Законопроект "Про  забезпечення прав  власності, придбаних  у ході приватизації".

    Підготовлений фахівцями Інституту корпоративного права (Д.Васильєв) і схвалений міжнародною експертною групою "Блакитна стрічка" (Боб Конрад, Марек Домбровський, Андерс Ослунд та ін.). Поданий 04.07.2005 р. Президенту В.Ющенку радником президента Б.Нємцовим.

    Законопроект  підтверджує непорушність прав власності  практично для всіх приватизованих підприємств. Предметом перегляду є підприємства групи Г, що мають річний обіг понад 200 млн. доларів та приватизовані після 2001 р., тобто тоді, коли приймалися "спеціальні" правила приватизації по кожному об'єкту. Процедура перегляду підсумків приватизації представлена як процедура підтвердження прав власності. Закон передбачає добровільну "явку з повинною" власників протягом  2005 р. Після цього до власників не можуть застосовуватися ніякі види переслідування, пов'язані з процесом приватизації об'єктів.[13]

    Процедура підтвердження прав власності включає  проведення об'єктивної ринкової експертизи підприємства на предмет його ринкової вартості, що надає можливість власникові доплатити в бюджет і одержати при цьому від держави гарантію захисту прав власності в майбутньому. Як доплата можуть бути зараховані внесені інвестиції. Оцінювач вибирається Фондом державного майна за узгодженням із власником.

    При несплаті в строк (протягом 10 днів після  оголошення оцінки) об'єкт переходить у державну власність і підлягає повторному продажу на відкритому аукціоні. Власникові виплачується сума визнаних внесених інвестицій, включаючи оплату за об'єкт при приватизації. Колишній власник бере участь в аукціоні на загальних підставах. Виплачена сума є початковою ціною аукціону.

    Як  ми можем спостерігати то нормативно-правова  база приватизації і реприватизації потребує суттєвого перегляду та удосконалення. На сучасному етапі  особливу увагу потрібно приділити  правовому регулюванню процесу  реприватизації, оскільки в нашому законодавстві відчутні значні прогалини щодо даного економічного процесу. Потрібно забезпечити здійснення ефективного управління та контролю зі сторони держави, визначити відповідні параметри оцінки для різних категорій підприємств, удосконалити та надати абсолютно нове значення даним процесам, а також гарантувати прозорість, відкритість та доступність приватизаційних та реприватизаційних процесів у нашій країні,так би мовити дати «нове життя» цим вкрай важливим економічним процесам. 
 
 
 
 
 

         1.2 Економічні ефекти приватизаційних та реприватизаційних процесів

     Даний економічний процес характеризується низкою економічних ефектів. Якщо почити із самих елементарних наслідків, а  саме це прибутковість активів які  у приватизованих підприємств значно зростає (в Україні в десятеро вище) впорівнянні із державними. Даний ефект може коливатись      взалежності від економічної ситуації в країні і з якою метою застосовується приватизація. Але самим головним фактором який зумовлює прибутковість активів підприємства є їх стан на момент здійснення приватизації. Іншим  позитивним ефектом є  зниження собівартості продукції (підвищення рентабельності виробництва).Даний ефект проявляється на пізніших етапах приватизації і має надзвичайно вагоме значення для національної економіки.

     Наступним позитивним економічним ефектом  є зменшення застосування тіньових схем  та подвійної бухгалтерії  для розкрадання активів підприємства. Врезультаті  того, що нові власники отримують нове підприємство з готовими активи вони зацікавлені в його розвитку і збільшенні рентабельності даного об’єкта. Зокрема можна відзначити і інші позитивні ефекти такі як збільшення продуктивності праці та застосування інновацій у виробництві і не тільки. Економічний зміст даних ефектів полягає в тому, що недержавний сектор економіки випереджає державний із значною швидкістю, це стосується як збільшення продуктивності праці так і застосування інновацій(якщо наводити реальні цифри щодо України то підприємницький сектор у сфері продуктивності праці випереджав державний на 18 %,а щодо інновацій то у відкритих акціонерних товариствах зростання інновацій становило 281%  у закритих 229% , а в державних підприємствах  218%).

 Варто  додати, що попри вище перелічених  ефектів існують і інші не  менш позитивні, а саме: зростання обсягів виробництва та продаж;збільшення частки нових товарів на ринку у короткостроковому та довгостроковому періодах;

Динаміка  кількості нових  товарів, освоєних підприємствами України протягом років

                                                                                             Рисунок 1.1[15]

збільшення  кількості інвестиції та їх відношення до ВВП;

Динаміка  інвестицій в основний капітал у фактичних  цінах за формами  власності (млрд. грн.)

                                                                                                          Рисунок 1.3[15]

збільшення  заробітної плати та зайнятості населення і багато інших ефектів.

