Планування та прогнозування на підприємстві

* розробка  оперативного плану з конкретизацією  персональної відповідальності, часу  й місця реалізації заходів  оперативного плану; 

* реалізація  оперативного плану.

     Тактичне  планування має більше вузький «плановий обрій» і орієнтований переважно на вибір коштів для досягнення цілей.

     Оперативне  планування базується на планах конкретних дій, заходів, акцій, які забезпечують досягнення намічених цілей.

     У рамках оперативного планування підприємство намічає конкретні завдання для кожного з напрямків і учасників роботи[3].

     У закордонній літературі широко застосовується термін «внутріфірмове планування». Його виявляють як визначення перспектив розвитку зовнішнього оточення фірми, формулювання цілей і ймовірних стратегій, визначення першорядних завдань, а також дій для їхнього досягнення.

     Основними елементами внутріфірмового планування є:

* прогнозування;

* постановка  завдань на базі прогнозу й  установлення приблизних строків  їхнього виконання й визначення ресурсного забезпечення;

* коректування  плану;

* складання  бюджетів (балансів), у тому числі  балансів грошових доходів і  витрат;

* конкретизація  плану.

     Внутріфірмове планування може ставиться до того або іншого типу залежно від ознаки, по якому здійснюється класифікація. Таким ознаками можуть бути:

1. Ступінь  невизначеності планування: детерміноване  планування - планування, застосовуване  до систем, що діють у повністю  передбачуваному середовищі без  недоліків інформації; стохастичне  (імовірнісне) планування - планування, що залежить від невизначеності зовнішнього середовища й пов'язане з недоліком інформації.

2. Тимчасова  орієнтація ідей планування: планування  орієнтоване на сьогодення, у  минуле й майбутнє.

3. Межа  планування: короткострокове, середньострокове й довгострокове планування[5]. 
 
 
 

 

1.4. Методи  планування

     Методи  планування являють собою засоби перетворення економічної інформації з метою визначення темпів і оптимальних  пропорцій розвитку об'єкта планування, а також шляхів найбільш ефективного використання ресурсів. Методи планування припускають обґрунтування й безпосередні розрахунки показників господарської діяльності підприємства.

     Основні методи планування - балансовий, нормативний, індексний, розрахунково-аналітичний (економіко-статистичний), економіко-математичне моделювання.

     Сутність  балансового методу укладається  в тому, що він дозволяє шляхом побудови відповідних балансів взаємно погоджувати  наявності, що є в наявності (матеріальні, трудові, фінансові) і фактичні потреби. Побудова різних балансів дозволяє визначити можливі кінцеві результати господарської діяльності в плановому періоді, найбільш ефективну структуру джерел ресурсів, розкрити резерви поліпшення використання ресурсів. Кожний баланс складається з окремих статей, у яких вказуються розміри окремих видів ресурсів, з одного боку, і потреб у цих ресурсах - з іншої. Економічне обґрунтування показників цих статей являє собою складний самостійний етап планування із застосуванням різних методів. Фінансовий план організації ОП має форму балансу, у якому погоджуються джерела грошових доходів і напрямку видатків.

     Застосування  балансового методу при плануванні діяльності ресторанного господарства дозволяє безпосередньо погоджувати  випуск продукції й обсяг товарообігу  із продовольчими ресурсами. Знаючи формулу продуктового балансу, зв'язок між його елементами, надходження сировини й товарів можна визначити так:

П = Р + Е + З_к - З_н,

де П - надходження сировини й товарів;

Р - витрата  сировини й товарів; 

Е - природні втрати в межах норми;

З_к - запаси сировини й товарів на кінець періоду;

З_н - запаси сировини й товарів на початок періоду[1].

     У плануванні застосовується також нормативний  метод, що припускає використання при  розрахунку показників плану техніко-економічні нормативи, які дозволяють обґрунтувати величину цих показників. Техніко-економічні показники характеризують раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Вони базуються на використанні прогресивних, науково обґрунтованих норм і нормативів витрати окремих видів ресурсів на одиниці об'єму послуг або одиницю продукції. Норми й нормативи, використовувані при плануванні, не є постійними. Вони повинні переглядатися в міру НТП, раціоналізації організації праці, удосконалювання технології. При розробці нормативів також варто враховувати практику ефективно працюючих підприємств, досвід закордонних компаній і фірм, кон'юнктуру ринку, коливання попиту.

     Цей метод застосовується при плануванні витрат ПІП. При цьому використовуються норми видатку електроенергії, норми амортизаційних відрахувань, норми забезпеченості МБП і т.д. плануванні чисельності працівників базується на нормах обслуговування, нормах виробітку.

     При плануванні використовуються різні  індексні побудови, які являють собою  певні розрахункові операції, засновані на використанні існуючих залежностей між деякими індексами.

     Як  правило індексні побудови відображають взаємозв'язок між трьома індексами. Знаючи характер цього взаємозв'язку, по двох індексах можна знайти третій.

     У практиці планування широко застосовується розрахунково-аналітичний метод, що укладається в тому, що при розробці плану економічні явища й процеси вивчаються шляхом аналізу їхніх окремих частин. Аналіз дозволяє встановити залежність між показниками й намітити в плані зміни відповідно до наявних ресурсів.

     Економіко-математична  модель - вираження істотного в  досліджуваному процесі в математичній формі (у формі рівнянь, нерівностей, їхніх систем). Модель повинна виражати головне - закономірності й основні  взаємозв'язки, що вирішують фактори й умови.

