Роздрібна торговельна мережа

     Сучасна практика здійснення торговельного  продажу матеріальних благ підтверджує потребу в додержанні принципу групування суб'єктів роздрібної торгівлі за ознакою єдності зосередження крамниць і торгових одиниць, відмінних за асортиментним профілем, а отже і спеціалізацією, в єдиному центрі торговельно-сервісного обслуговування. Такий підхід до організації обслуговування населення на сьогодні є найперспективнішим, оскільки дозволяє не тільки максимально збільшувати кількість потенційних покупців для всіх суб'єктів даного згрупованого центру торгівлі (нерідко різних форм власності, організаційно-правової підпорядкованості, потенціалу тощо), але й максимально повно враховувати потреби споживачів за рахунок можливості задовольняти потреби різних за соціальним, майновим та дохідним становищем верств населення.

     В ході формування мережі роздрібних торговців ринкового типу у вітчизняній галузі роздрібної торгівлі підвищується значення вимог до її організації, які є базовими як для розвинутих, так і для пострадянських країн. До основних із них належать:

> максимальне  наближення до покупців;

> оптимальна забезпеченість споживачів мережею;

> дотримання  раціональних типів і видів  спеціалізації;

> забезпечення  рентабельності роботи.

     Підпорядкованість торговельної мережі вимозі максимального  наближення до покупців безпосередньо  випливає із суті й головного завдання роздрібної торгівлі — максимально повного забезпечення потреб споживачів. При цьому наближення до споживачів є взаємною потребою як роздрібних торговців, оскільки дозволяє планомірно організовувати процес реалізації, так і покупців, бо скорочує затрати їх часу на здійснення купівель. Наближення роздрібних продавців до покупців у сучасних умовах зростає не тільки за рахунок подрібнення торговельної мережі, але й унаслідок використання нових комп'ютерно-комунікаційних і збутово-реалізацій-них технологій.

     Вимога  оптимальної забезпеченості споживачів мережею роздрібних торговців визначається такими факторами:

> склад і  чисельність, спеціалізація і  характер зайнятості населення;

> щільність  і складений тип розселення  мешканців за територією;

> відповідність типів і достатність кількості роздрібних торговців контингенту обслуговування.

     Додержання  раціональних типів і видів спеціалізації  в сучасних умовах забезпечується не тільки зрослою міжвидовою і внутрішньовидовою  конкуренцією в ; галузі роздрібної торгівлі, але й необхідністю уніфікації будівництва та експлуатації об'єктів торговельного обслуговування, раціоналізації й індустріалізації торговельно-технологічних процесів у торговельній мережі та потребою неухильного підвищення рівня обслуговування споживачів.

     Забезпечення  рентабельності роботи роздрібних торговців  є загальною вимогою функціонування будь-яких суб'єктів комерційної  діяльності в ринкових умовах і потребує постійної оцінки динаміки споживчого ринку, правильного вибору спеціалізації  з урахуванням рентабельності окремих груп торговельного асортименту, урахування реальних доходів населення і його купівельних фондів.

     У складі мережі роздрібних торговців  можна виділити п'ять основних видів-стаціонарну, посилкову, електронну, напівстаціонарну і пересувну (рис. 1 її Види роздрібних торговців класифікуються за такими ознаками: ступенем сталості місцезнаходження, принципами організації роботи, характером капітальності споруди.

     За  ступенем сталості місцезнаходження розрізняють  стаціонарну, напівстаціонарну і пересувну мережу. Якщо стаціонарна мережа роздрібних торговельних підприємств відрізняється над тривалим терміном функціонування в конкретному місці, то напівстаціонарна може бути без особливих затрат сил і засобів оперативно переміщена в будь-яке місце, а пересувна взагалі не прив'язана в територіальному масштабі і весь час маневрує. За рамки поняття місцезнаходження виходять види мережі, віднесені до віртуальної торгівлі, — посилкова й електронна, які в даному контексті є екстериторіальними, їх місце розташування не має жодного значення для покупців.

     Основні принципи організації роботи роздрібних торговців дозволяють поділяти їх на роздрібних, дрібно-роздрібних і віртуальних. У складі мережі підприємств роздрібної торгівлі власне роздрібну її частину становлять магазини і палатки, тоді як до дрібно-роздрібної частини торговельної мережі належать кіоски, ятки, автомати, пункти пересувної торгівлі, нестаціонарні торгові одиниці тощо. При цьому віртуальна торгівля посідає окреме, особливе місце оскільки здійснюється за допомогою особливих прийомів і методів, побудованих на застосуванні електронних засобів передачі інформації і характеризується не параметрами приміщень або споруд, а потужністю і швидкодією інформаційної системи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1 Види роздрібної торговельної мережі

     За  характером капітальності споруд мережа роздрібних торговців поділяється  на декілька типів: капітальні магазини; легко конструкційні павільйони, автомати; некапітальні палатки, кіоски, ятки, торгові місця; мобільні засоби пересувної, розвізної і розносної торгівлі

     Під магазином розуміють об'єкт для  роздрібного продажу товарів, що займає окремий будинок або влаштоване приміщення в капітальній споруді, мас торговельну залу для покупців і низку технологічних приміщень для експедиції, підсортування, зберігання ново-отриманих товарів.

     Особливим типом роздрібних торговців є  електронний віртуальний магазин  — квазі-інститут торговельного  обслуговування, що існує віртуально, умовно, поєднуючи реальних, але територіально роз'єднаних продавців і покупців. Сучасна віртуальна торгівля — це відкрита електронна комп'ютерна мережа з необмеженим доступом до неї через засоби зв'язку будь-якого користувача персонального комп'ютера. У практиці торговельного обслуговування зберігається також посилкова торгівля — особливий вид торгівлі, яка була попередником віртуальної електронної торгівлі. Роль суб'єкта обслуговування в ній виконують центральні склади-магазини і їхні регіональні філії, на яких виконується основна робота з формування отриманих засобами зв'язку і поштою замовлень від покупців з дальшим відправленням готових покупок через поштові комунікаційні мережі.

