Поняття менеджменту

Поняття менеджменту

В оксфордському словнику анг.мови дають наступні визначення терміну  менеджмент: 1)Менеджмент-це влада та мистецтво керівництва; 2)Менеджмент –це спосіб та манера спілкування  з людьми; 3)Менеджмент-це вміння та адм.навики в організації ефективної роботи апарату управління. Менеджмент- це наука про управління,особливий вид діяльності, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників і координація їх зусиль для досягнення цілей поставлених перед організацією. Міжнародний довідник по менеджменту дає наступне визначення: Менеджмент-це ефективне використання і координація таких ресурсів як капітал,споруди,матеріали і праця для досягнення заданих цілей з максимальною ефективністю. Є наступні спеціалізації менедж. :  1)базовий менедж.; 2)управління персоналом; 3)управління часом; 4)стратегічний менеджмент; 5)фінансовий менеджмент; 6)інноваційний менеджмент; 7)маркетинг.  Виділяють 4 основні функції менеджменту: 1)планування; 2)організація; 3)мотивація; 4)контроль. Менеджмент тісно зв’язаний з наступними науками: 1)психологія; 2)соціологія; 3)математика; 4)екон.теорія

 

Школи управління

На початку 20 ст отримали розвиток наступні школи управління:

1. Школа наукового управління(1885-1920),Тейлор,Гілберт,Гант

Досягнення: 1)визначення кращих способів виконання завдань, нормування праці; 2)відбір працівників які  краще всього підходять для виконання завдань,забезпечення їх навчання; 3)забезпечення працівників ресурсами які неохідні для ефективного виконання їх завдань.; 4)систематичне і правильне використання матер.стимулювання для підвищення ефективності праці; 5)відокремлення планування і аналізи від самої роботи.

2.Адміністративна школа(1920-1950),Файоль,Слоун,Урвік,Рейлі

Досягнення: 1)створення і розвиток універсальних принципів управління; 2)поділ організацій на підрозділи і робочі групи; 3)описання функцій управління; 4)систематизований підхід до управління всією організацією.

3.Психологічна школа(1930-1950)Мейо,Мак-Грегор,Маслоу,Фоллетт

Досягнення: 1)застосування прийомів управління між особистісними стосунками для підвищення ступеню задоволеності і продуктивності праці. 2) застосування поведінкових підходів до управління і формування організації таким чином щоб кожний працівник міг бі повністю бути використаний у відповідності до його потенціалу; 3)розвиток мотиваційних моделей; 4)класифікація стилів керівництва.

4.Кількісна школа(1949-1960) Непман,Винар,Шенонн

Досягнення: 1)поглиблення розуміння  складних управлінських проблем  за допомогою математичний моделей.; 2)розвиток кількісних методів для  прийняття рішень в складних управлінських ситуаціях

 

Внутрішнє середовище організації

Внутр.середовище організації скл.із факторів які підлягають зміні у  межах конкретної організації. До факторів внут.серед. відносять: 1)цілі-це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації.Цілі повинні відповідати наступним характеристикам: 1.реалістичність; 2.орієнтація цілей в часі; 3.наявність певного критерію відносно якого можна оцінити ступінь досягнення цілі. 2)завдання- це види робіт які необхідно виконати певним способом та в зумовлений термін; 3)Структура-це взаємовідносини,рівні управління і види робіт які виконують служби або підрозділи; 4)технологія-це засіб перетворення вхідних елементів у вихідні; 5)культура-це норми та правила поведінки в організації: 6)фінанси-це кошти з допомогою яких організація здійснює всі розрахунки; 7)персонал-найважливіший ситуаційний фактор організації

 

Зовнішнє середовище організаці

Зовнішнє серед.включає  фактори які оточуюьб організацію  в суспільстві,державі,світі,до яких вона,мусить пристосуватись. Фактотори зовн.сер. поділ. на 2 групи: 1)фактори прямої дії:

1.споживач; 2.законодавчі  акти; 3.конкуренція; 4.постачальники; 5.інвестори; 6.профспілки; 7.державні органи влади; 8.партії та інші громадські  організації.

2)фактори опосередкованої  дії: 

1.міжнародні події; 2.НТР; 3.міжнародне оточення; 4.політична  обстановка в країні; 5.соціально  культурні особливості регіону; 6.особливості екон.відносин; 7.стан  техніки та технології

 

Поняття та види комунікацій

Комунікація-це обмін інформації на основі якого керівник приймає рішення і доводить їх до підлеглих. Існують наступні види комунікацій:

1)між організацією  і зовн.середовищем: а)між організацією  і споживачем; б)між організацією  та постачальниками; в)між організацією та органами держ.влади; г)між організацією і партнерами.

2)між різними рівнями  і підрозділами (вертикальні комунікації) : а)комунікації керівник-підлеглий;  б)комунікації керівник-робоча група.

