Облік загальновиробничих витрат в СК ім. Шевченко Татарбунарського району

Міністерство  аграрної політики та продовольства  України

Одеський державний  аграрний університет

 

Економічний факультет

Кафедра бухгалтерського  обліку та аудиту

 

 

Курсова робота

з управлінського обліку на тему:

Облік загальновиробничих витрат

в СК ім. Шевченко Татарбунарського району

Одеської області.

 

 

 

Виконала: студентка 4  курсу 1 групи

економічного факультету

денної форми навчання

напрямку підготовки 6.050100 «Облік і аудит»

Тарасенко Аліна Валеріївна

Керівник:  Cеліванова Н. М.

 

 

Одеса 2012

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи обліку витрат на виробництво
1. Економічний зміст витрат на  виробництво, їх визнання та класифікація
2. Наукові основи обліку витрат на виробництво
2. Природно-економічна характеристика підприємства
3. Облік загальновиробничих витрат
1. Документування операцій з обліку загальновиробничих витрат
2. Синтетичний і аналітичний облік загальновиробничих  витрат
3. Порядок розподілу загальновиробничих витрат

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Становлення і розвиток в  Україні ринкової інфраструктури докорінно  змінюють економічне, інформаційне і  правове середовище функціонування підприємств, сутність їхньої господарської  діяльності.

Будь-яке підприємство, починаючи  процес виробництва або приймаючи  рішення щодо його розширення, повинне  бути впевнене в його прибутковості. Порівняння витрат і результатів  діяльності дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства. Без такого порівняння виникають непоправні помилки при  виборі економічної політики підприємства, прийнятті важливих управлінських  рішень, вибору видів підприємницької  діяльності, визначенні оптимальних  обсягів і структури випуску  продукції (робіт, послуг), а також  цін на продукцію, (роботи, послуги).

Основний фінансовий результат  діяльності підприємства - це прибуток, який є основою і джерелом засобів  для його подальшого розвитку. Підвищити  прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва  або ціни на продукцію (роботу, послугу), що випускається. Однак це не завжди можливо і доцільно. Тому в системі  розвитку підприємства в умовах значних  економічних обмежень підвищення фінансового  результату безпосередньо зв'язано  зі зниженням як прямих, так і непрямих витрат.

Зниження прямих витрат потребує значних капітальних інвестицій для впровадження нової технології. Тому важливим резервом зниження вартості виробів може бути відносна економія накладних витрат (на одиницю продукції), а також їх планування, ефективний розподіл та контроль. У витратах відображається всі сторони виробничої та фінансової діяльності підприємства. Чим економічне підприємство використовує матеріальні, трудові та фінансові ресурси, тим  ефективніше здійснюється виробничий процес, тим більше буде прибуток та рівень рентабельності продукції.

Отже, дана тема курсової роботи є досить актуальною, так як чітка побудова бухгалтерського обліку витрат відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніці ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обгрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-господарській діяльності підприємств, у системі оподаткування, у складанні балансу, звіту про фінансові результати, різноманітної фінансової звітності тощо.

При написанні курсової роботи були використанні первинні документи з  обліку загальновиробничих витрат, регістри аналітичного обліку загальновиробничих витрат, зведенні документи, річні звіти, закони та нормативно правові акти, спеціальна література.

Метою курсової роботи є  дослідження обліку загальновиробничих витрат в СК ім.. Шевченко і визначення напрямків його удосконалення.

Об’єктом дослідження  є облік загальновиробничих витрат  в СК ім. Шевченко Татарбунарського району Одеської області.

Для досягнення мети необхідно  вирішити такі завдання:

· дослідити економічний розвиток господарства;

· розглянути та проаналізувати думки спеціалістів по даній темі дослідження;

· охарактеризувати теоретичні основи обліку загальновиробничих витрат;

· дослідити  особливості  обліку загальновиробничих витрат в  СК ім.. Шевченко та порядок їх розподілу;

· запропонувати шляхи  вдосконалення обліку загальновиробничих витрат в СК ім. Шевченко Татарбунарського району Одеської області.

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні основи обліку витрат на виробництво

 

1. Економічний зміст витрат на виробництво, їх визнання та класифікація

 

Зважаючи на те, що виробничі  витрати є породженням відповідних  факторів виробництва, їх економічний  зміст можна визначити як спожиту  частку виробничих ресурсів.

Витрати - це використані  у процесі виробництва різні  речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного  виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного  продукту називають собівартістю. Зміст  термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати  виробництва. [1, с.62]

Визнання витрат. Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" витратами  визнаються:

1. Витрати відображаються  в бухгалтерському обліку одночасно  зі зменшенням активів або  збільшенням зобов'язань.

2. Витратами звітного  періоду визнаються або зменшення  активів, або збільшення зобов'язань,  що призводить до зменшення  власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу  внаслідок його вилучення або  розподілу власниками), за умови,  що ці витрати можуть бути  достовірно оцінені.

3. Витрати визнаються  витратами певного періоду одночасно  з визнанням доходу, для отримання  якого вони здійснені.

4. Витрати, які неможливо  прямо пов'язати з доходом певного  періоду, відображаються у складі  витрат того звітного періоду,  в якому вони були здійснені.

5. Якщо актив забезпечує  одержання економічних вигод  протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом  систематичного розподілу його  вартості (наприклад, у вигляді  амортизації) між відповідними  звітними періодами.

Витратами не визнаються:

1. Попередня (авансова) оплата  запасів, робіт, послуг.

2. Погашення одержаних  позик.

3. Інші зменшення активів  або збільшення зобов'язань, що  не відповідають ознакам, наведеним  у пункті 6 Положення (стандарту).

4. Витрати, які відображаються  зменшенням власного капіталу  відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. [26]

Для правильної організації  обліку витрат у відповідності з  їх особливостями, складом та значенням  у процесі виробництва, а також  для потреб контролю, аналізу, обчислення собівартості та управління витратами  їх поділяють на групи (класифікують) за тими ознаками, які визначаються метою класифікації.

Класифікація витрат –  це поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об’єктів і закономірних зв’язків між іншими.

В основу класифікації витрат в управлінському обліку покладено  принцип: різні витрати для різних цілей, тобто мета, з якою здійснюють класифікацію, визначає її методику та склад окремих груп витрат.

Голов С. Ф. виділяє 3 напрями класифікації витрат.

1. Для оцінки запасів та визначення фінансових результатів:

• Вичерпані (спожиті) витрати – це витрати звітного періоду, що призводять до зменшення активів або збільшення зобов’язань у процесі поточної діяльності для отримання доходу у звітно му періоді. До них можна віднести витрати сировини і матеріалів, нарахування оплати праці і т. ін. на виробництво продукції, яка реалізована у звітному періоді. Вичерпані витрати відображають у звіті про фінансові результати як собівартість реалізованої продукції.

• Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної господарської діяльності для отримання доходу у майбутньому. До таких витрат можна віднести витрати на придбання матеріалів, які ще не витрачені (не спожиті), товарів, які ще не реалізовані і відображаються у складі активів підприємства як запаси.
• Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації, тобто це – виробничі витрати.
• Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат економічно доцільним методом. До прямих відносять в першу чергу вартість основних матеріалів та зарплати, витрачених на виготовлення конкретного виду продукції.
• Непрямі (опосередковані) витрати – це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат прямим методом (наприклад, амортизація будівлі цеху, в якому виробляють різні види продукції). Одні й ті витрати можуть бути одночасно прямими для одного об’єкта обліку витрат і непрямими – для іншого (наприклад, опалення і освітлення цеху – прямі витрати цеху, але непрямі витрати для конкретного виду продукції, яка виробляється у цьому цеху).
• Основні витрати – це прямі витрати на продукцію, без яких саме виробництво продукції стає неможливим. До основних відносять: прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати,інші прямі витрати (амортизація, орендна плата тощо, які можна віднести на конкретний об’єкт обліку витрат).
• Накладні виробничі витрати – це витрати на продукцію, які не можуть бути віднесені до певного об’єкта обліку витрат економічно доцільним методом (непряма зарплата, витрати на утримання обладнання, утримання виробничих приміщень тощо). Це загальновиробничі витрати. Їх розподіляють між окремими видами продукції умовно, пропорційно до попередньо обраної бази.

2. Для прийняття рішень:

• Релевантні витрати – це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття певного управлінського рішення.
• Нерелевантні витрати – це витрати, які не залежать від прийнятого (або можливого) управлінського рішення. До них належать не лише минулі витрати, а й частина майбутніх витрат, які будуть незмінними при різних варіантах рішення.
• Постійні витрати – це такі витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі (наприклад, витрати на освітлення приміщення цеху не залежать прямо від кількості окремих видів продукції, що в ньому виготовлені).
• Змінні витрати – це витрати, сума яких пропорційно змінюється залежно від зміни обсягу виробництва (наприклад, витрати основних матеріалів на виготовлення продукції).
• Дійсні (реальні) витрати – це витрати, які зумовлюють зменшення активів або збільшення зобов’язань і вимагають сплати грошей або витрачання інших активів. Дійсні витрати відображають в системі обліку в міру їх здійснення (наприклад, нарахування оплати праці, списання витрачених матеріалів і т. ін.).
• Можливі витрати – це втрачена вигода, коли вибір одного варіанта рішення зумовлює відмову від іншого варіанта альтернативного рішення, який також забезпечував одержання певної вигоди.
• Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції понад досягнутий рівень, тобто це сума змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції.
• Середні витрати – це середня арифметична собівартість одиниці продукції, розрахована відношенням загальної суми витрат до кількості одиниць виготовленої продукції.

3. Для контролю виконання:

• Контрольовані витрати – це такі витрати, рівень яких менеджер може контролювати або змінювати своїми діями (рішеннями). Рівень контрольованості витрат залежить від рівня управління та часу, протягом якого здійснюється контроль за витратами.
• Неконтрольовані витрати – це витрати, які менеджер не може контролювати та на які не може впливати своїми рішеннями. По суті, зовсім неконтрольованих витрат не буває, але є витрати, які не може проконтролювати конкретний менеджер за відведений період часу. [9, с. 59-70]