     Торговельним  павільйоном вважається пункт роздрібного  продажу товарів, що займає окрему споруду полегшеної конструкції, мас невелику торговельну залу для покупців і підсобне приміщення.

     Торговельна палатка — це невеликий об'єкт  дрібно-роздрібної торгової мережі напівстаціонарної  або збірно-розбірної конструкції, що займає відособлене торгове місце, має мінімальне підсобне приміщення, але не має торговельної зали для покупців.

     Торговельний  кіоск — це дрібний об'єкт дрібно-роздрібної мережі напівстаціонарного типу, розрахований на 1-2 робочих місця продавців, що займає відособлене приміщення для  організації продажу товарів без доступу в нього покупців і без підсобного приміщення.

     Ятка  — це напівстаціонарна або збірно-розбірна конструкція найпростішого типу, призначена для дрібно-роздрібної реалізації товарів переважно на ринках, а  також у виїзній торгівлі.

     Торговельний  автомат — це автоматичний механічний пристрій, що здатний без участі людини-продавця реалізовувати товари штучного асортименту або порції напоїв і їжі в будь-якому місці  масового скупчення покупців.

     Засоби  пересувної торгівлі — це тимчасові торгові місця для здійснення роздрібного продажу, утворені на базі спеціально обладнаних транспортних засобів з механічним приводом (автомагазини, моторо-звозки, гужові й ручні візки). Аналогічними за змістом, але мініатюрними за масштабами є засоби розносної торгівлі, що пристосовані для рознесення товарів продавцями-реалізаторами вручну.

     Торгове місце — відособлене, спеціально обладнане місце поза магазином (зазвичай на продовольчих і непродовольчих ринках) для здійснення роздрібного  продажу товарів з додержанням чинних правил торгового обслуговування населення і порядку розрахунку з покупцями.

     До  торговельно-сервісних систем, що мають  складовою основної діяльності елементи роздрібного продажу виготовлених товарів або наданих послуг, за формами і методами організації роботи близькими є також системи громадського (масового) харчування, побутового обслуговуваний, фармації тощо.

     В організації роздрібної торгівлі суттєвого  значення набуває визначення різновиду, або типу, вітчизняного роздрібного  торговця з числа всіх, що функціонують на споживчому ринку. З цією метою застосовують цілісну класифікацію суб'єктів роздрібного ринку за низкою комерційних, організаційних або технологічних ознак.

     Під типом роздрібного торговця розуміють  характерний аналог, зразок торговельного підприємства або одиниці, виділений за ознаками капітальності і параметрів споруди даного суб'єкта торгівлі, а також основної його спеціалізації. Вид і параметри споруди, в якій розташовується роздрібний торговець та його провідна спеціалізація, завжди тісно пов'язані і взаємно обумовлюють одне одного: неможливо організувати універмаг у приміщенні павільйонного типу, як і нераціональним є, скажімо, використання великих і торговельних площ для організації дрібно-роздрібної торгівлі.

     Тип роздрібного торговця являє собою такий різновид торговельного підприємства або одиниці, який характеризується сукупністю організаційних і технологічних ознак: місцем розташування, товарною спеціалізацією, розміром торговельної площі, характером процесу обслуговування, номенклатурою послуг, типовим набором торгово-технологічного устаткування, формами продажу товарів.

     Роздрібна торговельна мережа традиційно тяжіє  до уніфікації окремих типів роздрібних торговців через їх типізацію. Типізація  роздрібних торговців — це об'єктивний процес добору ефективних у технічному, технологічному, економічному змістах зразків торговельних підприємств і одиниць для забезпечення високорентабельної діяльності за умови створення максимальних зручностей для покупців. Процес типізації є реальною вимогою ринкової економіки і дозволяє забезпечити кілька напрямів роботи суб'єктів споживчого ринку:

> індустріалізувати,  а отже, здешевити будівництво  й улаштування торговельних підприємств  і одиниць;

> уніфікувати  організацію торгово-технологічних процесів у них;

> сформувати  й закріпити відому, а головно,  зручну для покупців модель  обслуговування.

     Найпомітнішими  є відмінності в структурі  типів магазинів (крамниць) — найбільших і найчисленніших суб'єктів роздрібного  торговельного обслуговування населення. У складі крамниць залежно від їх потенціалу і провідної спеціалізації виділяють такі основні типи:

     Гіпермаркет — магазин самообслуговування загальноміського значення з торговельною площею понад 3000 м², з максимально широким асортиментом (більше ніж 15 тисяч асортиментних позицій) продовольчих і непродовольчих товарів.

     Універмаг — магазин загальноміського значення, торговельною площею понад 1500 м², з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментних позицій) непродовольчих товарів.

     Універсам, або супермаркет — великий магазин самообслуговування всередині жилої зони міста, що має торговельну площу понад 400 м , з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментних позицій) продовольчих і непродовольчих товарів.

     Міні-маркет — магазин самообслуговування торговою площею до 200 м", з обмеженим асортиментом (до 500 асортиментних позицій) продовольчих товарів.

     Торговельний  центр — група торговельних об'єктів, зосереджених в одному місці і  керованих як одне ціле, які за своїми типами, розмірами і місцезнаходженням функціонально відповідають запитам торговельної зони, що обслуговується ними.

     Комісійний  магазин — магазин-комісіонер, що здійснює роздрібний продаж товарів, прийнятих  від юридичних чи фізичних осіб (комітентів) на засадах договору комісії, без перейняття права власності на підкомісійні товари.