Процеси систем управління якістю.Організаційно-методична основа управління якістю

Основними принципами стандартизації є:

1. комплексність стандартизації;
2. випереджальний розвиток стандартизації;
3. класифікація.

В області  міжнародної стандартизації працює велика кількість організацій, серед  яких Міжнародна організація по стандартизації (ISO) є найбільш представницькою.

До основних функцій ISO ставляться наступні:

1. установлення міжнародних стандартів за згодою всіх членів ISO;
2. сприяння впровадженню і полегшенню застосування нових прогресивних стандартів;
3. організація обміну інформацією про роботи своїх членів і технічних комітетів;
4. співробітництво з іншими міжнародними організаціями.

Стандарти серії ISO-9000 – це пакет документів по забезпеченню якості.

Однієї  з найважливіших рис цих стандартів є їхня універсальність, тобто принципова застосовність до усім без винятку  видам діяльності.

Стандарти ISO 9000 містять мінімальні вимоги, якою повинна відповідати організація  робіт із забезпечення гарантії якості незалежно від того, яку саме продукцію  випускає підприємство або які послуги  воно робить.

Стандарти ISO серії 9000 містять вимоги загального характеру. Вони можуть бути використані  будь-яким підприємством незалежно  від галузевого виробничого сектора. Викладена в них загальна структура  систем якості універсальна. Тому в  цей час ці стандарти використають підприємства і організації різних сфер діяльності. Побудова і сертифікація систем якості на вимогу міжнародних  стандартів ISO серії 9000 становлять інтерес  для споживачів, виробників і суспільства  в цілому.

Наявність на підприємстві ефективної системи  менеджменту якості гарантує його здатність  до підвищення якості випускаємої продукції, що, і забезпеченню його стабільності відповідно до запитів ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

 

Формулювання завдання

Для контролю якості партії продукції об’ємом N виробів необхідно застосувати одноступінчатий вибірковий план контролю. Побудувати оперативну характеристику P(q) плану контролю з параметрами: об’єм виборки – n; приймальне число – с. Оцінити ризик виробництва α і ризик споживача β, виходячи із заданих значень q₀  та q_m (q₀< q_m), які визначають приймальний і бракувальний рівні якості відповідно.

 

Вихідні дані для виконання роботи:

Об’єм партії                                 N=48;

Об’єм вибірки                              n= 20 ;

Приймальна кількість               с=2;

Приймальний рівень якості       q₀=0,06;

Бракувальний рівень якості      q_m=0,18.

 

Основні визначення і розрахункові формули

Під планом статистичного контроля розуміють систему правил, які встановлюють методи відбору виробів для перевірки, і умови, за яких партію виробів слід прийняти, забракувати або продовжити контроль.

Одноступінчаті плани. Такі плани передбачають наступне: якщо серед n випадково відібраних виробів кількість дефектних m виявиться не більше приймального числа с (m≤c), то партія приймається; у супротивному випадку партія бракується.

Оперативною характеристикою плану зветься функція P(q), яка визначає ймовірність прийняття партії продукції з часткою дефектних виробів

 

q=D/N,

 

де D – кількість дефектних виробів у пратії об’ємом N виробів.

При вибірковому  контролі партії поділяються на задовільні і незадовільні з допомогою двох чисел q₀  та q_m (q₀< q_m), де q₀ визначає приймальний рівень якості, а q_m – бракувальний рівень якості.

Ризоком постачальника називають ймовірність α забракувати партію задовільним рівнем якості, тобто при (q=q₀).

Ризиком споживача називають ймовірність β прийняти партію з бракувальним рівнем якості, тобто при (q=q_m).

Вимоги  до плану вибіркового контролю зводяться  до того, щоб ризики постачальника  і споживача не перевищували α і β, що відображується наступними співвідношеннями:

 при ,                                                                                                   (1)

 при .

 

Для одноступінчатих планів контролю розрахунки значень оперативної характеристики виконують за наступними формулами:

                                                                                              (2)

де m – кількість дефектних виробів (випадкова величина) в виборці об’ємом n.

P_n(m) – ймовірність виявлення m дефектних виробів у виборці об’ємом n із партії продукції об’ємом N. Ця ймовірність визначається виходячи з гіпергеометричного розподілу ймовірностей випадкової величини m і задається наступною формолою:

                                                                                                                 (3)

де  - число комбінацій із N елементів по n.

Оцінку  ризиків постачальника і споживача  виконують з урахуванням співвідношень (1) за наступними формулами:

                                                                                                                    (4)

Значення q₀  та q_m повинні відповідати вимогам постачальника і споживача до якості продукції. Ці вимоги мають бути зафіксовані у технічній документації на поставку і прийомку продукції.

 

 

Розрахунок оперативної характеристики одноступінчатого плану вибіркового  контролю

D	q=D/N	Pn (m=0)	Pn (m=1)	Pn (m=2)	P(q)
0	0	1	0	0	1
1	0,02	0,583	0,416	0	1
2	0,04	0,335	0,496	0,168	1
3	0,06	0,189	0,437	0,307	0,934
4	0,08	0,105	0,3367	0,369	0,811
5	0,10	0,057	0,239	0,363	0,660
6	0,12	0,031	0,160	0,317	0,507
7	0,14	0,016	0,102	0,253	0,372
8	0,16	0,008	0,062	0,189	0,260
9	0,18	0,004	0,037	0,134	0,175
10	0,20	0,002	0,021	0,090	0,113
11	0,22	0,001	0,011	0,058	0,071

 

 

α=0,066

β=0,175

 

 

 

 

 

За результатами розрахунків будуємо  графік оперативної характеристики.

