Роль аутсорсинга в процесі прийняття управлінських рішень

 

Одеський національний політехнічний  університет

Кафедра документознавства та інформаційної діяльності

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Теорія і  практика прийняття управлінських  рішень»

на тему «Роль  аутсорсинга в процесі прийняття  управлінських рішень»

 

Студентки 5 курсу гр. ІД-081

напряму підготовки: Магістр

спеціальність: Документознавство та

інформаційна діяльність

Комерзан Л.І.

Керівник: доц. каф. ДІД

Спринсян В.Г.

 

Національна шкала ________________

Кількість балів ________________

Оцінка ECTS ________________

 

Члени комісії:  __________   ________________

__________   ________________

__________   ________________

 

м. Одеса – 2012 рік

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ: АУТСОРСИНГ В ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ………………………………………………….5
1. Сутність і характеристика управлінських рішень …………………….5
2. Аутсорсинг як технологія прийняття управлінських рішень ………..8
3. Місце аутсорсингу на міжнародному та вітчизняному бізнесовому ринку……………………………………………………………………...11
2. ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ АУТСОРИСНГУ В УПРАВЛІНСЬКОМУ ПРОЦЕСІ………………………………………………………………………19
1. Роль та місце аутсорсингу в моделі алгоритму прийняття управлінських рішень…………………………………………………...19
2. Доцільність аутсорсингу в процесі прийняття рішень………………24
3. Рекомендації по зверненню до послуг аутсорсингу............................28

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...32

СПИСОК ВИКООРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ……………………………………...34 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Управління бізнесом в сучасних умовах вимагає прийняття складних рішень в режимі реального часу. Жорстка конкуренція змушує менеджерів активно використовувати весь доступний сьогодні технологічний потенціал, залучати більш кваліфіковану робочу силу, без зволікання впроваджувати інновації. Однією із найпоширеніших технологій у вирішенні управлінських задач являється аутсорсинг, що дозволяє більш продуктивно організувати підприємницьку діяльність і таким чином отримати максимальний прибуток.

Аутсорсинг дозволяє з максимальною ефективністю використовувати  сильні сторони  учасників  ділових  відносин,  досягати конкурентних переваг за рахунок можливості кожної зі сторін виконувати ті функції, в яких вона найбільш успішна, отримувати більш дешеве обслуговування непрофільних напрямків діяльності і, в  той  же  час,  високу  якість виконуваних робіт,  висококваліфіковане  обслуговування  профільних  напрямів. Проте, явище аутсорсингу виникло порівняно недавно, тому проблема недостатнього інформування керівників щодо особливостей аутсорсингової діяльності в бізнесі залишається невирішеною. Саме недостатнє інформування сучасних керівників  породжує більш серйозну проблему – визначення ролі аутсорсинг в управлінському  процесі, тобто чи доцільно використовувати аутсорсинг для вирішення бізнес-задач, що обумовлює актуальність даної теми.

Мета дослідження – визначення ролі аутсорсинга в процесі прийняття управлінських рішень.

Дана мета потребує вирішення  наступних завдань:

1. охарактеризувати управлінські рішення;
2. розглянути особливості аутсорсинга в процесі прийняття управлінських рішень;
3. дослідити місце аутсорсингу на міжнародному бізнесовому ринку;
4. визначити місце аутсорсингу в процесі прийняття управлінських рішень;
5. обгрунтувати доцільність аутсорсингу в управлінському процесі;
6. сформувати рекомендації щодо застосування аутсорсингу як елементу управлінського рішення.

Обʼєкт дослідження – процес прийняття управлінських рішень.

Предмет дослідження – визначення ролі аутсорсинга в процесі прийняття управлінських рішень.

Темі запровадження аутсорсингу в управлінському процесі з метою підвищення ефективності діяльності підприємств присвячені роботи наступних авторів: Ж.Л. Бравар, С.О. Календжян, Б.А. Анікін, Руда І.Л. Д.В. Михайлов, Д.В. Хлєбніков, Загородній, А.Г. та ін. При цьому, незважаючи на досить велику кількість публікацій, вони в основному носять розрізнений характер, тобто висвітлюють лише окремі напрями аутсорсингової діяльності, і не дають загального бачення ситуації щодо ролі та місця аутсорсингу в процесі прийняття управлінських рішень. Наприклад, Хлєбніков Д.В. досліджує аутсорсинг як інструмент оптимізації бізнес-системи, Анікін Б.А. та Руда І.Л. висвітлюють аутсорсинг и аутстафінг в аспекті менеджмента. Загородній А.Г. досліджує вплив аутсорсинга на витрати підприємства та ін.

Тому питання ролі аутсорсингу в управлінській діяльності, його впливу на витрати підприємства, можливості та перспективи застосування аутсорсингу з метою поліпшення результатів діяльності підприємств потребують подальшого вивчення.

