Контрольна робота по "Основи зовнішньоекономічної діяльності"

 

      МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

      НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

      КАФЕДРА МЕІ1ЕДЖМЕНТУ ЗОВНЫШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ

      ДІЯЛЬНОСТІ  ПІДПРИЄМСТВ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з дисципліни :

« Основи зовнішньоекономічної діяльності»

                                                                В – 3 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                            Роботу виконав:

                                                                            студент гр.

                                                                            Белінін Олексій 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2011 

1. Особливості здійснення ЗЕД в Україні в  сучасності.

 

      Зовнішньоекономічна діяльність є особливим видом  економічної діяльності, тісно пов’язаною з іншими галузями господарської системи країни. Одночасно ЗЕД відіграє важливу роль у всій міжнародній діяльності України.

      ЗЕД досить різноманітна, оскільки цій  діяльності притаманні різні види і  форми і вона здійснюється на декількох  рівнях. В основі ЗЕД лежить зовнішня торгівля товарами, послугами, роботами, інформацією та результатами інтелектуальної діяльності. Комерційна діяльність на зовнішньому ринку істотно відрізняється від подібної діяльності всередині країни.           

        У ЗЕД беруть участь державні  органи, великі галузі економіки, безліч окремих економічних суб'єктів, допоміжні організації, а також зарубіжні організації  з торговельно-економічних питань, які в сукупності утворюють зовнішньоекономічний комплекс України.

      Роль  зовнішньоекономічної діяльності в  сучасній Україні завжди була і залишається пріоритетним напрямом політики держави, що створює основи для розвитку вигідної торгівлі і сприятливого інвестиційного клімату в країні.

      З одного боку ЗЕД стала одним з  головних джерел доходів державного бюджету, а значить - найважливішим чинником вирішення ключових економічних і соціальних завдань. З іншого боку- вона є явищем новим, а тому знаходиться в стадії становлення, і сама потребує відповідної підтримки і тому ЗЕД природним чином обтяжена численним проблемами. Їх діапазон виявився дуже широким, від недостатнього досвіду суб'єктів ЗЕД та перетворення її самої в основний засіб відтоку капіталу з країни,  до необхідності освоєння сучасних форм конкурентної боротьби на зовнішніх ринках і формування відносин з міжнародними економічними організаціями, що відповідають інтересам України       

 Але,  як і в будь-якій іншій галуззі  тут теж існують свої проблеми, які виявляються у переважанні  екс­порті сировинної групи товарів.  У домінантно-монопольній за­лежності  від практично одного імпор­тера таких енергоносіїв, як нафта й газ, у завезенні невиправдано великої кількості товарів споживчого призна­чення, незважаючи на скрутний еконо­мічний стан країни.

        Пасивне сальдо торгівлі товарами  в матеріальній формі, зростаюча  деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від так званого критичного імпорту не зали­шають сумнівів у тому, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної скла­дової не відповідає потребам стабі­лізації та розвитку економіки нашої держави.

      Сьогодні  економіка України, в силу її важкого положення досить відкрита для зовнішньої торгівлі. Доля в ВНП коливається в межах 8-10%, а у розвинутих країн - 70-80%. Така ситуація є небезпечною для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на фоні глибокої кризи. Будь-яке небажане коливання кон'юнктури світових товарних ринків може привести українських виробників  на рівень банкрутства.[2]

      Очевидно, що успішний розвиток ЗЕД, а з ним  і здійснення ефективної інтеграції країни у світове господарство, залежить від вирішення багатьох її проблем. Це передбачає всебічне дослідження цілісної природи даного явища на основі зарубіжного та вітчизняного досвіду

      У розвитку зовнішньоекономічної діяльності особливу роль відіграє держава. Це, в першу чергу, пояснюється загальними причинами, які криються в характері української економіки. Як відомо, в періоди змін в економічних підвалинах суспільства активність держави в економічній сфері має значення, яке важко переоцінити.

      Дія зазначених причин значною мірою посилюється однією з суттєвих особливостей зовнішньоекономічної діяльності. Справа в тому, що вона є сферою, в якій переплітається більшість економічних інтересів. У ній безпосередньо проявляється національний інтерес і найбільш відчутно виявляються відмінності між ЗЕД та іншими видами економічної діяльності. Ринок не може забезпечити узгоджену діяльність цих сфер без активної участі держави, без його регулюючого впливу на процеси, що протікають у зовнішньоекономічній сфері. Державне регулювання є найважливішою складовою здійснення ЗЕД в економіці України.  

           Ефективність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності залежить від багатьох чинників, які стосуються як ЗЕД, так і держави. Але головне тут те що  регулюючий вплив держави повинен  відповідати природі зовнішньоекономічної діяльності, рівню її розвитку, змісту завдань, які вона вирішує на конкретному етапі становлення нової економіки країни. 

