Роль менеджменту на різних етапах управління

 

                                               Зміст                                        

ВСТУП.........................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ МЕНЕДЖМЕНТУ НА РІЗНИХ РІВНЯХ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ........................................................5

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА............................................................................................12

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ  УПРАВЛІННЯ..................................................................................................25

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ...................................................................31

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...............................................44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             ВСТУП

 

      Актуальність теми. Управління персоналом є одним з найефективніших методів управління підприємством. Тому менеджмент приділяє персоналу особливу увагу. В своїй курсовій роботі я також намагалася показати важливість цієї

специфічної функції менеджменту для підвищення ефективності виробництва.

 Об’єкт курсової роботи Готель “Салют”

 Предмет дослідження менеджмент  на різних етапах управління.

Метою проведеного  мною дослідження є вивчення персоналу  на     підприємстві та його ефективність в управлінні ним.

Завданням курсової роботи є висвітлення теоретичного змісту поняття

«менеджмент персоналу». З практичної точки зору в курсовій наведено

основні напрямки спонукання персоналу до ефективної праці, системи

стимулюючих факторів до ефективної діяльності.

В курсовій неодноразово підкреслено, що суб’єктом  персоналу на

підприємстві  є люди, які втілюють у життя  цілі соціально-економічні

системи, виконують прийняті рішення і  від них залежить ефективність

виробничо-господарських  та управлінських процесів. Менеджерів завжди

цікавили  різні дії щодо управління персоналом.

У різноманітних  наукових і навчальних виданнях поняття  «управління

персоналом», «менеджмент персоналу», «персональний  менеджмент»,

«кадровий менеджмент» використовуються як синоніми. Насправді кожне з

них має  певне змістове навантаження й означає  особливості дій та

операцій, здійснюваних лінійними і функціональними  менеджерами,

спеціалізованими  кадровими службами на різних щаблях управління залежно

від специфіки  виробничо-господарської діяльності, побудови виробничих та

управлінських структур окремих організацій.

Управління  персоналом — скоординована система  заходів щодо формування

та ефективного  використання сукупного трудового  потенціалу працівників

у складних  організаційних утвореннях ієрархічного типу.

У межах  системи управління персоналом функціонує менеджмент персоналу,

здійснюваний  лінійними керівниками за участю підпорядкованих їм

структурних підрозділів соціального спрямування (відділи кадрів, роботи

з персоналом, підготовки і перепідготовки кадрів, праці і заробітної

плати тощо) на рівні безпосереднього поєднання  робочої сили і засобів

виробництва. працівників.

Менеджмент (англ. management — управління) персоналу — система

ефективного використання трудових ресурсів організації  безпосередньо на робочих місцях працівників.

“Менеджмент” – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).

“Менеджмент” – це надзвичайно широке та багатомірне поняття.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ МЕНЕДЖМЕНТУ НА РІЗНИХ РІВНЯХ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ.

 

Важко дати єдине абсолютно чітке та повне  визначення поняття «менеджмент». Функції, сфери, рівні менеджменту та ситуації у яких вони реалізуються значно різняться  між собою. Щоб з’ясувати сутність менеджменту на нього треба подивитись з різних точок зору:

- з філологічної;

- з емпіричної (практичної), тобто як виду професійної  діяльності;

- з точки  зору системи знань, тобто виникнення  та розвитку науки управління.

Етимологічно  менеджмент походить від латинського  слова “manus” – рука. Початково  це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно  володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла  потреба в діяльності, яка пов’язувала  в єдине ціле роботу багатьох окремих  виконавців. Відповідно до цього трансформувався  і зміст поняття “менеджмент”. Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва  ведення справ і стилю роботи.

Сучасний  Оксфордський словник англійської  мови тлумачить поняття "менеджмент" не однозначно, а саме:

- менеджмент - це спосіб, манера спілкування  з людьми;

- менеджмент - це вміння та адміністративні  навички організовувати ефективну  роботу апарату організації;

- менеджмент - це влада та мистецтво керування;

- менеджмент - це органи управління, адміністративні  одиниці, підрозділи.

Поміж менеджерів-практиків  та вчених ще й досі не існує єдності  поглядів щодо сутності менеджменту:

перші вважають, що менеджмент - це професія, що орієнтована  на практичне використання. Головне  тут - реальний результат, який забезпечується накопиченим досвідом менеджера;

- другі вважають, що менеджмент - це процес досягнення мети організації за допомогою інших людей. Тому, головне для менеджера - це мистецтво спілкування з людьми та керування ними;

- треті вважають, що менеджмент - процес прийняття раціональних рішень. Тому, головне завдання менеджера - це пошук оптимальних управлінських рішень за допомогою математичних моделей та на основі використання системи наукових знань.

Останніми роками спостерігається певна конвергенція поглядів на менеджмент. У широкому розумінні менеджмент - це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки  інших людей 

У діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, галузі, у якій вони працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і  становить фундамент науки менеджменту, складає її основи, які і є предметом  вивчення курсу “Менеджмент” як навчальної дисципліни.

