Основи керівництва: вплив, лідерство, влада

В різних підприємствах організації  керівник залежить від свого безпосереднього  керівництва, підлеглих і колег. Фактично ці групи представляють  собою частину оточуючого керівника  середовища. Це залежить від факторів і людей, якими не можна управляти  напряму, що є основною причиною труднощів, які відчуває керівний персонал. Однак  страждають не тільки відчуття. Якщо керівник не в стані ефективно взаємодіяти  з цими багаточисельними "некерованими" силами, він не може виконувати свою власну роботу, а це обов'язково знизить  ефективність як індивідуального трудового  вкладу, так і діяльність всієї  організації. Влада і вплив - інструмент лідерства, фактично єдині засоби, які є в розпорядженні керівника для вирішення подібних ситуацій. Влада є необхідною умовою успішної діяльності організації.

Багатьом людям здається, що, маючи  владу, можна нав'язувати свою волю незалежно від почуттів, бажань і  здібностей іншої особи. Однак слід визнати, що вплив і влада однаково залежать від особистості, на яку  впливають, а також від ситуації і здібності керівника.

Звичайно, керівник має владу над  підлеглими тому, що останні залежать від нього в таких питаннях, як підвищення заробітної плати, робочі завдання, просування по службі, розширення повноважень, задоволення соціальних потреб та інші.

Однак у деяких ситуаціях підлеглі мають владу над керівником, оскільки він залежить від них в таких  питаннях, як одержання інформації, необхідної для прийняття рішення, неформальні контакти з людьми інших  підприємств, вплив на своїх колег  і здатність підлеглих виконувати завдання.

Наукові дослідження підтвердили, що підлеглі також володіють владою. Керівник повинен усвідомити, що коли підлеглі теж володіють владою, то використання ним в односторонньому  порядку своєї влади в певному  обсязі може викликати у підлеглих  таку реакцію, при якій вони захочуть продемонструвати свою власну владу. А  це, в свою чергу, може призвести  до непотрібної трати зусиль і  знизити рівень досягнення цілей. Тому ефективний керівник старається підтримувати розумний баланс влади, достатньої для забезпечення досягнення цілей, але не викликаючи у підлеглих почуття обездоленості.

Крім підлеглих, над керівником можуть мати владу його колеги. Наприклад, якщо керівник з фінансових або виробничих питань залежить від послуг відділу  з обробки даних, начальник цього  відділу буде мати над ним деяку  владу.

Ефективний керівник має більшу потребу у владі, і він ніколи не буде проявляти свою владу в  примусовому порядку.

За психологічними критеріями визначається потенційна здатність до лідерства  і керівництва. Однак у практиці ділових стосунків психічні якості керівника доповнюються набутим  досвідом, певними управлінськими уміннями, методами і прийомами, які реалізуються на практиці. Феномен успішного керівництва залежить від своєрідності поєднання і "взаємодії" двох головних чинників — вроджених задатків і набутого досвіду особистості.

Вроджені задатки — це першооснова  психічних якостей, які. в свою чергу, бувають двоїстого характеру:

• психічні якості, які не або слабко піддаються корекції (прагнення до лідерства, схильність до ризику, темперамент, особливість відчуття тощо);
• психічні якості, які піддаються удосконаленню (рівень і структура інтелекту, адаптабельність, задовільна пам'ять, увага та ін.).

Удосконалюються психічні якості під  впливом досвіду, що його набуває  людина в процесі життя та діяльності. Важливими складовими набутого досвіду є "управлінські уміння" та "орієнтованість на соціальну кон'юнктуру".

До основних управлінських умінь  звичайно відносять уміння прийняти правильне і вчасне рішення, поставити  завдання, розподілити функції, проконтролювати  виконання тощо.

Орієнтованість на соціальну кон'юнктуру  — це уміння порівнювати інтереси і завдання своєї організації  зі станом справ у суспільстві. Це вміння орієнтуватися на політичні  рішення, законодавчі акти, ринок, суспільну  мораль, традиції і моду тощо[1, с 207-212].