3)горизонтальні комунікації

4)неформальні комунікації(канал розповсюдження чуток)

 

Елементи та етапи комунікаційного процесу

Комунікаційний процес це обмін інформацією між двома  і більше особами. Виділяють наступні елементи: 1)відправник- це особа яка  генерує ідеї чи збирає інформацію та передає її; 2) звістка –це інформація закодована за  допомогою символів;3)канал- це засіб передачі інформації;

4)адресат- це особа   якій призначена інформація і  яка інтерпретує її

Етапи комунікаційного  процесу: 1)зародження ідеї: не починайте  говорити не почавши думати. 2)кодування і вибір каналу. Методи кодування забезпеч.за допомогою слів,інтонацій і жестів. 3)передача повідомлення; 4)декодування- це переклад символів відправника в думки адресата; 5)зворот.зв’язок –це реакція на те що почуто ,побачено чи прочитано,відправлено назад відправнику із свідоцтвом міри розуміння та погодження з повідомленням. Завдення етапів комунікаційного процесу скласти повідомлення і використати канал передачи таким чином, щоб обидві сторони зрозуміли і розділи надіслану інформацію

 

Міфи та реальності про природу комунікацій

Міфи	Реальності
1)ми спілкуємось тільки  тоді коли самі усвідомлено  вибираємо спілкування	Мі здійснюємо багато обмінів інформацією саме тоді коли ми не усвідомлюємо своєї участі у  комунікаційному процесі
2)слухач розуміє слова так само як і ми	У слів не має значень,значення визначаються нашим досвідом і сприйняттям
3)ми спілкуємось в  основному за допомогою слів	Більшість повідомлень  які ми передаємо базуються не на словах а на невербальних символах( жести,міміка,тон)
4)невербальні повідомлення це мова  мовчання	Невербальні повідомлення використ.відчуття дотику,зору,нюху
5)спілкування це одно  направлена дія	Спілкування це двонаправлена  дія
6)повідомлення яке  посилається нами ідентичне тому  яке отримує слухач	Повідомлення в тому вигляді як його в кінцевому рахунку отримає слухач ніколи не буває точно таким  як повідомлення що ми відправляємо
7)інформації не буває  дуже багато	Інколи людям дають  дуже багато  інформації і вони страждають від перевантаження

 

Комунікаційні бар’єри та шляхи їх подолання

Комунікаційні бар’єри	Шляхи їх подолання
1)Перепони викликані  сприйняттям	Встановіть ефективний зворот.зв’язок
2)різний соціальний  статус людей	Створюйте атмосферу  довіри в колективі
3)різний професійний  рівень людей	Використовуйте терміни які є зрозумиліми
4)інформаційне перевантаження	Здійснюйте систематизацію інформації
5)конкуренція між повідомленнями	Забезпечити увагу адресата використовуючи найефективніші канали передачі інформації
6)семантичні перепони (викликані значенням слів,або неточним їх значенням)	Сприймайте потенційні семантичні перепони, уточнюйте ідеї перед початком їх передавання
7)невербальні перепони	Враховуйте невербальні  перепони не посилайте суперечливі  сигнали
8)неефективні канали  і способи передачі повідомлення	Вибирайте адекватні  канали та способи передачі інформації
9)неефективний комунікаційний  клімат	Створюйте відкритий, доброзичливий  клімат в колективі
10)невміння слухати	Перестаньте говорити?

 

 

 

 

 

Організація взаємодії  та повноважень

Організація –процес побудови  структури підприємства та взаємовідносини рівнів управління. Існує два аспекти організаційного процесу: 1)поділ організації на підрозділи відповідно цілям і стратегії; 2)організація взаємовідносин і повноважень. Повноваження це обмежене право використовувати ресурси організації  і направляти зусилля деяких їх співробітників на виконання певних завдань. Делегування це засіб за допомогою якого керівництво встановлює відносини між рівнями повноважень. Делегування –це передача повноважень особі яка приймає на себе відповідальність за передані їй завдання. Це той процес що перетворює людину в керівника.Відповідальність це обов’язок виконувати наявні задачі і відповідати за їх задовільне вирішення. Відповідальність повністю не делегується.

 

 

Концепції передачі повноважень

 Існують такі концепції  передачі повноважень: 1)Класична  - акціонериÞ загальні збори акціонерівÞправління АТÞголова правління АТÞ керівники вищого рівняÞкерівники середнього рівняÞкерівники нижчого рівняÞ працівники.

2)концепція прийняття повноважень:

                                                                     керівник наділений  повноваж.              

                                   підлеглий 

                               погоджується 

                                  з вимогою

керівник 

виражає                 підлеглий не погод.            Керівник наділений повнов.

вимогу                    з вимогою

 

 

 

Перепони на шляху процесу делегування повноважень

На шляху делегування  повноважень існує дві групи  перепон: 1)перепони обумовлені небажанням керівника делегувати своє повноваження 1.недовіра; 2.самооцінка(Я зроблю краще)

Має два негативні  наслідки: а)підлеглі не будуть підвищувати  свою кваліфікацію; б)втрата часу керівника.

