Роль та необхідність фінансового аналізу в діяльності підприємства

Рис. 1.1. Види аналізу господарської діяльності підприємства

Зовнішній фінансово-економічний аналіз призначений  для так званих зовнішніх споживачів (контролюючі органи, органи управління, податкові органи, банки, інші ділові партнери підприємства, у тому числі, і насамперед, кредитори та потенційні інвестори підприємства) . Призначення  аналітичних матеріалів зовнішнього  аналізу визначається виходячи зі специфічних  потреб перелічених споживачів: контроль за діяльністю підприємства, визначення податкового потенціалу, міри ліквідності  та ризику при інвестуванні коштів, перспектив своєчасного повернення боргів.

Зовнішній аналіз з огляду на це має досить загальні об’єкти дослідження, а  саме: динаміка прибутку і рентабельності, ліквідність, платоспроможність, динаміка зміни структури капіталу за джерелами  його формування тощо.

Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційну бухгалтерську  та статистичну звітність. Його основними  інформаційними джерелами виступають насамперед бухгалтерський баланс підприємства, інша фінансова звітність, документи податкової звітності. Це відкрита звітна інформація, звідси максимальна відкритість результатів аналізу. Для проведення аналізу на основі публічної звітності існує багато типових методик, оскільки вихідна інформація уніфікована відповідними стандартами бухгалтерського, податкового і статистичного обліку та звітності .

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу  є:

• орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

множинність об'єктів-користувачів;

• різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;
• максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним  змістом зовнішнього фінансового  аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

• аналіз абсолютних показників прибутку;
• аналіз показників рентабельності;
• аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;
• аналіз ефективності використання залученого капіталу;
• економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну  від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані  та менш деталізовані.[44]

Внутрішній (управлінський) фінансово-економічний аналіз – глибший і більш комплексний, оскільки він ґрунтується не тільки на даних публічної звітності, а й на використанні усіх доступних джерел облікової та поза облікової інформації, включаючи первісні документи, а також матеріали нерегламентованого, так званого, управлінського обліку. Такий аналіз призначений головним чином для використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління його фінансовими ресурсами.

Основним  змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

• аналіз майна (капіталу) підприємства;
• аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;
• оцінка ділової активності підприємства;
• аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;
• аналіз кредитоспроможності підприємства;
• оцінка використання майна та вкладеного капіталу;
• аналіз власних фінансових ресурсів;
• аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
• аналіз самоокупності підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній  базі, включаючи й оперативні дані.

Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аналізами ілюструє табл.1.1

Таблиця 1.1.

Ознаки видів фінансового  аналізу

Як зовнішній  так і внутрішній фінансово-економічний  аналіз диференціюються за призначенням результатів на поточний аналіз, оперативний та перспективний аналізи .[37]

Поточний  фінансово-економічний аналіз здійснюється після закінчення звітного періоду. Такий аналіз є одним із засобів  стратегічного управління діяльністю підприємства. Для методики поточного  аналізу найхарактернішим прийомом є порівняння досягнутих результатів  з плановими параметрами і  виявлення факторів, що спричинили відхилення від них. Основним його завданням є детальне вивчення ходу виконання планових та програмних завдань поточних періодів (місяців і кварталів з наростаючим підсумком). Метою цього аналізу є виявлення та усунення негативних причин, характерних для даної системи, використання поточних резервів, які сприяють досягненню поставленої мети. У поточному аналізі, порівняно з оперативним, більш широко використовується комплексний підхід. При його проведенні вивчається вплив не тільки технічних та організаційних факторів на економічні результати, а й соціальних, психологічних, організаційних, правових, екологічних та ін. Такий підхід дає можливість приймати ефективні рішення з реалізації резервів підвищення економічної ефективності виробництва в даній системі управління та давати більш точну оцінку результатам діяльності. Головним джерелом інформації при поточному аналізі є періодична та річна звітність (бухгалтерська, податкова, статистична), у якій використовуються переважно вартісні показники.

Поточний  аналіз порівняно з оперативним  має й суттєвий недолік. Він пов’язаний з минулими господарськими процесами  за відносно довгий період часу (місяць, квартал, рік). Виявлені резерви означають  для даного періоду вже втрачені можливості покращання результатів  діяльності. Однак для майбутніх  періодів усунення викритих, але ще діючих негативних причин, дозволить  уникнути їх негативного впливу на виконання програм. На практиці частіше  застосовується поточний аналіз підсумків  господарської діяльності за рік  і квартал, рідше – за місяць.[31]

Оперативний аналіз здійснюється в оперативній  або короткостроковій системі управління (за декаду, тиждень, добу, зміну). Він  спрямований на вивчення первинних  короткострокових причинно-наслідкових  зв’язків в об’єкті управління, результати яких відображаються в основному  оперативним обліком. Цей вид  аналізу покликаний давати об’єктивну оцінку господарським ситуаціям, що складаються, своєчасно виявляти та вимірювати вплив вирішальних чинників на відхилення від програми розвитку, викривати причини, що їх обумовлюють, та резерви з метою прийняття  оптимальних оперативних управлінських  рішень щодо виконання програми розвитку. Оперативний аналіз базується на широкому використанні натуральних показників, які характеризують первинні чинники технічного характеру, що впливають на економічні показники.