 

Рис. 1. Основні складові та сфери менеджменту

При цьому  слід зауважити, що знань теоретичних  основ управління замало для забезпечення ефективного функціонування тієї або  іншої організації. “Той, хто ставить  діагноз за книгою, або намагається  управляти, вивчивши напам’ять принципи менеджменту, рідко коли досягає  успіху”.

Відомо, що за всіх інших рівних умов кінцевий результат діяльності різних керівників не однаковий. Спроби пояснити це науковими  методами результатів не дають і  дати не можуть. В управлінській  діяльності завжди присутнє дещо таке, що не піддається кількісному аналізу  і що прийнято називати мистецтвом управління. Проте, це не означає, що управління здійснюється спонтанно, стихійно, що менеджер покладається тільки на вдачу, інтуїцію, власний досвід. Мистецтво  управління саме і є вмінням менеджера-практика пристосувати досягнення науки управління до:

особливостей  власного характеру;

особливостей  підлеглих;

особливостей  відповідної сфери бізнесу.

Таким чином, наука та мистецтво менеджменту  не виключають, а доповнюють одне одного. Мистецтво менеджменту завжди спирається на наукові знання, які покладено  в його основу.

Роль  менеджменту:

Науку управління персоналом було започатковано наприкінці XIX — на

початку XX ст., що було обумовлено орієнтацією  суспільного виробництва

не лише на матеріальні його складові, а  й на людину, на удосконалення її

інтелекту, творчих здібностей, культури мислення, створення матеріальних

і духовних передумов для всебічного цілісного  її розвитку. У процесі

свого становлення  наука управління персоналом не просто слідувала за

розвитком техніки і технології, а й випередила його, ставши провідним

чинником  прогресу матеріального виробництва.

Ця наука  е невід'ємною частиною загальної  науки управління сучасними

виробничо-господарськими організаціями — менеджменту, і  з цих позицій

належить  до соціальних наук. Водночас вона ідентифікується  як окрема

складова  науки менеджменту з власними об'єктом, предметом, проблемами та

методами  їх наукового дослідження.

Об'єкт (лат. objectus — предмет) вивчення науки управління персоналом

соціальна підсистема будь-якої організації, яка функціонує у сфері

виробництва товарів і (або) послуг.

Такий багатогранний  об'єкт може вивчатися багатьма науками  —

соціологією, індивідуальною і соціальною психологією, ергономікою,

фізіологією, правом, економікою праці тощо. Від  цих наук наука

управління  персоналом відрізняється власним  предметом дослідження.

Предметом вивчення науки управління персоналом — процес укомплектування

організацій працівниками, їх розвитку, оцінювання і стимулювання,

формування  високоефективних колективів, стратегічного  та оперативного

управління  окремими працівниками та їх групами.

Під час  дослідження процесів управління персоналом використовують

загальнонаукові і специфічні методи: системний підхід, спостереження,

синтез, індукцію і дедукцію, моделювання, експериментування,

анкетування, інтерв'ювання, вивчення документів, статистичні  вибірки,

соціометричні дослідження тощо.

Наука управління персоналом як самостійна сфера дослідницької  діяльності

спрямована  на продукування нових знань про: людину як суб'єкт трудової

діяльності  з її психологічними, фізіологічними і діловими якостями;

стратегічне та оперативне планування чисельності  і структури персоналу;

методи  добору і розстановки кадрів з  метою найефективнішого використання

трудового потенціалу організації; методи управління працівниками та їх

групами у процесі виробничої діяльності; професійну орієнтацію й

адаптацію працівників; налагодження соціального  партнерства в

організаціях; оцінювання й атестування персоналу; управління розвитком

персоналу; управління плинністю кадрів; мотивування  і стимулювання

працівників; організацію роботи служб персоналу.

Необхідність  наукових підходів до управління персоналом зумовлена

суттєвими змінами  у трудовій орієнтації найманих працівників, які дедаліуттєвими змінами у  трудовій орієнтації найманих працівників, які дедалі

частіше розраховують не просто на певні посади, а й на кар'єрне

зростання. Не менш важлива для них гарантія постійної зайнятості в

обраній організації. Все це свідчить про  необхідність вироблення в

організації цілеспрямованої кадрової політики, науково обґрунтованої

системи добору і розстановки кадрів, використання їх потенціалу для

взаємної  користі організації та працівників.

Як свідчать дослідження, важливим чинником реалізації економічних

стратегій організацій  є якість персоналу. Адже нерідко  людський чинник   є

продуктивнішим  за фінансовий і матеріальний. Цим  обумовлені піклування

про постійне підвищення кваліфікації працівників (для 90% організацій

внесок  персоналу в їхні здобутки найвагоміший); усвідомлення значення

людського чинника у забезпеченні конкурентоспроможності організацій

 

(від персоналу значною мірою залежать підвищення якості продукції, гнучкість і оптимальність виробничого циклу, терміни поставок).

Проблеми  наукового управління персоналом актуальні  для всіх організацій, однак у великих вони виявляються найвідчутніше. Адже в управлінні кадрами їм доводиться долати значні організаційні (зумовлені складною побудовою, складним функціонуванням, необхідністю у зв'язку з цим розмежування власності і управління, децентралізації влади, координації дій і контролю результатів), соціальні (сучасна велика організація як