     Таким чином, можна зробити висновок.

     Прогнозування - розробка планів по досягненню стратегічних цілей підприємства.

     Планування - процес формування цілей, визначення пріоритетів, коштів і методів їхнього  досягнення.

     Планування  й прогнозування в умовах економічного ринку являє собою набір дій і рішень, початих керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей.

     Процес  планування й прогнозування є  інструментом, що допомагає в прийнятті управлінських рішень. Їхнє завдання - забезпечити нововведення й зміни в організації в достатньому ступені. Точніше кажучи, процес планування є тим парасолькою, під яким укриваються всі управлінські функції.

 

      2. ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА

     Виробнича програма призначена для надання  зведеного плану основного й  допоміжного виробництва по підрозділах. Виробнича програма розраховується з урахуванням ранжирування попиту клієнтів і сторонніх споживачів, ранжирування пропозиції постачальників і усунення дефіциту сировини й матеріалів, визначення величини передбачуваних і нормованих складських запасів, виробничих потужностей з урахуванням зупинок виробництва, а також внутрішньої потреби підприємства в напівфабрикатах і продуктах допоміжного виробництва[11].

     Найважливішим аспектом системи бюджетування виробничих підприємств є якість планування виробництва й реалізації продукції  на короткостроковий період.

     Для збалансованості потреб ринку й  можливостей підприємства формується план виробництва, що враховує портфель замовлень, виробничі потужності й ресурси. При формуванні плану виробництва, як складовій частини загального бюджету підприємства, розраховується виробнича програма, визначається випуск побічної продукції, плануються складські запаси з урахуванням нормативів, розраховується потреба в матеріальних ресурсах пропорційно обсягу виробництва, визначається фонд заробітної плати основних виробничих робітників[6].

     Виробнича програма є результатом узгодження наступних цілей:

•     можливо повне задоволення потреб ринку збуту;

•     потреба в продукції для внутрішнього використання;

•     максимально можливе завантаження встаткування;

•     облік ресурсних можливостей.

     Виробнича програма являє собою план випуску  валової й товарної продукції  в натуральному вираженні на рік з розбивкою по календарних періодах (квартал, місяць) і забезпечує побудову скоординованих календарних планів для цехів основного виробництва й служб, що забезпечують.

     При плануванні виробничої програми підприємства вирішується наступне завдання: розподіл (декомпозиція) річної виробничої програми по підрозділах, виробничим установкам (ділянкам) і терміну з метою рівномірної роботи виробництва, найбільш повного використання встаткування й ресурсів, дотримання терміну виконання замовлень.

     Розраховуючи  програму виробництва на майбутній  період, підприємства враховують наступний  бізнес-прогнози й довідники:

•     Контракти з покупцями по основній і іншій діяльності визначають потребу  ринку;

•     Постійні витрати на виробництво  формують потреба у виробництві продукції для внутрішнього використання;

•     Виробничі норми, зазначені в  Специфікаціях, установлюють необхідні  ресурси на основі рецептур виробництва  продукції й визначають випуск напівфабрикатів  і побічної продукції;

•     Складські запаси формують нормативний приріст продукції для забезпечення страхового запасу й установлюють наднормативні запаси;

•     Незавершене виробництво використовується для випуску продукції, що перебуває  в незавершеному виробництві  на початок року;

•     Маршрути визначають пріоритетність виробничого встаткування й максимальні потужності по випуску продукції;

•     Контракти з постачальниками  пропозиції й можливі обмеження  по видаткових компонентах і продуктам, у випадках використання їх для перепродажу[8].

     Планово-обліковою  одиницею при складанні виробничої програми є продукт (напівпродукт), що випускається на виробничій установці  з певною рецептурою виробництва. Рівень деталізації залежить від прогнозування  споживчого попиту на продукцію й  періоду планування. Так для підприємства, що провадить різні типорозміри кріпильних деталей, і, що допускає для кожного виробу різні варіанти виготовлення, виробничий план може відображати основні групи (сімейства) продукції: болти, гайки, гвинти й т.д.

     Становлячи  виробничий план, фахівці виробничого відділу повинні враховувати наступні моменти:

•     кількість виробів, що потрібно зробити  в кожний період часу;

•     необхідний рівень матеріально-виробничих запасів з урахуванням терміну  зберігання;

•     потреба у виробничих ресурсах у кожний період часу;

•     наявність необхідних ресурсів.

     Розроблений виробничий план повинен у максимальній мері задовольняти ринковий попит, не припускаючи при цьому виходу за рамки наявних у розпорядженні  підприємства ресурсів. Для цього буде потрібно визначити, які ресурси необхідні для задоволення попиту на ринку, зрівняти їх з наявними й пропонованими ресурсами. У випадках невиконання встановлених замовлень покупців, необхідно визначити й проаналізувати отримані обмеження.

     При складанні бюджету проводиться аналіз отриманих розрахункових показників і оцінка короткострокових планів виробництва продукції, що сприяють прийняттю оптимальних управлінських рішень. Аналіз планованої виробничо-господарської діяльності може проводитися на основі наступних індикаторів.

     Коефіцієнти, що характеризують ефективність виробництва  й реалізації продукції:

• коефіцієнт ритмічності характеризує рівномірність випуску продукції відповідно до передбачуваного попиту;