Логістичний підхід до забезпечення конкурентоздатності підприємства на зовнішньому ринку

 

Логістичний підхід до забезпечення конкурентоздатності  підприємства на зовнішньому ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….4

Розділ 1 Логістика як інструмент розвинутої ринкової економіки та перспективи  логістизації економіки України в умовах співробітництва з країнами Європейського Союзу

1. Поняття логістики, її види та  рівні розвитку……………………………….7
2. Характеристика окремих елементів логістики………………………….…14
3. Позиціювання України у світовій глобальній логістичній системі………………………………………………………………………..20

Розділ 2 Аналіз збутової політики ТОВ «Корадо Каннінг Інкорпорейтед»

2.1 Загальна характеристика діяльності  ТОВ «Корадо Каннінг Інкорпорейтед»…………………………………………………………..…..27

2.2 Обґрунтування системи оцінки ефективності функціонування логістичної системи на підприємстві………………………………………………….…30

Розділ 3 Шляхи  удосконалення логістичної системи ТОВ «Корадо Каннінг Інкорпорейтед»…………………………………………………..…………..38

Висновки та пропозиції……………………………………………………..41

Список використаної літератури…………………………………………………..44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Під впливом поглиблення міжнародного розподілу праці, прискорення науково-технічного прогресу сучасна світова економіка  зазнає глибоких змін на основі глобалізації, інформатизації та регіоналізації світового  господарства. Загострення міжнародної конкуренції, трансформація зовнішньоекономічних відносин визначають необхідність формування нових підходів до забезпечення сталого розвитку національних економік. Одним із таких новітніх підходів у стратегії розвитку провідних країн світу (США, Германія, Японія та ін.) є логістизація процесів суспільного відтворення. Міжнародний досвід засвідчує, що зниження на 1% витрат на логістику (управління потоками ресурсів) має такий же вплив на ефективність, як і 10% зростання обсягів збуту продукції.

Для України, яка  має досить потужний транзитний потенціал, розташована на перехресті європейських транспортних коридорів і світогосподарських зв’язків, саме логістизація національної економіки може стати найважливішим  фактором підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни.

Таким чином, виникає  необхідність обґрунтування логістичної  парадигми розвитку економіки України  відповідно до нових глобальних умов, а також механізмів її практичного  впровадження.

Зміни в управлінській  орієнтації стали причиною розробки нової концепції управління матеріальними потоками, що одержала назву "логістики". Сутність концепції полягає в інтеграції всіх функціональних сфер, пов'язаних із проходженням матеріального потоку від виробника до споживача в єдиний комплекс, який називається комплексом логістики. Концепція містить у собі значні резерви економії корпоративних витрат. Дослідження, що проводилися Національною радою з управління фізичним розподілом (National Council of Physical Distribution Management, USA), показали, що впровадження інтегрованої логістичної системи може привести до економії в розмірі 10-20 % від загальних корпоративних витрат.

Сучасні методи підвищення ефективності управління матеріальними  потоками мають практичний інтерес  для української економіки, їхнє використання дасть можливість підприємствам нашої країни ефективно діяти як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Таким чином, виникає необхідність обґрунтування логістичної парадигми розвитку економіки України відповідно до нових глобальних умов, а також механізмів її практичного впровадження.

Зважаючи на вище вказане, дана тема є особливо актуальною в наш час.

Об’єкт дослідження курсової роботи –товариство з обмеженою відповідальністю «Корадо Каннінг Інкорпорейтед», предметом – коло питань, що стосуються управління логістичними процесами на підприємстві.

Мета роботи – аналіз логістичної  системи на ТОВ «Корадо Каннінг Інкорпорейтед» та розроблення заходів по вдосконаленню системи логістичного менеджменту.

Для розкриття  даної мети в роботі були поставлені та вирішені наступні завдання:

- розглянуто  поняття, задачі та концепції  логістики;

- досліджено  різноманітність форм логістичних  утворень;

- дано загальну  характеристику основних логістичних  систем;

- окреслено  основні засади логістичного менеджменту;

- здійснено  аналіз основних показників діяльності  об’єкту дослідження;

- проаналізовано управління логістичними  процесами на ТОВ «Корадо Каннінг Інкорпорейтед».