   При оперативному аналізі виявляються та вимірюються не всі, а лише вирішальні чинники формування показників. Це пов’язано з необхідністю своєчасності отримання аналітичної інформації, а також частково з неможливістю або недоцільністю дослідження окремих чинників у даній системі управління. Своєчасність отримання результатів є характерною рисою оперативного аналізу. Під нею розуміють відрізок часу, протягом якого прийняте за результатами аналізу рішення може впливати на короткострокові причини, які викликають відхилення від заданої програми. Для оперативного аналізу також характерне широке використання меж допустимих відхилень щодо чинників, перевищення яких сигналізує про необхідність повного включення функції аналізу. Необхідною умовою своєчасного й успішного аналізу є застосування швидкодіючої обчислювальної та організаційної техніки. Найбільш сприятливі умови реалізації особливостей аналізу створюються в автоматизованих системах управління. Особливістю проведення оперативного аналізу є використання не звітної, а оперативної інформації – первісних бухгалтерських та інших документів, матеріалів контролю, спостереження, рапортів, нарядів тощо. З цією особливістю пов’язана відносна наближеність результатів аналізу, що, втім, не знижує їх цінності як бази для прийняття оперативних рішень з метою підвищення якості роботи підприємства.

Перспективний аналіз базується на вивченні різноманітних  явищ у сфері фінансово-економічної  діяльності з метою прогнозування  на майбутнє. Використовується як база для прогнозування обсягів реалізації продукції, витрат на її виробництво, рентабельності, вибору варіантів інвестування фінансових ресурсів. Особливість перспективного фінансово-економічного аналізу –  використання даних про роботу підприємства за минулий час, але під кутом  зору майбутньої діяльності підприємства. Здійснюється у перспективній або довгостроковій системі управління. Він покликаний забезпечити обґрунтування прогнозованих результатів господарської діяльності, які відображені в довгострокових планах і програмах на 5, 10, 15 та більше років, давати оцінку очікуваного і фактичного виконання цих програм. За допомогою перспективного аналізу визначаються можливі у перспективі економічні та соціальні результати розвитку науки і техніки, розробляються науково обґрунтовані програми соціального, економічного і технічного розвитку галузей народного господарства, оптимальні управлінські рішення, які забезпечують досягнення стратегічних цілей.

 На рівні  підприємств такий аналіз являє  собою вивчення чинників розвитку  підприємства, їх взаємозв’язку  та впливу на результативні  показники в динаміці за довгий  період часу. У перспективному  аналізі головна увага приділяється  з’ясуванню можливих причинно-наслідкових  зв’язків, які у майбутньому будуть  обумовлювати формування результативних  показників, тобто аналіз проводиться  до здійснення господарських  процесів, попередньо. Ця особливість  тісно пов’язує його з прогнозуванням  довгострокової перспективи. При  такому аналізі вивчається стійкість  чинників, зміна показників у  минулому з метою з’ясування  тих факторів, які будуть відігравати  суттєву роль у майбутніх періодах. Аналіз фактичних результатів  діяльності за довготерміновий  звітний період свідчить про  наявність у ньому елементів ретроспективного аналізу, тобто аналізу здійснених процесів та їх результатів.

    Оцінка очікуваного виконання перспективних планів та програм – важливе завдання перспективного аналізу. Вона ґрунтується на результатах вивчення фактичних чинників формування показників на минулу частину планового періоду і прогнозування їх прояву на частину періоду, що залишилася. У ході аналізу встановлюються напрями дії чинників (позитивних і негативних), їх розмір і сталість на фактично отримані та майбутні результати, які сприяють чи гальмують розвиток. Таким чином можна своєчасно виявити слабкі місця, нові резерви і прийняти необхідні управлінські рішення. Такий аналіз часто називають аналізом очікуваного виконання програм і виділяють в окремий вид. З його допомогою визначається найближча, поточна та довгострокова перспектива.[43]

Залежно від об’єктів управління, що є і  об’єктами аналізу, розрізняють  техніко-економічний, фінансово-економічний, соціально-економічний, економіко-статистичний, економіко-екологічний та маркетинговий  види аналізу.

     Техніко-економічний аналіз – це вивчення взаємодії технічних і економічних процесів, що встановлюється в процесі виробництва, та з’ясування їхнього впливу на економічні результати діяльності підприємства.

      Фінансово-економічний аналіз – це дослідження фінансових результатів діяльності підприємства, тобто прибутку, рентабельності, ефективності використання капіталу, фінансового стану та платоспроможності.

     Соціально-економічний аналіз – це вивчення взаємопов’язаних соціальних та економічних процесів, які справляють вплив на економічні результати діяльності.

     Економіко-статистичний аналіз – це вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях управління.

    Економіко-екологічний аналіз – це дослідження взаємодії екологічних та економічних процесів, пов’язаних зі збереженням довкілля та затратами на екологію.

    Маркетинговий аналіз – це вивчення ринків сировини та готової продукції, попиту та пропозиції, формування цін, конкурентного середовища.[33]

Уся господарська діяльність підприємства поділяється  на звичайну діяльність і надзвичайні  події. Останні являють собою  події або операції, які мають  разовий, випадковий характер (наприклад, стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії та ін.). Фінансовий результат (прибуток, збиток) від таких подій виділяється у фінансовій звітності, що має позитивне значення для формування інформаційної бази аналізу. Звичайна господарська діяльність підприємства включає три складові: операційну діяльність, інвестиційну діяльність, фінансову діяльність, схема видів діяльності наведена на рис. 1.2