшкодування повного  фізичного і морального зносу  здійснюється шляхом заміни об’єктів основних засобів новими (табл.1.2).[6, c.174]

Таблиця 1.2

Характеристика спрацювання  основних засобів

Причини спрацювання	Вид спрацювання		Форми компенсації спрацювання
Використання в процесі  виробництва	Фізичне	Часткове	Ремонт
Вплив агресивних чинників навколишнього середовища		Повне	Заміна об'єктів новими
Підвищення продуктивності праці в галузях, які виробляють засоби праці	Моральне	Часткове	Модернізація
Поява на ринку більш продуктивних засобів праці, що мають кращі техніко-економічні характеристики		Повне	Заміна об'єктів новими

 

У разі, коли швидкість амортизації  основних засобів за обраною системою відповідає темпам їх фізичного і морального спрацювання, величина нарахованої амортизації протягом строку використання буде відповідати сумі нарахованого зносу. Тоді оцінюємо величину спрацювання на певний момент часу як суму амортизаційних відрахувань за фактичний строк використання основних засобів і маємо змогу об'єктивно охарактеризувати стан основних засобів підприємства за допомогою таких показників:

1) ступінь спрацювання ( ) визначається за формулою

=(/ПВ)*100,                               (1.9)

де — сума амортизаційних відрахувань (сума зносу) за фактичний строк використання основних засобів;

 

м — фактичний строк використання основних засобів на момент оцінки їх стану;

ПВ — первісна (відновна) вартість основних засобів на момент оцінки;

2) ступінь придатності (С_п)можна визначити за такою формулою:

С_п=(ЗВ/ПВ)*100,                                (1.10)

де ЗВ — залишкова вартість основних засобів на момент оцінки.[6, c.175]

Відтворення основних засобів  – це процес безперервного оновлення  всієї сукупності основних засобів підприємства (рис.1.1).  Період повного відтворення конкретного елемента основних засобів визначається часом, протягом якого засіб праці віджив свій вік і підлягає заміні іншим екземпляром того самого роду.

Щодо сукупності основних засобів підприємства як вартісної  категорії існування засобів  праці можна виділити такі види відтворення:

- просте: має місце у  разі, коли обсяг введених в  експлуатацію основних засобів  (ОЗ_вв) за певний період часу дорівнює обсягу вибулих з підприємства основних засобів (ОЗ_виб) за той самий період. Вводитись в експлуатацію можуть основні засоби, придбані шляхом купівлі за гроші, отримані в обмін на інші активи, отримані безкоштовно або як внесок до статутного капіталу. До основних операцій з вибуття основних засобів належать: продаж, ліквідація, безоплатна передача;

- розширене, ознакою якого  є перевищення суми введених  за певний період основних  засобів над сумою вибулих  за той самий період;

-  звужене: має місце  у разі, коли вартість введених  за певний період основних  засобів менша за вартість  вибулих за той самий період.[6, c.176]

 

     Рис.1.1[30,c.114]

Відтворення основних засобів                             

 

Для характеристики інтенсивності  процесу відтворення основних засобів  застосовують такі показники:

1) коефіцієнт введення:

К_вв=ОЗ_вв/ОЗ_к.р;                                    (1.11)

 

2) коефіцієнт вибуття:

К_виб=ОЗ_виб/ОЗ_п.р;                                    (1.12)

3) коефіцієнт приросту:

К_прир=(ОЗ_вв-ОЗ_виб)/ОЗ_п.р,                             (1.13)

де ОЗ_п.р – первісна (відновна) вартість основних засобів на початок року;

ОЗ_к.р – первісна (відновна) вартість основних засобів на кінець року.[28]

Коефіцієнти введення (вибуття) основних засобів характеризують частку, яку становлять введені (вибулі) за період основні засоби від вартості всієї сукупності основних засобів підприємства. Коефіцієнт приросту вказує, на яку частку збільшилася сукупність основних засобів підприємства за досліджуваний період. Для зручності аналізу процесу відтворення основних засобів зазначені показники виражають у відсотках.

Будь-яке підприємство має  приділяти значну увагу процесам відтворення, а саме: доцільності застосування тих чи інших форм відтворення основних засобів (рис. 1.2), їх своєчасності, оптимізації джерел відтворення та вартості ресурсів, які витрачаються з метою фінансування цих процесів. Послідовне дотримання наведених принципів має відобразитися на оптимальних значеннях показників, які дають узагальнюючу оцінку стану основних засобів підприємства, що, у свою чергу, позитивно впливатиме на інвестиційну привабливість підприємства, зростання його капіталізації тощо.[6, c.178]

Форми відтворення основних засобів                          Рис.1.2

 

 

 

 

 

Ремонт основних засобів — це усунення ушкоджень, поломок, вад основних засобів з метою відновлення їх експлуатаційних якостей.

Розрізняють поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів.

Поточний ремонт — це ремонт, при якому заміняються  зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки  в робочому стані машин, устаткування тощо.

Середній ремонт — це ремонт, при якому заміняються  зношені деталі, вузли, конструкції  обмеженої номенклатури без повного  розбирання об'єкта, що ремонтується.

Капітальний ремонт — це ремонт, що передбачає повне розбирання об'єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій  тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних  показників об'єкта, що ремонтується.

Модернізація діючого  виробничого устаткування – удосконалення  виробничого устаткування з метою  запобігання техніко-економічному старінню та підвищення техніко-експлуатаційних  параметрів до рівня сучасних вимог.

Реконструкція основних фондів – розширення та переобладнання основних фондів, які створюють умови для  виробничого процесу.[21,c.111]