Наукова робота містить два  розділи, що містять теоретичний  аспект проблеми та практичне дослідження  ролі аутсорсинга в процесі прийняття  управлінських рішень, висновки та список використаних джерел, що складається  з 26 найменувань.

 

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ: АУТСОРСИНГ В ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
1. Сутність і характеристика управлінських рішень

За визначенням Ременнікова В.Б. управлінське рішення – це вибір альтернативи, здійснений особою, що приймає рішення, в рамках його повноважень та компетенції і спрямований на досягнення цілей організації [19; 124].

До основних особливостей управлінських рішень належать [19; 125]:

1. Цілі. Суб'єкт управління приймає рішення виходячи не зі своїх власних потреб, а з метою вирішення проблем конкретної організації.
2. Наслідки. Рішення керівників можуть вплинути на життєдіяльність багатьох людей.
3. Поділ праці. В організації існує визначений поділ праці: менеджери зайняті рішенням проблем і прийняттям рішень, а виконавці – реалізацією вже прийнятих рішень.
4. Професіоналізм. В управлінні організацією прийняття рішень – це більш складний процес, що вимагає спеціальної професійної підготовки.

Ключовим процесом управлінської  діяльності являється процес прийняття управлінських рішень.

Злобина Н.В. визначає  цей процес як «циклічну послідовність дій суб'єкта управління, що спрямовані на дозвіл проблем організації, сутність яких в аналізі ситуації, генерації альтернатив, прийняття рішення та організації його виконання» [10; 71].

Словник практичного психолога пропонує наступне трактування поняття прийняття рішень – «вольовий акт формування послідовності дій, що ведуть до досягнення мети на основі перетворення вихідної інформації в ситуації невизначеності» [7; 380].

 

В теорії прийняття рішення  широко використовується термін «особа, яка приймає рішення» (ОПР). Поняття ОПР є збірним. Це може бути одна особа (індивідуальне ОПР), або група осіб (групове ОПР). В управлінській практиці частіше використовується термін «керівник», що являється ідентичним поняттю індивідуальне ОПР.

Питаннями підготовки і прийняття  рішень займаються багато наук. Представники кожного наукового напряму, виходячи із специфіки розглянутих завдання і використовуваних методів, дають  різні визначення поняттю «прийняття рішення». Наприклад, математики розглядають прийняття рішення з позицій рекомендованих ними методів і алгоритмів; соціологи  – з точки зору процесів, що протікають в суспільстві, психологи намагаються «зазирнути у душу людини», визначаючи мотиви прийняття того чи іншого рішення. Економічна складова присутня практично в будь-якому комплексному вирішенні і стосується насамперед питань раціонального розподілу і використання ресурсів, визначення раціональних обсягів виробництва, підвищення економічної ефективності окремих напрямів виробничо-господарської діяльності та ін. Юристи розглядають ухвалення рішення з точки зору права [1; 164].

Дослідження проблеми прийняття  управлінських рішень потребує вивчення і зарубіжних точок зору.

Так Герберт Саймон, досліджуючи техніку прийняття управлінських рішень, ввів поняття запрограмованих і незапрограмованих рішень і прийшов до висновку, що для підвищення своєї ефективності організації повинні прагнути запрограмувати якомога більше рішень.

В свій час Дж. Марч  в праці «Ринкова система. Що це таке, як вона працює і що з нею робити» виділяє чотири особливості прийняття рішень в організаціях: квазівирішення конфліктів, уникнення невизначеності, проблемний пошук, організаційне навчання. Вивчення цих особливостей призвело Дж. Марча до розробки моделі «сміттєвого кошика», яка описує процес прийняття рішень в організаціях як хаотична взаємодія різноманітних елементів (проблем, рішень, учасників, альтернатив), які можуть з'являтися і зникати випадковим чином і незалежно один від одного [26; 370].

Вивчаючи проблематику питання  управлінських рішень, Чарльз Ліндблом описав два підходи до прийняття управлінських рішень – синоптичний і стратегію локальних збільшень. В рамках синоптичного підходу менеджери прагнуть до «раціонального дедуктивного ідеалу», використовуючи для прийняття рішень принцип «мета виправдовує засоби». Стратегія локальних збільшень, або спосіб послідовних обмежених порівнянь, характеризується тим, що управлінські рішення приймаються з метою невеликих послідовних змін, що вносяться маленькими приростами [15; 54].

Російський дослідник, що являється представником американської  науки Віктор Врум детально досліджував процеси прийняття управлінських рішень і різні варіанти участі у них підлеглих. На основі цих досліджень він формулює можливі стилі прийняття рішень керівником, що позначаються як автократичний, консультативний та груповий. Ефективність кожного з цих стилів залежить від конкретної ситуації і оцінюється з урахуванням таких факторів, як якість рішення, схвалення рішення підлеглими і готовність його виконувати. На основі цих висновків В. Врум запропонував нормативну модель прийняття рішень, яка допомагає керівнику у виборі певного стилю в залежності від ситуації, що склалася [6; 211].

