Контрольна робота по "Основи зовнішньоекономічної діяльності"

      Єдиним  митним тарифом України товарів  та інших предметів, що походять з  країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом  найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської  діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

- до  решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України. 

      Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. 

      Сезонне мито

На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

      Особливі  види мита

      З метою захисту економічних інтересів  України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

- спеціальне  мито;

- антидемпінгове  мито;

- компенсаційне  мито.

      Спеціальне  мито застосовується:

- як  засіб захисту українських виробників;

- як  засіб захисту національного  товаровиробника у разі, коли  товари ввозяться на митну  територію України в обсягах  та (або) за таких умов, що заподіюють  значну шкоду або створюють  загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;

- як  запобіжний засіб щодо учасників  зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси  у сфері зовнішньоекономічної  діяльності;

- як  заходи у відповідь на дискримінаційні  та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.

      Антидемпінгове  мито застосовується:

- відповідно  до Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" ( 330-14 ) у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

- у  разі вивезення за межі митної  території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

      Компенсаційне мито застосовується:

- відповідно  до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" ( 331-14 ) у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;

- у  разі вивезення за межі митної  території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду. 

      Основні функції, які виконує мито:

  −  захисна – захист національного товаровиробника;

  −  фіскальна – джерело поповнення  бюджету;

   - регулююча – регулює обсяги, структуру, співвідношення між  експортом і імпортом країни.

            На погляд О. Гребельника [3, с 104] можна виділити п'ять функцій  митного тарифу, зокрема:

      1. Регулятивна – формує раціональну  структуру експорту та імпорту.  За допомогою мита держава  може здійснювати контроль над  обсягами і характером товаропотоку, тобто стимулювати рух товарів  або, навпаки. При цьому стимулювання  може відбуватись не тільки відносно певної товарної групи, але й товаропотоку з конкретної країни чи групи країн.

       Оскільки митний тариф – інструмент  державного регулювання цін. У  випадках існування певних відмінностей  між внутрішніми і світовими  цінами, що зумовлені наявністю різного рівня витрат на виробництво та різницею в системі оподаткування. При цьому простежуються певні закономірності, а саме: перевищення цін над світовими робить вигідним імпортування товарів іноземного виробництва, і. навпаки, низький рівень внутрішніх цін стимулює експорт вітчизняних товарів. Поглиблення даних диспропорцій у цінах може завдати шкоди національним підприємствам, що призводить до спаду виробництва та зростання безробіття. Для запобігання таких ситуацій застосовуються заходи тарифного регулювання.

        Регулятивний вплив від застосування мита може реалізуватись через систему ескалації мита, тобто збільшення митної ставки залежно від ступеня обробки товару. Імпортерам створюються умови, за яких економічно недоцільне ввезення готових виробів, а рентабельним є налагодження відповідного виробництва в потенційній країні імпорту.

        Також мито є інструментом раціонального використання іноземної валюти в країнах із незначними валютними резервами, а також у реалізації соціальних цілей. Так, високі митні тарифи на предмети розкоші і деякі готові вироби стримують їх імпорт, тоді як зниження ставок мита на товари широкого вжитку і сировину для промисловості стимулюють дані товаропотоки до країни. Даний підхід сприяє раціональному використанню іноземної валюти .

Регулятивна функціональна ознака мита виявляється  також при регулюванні внутрішніх економічних відносин національної економіки.        Основним об'єктом регулювання є зовнішньоторговельний  оборот, тобто операції з експорту та імпорту товарів.

        Завдяки митному тарифу як  інструменту зовнішньоторговельної  політики відбувається раціоналізація  товарної структури, підтримується  оптимальне співвідношення валютних  доходів і витрат держави. Крім  цього, митний тариф – економічний  інструмент впливу на зовнішні економічні відносини країни. За допомогою даного інструменту держава може здійснювати контроль над обсягами і характером товаропотоку, тобто стимулювати рух товарів або, навпаки, його блокувати. При цьому стимулювання може відбуватись не тільки відносно певної товарної групи, але й товаропотоку з конкретної країни чи групи країн.

         Мито завжди є тарифним бар'єром  на шляху товаропотоку з однієї  країни до іншої, навіть, якщо  розмір ставки незначний, а  торговельні перешкоди ніколи не сприяють переміщенню товарів. При транзиті, якщо ставки значні, вони змінюють напрям товаропотоку, при експорті знижують обсяги вивозу товарів, а при запровадженні імпортного мита спонукають інші країни до створення відповідних перешкод на шляху ввезення товарів з країни-ініціатора застосування митного тарифу .

      Регулятивність митного тарифу виявляється також у тому, що він – інструмент державного регулювання цін. Як вже зазначалось, існують певні відмінності між внутрішніми і світовими цінами, що зумовлені наявністю різного рівня витрат на виробництво та різницею в системі оподаткування. При цьому простежуються певні закономірності, а саме: перевищення цін над світовими робить вигідним імпортування товарів іноземного виробництва, і навпаки, низький рівень внутрішніх цін стимулює експорт вітчизняних товарів.

