Інноваційний менеджмент

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

 

 

 

 

ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

 

 

 

 

 

ВСТУП

Розділ 1. Сутність поняття  інновацій у менеджменті.

Розділ 2. Види інновацій  та джерела їх формування.

Розділ 3. Сучасні тенденції  розвитку інновацій   у менеджменті.

ВИСНОВКИ 

 

ВСТУП

За сучасних умов орієнтації економіки на підвищення конкурентоспроможності надзвичайно важливого значення набуває активізація інноваційної діяльності, оскільки без цього неможливим є здійснення прогресивних структурних зрушень у економіці  країни та  суттєвого оновлення виробничого сектора й загалом забезпечення сталого соціально-економічного розвитку держави.

У наш час  нововведення охоплюють усі сфери  людської діяльності, радикально впливають на процес господарювання, змінюють соціально-економічні відносини в суспільстві. Безперервне впровадження інновацій стає необхідною та природною формою існування будь-якої фірми, забезпечує їй конкурентоспроможність і виживання на ринку.

Характерною рисою сучасності є інтенсивне зростання  інноваційної активності на усіх рівнях господарювання. Формування національної інноваційної системи, створення наукоємних галузей виробництва, збільшення витрат на науково-дослідні розробки, зміна системи освіти і професійної підготовки спеціалістів поглиблюють процеси введення і поширення інновацій.  

Отже, інноваційні  процеси охоплюють усі зміни, що відбуваються на планеті внаслідок людської діяльності. Інновації - це інструмент впливу на соціально-економічний процес розвитку суспільства. Тому інноваціями необхідно управляти. Цей процес управління називається інноваційним менеджментом.

Науково-технічний  прогрес (НТП), визнаний в усьому світі  як найважливіший фактор економічного розвитку, все частіше пов'язується з поняттям «інноваційний процес». Це єдиний у своєму роді процес, який поєднує науку, техніку, економіку та підприємництво. Він полягає в одержанні новації і триває від зародження ідеї до її комерційної реалізації.

Дослідження взаємозв'язку і взаємодії «новація — нова технологія» відкриває широкі можливості для виявлення деяких важливих закономірностей джерел виникнення інновацій, їхнього розвитку, визначальних і відповідних соціально-економічних наслідків

Опанування  механізму управління інноваційними  процесами є передумовою суттєвих радикальних рішень у сфері господарського, політичного і в цілому суспільного життя. Принципово нові рішення називаються проривом, що означає розв'язання проблем новим, нетрадиційним шляхом. Це створює новий спосіб мислення і забезпечує ефективніші засоби виходу з кризових ситуацій.

 

Розділ 1. Сутність поняття  інновацій у менеджменті.

Слово «інновація» є синонімом слова «нововведення», або «новація». У літературі зустрічаються кілька підходів до визначення сутності інновації. Найпоширенішими є дві точки зору:

• в першому випадку нововведення представляється як результат творчого процесу у вигляді нової продукції (техніки), технології, методу й т.д.;
• в іншому - як процес введення нових виробів, елементів, підходів, принципів замість діючих.

Більш правильним у цих випадках здається визначення сутності інновації як результату творчого процесу у вигляді створених (або впроваджених) нових споживчих вартостей, застосування яких  особами, що їх використовують призводять до організаційних змін та змін у стереотипах діяльності та навичках. При цьому найважливішою ознакою інновації в умовах ринкового господарювання повинна виступати новизна його споживчих властивостей. Технічна ж новизна відіграє другорядну роль. Таким чином, поняття інновації поширюється на новий продукт або послугу, спосіб їхнього виробництва, нововведення в організаційній, фінансовій, науково-дослідній і іншій сферах, будь-яке вдосконалення, що забезпечує економію витрат або створює умови для такої економії.

Історично  склалось, що загальне поняття "введення новинок" та "представлення чогось нового" беруть свій початок ще у шістнадцятому столітті [1.10c.]. Також поняття інновації використовувалось в контексті "політичної революції, повстання чи бунту", проте таке трактування категорії не використовується починаючи з вісімнадцятого століття. Визначення інновації з точки зору "комерційного використання", а саме, "діяльність пов'язана із представленням нового товару на ринку; товар, який щойно з'явився на ринку". Отже, поняття інновації безпосередньо пов'язане з поняттям зміни, нового, реформи або ідеї, що розглядається як нова. У світовій практиці існує біля сотні різних визначень терміну "інновація".

В ширшому розумінні, інновація стосується не лише виробників чи розповсюджувачів товарів та послуг, які працюють в комерційному секторі. Організації всіх трьох рівнів влади, а саме; законодавчої, виконавчої і судового права, а також організації освіти, охорони здоров'я і всіх галузей некомерційного сектору також повинні здійснювати нововведення, щоб йти на зустріч умовам, що змінюються, і навіть передбачувати їх.

Деякі автори розглядають  інновацію як загальний процес, який не обов'язково базується на науці, технології чи винаході. Нова ідея, впроваджена  в комерційну діяльність, не обов'язково повинна бути технологічною, щоб  мати соціальну та економічну цінність. За характером інновація може бути також організаційною та соціальною. Наприклад, інновації дев'ятнадцятого століття, пов'язані з газетою масового тиражу та платою у кредит, суттєво вплинули на розвиток суспільства. В останній декаді двадцятого століття зміни, які спостерігались в американському суспільстві, були також спричинені інноваціями. Інновації можуть мати місце серед товарів, процесів чи послуг, а також в теоріях управління та діях, завдяки яким всі три контролюються в організаціях та розповсюджуються на ринках. В організаціях, як і, в загальному, в суспільстві, інновації повинні бути ясно сформульовані своїми засновниками і описані таким чином, щоб інші змогли зрозуміти і підтримати їх. З іншої сторони, лише поширені по всій організації та суспільству інновації можуть здійснювати значний вплив. Очевидно, що важливим аспектом інновації є зв'язок, завдяки якому передається інформація про потенційні та запропоновані інновації.

В сучасному розумінні на сьогоднішній день, поняття інновація охоплює не лише нові товари, але й інші досягнення. Тому, інновація - це також зміна в процесах, таким чином старі товари виготовляються новими способами. Новинки, спричинені інноваціями, можуть мати місце в сфері послуг чи в системах управління та маркетингу, завдяки яким товари та послуги створюються та розповсюджуються.

Спираючись на класичну теорію інновації, український вчений Ю.М. Бажал стверджує: "Інновація як економічна категорія, це не просто поняття, що означає будь-яке нововведення, а нова функція виробництва. Це - зміна технології виробництва, яка має історичне значення і є необхідною. Інновація становить стрибок від старої виробничої функції до нової, але не кожне нововведення, нове виробництво є інновацією" [2.с54.]. Тобто наступною важливою ознакою інновації є її науково-технічна новизна і здатність до виробничого застосування. Ю.Бажал слушно акцентує увагу на здатності інновації до матеріалізації у нові технічно досконалі види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології і організації виробництва.

Відповідно до міжнародних стандартів, які викладені у Керівництві Фраскаті "Пропонована стандартна практика для обстежень досліджень і експериментальних розробок" редакції від 1993 року, а також у "Методиці збирання даних щодо технологічних інновацій", прийнятих у 1992 році в Осло, існує наступне трактування терміну "інновація": "інновація — це кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг [3. с 30-31]. Орієнтуючись саме на статичний аспект терміну "інновація", вищенаведена дефініція відокремлює продуктові та процесні інновації.

Перша українська економічна енциклопедія пропонує розглядати Інновацію як "... новий підхід до конструювання, виробництва, збуту товарів, завдяки якому інноватор (автор інновації) та його компанія здобувають переваги над конкурентами..." [4. с. 656|.

Отже, узагальнюючи можна стверджувати, що термін "інновація" може трактуватись в двох змістах. По-перше, для окреслення нового продукту, процесу або системи, що мають потенціал реалізації та дифузії (статичний аспект). По-друге, для описання процесу, охоплюючи такі види діяльності, як дослідження, проектування, розроблення, організація виробництва, комерціалізація та поширення нового продукту, процесу або системи (динамічний аспект).

Інновація —  це використання нових для організації  ідей шляхом втілення їх в товарах, процесах, послугах, та/або в системах управління, якими оперує організація. [1. 11c]

Незважаючи на різні  підходи у трактування терміну "інновація", всі визначення об'єднує думка, що інновації пов'язані з якісними змінами в економічному процесі, спрямованому на динамічні шляхи зростання.

Термін "інновація" може використовуватись вдвох змістах. По-перше, для окреслення нового продукту, процесу або системи (статичний аспект). По-друге, для описання процесу, охоплюючи такі види діяльності, як дослідження, проектування, розроблення, організація виробництва та комерціалізація нового продукту, процесу або системи (динамічний аспект).

Для інновації притаманні наступні основні ознаки:

1.  науково-технічна  новизна;

2.  здатність інновації  до матеріалізації у нові технічно досконалі види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології і організації виробництва;

3.  здатність до  комерціалізації самої інновації і/ або результатів її впровадження. Результат науково-технічної діяльності (новація) перетворюється на інновацію з моменту використання на ринку. Багато новацій можуть бути не придатними до впровадження на ринку і тому не мати комерційної привабливості, такі новації не можна вважати інноваціями

Розглянемо основні підходи щодо віднесення «новий товар» до категорії «інновація» чи «нововведення». Ці підходи можуть бути орієнтовані на підприємство; орієнтовані на товар; орієнтовані на ринок; а також орієнтовані на споживача.

Підхід, орієнтований на підприємство, визначає новизну товару як перспективу для компанії, що виробляє цей товар, чи просуває його на ринок. Якщо товар є новим саме для цього підприємства, то воно визначає його для себе як «товар –новинку». Але це визначення оминає той факт, чи дійсно цей товар новий для ринку (тобто для конкурентів або споживачів). Слідуючи такому трактуванню, вже існуючі аналогічні товари (або модифіковані) також мають вважатися новими. Не дивлячись на те, що це визначення корисне для виявлення впливу нового товару на підприємство, воно не є достатньо корисним у випадку, коли за мету ставиться усвідомлення того, як споживач сприймає новий товар.

Підхід, орієнтований на товар, або так званий «товарно-орієнтований підхід» зосереджений на якостях, притаманних самому товару та такому впливу, який ці якості можуть справити на покупця, застосовуючи при цьому «споживчі моделі». Система товарної орієнтації розглядає міру того, на скільки новий товар може змінювати встановлені моделі поведінки споживачів. На основі цього виділяють три типи товарних нововведень:

1.  нововведення тривалого сприйняття має найменший руйнуючий вплив на встановлені моделі. Надається перевага дещо модифікованому товару, а не кардинально новому (наприклад, нові моделі автомобілів, низькокалорійні йогурти);

2. динамічно тривале нововведення - дещо більш діюче на ринку до моменту його заміни ще новішим.  Сюди може включатись створення нового товару і спрощений варіант вже існуючого (наприклад, 8- мм. камери, компакт-диски, ручки з чорнилом, що стирається);

3.  радикальне нововведення вимушує споживачів прийняти нові моделі поведінки, наприклад, домашні комп'ютери, відеомагнітофони).

Наступне товаро-оріснтоване визначення пропонує вимірювати «новизну» товару тим, наскільки його характеристики можуть задовольнити споживача. Так, чим більше споживач стримує задоволення, тим вищу ланку займає продукт у шкалі новизни. Такий підхід веде до кваліфікації продуктів на:

- псевдо інновації;

- товари незначної  новизни;

- товари справжньої  новизни.

Товари справжньої новизни мають характеристики, що задовольняють споживача і істотно відрізняються від характеристик старого товару. Прикладами нових товарів, що мають достатньо «новизни», щоб вважатися справжньо новими, є: факси, мобільні телефони.

Ринково-орієнтований підхід, визначає новизну продукту відповідно ставлення до нього споживача. Два визначення товарів ринкової новизни часто застосовують у вивченні споживчої новизни такі твердження:

1.  товар вважається  новим , якщо він був пропонований  на невеликій (фіксованій) частині  ринку;

2.  товар вважається  новим, якщо він пробув на ринку порівняно невеликий проміжок часу.

Обидва цих ринково-орієнтованих визначення суб'єктивні, тому що дослідникові самому доводиться встановлювати ступінь «збутового проникнення» поза ринком, який визначає товар як новий (наприклад, перші 5% потенціального ринку для використання нового продукту), або як довго товар може проіснувати на ринку та вважатися новим (наприклад, перші 3 місяці існування товару).

Споживчо-орієнтований підхід. Попри те, що всі три визначення є дуже корисними для дослідників споживчої поведінки, зокрема в області впровадження нововведень, деякі вчені вважають споживчо-орієнтоване визначення найбільш прийнятним для визначення нововведення. За дим визначенням, «новий» товар - не будь-який товар, який споживач вважає новим. Іншими словами, новизна базується на прийнятті споживачем продукту більш ніж на товарних характеристиках чи ринковому стані.

Отже, для успішного  управління інноваційними процесами  необхідно ретельно вивчати інновації і їх класифікацію. Перш за все, доцільно розрізняти псевдо інновації, тобто несуттєві видозмінення в продуктах і технологічних процесах. По-друге, інновацією є лише те нововведення, що задовольняє певну суспільну потребу і відповідно, має споживчу вартість і є об'єктом інтелектуальної власності. Новизна інновації оцінюється за технологічними параметрами, а також стосовно ринкових позицій. З врахуванням цього існує багато підходів до класифікації інновацій.