Поняття менеджменту

2)Демократичний включає сук-сть  прийомів управління, манеру поведінки  керівника, що основані на поєднанні  принципу єдиного керівника з  активним залученням до процесів  прийняття рішень та контролю  своїх підлеглих. Характеристика  демократичного стилю: 1)надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функ-цій які вони виконують; 2)залучення підлеглих до процесу визначення цілей, оцінки роботи, підготовки і прийняття рішень.; 3)створення необхідних для виконання роботи передумов; 4)справедлива оцінка зусиль працівників; 5)позитивне ставлення до працівників і турбота про них. Недолік: додаткові затрати часу на обговорення проблем , що в екстремальних умовах може різко  знизити ефективність управління.

3)Ліберальний включає сук-сть прийомів управління ,манеру поведінки що базується на передачі завдань підлеглим які приймають на себе і частину відповідальності за їх виконання. Характеристика: 1)відсутність розмаху в діяльності з боку керівника;2)безініціативність і постійне очікування вказівок зверху; 3)небажання брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки; 4)боязнь вищого керівництва;5)занадто м’яке ставлення до персоналу.Негативна сторона: втрата контролю за роботою підлеглих, що може призводити до несвоєчасного виконання завдань

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорія Х та У

Хар-ка	Теорія х	Теорія У
1.стиль керівництва	Авторитарний	Демократичний
2.уявлення про людину	Люди за своєю природою не бажають працювати я при  першій можливості прагнуть уникати  праці.У виконавців розвинуте почуття безвідповідальності і вони прагнуть аби ними керували. Щоб змусити персонал працювати треба використ. Контроль,приму та загрозу покарання	Праця-це природний процес  і при сприятливих умовах людин  прагне до все більшої відповідальності.Якщо людина поділяє організаційні цілі то вона активно використ. самоуправл.і самоконтроль
3.плануваня	Центразіл.розподіл завдань  одноособове визначення цілей стратегії	Заохочення визначення цілей підлеглими відповідно до цілей  орг.
4.контроль	Тотальний,всеохоплюючий	Самоконтроль підлеглих в процесі роботи та контроль кер.в кінці
5.спілкування	Жорстка регламентаці яповедінки	Керівник діє як зв’язкова  ланка в обміні інф.
6.орг.діяльності	Чітке структурування завдань, повноваж.не делегуються	Високий ступінь децентралізації  повноваж.
7.Ухвалення рішень	Заперечення права вільного ухвалення рішення підлеглим	Активна учать підлеглих  в процесі розробки та прийняття  рішень
8.використ.влади та  примусу	Психолог.тиск,загроза  покарання, влада заснована на примусі	Використ.харизмат. впливу ,влада винагороди та експертних знань

 

 

 

Поняття та види конфліктів

Конфлікт-це відсутність  згоди між двома і більше сторонами  які можуть бути окремими сторонами. З точки зору учасників конфлікту  виділяють наступні його види: 1)внутрішньо особовий конфлікт-сторонами, що конфліктують є різні компоненти,духовні структури людини. Наприклад зіткнення двох життєвих принципів; 2)між особовий конфлікт в ролі учасників постають 2 особи кожна з яких є носієм певних цінностей,інтересів та думок. Саме цей конфлікт вирізняється емоційною запальністю та напруженістю і перебігає як правило у відкритій формі. Найчастіше він виникає на грунті особистих симпатій і антисимпатій, але за умов організації стосунків між людьми завжди виявляються тісно переплетеними з діловими,кар’єрними та іншими інтересами.

3)внутрішньо груповий  конфлікт-учасниками конфлікту постають  усі члени соц.психол.групи, при  цьому приєднуючись до однієї  із сторін люди утворюють мікро  групи які у процесі самого  конфлікту діють яе єдиний  суб’єкт.4)між груповий конфлікт виникає в середині організації як результат поганого керівництва.У таких ситуаціях  відбуваються утискання інтересів певних відділів як співробітників забувають про свої між особові конфлікти і об’єднуються у справді монолітну групу, що відстоює свої інтереси.; 5)між організаційний конфлікт- по суті цей вид конфлікту розглядається як конкуренція між організаційними носіями цього конфлікту в власники та керівники вищої ланки. З точки зору наслідку конфлікту вони поділ. на 2 види:1) функціональні-це такі які мають позитивну спрямованість і дають можливість підвищити ефективність діяльності організації. 2)дисфункціональні- це такі які ведуть до зменшення особистого задоволення працівників,погіршення показників ефективності роботи орг-ії.

 

Причини виникнення конфліктів та управління ними.

Виділяють наступні причини виникнення конфліктів: 1)невідповідність матер.заохочення; 2)розподіл ресурсів; 3)взаємозалежність задач; 4)несхожість цілей; 5)відмінність  уявлення про ситуацію;6)різне розуміння; 7)різне розуміння і сприйняття цінностей; 8)відмінність у манері поведінки; 9)неправильна організація 10)незадовільні комунікації 11)відмінності в життєвому досвіді

 

Методи за допомогою яких управляють конфліктами поділ-ся на структурні та особисті.