         Поглиблення даних диспропорцій у цінах може завдати шкоди національним підприємствам, що призводить до спаду виробництва та зростання безробіття. Для запобігання таких ситуацій держава може застосовувати механізм тарифного регулювання: за допомогою застосування ввізного мита на імпортні товари підвищується їх ціна, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності національних товарів, а якщо виникає необхідність стримати експорт певних товарів з країни, держава через механізм застосування експортного мита підвищує ціну вітчизняних товарів до необхідного рівня, який зменшує обсяги експорту.

          Прикладом застосування тарифного  механізму як регулятора імпорту  є його використання Урядом США з метою збалансування національного ринку нафтопродуктів. При падінні цін на нафтопродукти на світовому ринку США вводять значне мито на імпорт, отримуючи при цьому додаткові надходження, а також створюючи суттєві перешкоди для імпортерів дешевої нафти. В даній ситуації країни-продавці починаючи нести значні збитки як від зниження цін, так і від падіння обсягів експорту, вибирають наступну модель поведінки, зниження обсягів видобутку, тобто скорочення пропозиції на американський ринок. Таким чином, реалізується регулятивна функція мита з метою стабілізації ринку

          2.Фіскальна – формує прибуткову  частину бюджету. Застосування  митного тарифу завжди виконує  фіскальну функцію, оскільки митний  тариф завжди є податком. Ефект  фіску прямо залежить від митної ставки.

Якщо  вона незначна, то й ефект від  даного податку невеликий, а якщо розмір ставки підвищується, то й посилюється  податковий ефект.

         Моделі використання митного тарифу з метою виконання фіскальної функції можуть бути найрізноманітнішими. Одна з них базується на обов'язковому впровадженні мита відносно товарів широкого вжитку, при цьому ставки мита утримуються на низькому рівні з метою максимізації митних надходжень до Державного бюджету. Низькі ставки мита зменшують можливості пошуку контрабандних шляхів. У свою чергу, широке охоплення імпортним митом великої кількості товарних позицій дає можливість країні мати значні надходження до бюджету через великі обсяги товарів [5, с. 3].

     3.Захисна – передбачає формування бар'єрів, що перешкоджають проникненню товарів на митну територію країни. Митний тариф за своєю суттю виконує захисну функцію навіть тоді, коли вітчизняна продукція не вступає в пряму конкуренцію з іноземними товарами. Наприклад, коли країна хоче знизити валютні витрати своїх громадян у зв'язку з проблемами платіжного балансу, влада йде на підвищення ставок мита, і як наслідок ціни на деякі іноземні товари, хоч аналогічні імпортозамінні вітчизняні товари відсутні, з метою тимчасового скорочення споживання.                Отже, використання митного тарифу зумовлює одночасну дію як фіскальної, так і захисної функції. Спостерігається певна закономірність: низькі ставки використовуються для отримання фіскального ефекту а високі – для ефекту захисту.

         4. Стимулююча – створює передумови для збільшення експорту.

         5. Політична – здійснює економічний  тиск на інші держави чи  надає їм митні пільги .

      Будь-які  дії у сфері тарифного регулювання, такі як зміни ставок мита, встановлення митних пільг щодо окремих товарів  чи груп країн, мають у процесі їх реалізації політичні наслідки. Виокремлення політичної функції є недоцільним, оскільки в основі лежить, як правило, економічне підґрунтя застосування інструментів регулювання торгівлі, і відповідні міри з боку інших держав передбачають скоріше політичні наслідки, ніж цілі. 
 

3. Зовнішньоекономічні операції.  

     Зовнішньоторговельна  операція (ЗТО) – це комплекс дій  суб’єктів (партнерів) різних країн, що передбачають здійснення торгового  обміну і забезпечують такий обмін.

     На  практиці зустрічаються два підходи щодо висвітлення класифікації зовнішньоторговельних операцій.

     • прямі експортно-імпортні операції, що використовуються при продажу та закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів; при експорті дорогого та габаритного обладнання; при експорті стандартного обладнання через закордонні філії; при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів; при державному продажу та закупівлі. Прямі зв'язки дають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон'юнктури ринку; швидше просування своїх виробничих потужностей до потреб споживача;

     • товарно-посередницькі операції, пов'язані з купівлею та продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі угоди або доручення. Торгове посередництво – це досить широке поняття, яке включає значне коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка та завершення угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; здійснення технічного обслуговування. За деякими оцінками, з допомогою торгових посередників у світовий товарообіг втягується близько половини всіх товарів.

     Використання  торгово-посередницьких фірм дає певні переваги:

     • не вимагається значних коштів для  організації і збутової мережі на території країни-імпортера, бо такі фірми мають свою власну матеріально-технічну базу;