Культура як об’єкт крос-культурного менеджменту

 

ВСТУП

Протягом останнього часу, завдяки усуненню кордонів у  ЄС, відкритості Східної Європи і  економічним реформам у Китаї, можна  чітко простежити зростання політичної, економічної та соціальної взаємозв'язаності, а також взаємозалежності і кооперації між підприємствами. Через культурну неоднорідність підприємств, що працюють на міжнародних ринках, виникають нові проблеми, які часто неможливо вирішити традиційними методами. Зростаюча глобалізація, з одного боку, принесла ряд безперечних переваг підприємствам, котрі працюють на міжнародних ринках, а з іншого боку - ускладнила їхні завдання, оскільки доводиться враховувати існування різноманітних культур. Те, що можна з легкістю здійснювати на національному ринку, де культурні особливості відомі, зовсім інакше проявляється на глобальній арені. Тут підприємство має справу з представниками різних культур, які думають, розмовляють і ведуть справи зовсім іншим, незвичним способом, що призводить до проблем і спричиняє конфлікти. Цей факт ускладнює організацію і формулювання всіх заходів підприємства.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей крос-культурного менеджменту для створення ефективної системи міжнародного бізнесу.

Об’єктом дослідження є крос-культурні питання ведення міжнародного бізнесу. Предметом дослідження є міжкультурні відносини, відмінності у процесі ведення міжнародного бізнесу.

Завданнями  дослідження є:

• дослідження сутності, ознак і функцій культури, характерних рис і критеріїв чинників національної культури,
• вивчення основних теорій культури,
• обґрунтування елементів, рівнів національної культури,

- виокремлення міжкультурних відмінностей у поведінці менеджерів компаній,

- дослідження культурних відмінностей у середовищі маркетингової комунікації,

- створення пропозицій  для покращення крос-культурного менеджменту у системі міжнародного бізнесу.

Інформаційну  базу проведеного у курсовій роботі дослідження склали підручники, посібники та монографії, що присвячені дослідженню крос-культурних питань ведення міжнародного бізнесу, статті у періодичних виданнях з обраної проблематики, аналітичні матеріали вітчизняних та зарубіжних організацій, інформаційні ресурси мережі Інтернет тощо.

Перший розділ роботи присвячена розгляду теоретичних основ  крос-культурного менеджменту. У  другому розділі здійснено аналіз особливостей крос-культурних питань у веденні міжнародного бізнесу. Третій розділ роботи присвячено обґрунтуванню рекомендацій щодо вирішення міжкультурних проблем  у веденні міжнародного бізнесу.

Курсова робота має обсяг 35 сторінок друкованого тексту, складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел (налічує 17 позицій) та 4 додатків. Робота містить 2 рисунки та 2 таблицю.

Отже, отримані під час  дослідження результати дадуть можливість ефективніше здійснювати управління в інтернаціональних командах та міжнародному бізнесі загалом.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ КРОС-КУЛЬТУРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 

        1.1. Культура як об’єкт крос-культурного менеджменту

 

Управління підприємствами в країнах з різними культурами вимагає поглибленого вивчення поведінки, зокрема, працівників у цих країнах, менеджменту у власній країні з урахуванням глобальних і багатокультурних уявлень. Значний вплив культура має на міжособистісну взаємодію, що є важливою для забезпечення оперативності у діяльності підприємства.

Досліджуючи проблеми міжкультурного менеджменту, необхідно використовувати  поняття ”культура”. Антропологи визначають культуру як ”комплексне ціле, що охоплює знання, релігію, мистецтво, право, мораль, звичаї, традиції і будь-які навички та звички, яких набула людина як член суспільства” [4, с. 78].

Культура з точки зору загальних цінностей, які поділяє певне суспільство, - елемент середовища, що не піддається впливу. У власному культурному середовищі ці цінності керують діяльністю людей. Альтернативи, як правило, не помічаються, а культура сприймається як щось природне і звичне. Громадяни певної країни переважно не усвідомлю ють своїх культурних особливостей і у власному культурному середовищі вони практично не замислюються над своєю культурною належністю. Але у міжкультурних ситуаціях вони зустрічаються з партнерами, чия поведінка і мислення визначені впливом інших культур. Таким чином, у діях, інтерпретації та оцінках можна часто простежити невідповідності, тобто поведінка представників різних культур не адекватна ситуації, що завдає шкоди підприємництву і гальмує розвиток діяльності. Таким чином, культурне середовище як важливий фактор успішної діяльності підприємства керівництво усвідомлює лише під час розгортання його міжнародної діяльності і надає йому особливого значення [4, с. 89].

Дати визначення поняття ”культура” дуже складно, бо її вивченням прямо чи опосередковано займаються різні науки. Залежно від сфери дослідження науковці визначають мету і, відповідно, дають визначення. Аналізуючи наукові джерела, антропологи А. Кребер і С. Клакхон вже на початку 50-х р. XX ст. виявили 164 тлумачення поняття ”культура” [4, с. 111].

Водночас дослідник  В. Келлер визначає поняття ”культура” з урахуванням різних характеристик [6, с. 127]. Серед них, зокрема, такі:

• культуру створили люди. Вона - результат колективних суспільних дій і мислення окремих осіб;
• культура - соціальний феномен;
• культуру пізнають і передають за допомогою символів;
• культура - інструмент адаптації до певного середовища;
• культура протягом тривалого часу здатна змінюватися і набувати нових рис та характеристик.