Процес прийняття управлінських  рішень передбачає дотримання певного  алгоритму. Непогано, на наш погляд, розробив дане питання Ю.С. Сонечков в своїй книзі "Обгрунтування рішень" [20; 63]. Його погляд на процес можна представити у вигляді певної послідовності: Першим кроком є розробка можливих альтернатив й відсів нераціональних. Потім для кожної альтернативи визначаються значення що характеризують її показників: ступінь виконання завдання, очікувані витрати, передбачуваний термін виконання завдання і т.п. Після цього альтернативи порівнюють, відбирають найбільш переважні і представляють керівнику. У матеріалах, підготовлених для керівника, зазвичай містяться обгрунтування, що приводяться в підтвердження висновків фахівців про перевагу запропонованих поєднань цілей.

Таким чином, проблема прийняття ефективних управлінських рішень не втрачає своєї актуальності і являється підґрунтям для дослідження в багатьох наукових роботах. Поява нових методик розробки та реалізації управлінських рішень сприяли ефективному розвитку діяльності бізнес-структур за рахунок максимальної оптимізації до конкретного виду діяльності та специфіки роботи.

 

1.2 Аутсорсинг  як технологія прийняття управлінських  рішень

Процес  прийняття управлінських рішень здійснюється за допомогою різноманітних  технологій, методів та інших подібних засобів. Одна з таких технологій – аутсорсинг, особливості застосування якої розглянемо нижче.

Термін  «аутсорсинг» (outsorcing) походить від англійських слів «outside resource using» – «використання зовнішніх ресурсів». В міжнародній бізнес практиці цей термін визначає послідовність організаційних рішень, суть яких в передачі деяких, раніше самостійно реалізованих організацією, функцій.

Аутсорсинг  називають «феноменом ХХ століття», оскільки широкого поширення це явище набуло в Америці в 80-х роках, а потім і в багатьох європейських країнах. У Росії ця ідея стала приживатися з другій половини 90-х років. В Україні, як і в цілому на пострадянському просторі початок розвитку аутсорсингу поклав розпад Радянського Союзу [4; 51].

Поняття аутсорсингу виникло не так давно, проте сьогодні існує велика кількість  його трактувань за різними напрямами. Деякі з них розглянемо нижче.

 

 

 

Таблиця 1 Підходи до визначення поняття  «аутсорсинг»

Автор	Визначення поняття
Хейвуд Дж.Б. (2002 г.) [24]	переклад внутрішнього підрозділу (або підрозділів) підприємства і всіх пов'язаних з ним активів на організацію постачальника послуг, який пропонує надавати якусь послугу протягом певного часу за обумовленою ціною
Анікін Б.А. (2003 г.) [2]	організаційне рішення по передачі сторонньому підряднику деяких бізнес-функцій або окремих бізнес-процесів організації
Календжян С. (2003 г.) [11]	сучасна модель підприємництва, яка забезпечує додаткові конкурентні переваги
Сосунова Л.А. (2004 г.) [21]	процеси і операції, виконувані сторонніми, спеціалізованими підприємствами або фірмами на замовлення даного суб'єкта ринку
Хлєбніков Д.В. (2004 г.) [25]	з позиції споживача: передача бізнес-процесів і бізнес-функцій в зовнішнє управління з метою економії витрат, підвищення якості та інших стратегічних цілей, що дозволяють збільшити вартість компанії.  з позиції постачальника: генерування і акумуляція прогресивного досвіду стосовно виробництва, виконання певних функцій, операцій і ресурсів для подальшого їх продажу.
Райзберг Б.А., Лозовський Л.Ш. (2007 г.) [18]	передача традиційних  неосновних функцій організації зовнішнім виконавцям-аутсорсерам, субпідрядникам, висококваліфікованим фахівцям сторонньої фірми; відмова від власного бізнес-процесу і придбання послуг з реалізації цього бізнес-процесу в іншої, спеціалізованої організації
Анікін Б.А., Руда І.Л.    (2009 г. ) [3]	комплексне стратегічне  рішення, спрямоване на реструктуризацію діяльності організації, з передачею  окремих функцій або цілих  бізнес-процесів зовнішнім виконавцям
Дибська В.В., Зайцев Є.І., Сергєєв В.І. (2009 г.) [8]	стратегії управління компанією, а не просто виду партнерської взаємодії, де аутсорсинг передбачає певну реструктуризацію внутрішньо корпоративних процесів і зовнішніх відносин фокусної компанії ланцюга поставок
Капралова О. (2011 г.) [12]	форма господарських взаємовідносин між замовником і виконавцем, при  яких замовник концентрується на ключових видах діяльності, передає другорядні бізнес-процеси і відповідальність за їх виконання професійному виконавцю на довгостроковій контрактній основі, з метою підвищення якості, зниження витрат, часу виконання цих процесів та одержання конкурентних переваг