Конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку та шляхи її підвищення

-    за фізико-хімічними показниками:
Таблиця 2.2 Фізико – хімічні показники

Інші показники і допустимі відхилення від норм повинні відповідати вимогам ГОСТ 13918.
Вміст токсичних елементів не повинен перевищувати допустимі рівні, встановлені в „Медико-біологічних вимогах і санітарних нормах якості продовольчої сировини та харчових продуктів”, затверджених Міністерством охорони здоров’я СРСР 01.08.89 р. № 5061.
Технологічний процес виробництва шампанських вин на ЗАТ КЗШВ «Столичний».
1.                Приймання, обробка виноматеріалів, їх купажування і підготовка до шампанізації, приготування розводок чистої культури дріжджів, приготування резервуарного та експедиційного лікерів, шампанізація періодичним способом, обробка холодом здійснюється згідно з чинним „Технологическими инструкциями по производству и конролю качества Совецкого шампанського”, затвердженими МХП СРСР 21.06.82
2.                Бродильна суміш готується з розливостійкого купажу, резервуарного лікеру і чистої культури дріжджів. Складовою частиною купажу для виготовлення шампанського є виноматеріали із сортів винограду Рислінг, Фетяска, Совіньон.
2.1.         Бродильна суміш готується з вмістом цукрів 2,2 г\100см3.
2.2.         Виброджування проводиться за температури не вище 15 С. В процесі бродіння, що триває не менше 20 діб, має бути зброджено не менше 1,8г\100см3 цукрів. Досягнутий тиск в акратафорі повинен бути не менше 480 кПа при температурі не вище 20 С.
3.                Розводка чистої культури дріжджів готується згідно з чинними технологічними інструкціями у дріжджанці, обладнаній перемішуючим та керуючим пристроями. Розводка дріжджів в бродильну суміш вводиться з розрахунку 2-3 млн\см3 дріжджових клітин.
4.                Одержане шампанізоване вино витримується на дріжджах протягом двох місяців.
5.                Шампанізоване вино охолоджується до мінус 3-4 оС, після чого витри-мується при цій температурі близько 48 годин.
6.                Після обробки холодом шампанізоване вино фільтрується в акратофори – приймальники. В процесі фільтрації насосом – дозатором задається експедиційний лікер з розрахунку до відповідної масової концентрації цукрів в готовому шампанському.
7.                В приймальниках шампанське вино витримується перед розливом близько 8 годин.
8.                Розлив, закупорювання та оформлення пляшок, зберігання, пакування та транспортування вина здійснюється згідно з вимогами ГОСТ 13918.
Приймання, обробка шампанських виноматеріалів і виготовлення шампанського вина здійснюється з використанням обладнання і тари, виготовлених з корозійностійких матеріалів, чи із спеціальним покриттям, дозволеними Міністерством охорони здоров’я України для виноробної промисловості.
Основне технологічне обладнання ліній фасування шампанського вітчизняна машинобудівна галузь не випускає. Це пояснюється тим, що загальна кількість заводів шампанських вин була і залишається невеликою. Було кілька спроб розробити та виготовити таке обладнання в нашій країні, однак позитивного результату досягти не вдалося, майже всі спроби були марними. Замовляти і купувати обладнання доводилось за кордоном.
Одними з перших одиниць такого обладнання були емальовані стальні цистерни для зберігання виноматеріалів. Їх отримали з НДР. В 1968-1969 роках завод отримав автоматичну лінію фасування шампанського західнонімецької фірми “Антон Олерт”, продуктивність 6 тисяч пляшок за годину. З того часу розпочався новий етап у розвитку міжнародних стосунків з закордонними країнами. Застосування високопродуктивного і новітнього обладнання позитивно вплинуло на якість продукції. В 1980 році було закуплено обладнання в ФРН, серед якого – розливно-закупорювальний моноблок фірми “Зейтц”, та етикетувальний автомати фірми “Ягенберг”, мюзельний автомат фірми “Дратомат”, пластинчаті фільтри фірми “Оріон”. В 1985 році було закуплено автоматичну лінію фасування шампанського французької фірми “Баль Ганглоф”. Все це обладнання постачалось централізовано через зовнішньоекономічні структури СРСР.
2.2 АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО – ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ КЗШВ «СТОЛИЧНИЙ»
Проаналізуємо використання основних засобів та оборотних коштів на підприємстві
Виробництво продукції відбувається при взаємодії робочої сили (людської праці) та засобів виробництва, які в свою чергу поділяються на основні засоби та оборотні фонди.
Основні засоби – це засоби праці, які приймають безпосередню участь у виробництві більше одного року або одного виробничого циклу, свою вартість переносять на собівартість виробленої продукції поступово у вигляді амортизаційних відрахувань.

Таблиця 2.3 Склад і структура основних засобів в 2005 – 2006 рр.