До структ.віднос: 1)роз’яснення  вимог до роботи; 2)роз’яснення загал.організаційних комплексних цілей; 3)координаційні  та інтеграційні механізми(дотрим.принципу єдиноначальності,проведення нарад) 4)структурна с-ма винагород(стимулювання конструктивної поведінки)

До особист.віднос: 1)Уникнення ситуацій які провокують виникнення суперечностей; 2)згладжування конфліктних ситуацій; 3)компроміс; 4)викор.примусу і спонукання за допом.сили і влади.

 

Причини виникнення стресів  та рекомендації щодо уникнення стресів

Виділяють наступні причини  виникнення стресів: 1)організаційні  причини: -конфліктні ситуації; -навдачі  на роботі; -негативні фізичні умови  праці; -нецікава робота; -перевантаження або недовантаження  в роботі; -некомпетентний керівник. 2)особисті причини: -надмірна чутливість; -втрата почуття реальності; -очікування тільки позитивних результатів.

Виділяють наступні рекомендації щодо уникнення стресів: 1)розробіть  с-му пріоритетів у своїй роботі; 2)навчіться говорити “Ні” коли вже  не можна брати на себе додаткові завдання; 3)ставте перед собою реальні завдання; 4) знайдіть час для відпочинку

 

Формальні організації  та групи

 Група це дві  і більше особи які взаємодіють  одна з одною так що кожна  особа впливає на іншу і  одночасно знаходиться під впливом  цих осіб. Організація-це група чи декілька груп діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної мети. Виділяють наступні ознаки організації:1)пертворення ресурсів для досягнення мети; 2)залежність від зовн.серед.; 3)горизонтальний розподіл праці; 4)вертикальний розподіл праці.. Формальні групи-це такі які утворюються у межах організації за рішенням керівництва для виконання певних виробничих або управлінських ф-цій. В організаціях існують 3 типи формальних груп: 1)група керівників(командні групи).Вони склад.з керівника та його безпосередніх підлеглих які в свою чергу також можуть бути керівниками; 2)виробничі або робочі групи. Вони склад.з осіб які разом працююь над виконанням якогось завдання; 3)Комітети-це особливий вид групи яким надані повноваження для викон.певного завдання.Вони поділ. на 2 групи: 1)Спеціальний комітет-це тимчасова група сформована для досягнення певної мети чи виявлення певної проблеми. 2)Постійний комітет-це діюча група всередині організації яка має конкретну мету.

 

Неформальні групи

 Неформальні групи-це такі  гупи створення та функціонування  яких не передбачалося. Вони  створюються поза волею керівництва  і ї могутньою силою здатною  при певних умовах звести нанівець  зусилля керівника. Для неформальних  груп характерним є: 1)взаємодопомога і взаємо захист ; 2)наявність неформального лідера; 3)тісне спілкування; 4)система санкцій і норм поведінки. Між формальними і неформальними групами є певні відмінності які можна зобразити у вигляді таблиці

Класифікаційна ознака	Формальна група	Неформальна група
1)мета	Ефективність,прибток	Задоволення соц.потреб і потреб безпеки
2)створення групи	Планується організацією	Спонтанно
3)комунікації	Формальні канали	Формальні та нефор.канали
4)лідер	Призначається організацією	Виходець із групи
5)між особові стосунки	Встановлюються на основі виробничих завдань	Розвиваються спонтанно
6)вплив на членів  групи	Влада,грошова винагорода	Персональний вплив
7)контроль	Спир-ся на покарання, грошова  винагорода	Діють громадськи сканції

 Виділяють переваги  та недоліки неформальних груп. До переваг виднос-ся:1)сприяє підвищенню загальної ефективності організації ; 2)показує комунікації; 3)сприяє задоволенню від праці; 4)впливає на зменшення розриву в здібностях менеджерів; 5)позитивно впливає на викон.робочих завдань; 6)полегшує управлінське навантаження менеджменту

Недоліки: 1)ініціює конфлікти  між індивідами та групами; 2)ускладнює  здійснення змін; 3)сприяє появі небажаних  слухів; 4)знаходяться поза сферою контролю менеджменту; 5)негативно дієє на поведінку  і самооцінку деяких працівників.

 

 

 

 

 

 

Ефективність  роботи груп

Група є ефективною якщо: 1)Її члени  діють  як одна команда; 2)Її члени  є повноправними учасниками групових обговорень і дискусій; 3)наявні ресурси  відповідають завданням, що стоять перед  групою; 4)учасники групи активно задіяні пошуком прийомів і засобів кращого досягнення цілей; 5)між членами команди чітко розпреділені обов’язки; 6)усі несуть рівну відповідальність за викон.роботи; 7)готовність замінити один одного у разі потреби; 8)відносини між членами команди базуються на взаєморозумінні; 9)у спілкуванні із зовнішнім світом усі повинні бути одностайні; 10)розмір команди є невеликим(5-7 чол); 11)в групі є компетентний керівник який одночасно може біти і неформальним лідером; 12)є задоволення від роботи в групі; 13)соц-псих.атмосфера є сприятливою для виконання завдань.