      На  нашу думку, необхідно реформувати  систему зовнішньоторговельного режиму і тоді Україна стане більш гнучкою, адекватно реагуватиме на зміни загальноекономічної ситуації в країні та на розвиток ділових зв'язків з іноземним ринком. Усе ще існуючі проблеми, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю, які вирішуються на законодавчому рівні. Необхідно створити відповідні програми, спрямовані на розвиток зовнішньоторговельного ринку, метою яких є підвищення ефективності зовнішньої торгівлі за рахунок стимулювання прогресивних змін у товарній структурі експорту та імпорту, розвитку співробітництва в рамках міжнародних організацій, вдосконалення системи регулювання.

      Для інтенсивної експортної діяльності в Україні важливе значення будуть мати темпи росту в країнах, які  імпортують вітчизняну продукцію. Найбільшими  ринками збуту нині є країни СНД.

      Багато  років найважливішим зовнішньоторговельним  партнером України залишається  Російська Федерація, частина експорту до якої в 2009 р. становила 21,4% . Доцільно зазначити, що не зважаючи на зміну  економічної і політичної кон’юнктури  цей показник після розпаду СРСР ніколи не знижувався нижче 17%. Це зумовлено наявністю спільної технології виробництва, розгалуженістю раніше напрацьованих кооперативних зв’язків, низькою конкурентною спроможністю окремих видів товарів на ринках інших країн, перевагами геоекономічного положення тощо.

      До  трійки основних експортних ринків вітчизняних  товарів в рамках СНД входять  Білорусь і Казахстан. Питома вага цих  країн в експорті українських  товарів впродовж 2007 – 2009 рр. не зменшилась, а для Казахстану навіть зросла з 2,9% до 3,6% .             

      Але це не говорить про те, що нові ринки  збуту  не потрібні для України. Пошук перспективних ринків за кордоном і відновлення на новому рівні ринків, які раніше не були пріоритетними для України наприклад з новими економічно розвиненими країнами, такими, як Китай, Індія є чи не найголовнішим завданням нашої країни. Тому що таке співробітництво буде об’єктивно сприяти зростанню вітчизняної економіки. Адже для цих країн впродовж 2010 - 2011 рр. спеціалісти МВФ прогнозують досить швидкі темпи економічного зростання  (7-10%), в той час як для провідних країн Європейського Союзу прогнозують відносно невеликі темпи росту (не більше 2%).[3]          

 Тому  зміна державної політики сприятиме  позитивним зрушенням у зовнішньоекономічній діяльності. Адже вона дозволить забезпечити збалансованість різних сфер економіки й рівноваги внутрішнього ринку України, стимулюватиме прогресивні структурні зміни в економіці, зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності,

створить  особливі пільгові умови для інтеграції економіки України в систему  світового поділу праці та  надасть рівні можливості суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності. 

        2. Митний тариф. Види і функції мита.

    

      Єдиний  митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф України визначається згідно з цим Законом та міжнародними договорами України.  Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з цієї території.

      Єдиний  митний тариф України базується  на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

      Ставки  Єдиного митного тарифу України  є єдиними для всіх суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності незалежно  від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.

Єдиний  митний тариф затверджується Верховною  Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Товари  та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

      З метою розроблення пропозицій з  питань митно-тарифного регулювання  та врахування при цьому інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і держави в цілому при Кабінеті Міністрів України діє Митно-тарифна рада.

  На Митно-тарифну раду покладаються:

- розроблення  пропозицій щодо основних напрямів  митно-тарифної політики України,  включаючи пропозиції про встановлення, скасування або зміну митних ставок, надання тарифних пільг і преференцій, а також про зміни в номенклатурі Єдиного митного тарифу України;

- підготовка  та розгляд проектів законодавчих  актів України і міжнародних  договорів України щодо митно-тарифного регулювання; розроблення заходів, спрямованих на захист українського ринку при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів.

      Функції робочого апарату Митно-тарифної ради здійснює Державною митною службою України. Положення про Митно-тарифну раду та її склад затверджуються Кабінетом Міністрів України.

  Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

      В Україні застосовуються такі види мита:

- адвалерне,  що нараховується у відсотках  до митної вартості товарів  та інших предметів, які обкладаються  митом;

-специфічне, що нараховується у встановленому  грошовому розмірі на одиницю  товарів та інших предметів,  які обкладаються митом;

- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

      Встановлення  пільг та зміна ставок мита, в  тому числі на предмети особистого користування, здійснюються Верховною  Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Забороняється  застосовувати інші види мит, крім тих, що встановлені цим Законом.

      Ввізне  мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну  територію України.

      Ввізне  мито є диференційованим:

- до  товарів та інших предметів,  що походять з держав, які входять  разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені