Методи менеджменту як сукупність способів впливу керуючої системи на керовану

Здійснення функції  «контролювання» потребує застосування таких методів менеджменту, як планування, регламентування, інструктування, розпорядництво.

Отже, методи менеджменту  є технологічним виявом дій управлінців, пов'язаних з виконанням функцій менеджменту.

Пітер Ф. Друкер, провідний теоретик в галузі управління та організації  у світі, наголошував, що за допомогою  методів поряд із законами і принципами менеджменту можна перетворити  неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу.

Методи управління тісно взаємопов’язані  із законами і принципами управління. Таким чином, простежується логічний взаємозв’язок основних категорій  управління: економічні закони – закони управління – принципи управління – методи управління. Відповідно, використані методи завжди повинні відповідати економічним законам і законам управління, періодам і умовам розвитку системи господарської діяльності.

Але методи і закони не завжди співпадають. Один закон може проявлятися у декількох методах, і, навпаки, один метод може відображатися у декількох законах. На практиці методи управління формуються відповідно до соціально-економічних умов, які склалися у суспільстві.

Подібно до взаємозв’язку законів  і методів існує взаємозв’язок методів і принципів управління, які є загальним орієнтиром для здійснення управлінської діяльності.

Кожний метод управління використовується для вирішення конкретних організаційно-політичних, соціально-економічних і виробничо-господарських завдань.

У сукупності групи методів управління утворюють єдину систему, яка реалізується у практичній діяльності. Проте, важливе значення має також відповідність обраних методів умовам зовнішнього середовища організації.

Часто керівники підприємств  недостатню увагу приділяють соціально-психологічним методам менеджменту, проте саме вони мають найбільшу силу дії за умови їх вірного застосування. Одним із найпоширеніших методів даного характеру є соціальне планування.

Соціальне планування як метод управління реалізується через складання плану соціального розвитку організації (підприємства).

Соціальний план —  це система заходів, спрямована на удосконалення соціально-демографічної структури трудового колективу та задоволення його матеріальних і духовних потреб.

План соціального розвитку, як правило, складається з чотирьох розділів:

1. Удосконалення соціальної  та демографічної структури колективу.

2.  Удосконалення умов  праці, охорона її, підтримка та  зміцнення здоров'я працівників.

3.  Підвищення життєвого  рівня, поліпшення житлових та побутово-культурних умов працівників.

4.  Підвищення трудової  та громадської активності працівників,  розвиток самоуправління.

У першому розділі  „Удосконалення соціальної та демографічної структури колективу” вмістяться дані про планові зміни спів відношення між оперативними, інженерно-технічними працівниками та службовцями у зв'язку з кваліфікаційно-професійними змінами, скороченням застосування фізичної праці, механізацією і автоматизацією виробничо-господарських та управлінських процесів. У цьому розділі плануються також підвищення рівня загальної та професійної освіти, статево-вікові зміни складу працівників, заходи щодо управління рухом кадрів.

У другому розділі – „Удосконалення умов праці, охорона її, підтримка та зміцнення здоров'я працівників” передбачаються усунення виробничих факторів, які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей, призводять до нервово-психічних перевантажень, а також заходи щодо запобігання і зниження виробничого травматизму і захворювань, поліпшення медичного обслуговування.

Третій розділ плану  соціального розвитку „Підвищення життєвого рівня, поліпшення житлових умов та побутово-культурних умов працівників” охоплює заходи щодо удосконалення системи заробітної плати, матеріального та морального стимулювання.

Четвертий розділ плану „Підвищення трудової та громадської активності працівників, розвиток самоуправління» містить заходи щодо зростання виробничої та соціальної активності членів колективу, економічного, правового, морального, етичного, естетичного й фізичного виховання і вдосконалення.

Соціальний план складається, як правило, на один рік, має бути обговорений  і прийнятий на зборах трудового  колективу. В соціальному плані обов'язково вказуються строки виконання та відповідальних осіб.

 

 

Висновки.

 

Методи менеджменту, розроблені і вдосконаленні протягом багатьох років використання в практичні  діяльності утворюють собою дієвий механізм забезпечення досягнення цілей  організації. При чому формуючи тісний і продуктивний взаємозв’язок між  собою вони утворюють певний методичний апарат. Такий апарат спроможний вирішувати будь-які задачі в організації, але при цьому він повинен постійно вдосконалюватися і перевірятися на відповідність потребам внутрішнього та зовнішнього середовища організації

Таким чином, на основі вище сказаного можна сформувати наступні висновки: система економічних регуляторів господарської діяльності повинна бути гнучкою і динамічною. На тепер у вітчизняній економіці застосовують широкий арсенал цих регуляторів. Надалі, за ринкових умов, кількість їх зменшиться, однак ринок не передбачає повної відмови від економічного регулювання господарських процесів.

Організаційно-розпорядчі методи менеджменту зумовлюються сутністю менеджменту, його особливостями, властивими йому взаємовідносинами і є стрижнем управлінського впливу, специфічним управлінським явищем.

Соціально-психологічні методи менеджменту є обов’язковим елементом соціотехнічній системі, якою є організація. Крім того, вимоги суспільства на даний час вимагають  соціального захисту населення, що виражається у побудові соціальної моделі економіки.

 

 

Список використаної літератури.

 

1. Конституція України 
2. Закон України “Про підприємництво”. // Відомості Верховної Ради України. – № 14. – с. 168.
3. Закон України “Про підприємства” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. № 24.
4. Дудар Т.Г. Волошин Р.В. Основи менеджменту. – Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів – Тернопіль, Економічна думка, 2005, - 146 с.
5. Кузьмін, О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту. – Київ: Академвидав, 2003. – 416 с.
6. Осовська Г.В. Основи мененджменту: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Київ: Кондор, 2003. – 556с.
7. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент: Посібник. – К.: Сухарський В.С. Менеджмент. – Тернопіль: Астон, 2007.– 340 с.
8. Хміль Ф.І. Основи менеджменту. – Київ: Академвидав, 2008.- 608 с.
9. Шевельова С.О. Менеджмент в АПК: Навчальний посібник. – Тернопіль: Збруч, 2001. –  400с.
10. Шегда А.В. Менеджмент: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2007. – 538 с.