 

Етика менеджменту, її види

Етика-це система моральних принципів  яка зобов’язує відрізняти правильну  поведінку від неправильної. Важливо  відрізняти етику всередині організації  та етику взаємовідносин організації з навколиш.середовищем.. До неетичної поведінки в серед.орг-ції відносять: 1)порушення інструкцій, нормтаправил поведінки; 2)приховування несприятливої організації від начальства; 3)порушення стандартів безпеки; 4)зайняття особистим  справами у робочий час; 5)встановлення нереальних завдань; 6)надмірне використ.службових телефонів для приватних розмов.

Етика взаємовідносин організації  із зовні.середовищем включає:1)етика  відносин із співробітниками. До етичної  поведінки по відношенню до співробітників відносяться: 1.відсутність будь-якої дискримінації у сфераі зайнятості; 2.особливий статус працівників із обмеженою дієздатністю; 3.охорона здоровя і техніка безпеки; 4.навчання і розвиток персоналу; 5.обговорення кар’єри; 6.програми оздоровлення для працівників; 7.програми стрес менеджменту; 8.”Дитячий день” для працюючих батьків. До етичної поведінки із зовні.середовищем відносять: 1)Етика відносин із споживачем: а)безпечність товарів(послуг); б)надання інф. про товари; в)підвищення споживчої цінності продуктів; г)урахув.вимог споживачів; д)зменшення забрудненості товарів; ж)спонсорування освітніх програм  безпечного використання продукції. 

2)етика довкілля: -контроль  забруднення; -збереження природ.ресурсів; -утилізація відходів. 3)етика відносин із партнерами: -дотримання зобов’язань; -недопущення маніпулювання інвестиціями; -урахув. Інтересів партнерів під час розподілу прибутку.;4)етика взаємовідносин із конкурентами: -запобігання таємних угод на ринках; -використання методів чесної конкуренції; 5)етика відносин із державою: -добросовісна  звітність; -дотримання законодавства; -викон.державних замовлень у зазначені строки; -уникнення хабарництва у взаємовідносинах із держ.службовцями; 6)етика відносин із суспільством: -збереження і розширення зайнятості; -соціальна відповідальність; -урахування місцевих звичаїв і традицій; -спонсорування проектів соц.добробуту; -підтримання освіти і мистецтва; -участь у громад.роботах; 7)міжнародна етика: -вироблення етичних стандартів прийнятих у всьому світі; -врахування нац.культури; -залучення місцевого персоналу

 

Причини неетичної поведінки та інструменти поліпшення етичності  поведінки в організаціях

У практиці бізнесу всіх країн трапляються  багато прикладів неетичної діяльності. Виділяють такі причини неетичної поведінки: 1)недосконалість законод.та нормативно правової бази; 2)значний обсяг тіньової економіки; 3)конкурентна боротьба що відсуває на дальній план етичні міркування; 4)відсутність належного стимулювання  етичної поведінки керівників; 5)загальне зниження ролі етики в суспільстві; 6)низькі моральні якості членів суспільства

Як свідчить досвід зарубіжних країн  існують можливості поліпшення етичної поведінки тут надзвичайно  важлива роль ораганів влади, громад.організацій, населення.  Виділяють наступні інструменти поліпшення етичності поведінки в організаціях: 1)етичні стандарти які описують загал.систему цінностей,етичні правила,яких мають дотримуватись працівники компанії; 2)комітети з етики які роблять повсякденну оцінку практики  з позицій етичних вимог; 3)соціальні ревізії які проводяться для аналізу й оцінки звітів та програм з соціальної відповідальності компанії; 4)створення прозорого і досконалого законодавства; 5)навчання етичній поведінці керівників; 6)”Дзвін на сполох” пов’язаний з оприлюдненням неетичної поведінки і дій для широкої громад кості через пресу, державні агенції,політ.партії та організації.

 

 

Якості і риси керівника що досягає  успіху.

Виділяють наступні якості іриси успішних керівників: 1)психологічні: 1.прагнення до лідерства,здатність до керівництва;2.сильні волеві якості; 3.готовність до розумного ризику; 4.прагнення до успіху; 5.здатність до домінування в екстремальних ситуаціях; 6.самодостатність особистості; 7.стійкість проти стресу; 8.адаптабельність (швидке пристосування до нових умов); 9.комбінаторсько-прогностичний тип мислення (варіативність,гнучкість,інтуїтивність,логічність,прогностичність)