- запропоновано шляхи вдосконалення  логістичного менеджменту на  ТОВ «Корадо Каннінг Інкорпорейтед».

Склад і структура  курсової роботи. Вона складається  з вступу, у якому розкривається  актуальність теми, мета та завдання.

Перший розділ присвячено висвітленню суто теоретичних  позицій логістики та перспективи  логістизації економіки України в умовах співробітництва з країнами Європейського Союзу.

Другий розділ містить у собі загальну характеристику діяльності підприємства та оцінка його збутової діяльності.

У третьому розділі  пропонуються шляхи удосконалення  логістики на підприємстві за рахунок вдосконалення системи логістики, оновлення тари та упаковки.

У висновках  наведені деякі пропозиції, які дозволять підвищити ефективність логістичної системи в даному товаристві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Логістика  як інструмент розвинутої ринкової економіки та перспективи логістизації економіки України в умовах співробітництва з країнами Європейського Союзу.

1. Понятття логістики, її види та рівні розвитку.

Логістика —  досить нове для нас поняття: бібліографія ще не виділяє її як самостійний  науковий напрям на підприємствах України, які тільки починають приділяти їй увагу, а вітчизняні літературні джерела, присвячені цій проблемі, можна перерахувати по пальцях.

Закордонні  автори публікацій з логістики підкреслюють її самостійний, у тому числі й  від маркетингу, характер. У нашій країні поки що немає єдності думок стосовно цього напряму знань, і логістика не розглядається як автономна наука.

«Відновлення  прав» логістики в Україні  — справа часу, адже питання ефективності виробничо-розподільчих відносин дуже актуальні не тільки у сучасних кризових умовах, а й у майбутньому.

Слово «логістика» (від грец. logistike — майстерність підраховувати, міркувати) бере свої витоки ще з часів  Римської імперії, коли існували спеціальні службовці «логісти» або «логістики», які займалися розподілом продуктів харчування. Наукою ж логістика стала завдяки військовій справі. Так, візантійський імператор Леон VI (825—912 рр. н. е.) дав їй таке визначення: «Завдання логістики — сплачувати платню армії, належним чином озброювати та розподіляти її, постачати зброю і військове спорядження, своєчасно і достатньою мірою піклуватися про її потреби й відповідно готувати кожен акт військового походу, тобто підраховувати простір і час, робити правильний аналіз місцевості з точки зору пересування армії, а також визначати сили опору супротивника і згідно з цими функціями управляти й керувати, тобто розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил».

Історично вперше управління матеріальними потоками здійснювалося при пересуванні  військ, за якими йшли обози з продовольством та військовим спорядженням. Задуми полководців і мінлива військова ситуація вимагали від військ та флоту складних маневрів, змін маршрутів пересування, прибуття до місця призначення у точно визначений час. Тому термін «логістика» (у перекладі означає «прикладна математика») вперше з’явився у військовій справі і став звичним на початку ХІХ століття у період наполеонівських війн.

Незважаючи  на первинну військову специфіку, це визначення принципово подібне до сучасних формулювань.

Лише через 1000 років, у період другої світової війни, принципи логістики почали успішно  втілюватися у життя, коли в США, СРСР та інших країнах вивчалися  властивості операцій, пов’язаних з управлінням матеріальними  потоками. У цей період було проведено дослідження, що стосувалося проблем військового постачання та тилового забезпечення фронту, розроблено математичні методи й моделі, які з часом дістали назву «дослідження операцій» [8;59].

Першим автором  праць з логістики вважають французького військового фахівця початку ХХ століття А. Г. Джаміні, який визначив логістику як «практичне мистецтво руху військ». Разом з тим Джаміні стверджував, що логістика стосується не тільки перевезення, але охоплює й широке коло інших питань: планування, управління, постачання, визначення місць дислокації військ, будівництво мостів, шляхів тощо.