Все перелічене вище має місце при  будь-якому процесі керівництва. Але варіантність, акценти, співвідношення в процесі управління будуть різними  в кожного керівника, що і становить  стиль керівництва.

 

1.3. Види влади та впливу, їх характеристика і взаємозв’язок

 

Обов'язковим компонентом сучасного  менеджменту є влада, вміле використання якої є важливою передумовою досягнення поставлених цілей у будь-якій діяльності. Нікколо Маккіавелі назвав владу і маніпулювання нею важелями управління державою.

Для реалізації владних відносин потрібен певний рівень бюрократизації системи  управління, тобто необхідні правила  і норми, що закріплюються у різних організаційно-правових актах, враховуючи статути, положення, стандарти, інструкції тощо.

Крім місця в ієрархії база влади  охоплює: умови - здійснення ролі і повноваження; контроль за ресурсами, інформація; власність або доручену власність; харизматичне керівництво - традиції "від Бога"; надання повноважень вищестоящими; фактори, пов'язані з підлеглими, - очікування, бажання і потреби; оцінки, умови контрактів; обумовленість генетичними схильностями - прийняття авторитарної або демократичної дисципліни; освіта.

У процесі функціонування системи  менеджменту виникають проблеми влади, що зумовлюються силами, які  діють на менеджера, на підлеглих  і на ситуацію.

1. Сили, що діють на менеджера:

а) власні цінності менеджера, обмовлені самим суспільством;

б) влада обмежується затратами і пільгами,які надаються;

в) прийняття влади вміщує і відповідальність, але не всі менеджери бажають    мати які-небудь обов'язки.

2. Сили, що діють на підлеглих:

а) деякі з них (підлеглих) можуть розходитися із суспільством з ідеологічних міркувань;

б) підлеглі підкоряються владі менеджерів через свої інтереси, які залежать від мотивації;

в) люди сприймають владу інших тільки до якої-небудь межі;

г) влада може застосовуватися просто тому, що деякі аспекти ситуації здаються нездійсненими, або точно не оціненими;

д) влада може застосовуватися через те, що підлеглі не досить сильні, щоб змінити становище.

3. Сили, що діють на ситуацію:

а) влада може застосовуватися в період довготривалих історичних конфліктів;

б) економічні умови, особливо перспективи зайнятості, можуть зробити застосування влади більш-менш спокійним.

Для того щоб керувати, необхідно  впливати, а щоб впливати — необхідно  мати основу влади. Для того щоб тримати  владу, необхідно мати можливість тримати під своїм контролем що-небудь значуще для виконавця, що зробить його залежним від керівника і примусить діяти так, як бажає керівник.

Всі форми впливу спонукають людей  виконувати бажання іншої людини, задовольняючи потреби або ні. Вони спонукають виконавця очікувати, що потреба буде або не буде задоволена, в залежності від поведінки виконавцям. Влада може приймати самі різні форми. Френч і Рейвен виділяють форми влади, які може застосовувати будь-який керівник (менеджер):

• влада, яка базується на засадах примусу;
• влада, яка базується на засадах винагороди;
• експериментальна влада;
• еталонна влада;
• законна (традиційна) влада.

Влада, яка базується на засадах  примусу, — це вплив через страх. Багато людей турбуються, що вони можуть втратити захищеність, любов або  повагу. Через це навіть в тих ситуаціях, де насильство не присутнє, страх є поширеною причиною того, чого люди — свідомо чи несвідомо — дозволяють на себе впливати.

Страх на робочому місці:

Робоче місце дає багаті можливості розвивати владу, використовуючи страх і примус, тому що багато наших потреб задовольняються саме там. Наприклад, страх втратити роботу властивий, мабуть, всім.

Звертання до страху може стати ефективним методом впливу, якщо пропонуються конкретні заходи. Таке звертання  до страху можна зустріти в телевізійних комерційних рекламах.

При великому попиті на компетентних, досвідчених керівників грубі погрози  звільнення, звичайно, не мають необхідного  ефекту. Замість бажаної дії, такі погрози інколи призводять до додаткових витрат на витрату комісійних агентству  по найму і до довгого пошуку гідної заміни. Часто страх, який наганяється  на керівника, направлений не на його матеріальні інтереси, а на його самолюбство. Оскільки авторитет керівників тримається на повазі до їх особистості, вони, як правило, хворобливо реагують на всякі приниження.

