Проектування і побудова організаційних структур управління . Принципи управління

 

 

 

Принципи управління

Принцип	Зміст
1	2
Розподіл праці       Повноваження та відповідальність       Дисципліна         Єдиноначальність     Підпорядкованість інтересів   Єдність дій     Винагорода персоналу   Централізація	Спеціалізація робіт для  ефективного використання робочої  сили (за рахунок скорочення кількості  завдань, на які спрямовуються зусилля  працівника) Кожному працівнику має бути делеговано повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання роботи. Робітники мають підкорятися  умовам договору між ними і керівництвом, менеджери повинні застосовувати справедливі санкції до порушників порядку. Робітник одержує розпорядження  та звітує лише перед одним безпосереднім  начальником.  Інтереси організації  превалюють над інтересами індивіда. Усі дії, що мають одну мету, слід об'єднувати в групи і здійснювати за єдиним планом. Справедлива винагорода працівників  за їхню працю. Єдиний порядок в організації, що має центр управління. Кращі  результати досягаються при правильному співвідношенні централізації і децентралізації.
1	2
Скалярний ланцюг       Порядок     Справедливість     Стабільність персоналу       Ініціатива     Корпоративний дух	Нерозривний ланцюг команд, по якому передаються всі розпорядження  й здійснюються комунікації між усіма рівнями ієрархії (ланцюг начальників). Робоче місце — для  кожного працівника, і кожний працівник — на своєму місці. Справедливість реалізації встановлених правил і угод на всіх рівнях скалярного ланцюга. Орієнтація працівників  на лояльність до організації і на довгострокову роботу. Висока плинність  знижує ефективність роботи. Заохочення незалежних суджень  працівників у межах делегованих їм повноважень і виконуваних робіт. Гармонія інтересів персоналу  й організації, єдність зусиль (у єдності - сила).

 

 

 

 

 

 

 

1.3.Стилі керівництва,їх  формування та особливості застосування  під час управління персоналом підприємства,рекомендації щодо підвищення їх ефективності. 

   Стиль керівництва - це стійкий образ дій, прийомів керівника в процесі управління. Він характеризує те, як робить свою справу менеджер. Стиль керівництва проявляється у виконанні посадових обов'язків, підході до вирішення завдань, манері спілкування з людьми і такті, у впливі на почуття, думки й поведінку підлеглих.

  Стиль керівництва характеризує не тільки стиль роботи менеджера, а й стиль роботи всього апарату управління.

  Стиль керівництва має об'єктивну і суб'єктивну сторону. Стиль роботи окремо взятого менеджера завжди є індивідуальним, тому що він являє собою форму самовираження його особистості.

  Суб'єктивна сторона стилю зумовлена індивідуальними якостями менеджера і головним чином його психічним складом.

   Об'єктивна сторона стилю керівництва визначається принципами управління.

   Авторитарний стиль ґрунтується на тому; що авторитарний менеджер має достатню владу, щоб нав'язати свою волю підлеглим. Автократ якомога повніше централізує повноваження і позбавляє підлеглих свободи у прийнятті рішень. Для того щоб забезпечити виконання роботи, він може використовувати навіть погрози. Коли автократ уникає негативного примусу, а замість цього використовує винагороду, він отримує назву «доброзичливого автократа».Залишаючись авторитарним керівником, «доброзичливий автократ» виявляє активну турботу про настрої підлеглих. Він дає можливість підлеглим брати участь у плануванні завдань, але зберігає за собою право на остаточне прийняття рішень.

   Демократичний стиль характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень і виконанням завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відпо­відальності щодо цілей організації та цілей груп працівників.Керівник демократичного стилю замість жорстокого контролю підлеглих у процесі їх роботи, як правило, чекає, коли роботу буде виконано до кінця, щоб оцінити її. Демократичний стиль керівництва має підкріплюватися високоефективною системою контролю. Тому цей керівник витрачає порівняно більше часу на організацію і контроль.