3.невпевненість в кваліфікації  працівника; 4.боязь втратити свою посаду

2)перепони обумовлені  небажанням підлеглих брати на  себе додаткову відповідальність: 1.невпевненість в собі; 2.відсутність  мат.заохочення; 3.відсутність часу; 4.лінь; 5.недостатній рівень кваліфікації; 6. боязнь  критики за свої помилки; 7.відсутність балансу між повноваженнями та відповідальністю.

 

Правила ефективного  делегування повноважень

Виділяють такі правила ефективного  делегування повноважень:

1)знайдіть найбільш  відповідну людину; 2)визначте необхідні  ресурси; 3)поясніть якими повинні бути результати; 4)поясність важливість цього завдання; 5)порадьтеся з підлеглими стосовно методів і часу необхідного для виконання цього завдання; 6)вкажіть які повноваження над-ся підлеглому; 7)вкажіть іншим які повноваження надались підлеглому; 8)встановіть вільне розпорядження часом та методами; 9)перевіряйте успіхи на певних етапах; 10)будьте готовими до помилок; 11)надавайте відгуки як позитивні так і негативні; 12)надавайте підтримку адже ви не позбулись відповідальності; 13)делегуйте як приємне так і не приємне

 

Побудова структури  організації

Структура організації це логічне  взаємовідношення рівнів управління  і підрозділів побудованих у  такій формі що дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації.Побудова структури організації базується  на таких поняттях як спеціалізований розподіл праці та сфера контролю. Спеціалізований розподіл праці це закріплення роботи за певними спеціалістами . Виділяють горизонтальний та вертикальний розподіл праці.   Сфера контролю-це к-сть осіб підлеглих одному керівнику.

Якщо 1-му керівнику підлегла велика к-сть працівників, то має  місце широка сфера контролю та плоска структура управління.

Якщо 1-му керівнику підлегла невелика к-сть працівників, то має  місце вузька сфера контролю та багаторівнева  структура управління.

 

Поняття централізації  та децентралізації в організаціїї

Централізовані орг-ції це орг. В яких керівники вищої ланки  залишають за собою більшу частину  повноважень неохідних для прийняття  важливих рішень.

Децентралізовані орг.-це такі орг.в яких повноваження розпреділені між нижчестоящими рівнями управління. Однак на практиці практично не  існує чисто централізованих чи децентралізованих орг-ції тому говорять про відносну централізацію стосовно інших організацій. Виділяють такі переваги централізації: 1)покращується контроль за роботу підлеглих; 2)зменшується кількість помилкових рішень; 3)дозволяє використовувати професійні знання центрального апарату.   Переваги децентралізації: 1)можливість управління великими організаціями; 2)можливість професійного росту підлеглих; 3)стимулювання ініціативи; 4)Дає право приймати рішення. Тому керівник який найближче знаходиться біля проблеми і краще її знає.

 

Мотив –основа  мотивації

 Мотив-це спонукальна  причина дії і вчинків людей,  це те що штовхає до дії. Основою мотиву діяльності людини є її різноманітні потреби. Виділяють наступні мотиви: 1)матеріальні стимули; 2)самореалізація; 3)мотив поваги; 4)мотив влади; 5)мотив страху; 6)мотив результату; 7)мотив заздрісті; 8)мотив відповідальності; 9)мотив похвали; 10)участь у прийнятті рішень; 11)задоволення від самого процесу роботи; 12)захищеність і комфорт; 13)мотив слави; 14)служіння іншим; 15)мотив аффіліації; 16)стимулювання і мотивація праці корпоративним духом

 

Поняття мотивація

Мотивація-це спонування себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей та цілей організації. Існує дві первісні концепції мотивації: 1) батога і пряника(батіг-покарання, пряник-винагорода); 2)психологічна концепція мотивації.

Серед сучасних теорій мотивацій виділяють змістовні та процесуальні теорії мотивації. У мотиваційних теоріях надають велике значення наступним поняттям: 1)потреба-це фізіологічна чи психологічна нестача чогось. Потреби поділ. на 2 групи: 1.первинні-це фіз..потреби як правило вроджені.2.вторинні-це психологічні потреби які набуваються із досвідом. 2)спонукання-це відчуття нестачі чогось яке має певну спрямованість поведінковий прояв потреби, який сконцентрований на досягнення мети.  Коли мета досягається то потреба може бути задоволеною,незадоволеною, або частково задоволеною. Люди прагнуть повторювати ту поведінку яка асоціюється у них із задоволенням потреби і уникати такої яка призводит до недостатнього її задоволення. Цей факт відмий як закон результату. 3)винагорода-це все що людина вважає для себе цінним.Поскільки  в різних людей різні поняття цінностей то різною є і винагорода. Винагорода поділ. на внутрішню та зовнішню. Внутрішня винагорода дається самою роботою. Зовнішня  винагорода дається орг-цією