Інформаційних революцій у контексті управлінської діяльності

    У теорії управління соціальними системами  зазначений аспект інформації знаходить  вираження також у категорії «комунікація». Так,          М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі пропонують таке визначення категорії «комунікація»: комунікація – це обмін інформацією, на основі якого керівництво отримує відомості, необхідні для прийняття ефективних рішень, і доводить прийняті рішення до працівників організації (фірми) [5, c. 54].

    Комунікація розглядається як складний дискретний динамічний процес, що здійснюється у формі взаємопов'язаних послідовних кроків в управлінській діяльності, які можна розглядати як умовно автономні операції. У контексті теорії управління кожен з кроків (операцій) комунікації виступає елементом управлінської діяльності, який потрібен для того, щоб зробити думки учасників суспільних відносин зрозумілими один одному.

    Кожен крок (операція) у суспільних інформаційних  відносинах – це поступ до наступного пункту взаємовідносин. Якщо будь-який учасник процесу управлінських відносин (особливо керівник як суб'єкт управління) буде недбалим і не думатиме про те, що робить, зміст управління може бути втрачений [12, c. 119].

    Дослідниками  зазначається, що керівник 50—90 % часу витрачає на комунікацію, щоб реалізувати свою роль у міжособистих стосунках, інформаційному обміні та процесах прийняття рішень щодо функцій управління. Обмін інформацією є однією з найскладніших проблем на будь-якому рівні ієрархії [7, c. 94].

    Можна припустити, що інформація в управлінській  діяльності пов'язана з процесом регулювання не лише через властивості  самого права як виду соціальної інформації, але й через рівень інформаційного забезпечення тих чи інших правомірних  дій, тієї чи іншої організаційної діяльності. 

    Отже,в  управлінській діяльності множина даних утворює інформаційний ресурс, за допомогою якого здійснюються інформаційні відносини, тобто комунікація. Тобто накопичуючись, дані мають зміст потенційної інформації, яка у певний час за певних обставин, інтересів чи потреб набуває статусу потрібних відомостей для певного кола осіб чи для окремих індивідів. 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2

ІНФОРМАЦІЙНІ  РЕВОЛЮЦІЇ В КОНТЕКСТІ  ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

    2.1. Інформаційні революції у житті суспільства 
 

    Формування  сучасного інформаційного суспільства  стало результатом кількох інформаційних  революцій, які відбулись в історії  розвитку людської цивілізації, і які  не лише кардинально змінювали способи  обробки інформації, але й спосіб виробництва, стиль життя, системи цінностей.

    Інформаційна  революція – метафора, яка відображає революційний вплив ІТ на всі сфери життя суспільства в останній чверті ХХ сторіччя. Це явище інтегрує ефекти попередніх революційних винаходів в інформаційній сфері (книгодрукування, телефонія, радіозв’язок, персональний комп’ютер), оскільки створює технологічну основу для подолання будь-яких відстаней при передачі інформації, що сприяє об’єднанню інтелектуальних здібностей і духовних сил людства.

    Цей термін також застосовується для  позначення чотирьох інформаційних революцій в історії людства, в результаті яких не лише кардинально змінювались способи обробки інформації, але й спосіб виробництва, стиль життя, системи цінностей [23, c. 119].

    Перша інформаційна революція пов’язана  з появою писемності, уможливила передачу інформації, знань від покоління до покоління через її фіксацію в знаках та зруйнувала монополію вузького кола людей на знання.

    Друга інформаційна революція пов’язана  із винаходом книгодрукування. Переваги друкарства в порівнянні з усіма існуючими раніше способами передачі мовної інформації полягають, по-перше, у значному полегшенні виготовлення друкованої форми, яка складається із заздалегідь підготовлених технічних елементів і деталей, по-друге, у можливості кількаразового повторного їхнього використання, по-третє, у загальному спрощенні та полегшенні всього процесу нагромадження і передачі інформації.

    Третя інформаційна революція пов’язана  із винаходом засобів, які уможливили швидку передачу інформації на великі відстані – телеграфу, телефону, радіо, телебачення.

    Нинішня, четверта інформаційна революція надала нам комп’ютер, проектори, цифрові  камери, Internet, інформаційні системи і тому подібне. Поєднання засобів і способів обробки інформації (інформаційних технологій) і передачі інформації (комунікаційних технологій) сприяло розробці засобів мультимедіа,а також спілкування, комунікації, співпраці на відстані. В результаті почало формуватися нове інформаційне середовище, що значно змінило стиль і спосіб життя людей [21, c. 134-135].

    Остання інформаційна революція висуває на перший план нову галузь – інформаційну індустрію, пов'язану з виробництвом технічних засобів, методів, технологій для виробництва нових знань. Найважливішими складовими інформаційної індустрії стають всі види інформаційних технологій, особливо телекомунікації. Сучасна інформаційна технологія спирається на досягнення в галузі комп'ютерної техніки та засобів зв'язку.

    Перші користувачі мережі Інтернет з’явились  на території України ще за радянських часів. У 1990 році було створено перші три вузли доступу до мережі. У тому ж році було розпочато деяку підтримку української частини доменного простору мережі Інтернет – домену .ua. 1 грудня 1992 року домен .UA було офіційно делеговано Україні. З цього часу і прийнято відраховувати історію українського сегменту мережі Інтернет [4, c. 75].

    Четверта  інформаційна революція зумовлена  необхідністю пошуку адекватних сучасним умовам напрямків удосконалення  інформаційного забезпечення  управління  на шляху оперативного прийняття управлінських рішень, адекватності аналітичних даних реальним процесам, впровадження методів моделювання для аналізу конкретних управлінських процесів. Все це дозволить підвищити якість та ефективність діяльності  установ, в напрямку підвищення рівня освіченості і забезпеченості держави майбутнім висококваліфікованим кадровим корпусом.

    Інформаційна  революція поставила питання  про роль і місце освіти в інформаційному суспільстві – новій історичній фазі розвитку цивілізації, в якому  головними продуктами виробництва  є інформація і знання.

    Що  інформаційна революція впливає  на різні сфери життєдіяльності суспільства – економічну, соціальну, політичну, культурну – факт безперечний. Як пише А. Гір: „Ми навіть не помітили, наскільки нові інформаційні технології змінили і нас самих, і наші умови життя. Чим більший обсяг інформації ми використовували, тим більше нас цікавила тільки інформація про світ, але не досвід безпосереднього спілкування з ним. Чим далі, тим більше тяжіли ми до винайдення нових способів одержання опосередкованої інформації, що вимагають усе більш і більш ускладнених пояснень” [7, c. 34-35]. 

    2.2. Інформаційне суспільство,  інформаційні технології та управлінська діяльність 

    Сам термін „інформаційне суспільство ” вперше з`явився у Японії. Спеціалісти стверджували, що термін визначає суспільство, в якому надмірно циркулює високоякісна інформація, а також в наявності всі необхідні засоби для її зберігання, перерозподілу та використання. Інформація легко та швидко розповсюджується за вимогами зацікавлених людей та організацій і видається їм в звичній для них формі. Коштовність користування інформаційними послугами невисока, доступна кожному [16, c. 90].

    Рисами, що відрізняють інформаційне суспільство, є:

1. збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;
2. збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті;
3. створення глобального інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію людей, (б) їх доступ до світових інформаційних ресурсів і (в) задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг [25, c. 54].

    Інформаційне  суспільство настає внаслідок інформаційно-комп'ютерної революції й базується на інформаційній технології, «інтелектуальних» комп'ютерах, автоматизації та роботизації всіх сфер і галузей економіки та управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв'язку. Це забезпечує кожній особі (закріплюється законодавчими актами) будь-яку інформацію і знання та зумовлює радикальні зміни в усій системі суспільних відносин (політичних, правових, духовних та інше). Завдяки цьому змінюється самі суть і процес прийняття управлінських рішень [30, c. 221].

    Інформаційні  технології – процес, що використовує сукупність засобів і методів збору, обробки і передачі даних (первинної інформації)для отримання інформації нової якості про стан об'єкту, процесу або явища.

    Ускладнення індустріального виробництва, соціальної, економічної та політичного життя, зміна динаміки процесів у всіх сферах діяльності людини привели, з одного боку, до зростання потреб у знаннях, а з іншого - до створення нових  засобів і способів задоволення цих потреб.

    Бурхливий розвиток комп'ютерної техніки та інформаційних технологій послужило  поштовхом до розвитку суспільства, побудованому на використанні різної інформації і що отримав назву  інформаційного суспільства [14, c. 76].

    Останніми роками значно виріс обсяг інформації, якою обмінюються органи державного управління, а також потік управлінських  документів.

    Причому інколи готується набагато більше документів і збирається інформації, ніж це потрібно для забезпечення процесів управління. Водночас відчувається нестача інформації, яка має дозволити здійснення аналізу нових тенденцій і суперечностей, що виникають у державно-управлінських відносинах у суспільстві. Це заважає поширенню інформаційних технологій.

    У багатьох сферах нашого життя необхідно поліпшити недостатньо ефективне використання інформаційних технологій. Подекуди останні не використовуються взагалі. Як відомо, рівень комп'ютеризації комерційних структур і громадян України значно нижчий, ніж у провідних країнах Європи і США. Тому ситуація з освоєнням інформаційних і комунікаційних технологій органами державного управління стала причиною занепокоєння українського суспільства [1, c. 12].

    Створення інформаційної системи управління – це не тільки застосування нових технічних засобів до розбухлої бюрократичної державної машини, а й побудова концептуальної нової системи державного управління.

    Інформаційно-технологічні нововведення в управлінні мусять мати комплексний характер, бути пов'язаними з одночасним і узгодженим використанням інформаційних, організаційних, правових, соціально-психологічних, кадрових, технічних, логіко-семантичних і багатьох інших факторів.

    Ефективність роботи системи управління залежить від рівня взаємодії між громадянами і підприємствами, якості роботи кожної установи, взаємодії органів влади між собою [14, c. 56-57].

    Розвиток  відповідної технічної бази не вирішить усіх проблем у системі державного управління, але може істотно підвищити ефективність її роботи на вказаних рівнях. Адже застосування новітніх технічних засобів супроводжується оптимізацією організаційних процедур, що робить їх більш простими і логічно витриманими.

    Мережні комп'ютерні системи, сучасні засоби зв'язку складають основу технічного забезпечення органів влади.

    Можна констатувати, що найбільш перспективним, але дорогим напрямом інформатизації структур управління є системи підтримки прийняття групових рішень. У Японії, США і державах Західної Європи накопичено значний практичний досвід з використання таких систем у ситуаціях, де рішення приймаються голосуванням [1, c. 10].

    Особливо  важливим є удосконалення взаємодії  органів влади. Паперовий обіг документів, прийнятий у теперішній час між  органами державної влади і місцевого самоврядування, є надміру повільним, призводить до значних витрат ресурсів, необхідних для роботи кур'єрських і поштових служб, експедицій і канцелярії, змушеної реєструвати вхідні і відправляти вихідні документи. Тому управління як таке значно ускладнюється, і уповільнюється процес прийняття рішень.

    За наявності в певній структурі автоматизованої системи паралельно до традиційної, до необхідних для його забезпечення процесів додаються реєстрація відомостей про документ і сканування тексту для включення його до бази документів системи. Тобто використання обчислювальної техніки в цьому разі тільки ускладнює робочий процес замість того, щоб його спрощувати [22, c. 301].

    Це  стає ще більш очевидним, якщо взяти  до уваги те, що вихідний документ спочатку готується за допомогою автоматизованої системи, а текст його існує у вигляді файлу і спеціально роздруковується для відправлення до інших організацій. Крім того, найчастіше відсутній контроль відправника за доставкою його кореспонденції адресату та її подальшою реєстрацією.