   Ліберальний стиль керівництва полягає в тому, що керівник прагне виконати свої функції в умовах значної свободи дії своїх підлеглих. Засобами впливу є прохання і задоволення потреб підлеглих. Критичної оцінки вчинкам своїх підлеглих такий керівник не робить, ухиляється від прийняття дієвих заходів для підтримання порядку в організації (підприємстві).Діяльність такого керівника характеризується пасивністю і бюрократичніTM в роботі. Дослідники констатують, що часто авторитарне керівництво дає змогу виконати більший обсяг роботи, ніж демократичний.

   Порівняно з демократичним стилем керівництва при ліберальному обсяг роботи зменшується, якість робіт знижується.

   Керівник, зосереджений на роботі (орієнтований на завдання), насамперед турбується про виконання завдання та розробку системи винагород для підвищення продуктивності праці.

   Для керівника, зосередженого на людині, основною турботою є працівники. Керівник робить ставку на взаємодопомогу, максимальну участь працівників у прийнятті рішень, заохочення професійного зростання підлеглих тощо.

   Проте буває, що стиль керівництва одночасно орієнтується і на роботу і на людину.Стиль управління та його формування залежить насамперед від особистих якостей керівника, ступеня зрілості трудового колективу в цілому та окремих його членів, особливостей ситуації.

   Формування стилю - це тривалий, безперервний і складний процес. У стилі роботи окремих менеджерів нерідко можна виявити небажані риси, такі, наприклад, як намагання залучати підлеглих до обговорення будь-яких питань без потреби, надмірну кількість людей у підпорядкуванні. Це призводить до неефективного витрачання робочого часу, викликає почуття незадоволеності у підлеглих, затримує вирішення проблем. На противагу цьому, деякі менеджери віддають перевагу особистому вирішенню питань і навіть тих, які входять до компетенції підлеглих. У стилі роботи деяких менеджерів спостерігаються тенденції до побоювання обґрунтованого ризику, намагання ухилитись від вирішення нових складних завдань. Оскільки багато рис індивідуального стилю роботи пов'язані з психологічними особливостями менеджера, то це слід враховувати при доборі керівних кадрів.

   Постійно зростаюча складність умов функціонування об'єктів управління і завдань, які виникають перед ними, ускладнення системи зовнішніх і внутрішніх зв'язків зумовлюють, з одного боку, потребу в пошуку нових, невідомих раніше рішень і методів їх реалізації, а з другого - відкривають ширші можливості для використання стандартних (шаблонних) рішень і методів, які себе виправдали при виконанні типових повторних робіт і операцій. Теорія менеджменту, як і будь-яка інша наука, не дає рецептурних рекомендацій, її положення потребують творчого осмислення, врахування результативного впливу багатьох факторів, динамічності процесів управління.

   У процесі управління ситуація змінюється настільки швидко, що методи і прийоми, які ще донедавно в аналогічній, здавалося б, ситуації забезпечували ефект, через деякий час виявляються малоефективними і навіть непридатними. Усе це зумовлює потребу у творчому підході до вирішення проблем управління, який ґрунтується на широкому використанні досягнень науки і глибокому систематичному вивченні практики.

    Успішне вирішення управлінських проблем потребує й певних навичок та досвіду. Тому зростання потенціалу менеджера, ступеня готовності до вирішення дедалі складніших проблем залежить від досвіду його практичної діяльності.

   Менеджер котрий хоче працювати якомога ефективніше,не може дозволяти собі застосовувати якийсь один стиль керівництва протягом усієї своєї кар’єри. Керівник мусить навчитися користуватися різними стилями,методами і типами впливу,які найбільш доречні для  конкретної ситуації. Кращий стиль керівництва той,який орієнтований на реальність. У спеціальній літературі ефективним вважається стиль керівництва,що змінюється залежно від ситуації. Тому жодний стиль керівництва не може вважатися найефективнішим,відповідно і найкваліфікованіші керівники – ті,які можуть поводитися по-різному залежно від обставин.

 

 

 

2.Аналіз практичної  діяльності вибраного підприємства.

     Ринковий успіх є головним критерієм оцінки діяльності вітчизняних підприємств, а їхні ринкові можливості зумовлюються правильно розробленої і послідовно здійснюваної товарної політики.

 Підприємницька діяльність є ефективною, коли вироблений фірмою товар або надається нею послуга знаходить попит на ринку, а задоволення певних потреб покупців завдяки придбанню даного товару або послуги приносить прибуток.

 Для того щоб вироблений  товар чи надається послуга  були завжди конкурентноздатними і мали попит, необхідно здійснювати безліч підприємницьких і, звичайно, маркетингових рішень.

    Підприємство «ОМНІ» було засновано у місті Іжевську 3 липня 2006 з організаційно-правовою формою - товариство з обмеженою відповідальністю. Юридична адреса підприємства: м. Іжевськ, вул.  Маяковського д.44.

   Товариство є оптової торгівлі метою, якої є задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.

   Дана організація є ексклюзивним постачальником продукції торгової марки «Удмуртриба» виробництва ВАТ «Удмуртська холодокомбінат». Також асортимент ТОВ «ОМНІ» представлений ще дванадцятьма торговими марками від різних постачальників.

    Асортимент торгової марки «Удмуртриба» представлений такою продукцією як: риба гарячого копчення, риба холодного копчення, риба солона, пресерви з риби, салати з риби, салати з морської капусти, риба в'ялена, набори до пива, шматки, нарізка.

    Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМНІ» створено одним засновником, який здійснює управління відповідно до Статуту.

 Товариство є юридичною  особою, має самостійний баланс, круглу печатку із своїм найменуванням,  штампи, бланки, фірмовий знак, має  право відкривати розрахунковий та інші рахунки в установах банку, створювати дочірні товариства з правами юридичної особи, а також філії та представництва.

 Товариство має відокремлене  майно, що враховується на самостійному  балансі, може від свого імені  набувати і здійснювати майнові  та особисті немайнові права,  виконувати обов'язки, бути позивачем  і відповідачем у суді.

 Товариство є власником  свого майна та здійснює права  власника для виконання цілей  і завдань, передбачених Статутом  відповідно до призначення майна.  Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном.

 ТОВ «ОМНІ» може  бути реорганізовано або ліквідовано  добровільно за одноголосним рішенням його учасників. Також воно має право перетворитися на акціонерне товариство чи у виробничий кооператив.

 Управління підприємством  здійснюється відповідно до його  Статуту. Підприємство є юридичною  особою, користується правами і  виконує обов'язки, пов'язані з  його діяльністю.

Управління підприємством  здійснюється на базі певної організаційної структури. Структура підприємства та його підрозділів визначається підприємством  самостійно. При розробці організаційної структури управління необхідно  забезпечити ефективний розподіл функцій управління за підрозділами. При цьому важливо виконання наступних умов:

 · Рішення одних  і також питань не повинно  знаходитися у відання різних  підрозділів; 

 · Всі функції управління  повинні входити в обов'язки  керуючих підрозділів; 

 · На даний підрозділ  не має покладатися вирішення  питань, які ефективніше вирішувати  в іншому.

Структура управління може змінюватися в часі відповідно до динаміки масштабів і змісту функцій  управління.

 Між окремими підрозділами  можуть бути вертикальні і  горизонтальні зв'язки.

Вертикальні зв'язки - це зв'язки керівництва і підпорядкування, наприклад зв'язок між директором підприємства і начальником цеху.

Горизонтальні зв'язки - це зв'язки кооперацій рівноправних елементів, наприклад  зв'язок між начальниками цехів.

 В основу структури  управління покладена певна система.  Відомо три основні системи  управління виробництвом:

1) лінійна; 

2) функціональна; 

3) змішана. 

Лінійна  - Представляє  собою схему безпосереднього  підпорядкування з усіх питань нижчестоящих підрозділів вищестоящим. Це система досить проста і може бути ефективною, якщо не велике число розглянутих питань і щодо них можуть бути дані рішення на найближчих підрозділах.