Облік загальновиробничих витрат в СК ім. Шевченко Татарбунарського району

Дану класифікацію можна  представити у вигляді схеми,  поданої на рис 1.1

 

 

 

 

Рис. 1.1 Класифікація витрат за Головим С. В.

Витрати, що включаються  до складу собівартості, класифікуються за рядом ознак.

З економічного змісту розрізняють  витрати живої праці (у вартісному виразі - заробітна плата), затраченої праці (матеріальні) та пов'язані з  використанням засобів праці (амортизаційні  відрахування).

По відношенню до процесів виробництва та реалізації - витрати  в сфері виробництва і в  сфері обігу (не виробничі).

По відношенню до виробничого  процесу розрізняють основні  та накладні витрати. Основні - це грошова  оцінка ресурсів, використаних при  виготовленні продукції, накладні - ресурси, що були використані при обслуговуванні та управлінні виробництвом. [14, с. 16]

По економічній структурі  розрізняють одноелементні і  складні (комплексні) витрати. Групування витрат по економічних елементах  відбиває їхній розподіл по економічному змісту незалежно від форми використання у виробництві і місця освіти. Економічні елементи - це однорідні  види витрат, які в межах підприємства більше не можна розкласти на більш  дрібні складові частини. Групування витрат за елементами використовується для  складання кошторису витрат на виробництво, а на підприємствах, що виробляють однорідну  продукцію і для обліку витрат на виробництво.

 Застосовується наступна  угруповання: 

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні  заходи;

• амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

• інші витрати.[30, с. 127]

Комплексні витрати складаються  з декількох економічних елементів  і утворюють статтю витрат у калькуляції  собівартості.

За способами перенесення  вартості на продукцію виділяють  прямі і непрямі (непрямі, розподіляються, розрахункові) витрати. Прямі витрати, пов'язані з виготовленням конкретних видів продукції (робіт, послуг) і  безпосередньо включаються в собівартість даного виробу. Непрямі витрати пов'язані з виробництвом декількох видів продукції і тому не можуть бути прямо включені в собівартість конкретних видів виробів. Тому виникає необхідність їх розподілу між окремими видами продукції при складанні калькуляції собівартості.

За ступенем залежності від  обсягів виробництва всі витрати  поділяються на змінні та постійні. Змінні - витрати, які змінюються зі зміною обсягу продукції, що випускається, в тій чи іншій пропорції. Постійні залишаються практично незмінними при зміні обсягу продукції.

  За видами продукції  (робіт, послуг) розрізняють витрати  на виріб, на типові представники  виробів, на групи однорідних  виробів, на одноразове замовлення, на валову продукцію, на товарну  і реалізовану продукцію.[3, с. 106]

За календарні періодів витрати  можуть бути поточними й одноразовими. До поточних витрат відносяться такі, які здійснюються з періодичністю  менше одного місяця. До одноразовим  відносяться одноразові витрати, що здійснюються з періодичністю більше місяця.

За ступенем регулювання  виділяють витрати регульовані, частково регульовані і нерегульовані. Якщо керівник або виконавець можуть регулювати або суттєво впливати на рівень витрат - це регульовані витрати. Наприклад, витрати на папір, що витрачається у видавництві можуть регулюватися майстром цеху (за кількістю). Витрати, що виникають в результаті рішень керівника періодично, відносяться  до частково регульованим витрат. Наприклад, витрати на маркетинг та рекламу. Витрати, на величину яких неможливо  впливати в короткостроковому періоді  відносяться до нерегульованих витрат.[33, с. 31]

Цю класифікацію можна  доповнити та подати у вигляді  таблиці 1.2

 

 

 

Таблиця1.2

Класифікація витрат

Ознака класифікації	Види затрат
1	2
За кількістю випущеної  продукції	Загальні, витрати на одиницю  продукції
За ступенем однорідності	Прості (одноелементні), комплексні
За способом включення  у собівартість продукції	Прямі, непрямі
За періодичністю виникнення	Поточні, одноразові, періодичні
За місцем виникнення	Цехові, дільничні, бригадні, службові, тощо
За обсягом виробництва	Постійні (умовно – постійні), змінні
За економічним змістом	Витрати предметів праці, засобів праці, самої праці
За видами виробництва	Витрати основного виробництва, допоміжних, підсобних та обслуговуючих  виробництв і господарств
За відношення до технологічного процесу	Основні, накладні
За видами діяльності	Витрати основної діяльності, фінансової діяльності, інвестиційної  діяльності
Згідно з роллю у  процесі виробництва	Виробничі, невиробничі
За фазами кругообігу засобів	Постачальницько-заготівельні, виробничі, збутові
За ступенем готовності продукції (відношення до кінцевого продукту)	Витрати в незавершеному  виробництві, на товарний випуск
За охопленням планування	Планові, позапланові
За охопленням нормування	Нормовані, ненормовані
За доцільністю	Продуктивні, непродуктивні
Залежно від діяльності підприємства	Залежні, незалежні
Залежно від об’єкта управління	У місцях виникнення, в центрах  затрат у центрах відповідальності
За економічними елементами	Матеріальні затрати, витрати  на оплату праці, відрахування на соціальні  заходи, амортизація, інші операційні витрати
За калькуляційними статтями	Залежно від галузі національної економіки

 

 

Визначення класифікаційних  ознак і розподіл непрямих витрат сприятиме більш обґрунтованому прийняттю управлінських рішень щодо їх оптимізації з метою підвищення ефективності діяльності підприємств.

 

2.  Наукові основи обліку витрат на виробництво

 

Формування витрат виробництва  є основним і одночасно найбільш складним елементом організації  та розвитку виробничо-господарського механізму підприємств охопленого системою бухгалтерського обліку, тому порядок їх  здійснення  і  розподіл повинен бути чітко роз’ясненим  і зрозумілим.

В українській бухгалтерській школі як теоретичні, так і практичні  питання обліку витрат операційної  діяльності, у другій половині ХХ ст., досліджені у роботах Бородкіна О.С., Бутинця Ф.Ф, Герасимовича А.М., Литвина Ю.Я., Линника В.Г., Сопка В.В., Чумаченко М.Г. та ін.. [38, с.21]

Професор Ф.Ф.Бутинець надає декілька визначень поняттю «витрати»:

1) це зменшення економічних  вигід у вигляді вибуття активів  або збільшення зобов’язань,  що призводять до зменшення  власного капіталу (за виключенням  зменшення капіталу за рахунок  його вилучення або розподілу  власниками);

2) це грошове вираження  суми ресурсів, використаних з  певною метою;

3) економічний показник  роботи підприємства, що характеризує  суму витрат, понесених в процесі  господарської діяльності. Що ж  стосується терміна «інші операційні  витрати», Ф.Ф. Бутинець зазначив, що до їх складу відносяться витрати операційної діяльності на відрядження, послуги зв’язку, виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касов обслуговування

[6, с. 34–35].

В. Дерій також стверджує,  що витрати – зменшення економічних вигод у виглядi вибуття активiв або збільшення зобов’язань, якi призводять до зменшення власного капiталу (за винятком зменшення капiталу за рахунок його вилучення або розподiлу власниками). У процесі розвитку економіки з часів класиків і до сьогодні відбувалося своє трактування визначення витрат, яке доповнювалося відповідними визначеннями, такими як “витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді витрачання коштів на придбання сировини, матеріалів тощо”, але вказаний перший термін є найбільш прийнятим і вживаним у наш час. [7, с. 154-160]

Сопко В.В. зазначає, що витрати  визнаються як елемент діяльності (операційної, фінансової або інвестиційної), якщо відбулися та юридично

оформлені такі події:

а) відбулося зменшення  активу за такими умовами:

майновий об’єкт (ресурс) за характером оборотного активу використано  у

процесі діяльності повністю; майновий об’єкт (ресурс) за характером необоротного активу зменшено на суму часткового використання (наприклад  у формі амортизації); майновий об’єкт (ресурс) перестає відповідати економічній  вигоді за характером діяльності підприємства;

 б) відбулося збільшення  пасиву (зобов’язань), які пов’язані з відповідною діяльністю [32, с. 340–341].

В.С. Лень у навчальному посібнику з управлінського обліку надає найбільш поширене визначення витратами – це матеріальні і грошові

кошти, витрачені з метою  їх повернення у збільшеній кількості, тобто з метою одержання доходу [21, с. 31].

П.Й. Атамас зазначає, що понесення витрат підприємства у процесі їх господарської діяльності зумовлюються витрачанням засобів праці, предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо) і робочої сили. [1, с.34]

Професор М.С. Пушкар зазначає: “Витрати – це сума спожитих на виробництво товарів, робіт і послуг факторів виробництва (ресурсів)” [28, с. 389].

Професор Л.В.Нападовська стверджує, що термін “витрати” згідно з національними стандартами, означає використання (відтік) грошових коштів. Вона переконана, що під затратами слід розуміти сукупність затрат на виробництво та її реалізацію. Термін “затрати” має інший економічний зміст та призначення на відміну від терміна “витрати”, який використовується в фінансовому обліку. В системі управлінського обліку, на думку Л.В.

Нападовської, варто послуговуватись терміном “затрати” [22, с. 64,65].

Професор Н. М. Цвєткова зазначає, що термін “затрати” застосовують в розумінні ресурсів, “які використовуються для виготовлення продукції та включаються в її собівартість. Затрати на продукт відображають у балансі як активи на рахунку 23 “Виробництво” і не застосовують при визначенні фінансового результату. Термін “витрати” не застосовують у виробничій діяльності, оскільки витрати не включають в собівартість продукції, вони є

витратами періоду і їх вираховують із суми доходів при  визначенні фінансового результату виходячи із принципу нарахування і  відповідності доходів і витрат [35, с.16].

Отже, витрати – це не що інше, як виражені у грошовій формі  сукупні витрати живої і матеріалізованої праці, які були понесені в процесі  підприємницької діяльності протягом визначеного періоду часу.

Питанням обліку та розподілу  загально виробничих витрат традиційно приділяється значна увага. Досліджуються  проблеми класифікації загальновиробничих витрат, розробляються нові підходи  до їх розподілу, обґрунтовуються бази розподілу.

В управлінні підприємством  важливе місце займає обгрунтована класифікація витрат. Класифікація витрат має велике значення для планування, контролювання, регулювання витрат, тобто для ефективного управління витратами та управління діяльністю підприємства відіграє

важливу роль, оскільки дає  можливість визначати особливості  формування та розподілу витрат за певними об’єктами управління.

Питання класифікації витрат з метою ефективного управління витратами розглядається багатьма авторами, такими, як Г.М. Богославець, М.А. Вахрушина, М.О. Данилюк, Н.С. Довгаль, К. Друрі, З.Б. Живко, О.В. Карпенко, Ю.Б. Кравчук та ін..

Нападовська Л.В. поняття класифікації витрат трактує як  поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об’єктів і закономірних зв’язків між ними. Причому, чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий ступінь пізнання об’єктів. (35, с 129)

Своєю чергою, Л.О. Меренкова групує витрати залежно від таких цілей надання інформації:

1) для визначення собівартості  та фінансового результату (основні,  накладні; прямі, непрямі; вхідні, вихідні; витрати на продукцію,  витрати періоду);

2) для стратегічного і  поточного планування діяльності  підприємства (обов’язкові, дискреційні;  напівпостійні, напівзмінні; загальні, питомі; релевантні, нерелевантні; реальні, альтернативні, маржинальні, інкрементні, витрати, що не повертаються);

3) для планування поточних  витрат (постійні, змінні, змішані; по  елементах, по статях калькуляції;  одноелементні, комплексні);

4) для контролю поточних  витрат (контрольовані, неконтрольовані; регульовані, нерегульовані) [21, с.18].

Тому, розглядаючи різні  твердження щодо сутності витрат  підприємства та їх значення в управлінській системі  підприємства, можна зробити висновок, що  витрати є центральним об’єктом дослідження управлінської системи  будь - якого підприємства. Ефективне  здійснення управління витратами, є  запорукою високої економічної  результативності діяльності підприємства.

 

 

 

 

2. Природно-економічна характеристика СК ім. Шевченко

 

СК ім.. Шевченко розташоване на території Нерушайської сільської ради в Татарбунарському районі Одеської області, в 25 км від районного центру – м. Татарбунари та в 171 км від обласного центру – м. Одеси.  Недалеко, у відстані 14 км від підприємства знаходиться оз. Сасик, що досить позитивно впливає на господарсько-виробничу діяльність підприємства.