Роль та необхідність фінансового аналізу в діяльності підприємства

 

 

 

 

Рис. 1.2. Види діяльності підприємства

 

Операційна  діяльність - це основна діяльність суб’єкта підприємництва, у якій реалізуються його статутні завдання; вона включає  всі види діяльності, крім тих які, законодавчо віднесені до так  званих інвестиційної та фінансової діяльності .

Інвестиційна  діяльність – придбання або реалізація основних засобів, нематеріальних активів, вкладення капіталу в акції, облігації, їх реалізація, одержання дивідендів, процентів тощо .

Фінансова діяльність – за визначенням  положень (стандартів) бухгалтерського  обліку і звітності зводиться до сукупності операцій, які приводять до зміни величини або складу власного і позикового капіталу підприємства. Маються на увазі випуск акцій акціонерними товариствами і виплата дивідендів за ними, одержання і погашення позик (банківських та ін.), виплата процентів за ними. Таке звуження поняття “ фінансова діяльність підприємства ” слід розглядати лише як приклад не зовсім вдалого використання укоріненої термінології в державних нормативних актах; воно залишає за межами фінансової діяльності такі явища, як формування фінансових ресурсів підприємства, одержання і використання прибутку, розміщення капіталу в активи, фінансування капітальних вкладень, амортизаційну і цінову політику, сплату податків та ін. [32]

Мета фінансового аналізу –  інформаційно забезпечувати прийняття  рішень, на які істотно впливають  фактичні або прогнозні дані про  фінансовий стан підприємства. Ідеться  про отримання відносно невеликої  кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об активно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяльності, імовірність  банкрутства тощо).

Завдання фінансового аналізу  зумовлені завданнями управління підприємством  у трьох сферах діяльності – фінансовій, інвестиційній та операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів. Такий поділ, що є традиційним  для країн з розвиненою економікою.

Звідси завдання фінансового аналізу  полягають в інформаційному забезпеченні прийняття обґрунтованих рішень за такими напрямками діяльності підприємства:

- фінансовою – управління пасивами; забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризиком за очікувані вигоди, що пов’язані з використанням зовнішніх позик;

- інвестиційною – управління  активами; розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру,  складу і структури активів  підприємства, вибір і реалізація  інвестиційних проектів;

- операційною – управління фінансовими  результатами діяльності; прибуткова  поточна діяльність завдяки ефективному  використанню наявних ресурсів .[42]

Таким чином, жодний фінансовий аналіз не вважається повним, якщо не охоплює  всіх сфер діяльності підприємства і  складається лише з цифр. Якісний  аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомогою можна  встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників його виробничої діяльності.

За результатами аналізу  розроблюють заходи поліпшення фінансового  стану підприємства.

Поліпшення  фінансового стану підприємства можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків.

      Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:

- збільшення виручки від реалізації;

- продажу частини основних фондів;

- рефінансування дебіторської  заборгованості.

Скорочення вихідних грошових потоків  можливе за рахунок:

- зниження витрат, які відносяться  на собівартість продукції;

- зниження витрат, які покривають  за рахунок прибутку.

   Основним заходом покращення фінансового стану є збільшення виручки від реалізації. В свою чергу розмір виручки від реалізації залежить від:

- обсягів реалізації продукції;

- ціни одиниці продукції, що  реалізується

Також одним із важливих шляхів удосконалення  фінансового стану є мобілізація  внутрішніх резервів. Це:

- проведення реструктуризації  активів підприємства;

- сукупність заходів, пов'язаних  зі зміною структури та складу  активів балансу;

- перетворення в грошову форму  наявних матеріальних та фінансових  активів підприємства.[2]

 

1.3 Методи і моделі фінансового аналізу.

Для досягнення основної мети аналізу фінансового  підприємства - його об'єктивної оцінки та впливу можливостей підвищення ефективності функціонування можуть застосовуватись різні методи аналізу.

    Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

    В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі і фінансового аналізу, зокрема.

 Класифікація розрізняє.

     Неформалізовані методи аналізу (евристичні методи) ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

- експертних  оцінок та сценаріїв; 

- психологічні;

- морфологічні;

- порівняльні; 

- побудови  системи показників;

- побудови  системи аналітичних таблиць. 

     Ці методи застосовуються в основному для прогнозування стану об'єкту на перспективу в умовах неповно використаної інформації, неможливості обліку всіх факторів, спрощеної уяви про явища економічної дійсності, тобто в умовах часткової або повної невизначеності. Стан невизначеності характеризує відсутність яких-небудь конкретних даних про можливі напрямки розвитку дій та про вірогідність здійснення кожного з них у майбутньому. Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика. [5]

    До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладені жорстко формалізовані аналітичні залежності. Основні з них:

- арифметичних  різниць; 

- ланцюгових  підстановок 

- відсоткових  чисел; 

- дисконтування; 

- диференційний; 

- балансовий;

- логарифмічний; 

- виокремлення  ізольованого впливу факторів;

- інтегральний;

- простих  та складних відсотків; 

- дисконтування  та інші.

    В процесі фінансового аналізу також широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів).