Роблячи висновки з таблиці можна сказати, що в 2006 році на 9% зросла вартість основних засобів. Проте, дивлячись на зміни в структурі, варто відмітити, що в 2006 році значно зросла лише питома вага групи «Транспортні засоби», «машини та обладнання»,»інші основні фонди» та «бібліотечні фонди», а всі інші мали тенденцію до невеликого зростання («будинки і споруди» - +3,40%, «інструменти, прилади, інвентар - +8,52%, «малоцінні необоротні фонди - +3,14% ».
Взаємодія основних засобів з високореагуючими речовинами призводить до швидкого зносу та спрацювання фондів. Це є фізичним спрацюванням. Формою компенсації часткового фізичного спрацювання є їх ремонт. Моральне спрацювання проходить внаслідок НТП та появи нового, більш вдосконаленого обладнання. Формою компенсації морального спрацювання є його модернізація. Відшкодування їх повного фізичного та морального зносу здійснюється шляхом зміни об’єктів ОФ новими. Охарактеризувати стан основних фондів підприємства можна за допомогою наступних показників:
Коефіцієнт зносу
ОЗ = Зо.з. / ОЗк.р.
Він показує питому вагу вартості ОЗ, що вже перенесена на вироблену продукцію.
Коефіцієнт оновлення
ОЗ = ОЗвв / ОЗк.р.
Відбиває інтенсивність оновлення основних засобів і визначається як відношення вартості ОЗ, які надійшли за звітний період, до їх вартості на кінець цього ж періоду.
Коефіцієнт вибуття
ОЗ = ОЗвиб. / ОЗп.р., де
Зо.з. – сума зносу ОЗ; Характеризує ступінь інтенсивності вибуття ОЗ із господарського використання.
ОЗк.р., ОЗп.р. – балансова вартість ОЗ відповідно на кінець і на початок року;ОЗвв, ОЗвиб – вартість відповідно введених і виведених ОЗ за звітний період. Коефіцієнт вибуття характеризує ступінь інтенсивності вибуття ОЗ із господарського використання.
Коефіцієнт придатності ОЗ = 1- Коефіцієнт зносу
Розрахуємо ці показники. Результати відобразимо в таблиці:
Коефіцієнт зносу ОЗ2005 =17295,8/34891,1=0,50
Коефіцієнт зносу ОЗ2006 =19878,2/38030,4=0,52
Коефіцієнт оновлення ОЗ2005 =3837,1/34891,1=0,11
Коефіцієнт оновлення ОЗ2006 =3511,9/127844,6=0,028
Коефіцієнт вибуття ОЗ2005 =1268,3/32073,3=0,04
Коефіцієнт вибуття ОЗ2006 =372,6/34891,1=0,011
Коефіцієнт придатності ОЗ2005 = 1-0,50=0,50
Коефіцієнт придатності ОЗ2006 = 1- 0,52=0,49
Таблиця 2.4 Показники майнового стану підприємства в 2005 – 2006 рр.

Дивлячись на таблицю можна сказати, що коефіцієнт зносу основних засобів збільшився з 0,5 до 0,52, що свідчить про їх незначне загальне старіння, а коефіцієнт оновлення основних засобів зменшився і його значення менше, ніж значення коефіцієнта зносу. Коефіцієнт вибуття також в 2006 році став менше порівняно з 2005 р. і є меншим за коефіцієнт оновлення, що свідчить про те, що підприємство піклується про стан своїх основних засобів. Коефіцієнт придатності є обернено пропорційним до коефіцієнту зносу і показує питому вагу основних засобів, які придатні для подальшого використання у процесі виробництва продукції.
Для дослідження стану та ефективності використання активів доцільно розрахувати індивідуальні показники ефективності використання основних засобів, до яких належать:
1.    Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування:
Кінтенс.2005 = ОВПгод/Пгод =7407,14/11500=0,64
Кінтенс.2006 = ОВПгод/Пгод =8166,77/11500=0,71
ОВП – обсяг виробництва продукції, натуральні одиниці;
Ппідприємства – середньорічна потужність підприємства;
Тф, Тпл – відповідно фактичний і плановий час використання устаткування за добу, год.;
2.    Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування:
Кекст.викор.устат.2005 Тф/Тпл =1876,4/2014,9=0,88
Кекст.викор.устат.2006 Тф/Тпл =1802,5/2033,5=0,88
3.    Інтегральний показник використання устаткування характеризує ефективність використання устаткування на добу:
Кінтегральний2005 = Кінтенс.2005 * Кекст.викор.устат.2005 =0,88*0,64=0,5632
Кінтегральний2006 = Кінтенс.2006 * Кекст.викор.устат.2006 =0,88*0,71=0,6248
4.    Коефіцієнт оборотності обігових коштів: Коб.= РП / ОКсер.,
де РП – вартість реалізованої продукції за діючими оптовими цінами,
тис. грн.;
ОКсер. – середній залишок обігових коштів.
Коб.2005 = 133076 / 51274 = 2,6 оберта
Коб.2006 = 173222,75 / 59091,20 = 2,93 оберта
5.    Тривалість одного обороту обігових коштів Тоб.= 360 / Коб.
Тоб.2005 = 360 / 2,6 = 139 днів.
Тоб.2006 = 360 / 2,93 = 123 днів.
В 2006 році порівняно з 2005 роком оборотність обігових коштів зросла на 0,33 оберта, тривалість одного оберта зменшилась на 16 днів. Це є позитивним для активності підприємства. Це дає можливість вивільняти швидше оборотні кошти і вкладати їх у нові процеси.

Таблиця 2.5 Узагальнююча таблиця використання основних засобів та оборотних коштів на 2005-2006 роки