Інноваційний менеджмент

Як вже  зазначалось вище - інновація виникає в результаті використання результатів наукових досліджень і розробок, спрямованих на вдосконалювання процесу виробничої діяльності, економічних, правових і соціальних відносин у галузі науки, культури, утворення, в інших сферах діяльності суспільства. Цей термін може мати різні значення в різних контекстах, їхній вибір залежить від конкретних цілей виміру або аналізу.

Визначення  інновації, інноваційної діяльності, інноваційного продукту подано  в Законі України «Про інноваційну діяльність» [ 5 ].

Інновація  - це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери;

Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг;

Інноваційний продукт - результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим Законом;

Здійснення інноваційної діяльності  можливе лише завдяки  наявності розвиненої інноваційної інфраструктури яка являє собою  сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Методологія системного опису інновацій в  умовах ринкової економіки базується на міжнародних стандартах, рекомендації з яких прийняті в Осло в 1992 р., звідси назва — «Керівництво Осло». Вони розроблені стосовно до технологічних інновацій і охоплюють нові продукти і процеси, а також технологічні зміни [3. с. 143]. Інновація вважається такою що відбулась тільки у випадку, якщо вона впроваджена на ринку або у виробничому процесі. Відповідно розрізняють два типи технологічних інновацій: продуктові й процесні.

Згідно огляду російського вченого Завліна П.Н.  інновації   поділяються на такі групи  [6. с. 26-27]

Продуктові інновації охоплюють впровадження нових або вдосконалених продуктів.

Процесні інновації— це освоєння нової або значно вдосконаленої продукції, організації виробництва. Випуск такої продукції неможливий при використанні наявного устаткування або застосовуваних методів виробництва. Слід зазначити розходження американської і японської систем інновацій: у США 1/3 всіх інновацій ставиться до процесних, а 2/3 до продуктових; у Японії – зворотнє співвідношення.

Інновації тісно пов'язані з науково-технічним прогресом (НТП) які є являються його результатом. НТП - істотний фактор виробництва продукції,  що забезпечує удосконалювання засобів виробництва й технологій на базі відкриття наукою нових закономірностей, явищ і властивостей навколишнього середовища  та підвищення продуктивності праці.

Більш докладно класифікація інновацій розглядається  в  другому розділі курсової роботи. Хоча  слід зазначити, що всі існуючі визначення можна класифікувати по п'яти основних підходах:

1) об'єктному ;

2) процесному;

3} об'єктно-утилітарному;

4) процесно-утилітарному;

5) процесно-фінансовому [7.].

Сутність об'єктного підходу полягає в тому, що в якості інновації виступає об'єкт — результат НТП: нова техніка, технологія. Розрізняють базисні інновації, які реалізують великі винаходи й (стають основою формування нових поколінь і напрямків техніки); поліпшуючі інновації, що звичайно реалізують дрібні й середні винаходи й переважають у фазах поширення й стабільного розвитку науково-технічного циклу; псевдо інновації (або що раціоналізують), спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки й технологій і звичайно гальмуючий технічний прогрес (вони або не дають ефекту для суспільства, або приносять негативний ефект).

Впровадження нового продукту визначає базисна продуктова інновація. Мова йде про продукт область застосування якого, а також функціональні характеристики, властивості та конструктивні (використані) матеріали й компоненти істотно відрізняють його від раніше випущених продуктів. Такі інновації спрямовані на освоєння нових поколінь машин і матеріалів і засновані на принципово нових технологіях або на сполученні існуючих технологій у новому їхньому застосуванні. Прикладом базисних інновацій можуть служити, наприклад, заміна індикаторів на основі світло діодів індикаторами на рідких кристалах або парового двигуна двигуном внутрішнього згоряння.

Поліпшуючі інновації торкають вже існуючий продукт, якісні або вартісні характеристики якого були помітно поліпшені за рахунок використання більше ефективних компонентів і матеріалів, часткової зміни однієї або ряду технічних підсистем (у випадку складного продукту). Ці інновації служать поширенню й удосконалюванню освоєних поколінь техніки (технології), створенню нових моделей машин і різновидів матеріалів, поліпшенню параметрів вироблених товарів (послуг) і технологій їхнього виробництва, Підвищення ККД двигуна внутрішнього згоряння або перехід від катушкових магнітофонів до касетних - приклади поліпшуючої інновації. Радикальність інновації визначає ступінь зусиль для її здійсненню.

У рамках процесного підходу під інновацією розуміється комплексний процес, що включає розробку, впровадження у виробництво й комерціалізацію нових споживчих цінностей — товарів, техніки, технології, організаційних форм і т.д.

Об'єктно-утилітарний підхід характеризує термін інновація з точки зору двох підходів. По-перше, інновація розуміється як об'єкт — нова споживча вартість, заснована на досягненнях науки й техніки. По-друге, акцент робиться на утилітарній стороні нововведення — здатності задовольнити суспільні потреби з більшим корисним ефектом. На відміну від об'єктно-утилітарного процесно-утилітарний підхід визначення терміну «інновація» трактує що в цьому випадку інновація представляється як комплексний процес створення, поширення й використання нового практичного засобу. У рамках процесно-фінансового підходу під інновацією розуміється процес інвестування в новації, вкладення засобів у розробку нової техніки, технології, наукові дослідження.

У всіх наведених визначеннях термін «інновація» трактується стосовно до конкретної формальної ситуації. У цих підходах не розкривається економічна сутність інновації, немає чітких критеріїв визначення інновації з позицій її економічних результатів. Внаслідок цього будь-яке нововведення, у тому числі менш прогресивне, неефективне нововведення, можна трактувати як інновацію. Для більше глибокого розкриття поняття «інновація» варто використовувати системний підхід з позицій цілеспрямованості й розвитку. На основі аналізу сутності поняття «інновація» можна подати таке трактування  узагальнюючого його визначення як «процесу реалізації нової ідеї в будь-якій сфері життя й діяльності людини, що сприяє задоволенню існуючої потреби на ринку й приносить економічний ефект» [8].

Мотиви для здійснення інноваційної діяльності  підприємствами поділяються  на внутрішні й зовнішні. Внутрішній стимул інноваційної активності - необхідність заміни застарілого обладнання з метою підвищення конкурентоспроможності продукції ІП (інноваційного підприємництва) на ринку. При нерозвиненості ринкових відносин, особливо в умовах економічної кризи, що вирішують стимулами до інновацій виступають стимули зовнішнього характеру, обумовлені економічною політикою держави.

Перехід світової економіки на новий щабель науково-технічного розвитку зажадав посилення інноваційної активності й нового підходу до нововведень, що з'єднують знання й техніку з ринком. 90-і роки поточного сторіччя внесли нові моменти в процес взаємодії економічного середовища й інноваційної діяльності конкуруючих самостійних господарюючих суб'єктів, змушених багато в чому змінювати стереотипи свого поводження в цій області.

Саме інновації  стають головними «діючими особами» теоретичних сценаріїв і практичної реалізації сучасної науково-технічної революції, трохи відтіснивши інвестиції, що панують багато років як головний фактор економічного росту. Принципове підвищення ролі нововведень викликано в першу чергу зміною ринкової ситуації: характером конкуренції, переходом від звичної статичної до динамічної конкуренції. Ця обставина багато в чому визначила особливості взаємодії інновацій і ринку на сучасному етапі.

Нововведення — це такий товар, який неможливо  оцінити на дотик  та фізично виміряти, ним неможливо скористатися без певного мінімуму наукових знань (особливо математичних), професійної компетенції й необхідної поінформованості; його неможливо реалізувати певним чином без відповідної попередньої підготовки й перенавчання. Специфічною рисою такого товару є його здатність до необмеженої мультиплікації доходів. Інтелектуальний товар (інформація, винахід, ноу-хау й т.д.), захищений у відповідній юридичній формі, може бути проданий його законним власником стільки разів, скільки найдеться на нього покупців.

Інноваційна продукція – це результат впровадження продуктових інновацій, зовсім нових або підданих вдосконаленню вироби, а також вироби, виробництво яких засноване на нових або значно вдосконалених методах. [6. с.46]

Розділ ІІ. Види інновацій та джерела їх формування.

2.1. Види інновацій, їх класифікації та характеристика

Серед економістів, які досліджують проблеми нововведень, важливе місце належить німецькому вченому Г. Меншу, котрий намагався пов'язати темпи економічного зростання й циклічність із появою базисних нововведень. На його думку, в моменти, коли базисні нововведення вичерпують свій потенціал, виникає ситуація «технологічного пата», що й визначає застій в економічному розвитку. Така постановка питання і введення в обіг даного визначення мають велике наукове, а зважаючи на сучасну ситуацію в Україні, і практичне значення. Г. Менш вважав, що промисловий розвиток - це перехід від одного технологічного пата до іншого. Завдяки появі базисних нововведень виникають нові підприємства, цикли розвитку яких взаємозалежні. Виробництво нових товарів на початковій стадії, як правило, відстає від попиту й тому характеризується в цей період високими темпами зростання. Г. Менш пов'язує циклічність економіки з циклічністю нововведень і фазами розвитку нових підприємств. Він вказував на момент, коли виробництво нових товарів починає перевищувати попит. Від цього часу фірми починають шукати виходи на зовнішні ринки, падає норма прибутку, і все менше засобів спрямовується на інвестиції. Капітали перетікають на фінансові ринки. Рано чи пізно спекулятивні фінансові операції сягають гігантських розмірів, і норма прибутку в грошово-кредитній сфері стає нижчою від такої у промисловості. На думку Менша, це означає, що фінансова сфера дозріла для інвестицій у реальний сектор. Це дуже актуально для української практики. Очевидно, що економіка України не готова до інвестицій, оскільки прибутковість фінансових операцій перевищує середню прибутковість фінансових інвестицій.

Багато положень концепції Менша були критично розглянуто й розвинуто іншими авторами. Зокрема, німецький економіст А.Кляйнкнехт уточнює тезу про формування кластерів інновацій на стадії депресії. Він вважає, що кластери інновацій - продуктів дійсно утворюються на фазі депресії, а от інновацій-процесів - на стадії підвищення «довгої хвилі» [9..

Значне місце  в теорії інноваційного менеджменту  посідають концепції, що висвітлюють формування технологічних систем та способи поширення інновацій. Ці концепції розвиває ряд учених, серед них можна виділити англійських економістів К Фрімена, Д. Кларка та Л. Суіте. Вони ввели поняття технологічної системи взаємозалежних сімейств технічних та соціальних інновацій. На думку авторів, темпи економічного зростання залежать від формування, розвитку і старіння технологічних систем. Дифузія, або процес поширення інновацій, розглядається ними як механізм розвитку технологічної системи. Автори пов'язують темпи дифузії нововведень з ринковим механізмом. Вони відзначають, що дифузія інновацій вимагає відповідних умов і стимулювання. Поштовхом до розвитку економіки служить поява базисних інновацій в окремих галузях виробництва (тут проглядається подібність з концепцією Менша). Старіння технологічних систем в одних країнах і поява нових в інших призводить до нерівномірності міждержавного розвитку. Економічне зростання розглядається як наслідок появи нових галузей.

Серед російських учених, що вивчають проблеми циклічності  і зробили гідний внесок у розробку багатьох теоретичних і практичних аспектів згаданої проблеми, можна назвати Ю. Яковця й Е. Яковенка.

Ю. Яковець  виділив цикли і фази розвитку техніки, а також провів періодизацію науково-технічних революцій. У роботах Е. Яковенка та його колег [10., с.78] розглянуто цикли життя виробів, моделювання процесів циклічності на мікрорівні. Багато висновків цих дослідників можуть бути використані є розробці механізмів регулювання ринкових процесів з обліком життєвого циклу технологій, продуктів і галузей.

Ю. Яковець  виділяє чотири види інновацій із погляду циклічного розвитку техніки:

• найбільші базисні інновації реалізують найбільші винаходи і стають основою революційних переворотів у техніці, формування нових її напрямів, створення нових галузей. Такі інновації вимагають тривалого часу й великих витрат на освоєння, зате забезпечують значний за рівнем і масштабом народногосподарський ефект; проте відбуваються вони не щороку;
• великі інновації (на базі аналогічного рангу винаходів) формують нові покоління техніки в рамках даного напряму. Вони реалізуються у коротші терміни і з меншими витратами, ніж базисні інновації,  але зрушення у технічному рівні й ефективності є порівняно меншими;
• середні інновації реалізують такого ж рівня винаходи й правлять за базу для створення нових моделей і модифікацій конкретного покоління техніки, заміняють застарілі моделі більш ефективними або стають розширювальною сферою застосування цього покоління техніки;
• дрібні інновації поліпшують окремі виробничі або споживчі параметри моделей техніки, що випускаються на основі використання дрібних винаходів; це сприяє ефективнішому виробництву таких моделей або ж підвищенню і ефективності їхнього використання.