Слабкі сторони методу впливу через  страх:

Стpax може бути використаний і фактично використовується в сучасних організаціях, але нечасто, оскільки він з часом може стати досить дорогим засобом впливу. Влада, заснована на примусі, не діє на більшість керівників через відсутність довіри і дуже високих витрат, пов'язаних з її застосуванням. Страх веде до відсутності довіри до керівництва, появи бажання у підлеглих працівників обманювати організацію, виникнення незадоволеності роботою, появи гальмівних процесів у розвитку здібностей.

Влада, в основі якої лежать винагороди, використовує бажання підлеглих  отримати винагороду в обмін на виконану дію (роботу), певну поведінку тощо. Винагорода має бути досить цінною. При цьому менеджер повинен розуміти, що в кожної людини — своє сприйняття і розуміння цінностей (згідно з  теорією очікувань). Посилення влади  дуже часто досягається шляхом особистих  послуг.

На практиці використовується широкий  спектр винагород: різні форми доплат до основної ставки, моральне стимулювання, надання можливостей у підвищенні кваліфікації, просування по службі тощо. За матеріалами досліджень, спонуковуючі мотиви трудової діяльності керівників підприємств можна ранжувати так:

1) усвідомлення того, що робота  приносить користь суспільству; 

2) можливість використати свої  знання і навички; 

3) можливості просування по службі;

4) прагнення набути репутації  справжнього керівника; 

5) матеріальний інтерес.

До недоліків цієї влади можна  віднести:

1) обмеження розмірів винагород;

2) обмеження законодавчими актами, положеннями, політикою фірми;

3) те, що не завжди можна встановити ставлення працівника до винагороди.

Законна влада базується на традиціях, які здатні задовольнити потребу  виконавця в захищеності і  приналежності. Вплив за допомогою  традицій можливий тоді, коли зовнішні щодо організації норми культури сприяють розумінню того, що підпорядкування  керівникам є бажаною поведінкою.

Функціонування організації повністю залежить від здатності підлеглих  за традицією визнавати авторитет  законної влади. Традиції, на відміну  від страху, спрямовані на задоволення  потреб (а це вже винагорода). Виконавець при цьому реагує не на людину (керівника), а на відповідну посаду. Це забезпечує стабільність організації (вона не залежить від якоїсь однієї особи), швидкість  та передбаченість впливу.

Недоліки такої влади полягають  у тому, що:

1) традиції можуть бути спрямовані проти перемін;

2) немає тісного зв'язку між традиціями і винагородами, з одного боку та задоволенням своїх власних потреб — з іншого;

3) може погано використовуватися потенціал працівника, оскільки його здібності залишаються непоміченими тому, що цей працівник не входить у формальну систему (групу).

Еталонна влада полягає у  використанні впливу лідера завдяки  наявності у нього захоплюючих  характеристик і властивостей, які  охоче наслідуються підлеглими, які  прагнуть бути такими ж, як і лідер. 
При наявності почуття дружби до керівника, підлеглі з ентузіазмом виконують розпорядження і більш лояльно ставляться до нього. Відомий американський менеджер Лі Якокка завдячує своєму успіху в корпорації "Крайслер" саме вмілому поєднанню у розпорядчій діяльності влади.

Еталонну владу ще називають  харизматичним впливом (харизма  — від грецьк. Chorism — божий  дар, виключна обдарованість). М.Мескон, М.Альберті Ф.Хедуорі наводять деякі  характеристики харизматичних особистостей:

1) обмін енергією, оскільки створюється  враження, що ці особистості випромінюють  енергію і заряджують нею оточуючих  людей; 

2) вражаюча зовнішність, що характеризується  привабливістю і статністю; 

3) незалежність характеру, висока  самостійність; 

4) добрі риторичні здібності  — володіння мистецтвом красномовності  і здібністю до спілкування; 

5) сприйняття захоплення своєю  особистістю — почуття комфортності  від захоплення собою, але без  зайвої гордовитості і самозакоханості;