     Детальніше  розглянемо деякі ефекти  на прикладі України. Як правило, приватизація підвищує ефективність підприємств, у той  час як низький рівень концентрації на ринку — немає. Приватизація зменшує  граничний ефект від зниження концентрації на ринку на ефективність роботи компанії, але приватизація конкурентів збільшує його. Подовжній ефект стає позитивним тоді, коли більшість конкурентів приватизована. Він досягає найвищого значення, коли конкуренти компанії знаходяться у власності нерезидентів. Варто відзначити, що граничний ефект усе ще великий у тому випадку, коли конкуренти є резидентами, що знаходяться цілком у приватній власності або ж права власності на них розділені між приватними особами і державою. Результати дослідження говорять, що важливим непрямим ефектом приватної власності є загострення конкуренції на ринку. Конкуренція одних лише державних підприємств може і не змусити них підвищувати свою ефективність. Приватизація підвищує ефективність підприємства, не дивлячись на те, відчуває воно чи конкуренцію ні. Підвищення конкуренції на ринку підвищує ефективність підприємства тільки тоді, коли інші компанії на ринку знаходяться в приватній власності. Таким чином, дійдемо висновку: лібералізація економіки без одночасної приватизації, швидше за все, не набуде належного ефекту; краще не чекати демонополізації галузі, а відразу братися за приватизацію компаній.

     Виходячи  із наведеної інформації можна наголосити на наслідках приватизації в Україні. Першопричиною здійснення приватизації є застсування та пришвидшення ринкових реформ.В Україні приватизація  забезпечила істотну зміну системи економічних відносин. З ростом числа приватизованих підприємств, а особливо після запровадження обмежень державного патерналізму, почалося покращання економічних показників.    Найбільш реформованим сектором економіки України стала промисловість. Співставлення динаміки промислового виробництва та динаміки зростання частки приватизованих підприємств після початку їх масової

приватизації ( з 1995 року) показує, що зростання частки підприємств, які

приватизувалися, збігалося з покращенням динаміки промислового виробництва.

                                                                                                   Рисунок 1.3 [15]

При цьому  з 1999 року темпи зростання обсягів  промислового виробництва

недержавного  сектору економіки стали істотно  випереджати середні показники  по промисловості. Сьогодні недержавний  сектор промисловості, головною базою  якого є приватизовані підприємства, дає основну частку промислового виробництва. Глибокі перетворення в системі економічних відношень у промисловості забезпечують його найбільш динамічний розвиток порівняно з іншими галузями економіки.

                                                                                                  Рисунок 1.4[15]

Це є  непрямим свідченням про те, що попри  все приватизовані підприємства

поступово стають приватними в повному розумінні, і, відповідно, працюють краще.       

                         Фінансові результати приватизації(перші  кроки)

                                                                                                         Таблиця 1.1 [15]

Але незважаючи на всі позитивні ефекти існують і негативні сторони приватизаційних процесів.Одним із найбільших є збільшення використання тіньових схем для ухилення від оподаткування доходів та заробітної плати(на даному етапі здійснення приватизації заробітна плата залишалась меншою га 17%  навіть з урахуванням інших факторів.).Наступним вкрай неприємним ефектом є зменшення заробітної плати за умови надлишкової пропозиції на ринку праці(значний вплив продуктивності праці та галузевого фактору, оскільки керівник державного підприємства більше зацікавлений у завоюванні популярності серед робітників, а не збільшення доходу власника підприєства(держави).Недержавні підприємства як  правило мають менші заборгованості перед робітниками ,а якщо мають то виплачують заробітну плату в тричі швидше ніж підприємницькі фірми.

     Приватизація  є найважливішим напрямком економічних  реформ, головним механізмом ринкової трансформації нашого суспільства. Приватизаційні процеси несуть в  собі дуже великий економічний зміст  та є потужним джерелом розвитку економіки  країни, але задля того щоб хоча б половина із вище зазначених ефектів мали можливість існувати потрібно забезпечити ефективний контроль із сторони держави і суспільства в цілому.

 Розділ ІІ . Еволюція приватизаційних процесів в Україні

                        2.1 Приватизація кінця ХХ-поч.ХХІ ст.

       Приватизація в Україні  проходила  в декілька етапів. Кожний етап  мав звої плюси і мінуси. Детальніше  розглянемо приватизаційні процеси  які проходили в нашій державі.

     Задля здійнення ефективної приватизації потрібен надійний функціональний орган,який  б регулював даний процес. В історії України саме ФДМУ став тим методологічним і організаційним центром, що розробляв, просував через парламент і уряд та безпосередньо забезпечував реалізацію політики приватизації в країні. Навколо нього почали концентруватися вчені й експерти, іноземні консультанти. Неабияку роль у просуванні приватизаційного процесу відіграв президент Л.Кучма. Хоча його діяльність в історії української приватизації має далеко неоднозначну оцінку. Проте в період малої і масової приватизації саме завдяки йому вдавалося просувати стратегічні рішення, нейтралізуючи опір парламенту. Схильний до лівої ідеології, президент Л.Кучма вирізнявся своєрідним чуттям історичної тенденції. Він був сприйнятливий до ідей, запропонованих реформаторськими командами. Завдяки такій концентрації реформаторської еліти та підтримки президента приватизація, порівняно з деякими іншими процесами ринкових реформ, була найбільше забезпечена правовою базою і здійснювалася досить системно.