В розвинутих країнах  внаслідок енергетичної кризи концепція  логістики сформувалася наприкінці 70-х років, як розвиток ідей системного підходу до організації управління. Нині ця концепція проголошується деякими фахівцями мало не як «нова філософія управління», «третій шлях раціоналізації». Такі гучні назви не безпідставні, вони підтверджуються і цифрами. Так, у країнах Західної Європи майже 98 % часу виробництва товару припадає на проходження його каналами матеріально-технічного забезпечення (доставка сировини та транспортування готової продукції і головним чином зберігання). Власне виробництво займає лише 2 % сумарного часу, а транспортування — 5 %. Очевидно, що резерви треба шукати серед цих 98 %. Крім того, у західноєвропейських країнах витрати на всі види діяльності, пов’язаної з матеріально-технічним забезпеченням, становлять близько 13 % вартості валового національного продукту. Структура цих витрат така: на транспортування припадає 41 % зазначених витрат, на зберігання товару — 21 %, на матеріальні запаси — 23 %, на адміністративні витрати — 15 %. Пошук шляхів скорочення витрат відбувається у напрямі вдосконалення управління постачанням, збутом та зберіганням товарів, покращання маркетингової діяльності, поглиблення взаємодії постачальників, споживачів та посередників, удосконалення технології руху матеріальних потоків і т. ін. Концепція інтеграції цих процесів має назву «логістика». Намагання мінімізувати сумарні витрати, підвищити якість не випадкове. У країнах з розвинутою ринковою економікою на сектор розподілу, як правило, припадає близько 1/3 валового національного продукту. При цьому майже половина цього показника припадає на зберігання запасів матеріальних ресурсів. За даними Ради з управління матеріальним розподілом США, надмірне зростання продуктивності праці в логістичній діяльності забезпечує скорочення корпоративних витрат на 10—20 %. Аналогічна ефективність спостерігається й у ряді інших країн [3;45].

В основі скорочення витрат полягає відмова від мінімізації витрат окремих напрямів діяльності фірм (зберігання запасів, збут, постачання, транспортування і т. ін.), тому що вона дає лише обмежену економію і сприяє приховуванню неефективних сфер цієї діяльності. Відомо, що будь-яка зміна витрат в одному з видів діяльності, буде це перевезення, складування чи виробництво, обов’язково впливає на суміжні процеси, але не обов’язково адекватно. Так, дуже часто спроба максимально знизити витрати на перевезення стає задорогою для фірми в цілому, якщо її транспортний підрозділ домагається їх скорочення, приносячи у жертву швидкість і особливо надійність доставки. Однак досягти мінімізації сумарних витрат на виробництво і сферу обігу вдалося не одразу.

Як економічний  критерій логістики у 60—70-х роках був прийнятий мінімум сумарних витрат на усі логістичні операції. Такий підхід давав змогу досягти раціонального співвідношення витрат та прибутків шляхом пошуку економічних компромісів між інтересами усіх структурних підрозділів фірм на стратегічному, організаційному та оперативному рівнях. У стратегічному напрямі вирішуються такі проблеми, як вибір постачальника та видів систем розподілу. Наступний рівень — рішення та способи організації виробництва і ринку, включаючи можливості відправлень та частоту відвантажень. На оперативному рівні конкретизуються та деталізуються організаційні заходи, наприклад, вибір маршруту та виду транспорту залежно від розміру партій вантажу та виконуються інші аналогічні завдання. На кожному із зазначених рівнів спеціалісти в галузі логістики, займаючи центристську позицію, намагаються збалансувати витрати, запаси матеріальних ресурсів і якість обслуговування. Збільшуючи витрати на одні операції з метою більшого зниження витрат на інші операції, досягалися мінімальні витрати на всю логістичну систему. Характерним прикладом цього є зростання витрат на транспортування та суттєве зниження витрат на управління запасами та складування [7;118].

Необхідні були спільні зусилля всієї фірми  чи підприємства.

Новий підхід на основі всього підприємства полягав у тому, що логістичні системи мали створюватися та керуватися з максимальною ефективністю діяльності всієї фірми, а не тільки системи логістики. Тому велику увагу почали приділяти міжфункціональним компромісам.

Отже можна  констатувати, що логістика залежно  від її сучасного рівня розвитку є комплексним (системним) методом  розробки стратегій і механізму  оптимізації господарчих зв’язків на основі міжфірменних чи міжфункціональних  економічних компромісів.