Міністерство  освіти і науки  України

Київський національний торговельно-економічний  університет 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Пенсійне  забезпечення   в Україні та напрямки його реформування 

Студента 2 курсу, 13 групи

Факультету  економіки,менеджменту    Суслова Євгена

та права

денної форми  навчання            

                                                                                                            
 
 

                                                                      
 

                    
 

Київ  - 2011

Зміст

Вступ..............................................................................................................................3

Розділ 1: Економічна сутність, призначення та розвиток системи пенсійного  забезпечення України.

1. Система пенсійного забезпечення – важлива ланка  соціальної  

політики  держави..........................................................................................................5

1.2. Законодавча та нормативна база пенсійного страхування України...............11                                  

Розділ 2: Аналіз пенсійного забезпечення в Україні.

2.1. Завдання та функції пенсійного фонду України..............................................16

2.2. Аналіз формування коштів пенсійного фонду України..................................20

Розділ 3: Реформування та шляхи удосконалення системи пенсійного забезпечення в Україні.

3.1. Застосування зарубіжного досвіду щодо проведення пенсійної реформи в Україні.........................................................................................................................30

3.2. Напрями та завдання пенсійної реформи в Україні та шляхи їх удосконалення.............................................................................................................33

Висновки.....................................................................................................................41

 

Список  використаних джерел…............................................................................44

 

Додатки

                         

 
 

     ВСТУП

     Нещодавно Україна відзначила 19-річний ювілей своєї незалежності. Хоча в історичному плані це невеликий проміжок часу, проте цей період є доленосним для народу, оскільки саме на початку новітньої історії закладається  основи політичного, культурного , економічного і соціального розвитку суспільства на майбутнє.

     У сьогоднішній Україні з її величезною кількістю проблем вочевидь немає  питання більш гострого та життєво  важливого, ніж стан пенсійного забезпечення населення. Воно й зрозуміло. Адже це біль не тільки кожного третього українця, який сьогодні отримує пенсію або соціальну допомогу, а й кожного громадянина, що є потенційним одержувачем цієї соціальної виплати. За умов стабілізації, економічного зростання, закріплення ринкових відносин, зокрема, відносин власності, які змінили соціальну структуру суспільства, переорієнтація державної політики у напрямі створення нових інститутів соціального захисту громадян, на базі яких формується економічне підґрунтя, є закономірним і об'єктивно обумовленим процесом.

     Пенсійне  забезпечення в Україні — це державна система, яка є головною складовою системи соціального захисту населення. Реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення здійснює Міністерство праці та соціальної політики й Міністерство фінансів України. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України, а обіг коштів у пенсійній системі відбувається через банківські установи та відділення зв'язку.

     Система охоплює всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, котрі втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок і підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій.

     Актуальність  обраної мною теми полягає у тому, що в період реформування пенсійної системи важливим питанням є ефективне планування, формування та використання коштів Пенсійного фонду.  Від якості планування доходів та видатків пенсійних фондів буде залежати своєчасність та розмір  виплат пенсій та допомог.

     Метою даної курсової роботи є розкриття основних аспектів функціонування пенсійного забезпечення в Україні, грунтовний розгляд основних його проблем та особливостей, його ролі у забезпеченні економічного зростання країни. А також аналіз планування доходів і видатків Пенсійного фонду та вивчення зарубіжного досвіду пенсійного забезпечення.

     Об’єктом дослідження є Головне Управління Пенсійного фонду України та система пенсійного забезпечення громадян.

     Предметом дослідження є основні взаємозв’язки між основними показниками, що характеризують функціонування пенсійного забезпечення в Україні.

     Завдання, які вирішуються в процесі написання курсової роботи, є наступні:

• визначаються теоретичні аспекти сутності пенсійного забезпечення;
• здійснюється огляд законодавчої та нормативної бази пенсійного страхування України;
• аналізуються сучасні особливості розвитку Пенсійного фонду України у державному та недержавному секторах економіки;
• здійснюється аналіз доходів і видатків бюджету Головного  Управління Пенсійного фонду України;
• дослідження пенсійних систем зарубіжних країн;
• визначаються основні напрями та перспективи розвитку пенсійної реформи в Україні.

     Інформаційною базою курсової роботи виступає законодавство про пенсійне забезпечення, а також інші нормативні акти, періодичні видання з науково-дослідними роботами аналітиків і практиків, статистичні збірники, підручники, матеріали та документація Головного Управління Пенсійного фонду України. 

Розділ 1: Економічна сутність, призначення та розвиток пенсійного забезпечення України.

     1.1. Система пенсійного забезпечення – важлива ланка                                                        соціальної   політики держави.

     В умовах докорінних змін, які відбувались  в суспільстві в перше десятиріччя  становлення незалежної Української  держави, соціальна політика вимушено зводилась переважно до надання мінімальної допомоги соціально уразливим верствам населення. За умов стабілізації, економічного зростання, закріплення ринкових відносин, зокрема, відносин власності, які змінили соціальну структуру суспільства, переорієнтація державної політики у напрямі створення нових інститутів соціального захисту громадян, на базі яких формується економічне підгрунтя, є закономірним і об'єктивно обумовленим процесом.

     Органічне поєднання соціальної й економічної складових державної політики найбільш повно відображено в Законах України, прийнятих Верховною Радою 09.07.2003р. та вступивши в дію з 1 січня 2004р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і "Про недержавне пенсійне забезпечення". В них вперше за часів незалежної України в широкому масштабі на практиці реалізовані конструктивні й комплексні підходи до вирішення значного кола питань соціального й економічного блоку.

Розглядаючи суспільство як систему, в основі якої лежать закономірності соціальної самоорганізації, ми спостерігаємо зародження і розвиток нових соціальних груп — політичних партій, суспільних і кооперативних об'єднань, територіальних громад. До нових утворень можна віднести і структури тіньової економіки, закономірності життєдіяльності яких теж підпорядковуються суспільним соціально-економічним законам.

       Ефективність процесу виробництва  сукупного продукту безпосередньо  залежить від встановленого в  суспільстві способу його перерозподілу.  Таким чином, система соціального  захисту відіграє важливу економічну роль, а відтак, в основу її функціонування теж мають закладатись перевірені практикою економічні закономірності. Одним зі шляхів вирішення цього завдання є створення системи соціального захисту на засадах соціального страхування. Виходячи з цього, а також враховуючи передовий світовий досвід, в Україні ще у 1993 р. було прийнято концептуальне рішення, відповідно до якого система соціального захисту в нашій державі створюється нині саме на засадах соціального страхування.

     Принцип соціальної допомоги - ця форма захисту людей похилого віку була єдиною за радянські часи.  Соціальна допомога надає більшого значення   економічним   та   соціальним   обставинам,   в   яких   знаходиться конкретна особа. Його прихильники   вважають, що багатьом людям важко планувати  закінчення  своєї  економічної  активності  через  ряд  важливих проблем, що виникають при страхуванні від старості, через що уряд повинен активно втручатись у пенсійне забезпечення. Серед цих проблем основними є: *відсутність далекоглядності; *відсутність надійних механізмів для заощадження коштів; *неможливість забезпечення страхування від багатьох ризиків; *недостатність інформації;  *низькі доходи.

     Недоліки  цієї системи - зародження безвідповідальності людей за власний матеріальний добробут. Крім того, жодна держава не в змозі вирішити проблему пенсійного забезпечення громадян лише за рахунок бюджетних коштів. В рамках даного принципу слід здійснювати виплати лише найбільш уразливим громадянам, які не в змозі заробити собі належну пенсію.

     Принцип негативної пенсії ( pay-as-you-go )- працююче населення та роботодавці платять внески до пенсійних фондів, з яких кошти негайно витрачаються на виплату пенсій непрацюючому населенню. Ця система має централізований державний характер, тому що її неможливо створити на рівні підприємства чи галузі. Ця система від'ємно впливає на загальний рівень збережень у країні, оскільки громадяни, розраховуючи на державні пенсії, не схильні робити заощадження на майбутнє. Також в моменти загострення економічної ситуації уряд намагається обмежити розмір пенсії, що знижує купівельну спроможність пенсіонерів. Таке можливе внаслідок того, що державна система пенсійного забезпечення займає монопольне положення, не даючи пенсіонерам права вибору. Чинна українська пенсійна система спирається на цей принцип.

           Принцип пенсійного страхування (накопичувальна система) - принцип передбачає, що люди самі відповідають за свій економічний статус і повинні планувати своє пенсійне майбутнє. Всі громадяни належать до сімей, і сім'я має першорядну відповідальність за своїх членів. Державні програми витісняють справедливу роль персональної відповідальності, сім’ї  та добродійності.

     Громадяни сплачують на протязі активної трудової діяльності страхові внески, внески акумулюються і капіталізуються на їх власних пенсійних рахунках, а при виході на пенсію громадяни отримують пенсії із створеного ними "власного пенсійного фонду ". Відповідно, чим більше коштів на рахунку-тим більша пенсія. Прихильники накопичувальної системи вважають, що держава повинна надавати лише мінімальні гарантії забезпечення в старості та нести відповідальність за збереження коштів громадян, регулювати діяльність пенсійних фондів та страхових компаній, а також гарантувати мінімальну пенсію тим, хто не накопив достатньо коштів на своєму рахунку. Люди самі здатні приймати рішення щодо пенсійних заощаджень і нести фінансовий ризик. Вони також можуть самостійно визначати рівень пенсійного доходу. Відповідно, є лише невелика потреба у втручанні держави в перерозподіл доходів. Трудове населення несе відповідальність за власний матеріальний добробут, солідарно з державою допомагаючи самим незабезпеченим верствам. Слід зазначити, що справа йде тільки про трудові пенсії. Стосовно соціальних виплат інвалідам, багатодітним, одиноким матерям тощо, то виплати їм повинна проводити держава. Тільки ця система найкраще підвищує відповідальність людей за власний матеріальний добробут. Така пенсійна система функціонує зараз у Чилі, Перу, Польщі, Угорщині.