 

 

 

 

 

 

 

 

Оперативна  характеристика одноступенчатого плана контроля с параметрами: N=48; n=20; c=2; q₀=0,06; q_m=0,18;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Менеджмент  якості – скоординована діяльність по управлінню та управлінню організацією стосовно до якості.

Метою управління виробництвом є забезпечення поставок продукції в заданий термін, в  обсязі, номенклатурі і якості, установлених планами виробництва і договорами (контрактами) при мінімальній тривалості циклу виготовлення і оптимальних  витрат виробництва.

Управління  якістю є спеціалізованим видом  управлінської діяльності, до якого  ставиться управління персоналом, фінансами, якістю, проектами, інноваціями, маркетингом  і ін.

Поліпшення  якості продукції – найважливіший  напрямок інтенсивного розвитку економіки, джерело економічного росту, ефективності суспільного виробництва. У цих  умовах  зростає значення комплексного управління  якістю продукції і  ефективністю виробництва.

Вимоги  до якості можна визначити як вираження  певних потреб або їхній переклад у набір кількісно або якісно встановлених вимог до характеристик  об'єкта з метою їхнього втілення в об'єкті і перевірки.

Система якості реалізує політику організації  в області якості. Політика в області якості офіційно визначає основні цілі і завдання організації в області якості. Вона є складеним елементом загальної політики фірми і затверджується її керівництвом.

Для ефективного  управління процесами забезпечення і підвищення якості продукції і  продуктивності праці існує система  управління якістю.

Управління  якістю охоплює частина функцій  управління, спрямованих на досягнення цілей в області якості. Цілі в  області якості припускають створення  на підприємстві умов, у яких можливо  контролювати, регулювати якість, забезпечувати  відповідність прийнятим вимогам  и- гнучко змінювати встановлені  вимоги.

Система якості – сукупність організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.

Політика  в області якості є офіційним  документом організації, частиною загальної  політики, основою функціонування всієї  системи якості. Вона містить стратегічні  цілі в області якості, сформульовані  для досягнення цілей завдання підприємства і зобов'язання (особливо з боку керівництва).

При оцінці якості використаються наступні терміни:

• рівень якості (відносна характеристика, що є результатом порівняння сукупності значень показників якості продукції з відповідною сукупністю базових значень цих показників) – при кількісній статистичній оцінці;
• градація якості – категорія, або розряд, привласнені об'єктам однакового функціонального призначення, але з різними вимогами до якості;
• міра якості - при виконанні точних технічних оцінок;
• відносна якість - при порівнянні об'єктів.

Забезпечення  якості містить у собі всі систематизовані  і плановані види діяльності, необхідні  для виконання встановлених вимог. До таких видів діяльності ставляться планування якості, регулювання якості і контроль якості

Аудит якості – це систематичний і незалежний аналіз, що дозволяє визначити відповідність  діяльності і результатів в області  якості запланованим заходам, а також  ефективність впровадження заходів  і їхня придатність для досягнення поставлених цілей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Азгальдов Г. Г. Теория и практика оценки качества товаров (основы квалиметрии). - М.: Экономика, 1982, 256 с.
2. Азгадьдов Г. Г., Гличев А. В., Панов В. П. Что такое качество? - М.: Экономика, 1968.
3. Андрианов О. М., Лопатчн М. В. Квалиметрические аспекты управления качеством новой техники. - Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1983. – 288 с .
4. Андрианов Ю. Л., Субетто А. И. Квалиметрия в приборостроении и машиностроении. - Л.: Машиностроение, 1990, 216 с.
5. Андрійчук В., Бауер Л. Менеджмент: прийняття рішень і ризик: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1998.
6. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Е. Основи менеджменту. – Л. 1995.
7. Басовский Л. Е.. Протасьев В. Б. Управление качеством: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2001, 212 с.
8. Балабанова Л.В. та інші. Маркетинговий менеджмент: Навчальний посібник для вузів. - Д.: ДонДУЕТ, 2003.
9. Бунин Г. П., Плущевский М. Б.. Троицкий И. И. Унифицированная методика определения трудоемкости разработки и экспертизы нормативных документов таблично-аналитическим методом, - М.: Стандарты и качество, 1997. № 6, 22-29 с.
10. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесе: Учебник для вузов. - М.: Изд-во МГУ, 1995.
11. Гличев А. В. Методы количественной оценки качества продукции (квалиметрия). - М.: 1972, 196 с.
12. Глухов В. В. Менеджмент: Учебник. - СПб.: Специальная Литература, 1999. 700 с.
13. Глущенко Е.В. Теория управлення: Учеб. курс. - М.: Вестник,1997.
14. Деминг Э. Выход из кризиса. Тверь: «Альба», 1994.
15. Друкер П. Зффективное управление. - М.: Изд-во ТД "Гранд", 1998.