     Використання видів, прийомів та методів фінансового аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового аналізу підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

      В основі методології фінансового – економічного аналізу лежить діалектичний метод, тобто економічні явища, що вивчаються, аналізуються, розглядаються у їх зв’язку і взаємозалежності, русі й розвитку, а розвиток, як відомо, - це боротьба протилежностей, він відображає об’єктивні закони дійсності. Діалектичному розвиткові явищ у сфері фінансово – господарської діяльності підприємств властиві переходи кількісних змін у якісні, які супроводжуються виникненням нових якостей, запереченням, відмиранням старого і появою нового, прогресивнішого. Застосування діалектичного підходу до вивчення цих явищ породжує такі найхарактерніші особливості методу аналізу фінансово – господарської діяльності підприємств .[20]

По-перше, це системний підхід до аналізу економічних  явищ і процесів, який виявляється  у комплексному вивченні взаємопов’язаних економічних, організаційних, технічних  та інших факторів, у застосуванні системи показників для аналізу.

По-друге, це широке використання логічних методів, а саме: дедукції та індукції. Дедукція – такий метод вивчення економічних  явищ, коли нові знання про об’єкт здобувають шляхом переходу від загальних фактів до окремих висновків. Індукція – навпаки, такий логічний метод, за якого міркування ведеться від окремих поодиноких фактів, положень до загальних висновків.

 Основна  мета фінансового аналізу - одержання  невеликої кількості ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства. Вихідною базою фінансового аналізу є дані бухгалтерського обліку і звітності, аналітичний перегляд яких повинний відновити всі основні аспекти господарської діяльності і зроблених операцій в узагальненій формі, тобто з необхідної для аналізу ступенем агрегування .[21]

Формування  показників фінансово-господарської  діяльності підприємств відбувається під впливом великого кола причин (факторів), розкриття і вивчення яких становить предмета фінансово-економічного аналізу. У процесі розв’язання  конкретних аналітичних задач виявляється  певна причинно-наслідкова залежність між економічними явищами, що аналізуються, і факторами, які їх обумовлюють. При цьому необхідно враховувати  наявність чи відсутність прямої (або оберненої) функціональної залежності між ними: характер цієї залежності визначає прийоми та методи розв’язання  тієї чи іншої аналітичної задачі.

Предметом детермінованого аналізу є виявлення  факторів, які впливають на кінцевий результат, у разі якщо між ними існує  функціональна залежність, що може бути представлена у вигляді певної формули (моделі) – мультиплікативної або адитивної.

Предметом стохастичного аналізу є вивчення зв’язків і взаємозалежностей, які  між собою не пов’язані строго функціонально, коли вплив факторів на кінцевий результат виявляється  не прямо, а у вигляді тенденцій, напрямків, які існують в об’єктивній  реальності і мають бути виявлені за допомогою певних аналітичних  прийомів .

Фінансово-економічний  аналіз діяльності підприємств поширюється  на досить широке коло показників, які  розкривають суть економічних явищ з кількісного чи якісного боку в  абсолютних (найчастіше вартісних) або  відносних величинах. Рушійні сили, умови та причини, які визначають той чи інший показник, називаються  факторами. Кожний без винятку показник фінансово-господарської діяльності підприємства є результатом взаємодії  дуже великої кількості факторів. Для вивчення їх дії і впливу на показники, що піддаються аналізу, їх необхідно  певним чином класифікувати. Принципи класифікації факторів у фінансово-економічному аналізі аналогічні тим, які лежать в основі класифікації аналітичних  задач . За своїм змістом усі фактори, які вивчаються у фінансово-економічному аналізі, можна розподілити на виробничо-економічні та соціально-економічні.

Перші виражають умови, які забезпечують підприємницьку діяльність з точки зору організації виробничого процесу, раціонального використання ресурсів, залучених підприємством для своєї діяльності. Соціально-економічні фактори - це рушійні сили підвищення ефективності роботи підприємства, які закладені у самих учасниках виробництва. Йдеться по рівень освіти і культури працівників, рівень їх свідомості стосовно праці. Умови їхнього життя, побуту, відпочинку мікроклімат у трудовому колективі. Значною мірою, безумовно, залежить від цих факторів і сама рентабельність роботи підприємства .

Як і  економічні показники, фактори, що їх визначають, поділяються на кількісні, структурні й якісні. До перших належать, наприклад  обсяг валових доходів, сума валових  витрат, затрат на виробництво, кількість  працівників підприємства, робочих  днів в аналізованому періоді. До структурних факторів належать такі показники, як питома вага власних фінансових ресурсів у капіталі підприємства, частка активної частини основних засобів  у загальній вартості основних засобів. До якісних факторів належать багато показників, які характеризують діяльність підприємства з точки зору суттєвих ознак певних об’єктів управління, міри досягнення ними позитивних характеристик. Серед них – рівень продуктивності праці робітників, ціна і рентабельність виробів, які випускає підприємство, швидкість обороту (оборотність) коштів, вкладених в активи підприємства, дохідність цінних паперів тощо.[13]

Практика  фінансового аналізу виробила основні  методи читання фінансових звітів, схема яких наведена на рис. 1.3.

- горизонтальний аналіз;

- вертикальний аналіз;

- трендовий аналіз;

- метод фінансових коефіцієнтів;

- порівняльний аналіз;

- факторний аналіз.

Методи читання фінансових звітів.

 

          Горизонтальний       Вертикальний       Трендовий        Фінансових

 аналіз                          аналіз                    аналіз                 коефіцієнтів

 

 

            Порівняльний                                             Факторний

              аналіз                                                           аналіз

 

Рис 1.3. Основні  методи читання фінансових звітів

   

        Горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. Його засновано на вивченні динаміки окремих фінансових показників в часі. В процесі здійснення цього аналізу вивчаються загальні тенденції змінення фінансових показників і будуються тренди. Основними видами такого аналізу є: