Інформаційних революцій у контексті управлінської діяльності

   ____________

                                                                                                                                                     (дата захисту) 
 
 
 
 

   ІНФОРМАЦІЙНІ  РЕВОЛЮЦІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА УПРАВЛІНСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Київ  2011 

ЗМІСТ 

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНІ РИСИ УПРАВЛІНСЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ…………………………………………………………………6

1. Поняття та особливості управлінської діяльності…………………....6                                                                                                       
2. Методи та форми державно-управлінської діяльності……………...13
3. Інформаційні відносини (комунікація) і управлінська діяльність….15

 

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕВОЛЮЦІЇ В КОНТЕКСТІ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………………………………………………..18

2.1. Інформаційні революції у житті суспільства…………………………..18

2.2. Інформаційне суспільство, інформаційні технології та управлінська діяльність…………………………………………………………………20

2.3. Вплив інформаційних революцій на управлінську діяльність………..24 

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….32

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................35 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП

    Управлінська  діяльність – сукупність вироблених історичним досвідом, науковим пізнанням і талантом людей навиків, умінь, способів, засобів доцільних вчинків і дій людини у сфері управління. За своїм предметом управлінська діяльність є інформаційною оскільки пов'язана з отриманням, осмисленням, систематизацією, збереженням та використанням інформації, насамперед управлінської. У процесі управлінської діяльності інформація стала більш важливим ресурсом, ніж матеріальні, енергетичні, трудові та фінансові ресурси.

   У працях вітчизняних та закордонних  дослідників розглянуті окремі характеристики даної теми, представлений аналіз різних аспектів управлінської діяльності на основі можливостей, що відкрилися внаслідок інформаційних революцій.

   Серед дослідників, які вивчають цю тему, можна виокремити Р. Катца, Й. Масуду, у працях яких можна знайти дослідження інформаційного суспільства, а також П. Дракера, американського економіста, соціолога, публіциста, спеціаліста у сфері управління, який досліджував проблеми управління сучасним суспільством.

   Сьогодні  дедалі очевиднішою стає перевага інформаційної  складової діяльності людей у  порівнянні з іншими її формами і компонентами. Розвиток і масове поширення інформаційно-комунікаційних систем стало результатом неухильного розвитку технології, який дозволив людині рішуче вторгнутися в цілий ряд незвичних раніше для неї сфер. Під час останньої інформаційної революції кардинально змінилися принципи управління та прийняття управлінських рішень. Цим і обумовлюється актуальність даної курсової роботи.

    Мета  роботи – аналіз взаємозв’язку та комплексна характеристика інформаційних революцій у контексті управлінської діяльності. 

   Поставлена  мета роботи реалізовується у таких  завданнях:

1. виявити і дослідити всі етапи інформаційних революцій;

2. розглянути особливості управлінської діяльності, а також показати важливість інформаційних процесів у ній;

3. дослідити наявні проблеми, пов’язані із розвитком інформаційних технологій у сучасному суспільстві;
4. показати взаємозв’язок між управлінською діяльністю та інформаційними процесами сьогодення.

    Об’єкт  дослідження – вплив інформаційних революцій на управлінську діяльність.

    Предметом дослідження є значення інформації та інформаційних революцій, засоби їх впливу на управлінську діяльність.

    У першому розділі роботи «Поняття та загальні риси управлінської діяльності»  розглядається сама управлінська діяльність як засіб впливу та метод прийняття управлінських рішень. Досліджується її характер, що виражається в її спрямованості на вироблення, прийняття рішень, покликаних змінювати у бажаному напрямі стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку і діяльність людей. У другому розділі «Інформаційні революції в контексті людської діяльності» зосереджується увага на впливові інформації, інформаційних технологій на діяльність суспільства, а саме управлінську. Розкривається поняття інформаційних революцій та їх значення сьогодні.

    Для досягнення поставленої в роботі мети використовуються такі методи дослідження:

1. системного аналізу, який полягає у вивченні досліджуваного об’єкта як сукупності елементів, що утворюють систему.
2. порівняння, який використовувався при дослідженні інформаційних революцій;
3. узагальнення, який був застосований при формулюванні висновків;
4. конкретизації, який полягає у вивченні інформаційних революцій у контексті управлінської діяльності.

    Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Список використаних джерел нараховує 30 найменувань. Обсяг основного тексту – 25 сторінок, повний обсяг роботи – 36 сторінок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНІ РИСИ УПРАВЛІНСЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ 

1. Поняття та особливості управлінської діяльності

 

  

       Управлінська діяльність вирізняється інтелектуальним характером, що виражається в її спрямованості на вироблення, прийняття та практичну реалізацію управлінських рішень, покликаних змінювати у бажаному напрямі стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку і діяльність людей. Вона має бути здатною відображати соціальну дійсність і все, що відбувається в ній, розкривати наявні в ній ресурси, засоби і резерви, знаходити оптимальні способи її удосконалення і переведення на новий рівень.

    Управлінська  діяльність є складним соціально-психологічним явищем з чітко вираженою домінантою волі. Кожна людина, що зайнята нею, практично постійно здійснює розумові та вольові операції аналізу, оцінювання, прогнозування, вибору, прийняття рішення, підпорядкування і виконання, команди і контролю тощо. Це створює в колективах органів державної влади й органів місцевого самоврядування особливий соціально-психологічний мікроклімат, що активно впливає на свідомість, почуття, життєві орієнтації людини і формує певний тип поведінки і діяльності.

    Психологічна  специфіка управлінської діяльності полягає в тому, що головним завданням  управління є забезпечення найраціональнішого функціонування всієї системи, оптимальне з погляду соціальних та психологічних потреб залучення працівників до керованої діяльності шляхом актуалізації їх внутрішньої мотивації (за власною ініціативою, бажанням, волею і вмінням розв'язувати завдання організації), підвищення відповідальності за результат виконуваної роботи, регулювання їхніх дій, експертно-консультативної та комунікативної роботи з персоналом. Керівник у структурі управлінської діяльності повинен бути наділений вищою внутрішньою мотивацією, високою відповідальністю, налаштованістю на зворотний зв'язок, умінням подати себе і свою організацію, прогностичним мисленням тощо [4, c. 54].

       Необхідність управлінської діяльності  зумовлюють такі чинники:

       1) управлінська діяльність —  цілеспрямований процес вияву  активності людини відповідно  до потреб суспільства;

       2) управлінська підсистема представлена  спільною діяльністю великої  групи ієрархічно пов'язаних керівників, залучених до суспільних процесів  на підставі соціокультурної  та етнопсихологічної специфіки;

       3) у процесі управління відбувається перетворення актів індивідуальної діяльності в цілісну спільну управлінську діяльність відповідно до правил і норм організації, а також на підставі економічних, технологічних, правових, організаційних і корпоративних вимог [14, c. 76].

       Це свідчить, що людина включається в діяльність соціально, через систему планування, організування керівництва та регулювання на основі своїх сформованих потреб та здібностей, а механізмом їх реалізації є управлінська діяльність, що виявляється у процесах розроблення програм керованої діяльності, вибору найоптимальнішого варіанта дій, налагодження зворотних зв'язків, усунення відхилень у реалізації програм. Ці процеси поєднують суб'єкт і об'єкт управління, зв'язок між ними опосередкований засобами управління й реалізується за певних обставин. Саме за таких умов виникає результат управління як форма виконання заданої суб'єктом управління програми, в якій наперед визначено всі дії суб'єкта і об'єкта управління.

       За масштабом охоплення управлінська  діяльність може бути як індивідуальною (проведення співбесіди, здійснення психологічного впливу на підлеглого, індивідуальне прийняття управлінського рішення тощо), так і груповою (колегіальне розв'язання управлінського завдання) [8, c. 98].

       За спрямованістю виокремлюють  технічне (в системі “людина — техніка”) та соціально спрямоване (стосовно людини та людської спільноти) управління.

    Отож, управлінська діяльність – сукупність скоординованих дій та заходів, спрямованих на досягнення певної мети в межах організації.

    Управлінська діяльність завжди виступає колективістською, оскільки здійснюється в колективі певного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та одночасно передбачає взаємодію з колективом людей в інших органах по вертикалі й по горизонталі. У ній має місце спеціалізація за певними предметами, змістом і видами, яка вимагає кооперації з метою досягнення комплексної реалізації компетенції органу і в цілому функцій державного управління.

    Управлінська  діяльність багатогранна за своїми проявами. Це і люди, і знання, й інформація, і технічні засоби, які утворюють складне комплексне явище. Тільки зважене, збалансоване залучення в дію всіх елементів управлінської діяльності здатне надавати їй раціональності та ефективності.

    Рисами  державної управлінської діяльності  є:

1. юридична заданість;
2. чіткість;
3. виразність.

      Тобто це діяльність, яку відповідні  органи державної влади і посадові  особи повинні здійснювати, причому  так, як вимагається для реалізації  компетенції кожного конкретного  органу, а в ньому — кожної  посади державного службовця. Тому більшість елементів управлінської діяльності не тільки юридично описуються, а й «прив'язуються» до конкретних органів, закріплюються в їх правовому статусі у вигляді процесуальних норм            [11, c. 112].

    За  своїм предметом, з яким вона нерозривно пов'язана, управлінська діяльність є інформаційною. Інформаційний характер управлінської діяльності виявляється в необхідності постійного одержання, осмислення, систематизації, зберігання, видачі спеціальної і перш за все управлінської інформації [28, c. 197].

    В управлінській діяльності об'єктивно  переплітаються такі закономірності:

    — організаційно-технічні. Відображають відносини людини та природи, людини й техніки;

    — соціально-економічні. Відтворюють  широкий спектр відносин між класами, соціальними прошарками та групами і виникають у процесі суспільного виробництва в різних сферах суспільної свідомості й суспільної психології;

    — соціально-психологічні. Походять із суспільної та біологічної зумовленості людської поведінки, міжособистісних, міжгрупових, внутрішньоособистісних людських відносин, які характеризують ставлення людей до праці, нагромадження й використання ними свого потенціалу        [13, c. 80].

       Управлінська діяльність завжди  передбачає самодіяльність і  творчість суб'єктів та об'єктів управління. Саме тому управлінські дії спрямовані на врахування всієї багатоманітності закономірностей і зв'язків, які виникають між учасниками управлінського процесу. Вони потребують розумного використання людських ресурсів в управлінні: врахування індивідуальних, соціально-психологічних, психофізіологічних, мотиваційних особливостей особистості, що сприятиме отриманню значного соціального, економічного та морального ефекту в організації. Недбале ставлення до психологічних ресурсів може спричинити ескалацію (загострення) суперечностей, непорозумінь, конфліктів, плинність кадрів тощо.