Підвищення конкурентоспороможності підприємства

     Якщо  у виробничій сфері переваги стратегії  спеціалізації ще мають бути реалізовані, то в торгівлі, страховій, банківській  справі вони вже в наявності. У  перерахованих галузях ще й досі діє безліч приватних компаній, що становлять одна одній гостру конкуренцію.

     Проте в цілому реформи полегшили долю фірм-піонерів. Свобода підприємництва дає шанс спробувати себе в піонерному бізнесі будь-кому з бажаючих. Порівняно  розповсюдженим став варіант створення  науково-виробничих фірм, що заробляють гроші звичайними торговельними операціями і витрачають їх на піонерні роботи [9, с. 50].

     І, нарешті, малі підприємства — найпоширеніший і процвітаючий тип нового приватного бізнесу в Україні. Не вимагаючи  для початку своєї діяльності ні великих капіталів, ні виробничих потужностей, ні досвіду й ноу-хау  у виготовлення продукції зі спеціалізованими споживчими якостями, ні готових до комерціалізації науково-технічних  нововведень, ці підприємства ніби самою  природою створені для «старту з  нуля». Із дрібним бізнесом пов'язувалися  надії на розширення виробництва  потрібних людям продуктів, на підтримку  високого рівня зайнятості. Однак  зовнішньоекономічний фактор (конкуренція  імпортних товарів) вніс свої корективи. Малий бізнес в Україні дійсно з'явився, але типовою сферою його діяльності стало не виробництво. Виступаючи як передатна ланка на шляху іноземних  товарів усередину країни, малий  торговельний бізнес став носієм упредметненої  в них високої конкурентоспроможності західних виробників [17, с. 322].

     Макроекономічна криза настільки ж боляче вдарила  по спеціалізованих підприємствах, як і по виробниках стандартної масової  продукції, тому що вітчизняні спеціалізовані підприємства (на відміну від західних) націлені на особливі, заможні, а тому несприйнятливі до криз верстви споживачів [33, с. 248].

     Резюмуючи все вищевикладене, можна підвести, що в такій країні з економікою перехідного типу, як Україні будь-які відтворні процеси в національній економіці будуть можливі лише за умови здійснення інвестицій, оскільки пожвавлення ділової інвестиційної активності є неодмінною умовою початку виходу з кризи.

     Так, було досягнуто певних успіхів в  напрямку створення сприятливого інвестиційного клімату: зменшення дисконтної ставки; значно зросли темпи приватизації; створена система комерційного законодавства, що нараховує більш 100 законів і  нормативних актів. Однак, залишається  цілий ряд факторів, вплив яких негативно позначається на інвестиційному кліматі України: відсутність економічної відповідальності за ухвалення рішення; слабка фінансова дисципліна в керівних структурах, як держави, так і окремих підприємств; недосконала фінансово-кредитна система; нестабільність і недосконалість законодавчої бази; постійно зростаючий рівень корупції. Зараз вкрай необхідна розробка адекватного сучасним ринковим умовам інвестиційного механізму, що повинний упорядкувати інвестиційний процес як на окремих підприємствах і фірмах, так і на рівні національного господарства в цілому. 

     Висновки  по першому розділу 

     Отже, важливим атрибутом ринкової економіки  є конкуренція. Конкуренція охоплює  всі зв'язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом  і пропозицією і в кінцевому  підсумку - суспільними потребами  та виробництвом. Конкуренція виконує  функцію спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників - у результаті поділу праці інтерес  кожного з них пов'язаний і  взаємодіє з інтересами інших  товаровиробників. Конкуренція стимулює підвищення якості продукції та послуг. Історично важливою функцією конкуренції  є формування ринкової ціни.

     Конкурентоспроможність  фірми — здатність виробляти  й реалізовувати швидко, дешево, якісно, продавати в достатній  кількості, при високому технологічному рівні обслуговування. Конкурентоспроможність фірми — це можливість ефективно  розпоряджатися власними й позиковими ресурсами в умовах конкурентного  ринку. Виробництво й реалізація конкурентоспроможних товарів —  обов'язкова умова конкурентоспроможності фірми. У ширшому змісті для забезпечення конкурентоспроможності необхідна  систематична робота з усього виробничо-господарського циклу, що приводить до конкурентних переваг у сфері НДДКР, виробництва, управління, фінансів, маркетингу й т.п. Конкурентоспроможність фірми є результат її конкурентних переваг по всьому спектру проблем управління компанією.

     Конкурентоспроможність  підприємства залежить від конкурентних переваг сукупності продукції, яку  воно виробляє. Від рівня конкурентоспроможності підприємств, що виробляють однорідну  продукцію, залежить конкурентоспроможність галузі. У свою чергу, конкурентні  переваги підприємств дозволяють регіону, в якому вони працюють, вийти на необхідний рівень конкурентоспроможності. Комплексна конкурентоспроможність продукції, підприємств, галузі та регіону визначає загальну конкурентоспроможність країни.

     Оцінка конкурентоспроможності за багаторівневою системою дає можливість залучати іноземних інвесторів як в окремі галузі економіки, які є найбільш привабливими для інвестора, так і в окремі регіони, підприємства і проекти. Загальне управління конкурентоспроможністю залежить від усіх її рівнів, які тісно взаємопов'язані між собою. Бажаючи покращити конкурентну позицію країни, необхідно підвищувати імідж країни, проводити ефективну політику щодо покращення роботи підприємств, розвивати конкуренцію у регіонах та галузях. Від підприємств, які виробляють конкурентну продукцію, від ділової активності в регіонах та галузях, а також від уміння використовувати їх потенціал залежить конкурентоспроможність країни, її здатність залучати та ефективно використовувати іноземні інвестиції.

     Отже, важливою умовою успішного залучення  іноземних інвестицій є формування системи інвестиційної конкурентоспроможності. Інвестиційну конкурентоспроможність з позиції іноземного інвестора  слід розглядати як багаторівневу систему, яка включає: продукцію, підприємство, регіон, галузь, країну. У більшості  випадків, інвесторів цікавлять усі  рівні конкурентних переваг у  звичному, зростаючому за масштабом, розташуванні: продукція, підприємство, галузь, регіон, країна (від конкретного  до загального). Такий агрегований  характер інвестиційної конкурентоспроможності дозволяє іноземному інвестору оцінити  в комплексі конкурентні переваги від продукції до економіки країни загалом, що дозволить йому прийняти правильне рішення щодо інвестування.