Операційна стратегія

30

Міністерство освіти і науки України

Київський Інститут Бізнесу і Технологій

КУРСОВА   РОБОТА

з дисципліни: «Операційний менеджмент»

                                                                                          Виконала:

                                                                                          студентка 4-го курсу

                                                                                          заочної форми навчання

                                                                     група: 08-1 МОз 

                                                                                          Якимець А.В.

                                                                                          Науковий керівник:

                                                                                          Ст. викл. Лопатенко Л.О.

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1.           Суть операційного менеджменту.................................................................5

1.2.           Управління виробничими системами..........................................................8

1.3.           Операції в сфері послуг..............................................................................12

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРОЦЕССУ СТВОРЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СТРТЕГІЇ

2.1. Операційна стратегія......................................................................................14

2.2. Операційна стратегія у виробництві.............................................................21

2.3. Операційна стратегія в сфері послуг............................................................24

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1.   Застосування сучасних механізмів управління запасами.........................27

ВИСНОВКИ...........................................................................................................29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................30

ВСТУП

Підвищення ефективності виробництва продукції (послуг) — одна із головних задач розвитку економіки на теперішньому етапі будівництва незалежної України. Необхідною умовою їх вирішення є удосконалення прийняття управлінських рішень, в першу чергу економічно їх обґрунтовуючи. Під виробництвом, в основному, розуміють випуску продукції в результаті переробки сировини. Операційні (виробничі) системи мають більш ширше призначення, вони включають в себе не тільки виробництво продукції, а і надають послуги клієнтам (замовникам).

Уявлення операційної системи підприємства як складної управлінської системи, в якій техніко-економічні процеси відображаються в виді руху і перетворення інформації є найбільш перспективними для отримання ефективних результатів в рамках підходу до економічного обґрунтувань управлінських рішень, пов’язаних з менеджментом операційної системи підприємства.

Менеджмент операційної системи підприємства є центральною ланкою управління, яка відноситься до виробництва товарів та послуг шляхом переробки необхідних ресурсів усіх видів (вхідні системи) і виробництво товарів та послуг (вихідні системи).

Функції операційного менеджменту можна поділити на технологічні і управлінські. Технологічна функція пов’язана з технологічною діяльністю, не має прямого відношення до управлінської функції. До управлінської функції відноситься необхідність використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів.

На відміну від працівників виробництва, які не мають відношення до управління і виконують тільки виробничо-технологічну функцію, в обов’язки менеджера входять не тільки вирішення управлінських задач, а й виробничих: з планування (стратегічного, перспективного, поточного і оперативного); з реалізації виробничих процесів на перспективу їх розвитку на прогнозний період (10 і більше років), на 5-ти річну перспективу, поточну-річну перспективу і оперативну-поквартальну-помісячну реалізацію планів по всім видам робіт, ресурсів і організаційних заходів, необхідних для отримання запланованого прибутку; з організаційних питань — організаційні заходи, щодо реалізації інвестиційних і інноваційних прогнозів, особливостям управління інноваційною системою в менеджменті операційної системи підприємства, управління підготовкою і забезпечення оновленого підприємства; з координаційних питань — координаційні заходи щодо організації управління оновленою операційною системою в системі менеджменту інноваційного персоналу і економічного обгрунтування управлінських рішень в умовах подолання підприємством економічних ризиків і небезпеки кризових явищ і ситуацій; з мотиваційних питань — мотиваційні заходи щодо врахування матеріально-соціально-психологічних особливостей людини (винагорода, задоволеність роботою, гарні умови праці, високий статус на підприємстві, висока зарплата, можливість службового росту, зручна система відпусток, заслужена похвала колег і інше, і іншу сторону мотивацій становлять заслужені покарання працівників в тому чи іншому виді); контрольні заходи менеджера щодо своєчасного виявлення небезпеки економічних ризиків, різних конфліктів на підприємстві і їх своєчасних подолань, а також відхилення від існуючих нормативів Держстандарту якості продукції і іншого і ліквідації цих негараздів.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ОПЕРАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1. Суть операційного менеджменту

Операційний менеджмент – це діяльність, пов'язана з розробкою, використанням і удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляються основна продукція чи послуги компанії. Подібно маркетингу і фінансам, операційний менеджмент являє собою область бізнесу з явно вираженими управлінськими функціями. Операційний менеджмент (ОМ) нерідко плутають із такими дисциплінами, як дослідження операцій (ДО), наукова організація управління НОП і інженерні розробки ІР. Основна відмінність у даному випадку полягає в тому, що ОМ є частиною менеджменту, у той час як ДО і НОП представляють сферу застосування кількісних методів, використовуваних у процесі ухвалення рішення в будь-яких галузях, а ІР – це чисто інженерна дисципліна.

Таким чином, хоча операційні менеджери нерідко використовують у своїй роботі методи й інструменти ОМ і НОП (наприклад, при графічному визначенні критичного шляху) і займаються питаннями, пов'язаними з інженерними розробками (наприклад, проблемами автоматизації виробництва), суворо управлінська роль операційного менеджменту відрізняє цю область від інших згаданих тут дисциплін, і прийняття рішень.

Рішення щодо операцій приймаються в контексті загального функціонування підприємства. Як видно з рис. 1.1, корпоративна стратегія фірми визначається ринком збуту (тобто наявністю на ньому споживачів товарів і послуг, вироблених компанією).

Корпоративна стратегія ґрунтується на головній місії корпорації і, по суті, відображає, як саме фірма планує використовувати всі свої ресурси і функції (маркетинг, фінанси й операції) з метою забезпечення конкурентної переваги. Операційна стратегія визначає спосіб і рівень використання виробничої потужності компанії, які сприяють реалізації корпоративної стратегії. (Так само маркетингова стратегія фірми визначає, якими конкретними методами буде здійснюватися збут товарів і послуг, а фінансова стратегія намічає найбільш ефективні варіанти використання фінансових ресурсів).

Рис. 1.1. Загальна модель структури підрприємства

На рівні операційної функції всі рішення, пов'язані з управлінням, можна підрозділити на три великі групи.

•     Стратегічні рішення (довгострокові).

•     Тактичні рішення (проміжні).

•     Рішення, пов'язані з плануванням операцій і їхнім управлінням (короткочасні).

Стратегічні рішення, як правило, носять найбільш широкий характер і дають відповіді на самі загальні питання. Наприклад, яким чином буде вироблятися продукція? Де і як варто розмістити виробничі приміщення? Яка виробнича потужність буде потрібна для випуску даної продукції? З цієї причину тимчасові рамки, намічувані в результаті прийняття стратегічних рішень найчастіше бувають дуже широкими і, у залежності від галузі промисловості у якій працює компанія, можуть охоплювати кілька років. Рішення щодо операцій, прийняті на стратегічному рівні, впливають на довгострокові показники ефективності роботи фірми, оскільки визначають, яким чином вона може задовольняти потреби своїх клієнтів. Отже, для того щоб компанія домоглася успіху, ці рішення повинні максимально відповідати обраній нею корпоративній стратегії. Таким чином, рішення, прийняті на стратегічному рівні, носять характер обов'язкових умов чи виробничих обмежень, з обліком яких фірма повинна функціонувати як у довгостроковій перспективі, так і в короткостроковому плані.

На наступному рівні процесу прийняття рішень насамперед виробляються конкретні варіанти найбільш ефективного розподілу матеріальних ресурсів і робочої сили з урахуванням обмежень, визначених на попередній стадії прийняття стратегічних рішень. На даному рівні операційний менеджмент зосереджується також на рішенні інших питань. Наприклад, яка кількість робітників знадобиться для виробництва продукції (чи послуг)? У який саме момент у них виникне потреба? Чи прийдеться працювати надурочно чи вводити другу зміну? Який повинний бути графік постачань матеріалів? Чи необхідно створювати запаси готової продукції? При відповіді на них також приймають характер виробничих обмежень, з врахуванням яких будуть прийматися рішення, пов'язані з плануванням операцій і управління ними.

У порівнянні з двома описаними вище рівнями рішення щодо планування операцій і управління ними охоплюють невеликий період часу. Вони, як правило, містять відповіді на найбільш конкретні питання. Наприклад, яку роботу потрібно виконати сьогодні чи протягом поточного тижня? Хто саме буде відповідати за виконання цієї задачі? Яку роботу варто виконати в першу чергу?

1.2. Управління виробничими системами

Основою операційного менеджменту є управління виробничими системами. Виробнича система - це система, що використовує операційні ресурси компанії для перетворення фактора виробництва, що вводиться, ("входу") в обрану нею продукцію чи послугу ("вихід"). "Вхід" може бути представлений сировиною, замовником або готовою продукцією, отриманою з іншої виробничої системи. Як видно на рис. 1.1, операційні ресурси містять у собі п'ять основних елементів, що одержали назву операційного менеджменту від наступних англійських слів: Персонал це робоча сила, безпосередньо або побічно зайнята у виробництві чи продукції послуг. Заводи це фабрики, виробничі і сервісні підрозділи компанії, на яких виготовляється продукція чи надаються послуги. Матеріали і комплектуючі проходять перетворення у виробничій системі. Процеси охоплюють устаткування й етапи виробництва продукції і послуг. Системи планування і управління це процедури й інформація, використовувані менеджерами в процесі експлуатації виробничої системи.

Виробниче перетворення може мати наступний характер.

•   Фізичне перетворення як результат виробничого процесу.

•   Зміна місця розташування як результат транспортування.

•     Обмін як результат роздрібної торгової операції.

•     Складське збереження як результат складського обслуговування.

•     Фізіологічне перетворення як результат медичного обслуговування.

•    Інформаційне перетворення як послуга телекомунікації.

Безсумнівно, перераховані вище перетворення не є взаємовиключними. Так, наприклад, супермаркет одночасно дозволяє покупцю (1) порівнювати ціни і якість пропонованих їм товарів (інформаційне перетворення), (2) зберігати визначені товари на складі доти, поки в них не виникне необхідність (складування), і (3) продавати товари (обмін). У табл. 1.1 представлені приклади взаємозв'язків типу "вхід-перетворення-вихід" самих різних виробничих систем.