У науковій літературі наведено багато визначень і характеристик  культури за різними підходами (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Визначення культури за різними підходами [5; 7]

Автор	Визначення
1	2
А. Кребер і С. Клакхон	Накопичені цінності, ідеї та інші символічні системи, що формують поведінку
Бекер і Гір	Набір загальних знаків і символів угод, виражених у мові
Дж. Ван Манен й І. Шейн	Цінності, погляди й уявлення, які поділяють представники певної спільноти
М. Шварц і Д. Йордон	Моделі  поглядів  і  переконань,  які  поділяють  члени  певної спільноти, котрі формують норми, що визнають поведінку всього суспільства
Г. Хофстеде	Колективне програмування мислення людей, на основі якого можна відрізнити членів однієї групи від іншої
М. Луїс	Три аспекти культури: 1) система матеріальних і духовних цінностей; 2) їх значення і вплив на розвиток суспільства; 3) спільнота, яка їх створила
І. Холл і М. Холл	Система створення, передачі, збереження й обробки накопиченої інформації
П. Харріс і Р. Моран	Здатність людей до адаптації  за різних обставин та передачі цієї здатності і накопичених знань наступним поколінням

Відомий голландський вчений Г. Хофстеде визначає культуру як особливу для спільноти, колективно створену систему цінностей, які поділяють її члени [8]. Він вважає, що культура - колективне програмування мислення людей, на основі якого можна відрізнити членів однієї групи від іншої. У більшості теорій міжкультурного менеджменту взято за основу саме це визначення.

Крос-культурний менеджмент розглядає ще такі поняття як субкультура, крос-субкультура, національна культура. Трактування цих понять наведені У таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Трактування понять субкультура, крос-субкультура,

національна культура [1; 9]

Поняття	Трактування
Субкультура	групи людей, які визнають певну систему цінностей, що базується на їх життєвому досвіді і становищі в суспільстві. групи людей, які об'єднані за національними, релігійними, расовими чи віковими ознаками або, які проживають в одному географічному регіоні.
Крос-субкуль-тура	субкультура в рамках декількох  національних культур (наприклад, культура байкерів і так далі).
Національна культура	це сукупність цінностей, установок, переконань і норм, які поділяє більшість жителів країни, і які втілюються в законах і правилах суспільства, а також в загальноприйнятих нормах соціальної системи країни.

       

Виділяють такі  основні ознаки культури:

• спільність поглядів людей. Культура встановлює способи сприймання навколишнього світу і накопиченого досвіду та шляхи впорядкування життєдіяльності людини. Для того, щоб виникла високоефективна і постійна взаємодія між людьми вони мусять мати спільну систему символів.
• відносність. Не існує культурної абсолютності. Представники різних культур сприймають світ по-різному і мають свої підходи до вирішення філософських проблем. Таким чином, нема підстав вважати одну групу вищою чи нижчою за іншу;
• набутість. Культура виникає у соціальному середовищі, і її не можна успадкувати;
• колективність. Культура - колективне явище, тому здобутки її представників є загальнолюдськими цінностями і мають всезагальне значення [13, с. 156].

     Культура виконує різні функції. Вона є орієнтаційною системою для людини і створює для неї певні межі, за допомогою яких можна систематизувати накопичений досвід і знання та сформувати стиль поведінки. На основі культурних меж визначають стандарти сприйняття, мислення, оцінювання і поведінки особи. Культура як колективно прийнятна інфраструктура - це високоефективний механізм інтерпретацій вирішення проблем, що виникли у суспільстві. Крім цього, культура надає ідентичність. Вона сприяє членам суспільства у налагодженні комунікативного процесу, взаємодії і забезпеченні успішної діяльності.

 Функції культури [7, с. 256]:

• Адаптивна (адаптація до навколишнього середовища).
• Комунікативна (створення умов і засобів спілкування).
• Інтеграційна (люди однієї культури складають одну соціальну групу).
• Соціальна або функція соціалізації (кожна людина включається в певну групу).

Культура в незалежності від конкретної нації або народності володіє наступними характерними рисами [7, с. 258-261]:

1. Передається з покоління в покоління
2. Постійно розвивається.
3. Формує усередині субкультури.
4. Різне прийняття (чи неприйняття) членами культури власної культури

Життя народу значною  мірою управляється його культурою, і навпаки - культура певною мірою  управляється життям самого народу.

В більшості країн  домінує національна культура, але навіть в найбільш однорідних країнах, таких як Японія, існують субкультури зі своїми специфічними особливостями. У США існують сильні субкультури, наприклад, амішів (мнемонітів) у Пенсильванії, каджанів у Луїзіані, російських емігрантів на Брайтон-Біч (Нью-Йорк). Сильно виражена національна культура може вступити у конфлікт із субкультурами, що підриває суспільство і субгрупи.

        

1.2. Основні культурологічні теорії у крос-культурному менеджменті

 

В історії крос-культурного  менеджменту сформувалось декілька теорій розвитку культури. До найосновніших відносять [2, с 162-178]:

1.Теорії культури, що  аналізують вплив культурних  особливостей.

• ”Універсальна” теорія: її прихильники переконані, що значення національно-культурних особливостей в управлінні бізнесом украй перебільшено, і до людей незалежно від національної приналежності можуть бути застосовані достатньо однакові інструменти управління.
• ”Економіко-кластерна” теорія, яка виходить з визнання істотних відмінностей в поведінці окремих людей і колективів, що належать до різних етнічних об’єднань, які визначаються економічним станом і рівнем добробуту різних народів і країн (країни географічно близькі з схожим історичним розвитком, часто демонструють вельми схожі елементи економічного розвитку, однак виняток Японія і деякі її азіатські сусіди).
• ”Культурно-кластерна” теорія, яка визнає первинну роль національно-культурних особливостей в розумінні поведінки особи і колективу.