Кадрова політика

6.Національні  школи менеджменту

Розглянемо особливості  провідних національних шкіл менеджменту  з урахуванням відомої світової тріади фінансово-економічних центрів, що утворюють три кластери національних управлінських шкіл.

Кластер означає групу країн переважно одного географічного регіону, яким притаманні загальні форми економічних відносин і однотипна соціально-культурна складова менеджменту міжнародних корпорацій, що мають походження з країн цього кластера.

На рис. 1.2. представлений  склад трьох основних кластерів  відповідно до таких критеріїв як прямі іноземні інвестиції і міжнародна торгівля.

Рис. 1.2. Основні світові кластери прямих іноземних інвестицій та міжнародної торгівлі

Відповідно до трьох зазначених світових центрів як основні виокремлюються американська, європейська та японська національні школи менеджменту.

Американська  школа менеджменту: перша історична класична школа, що залишається провідною у світі і зараз; ґрунтовна менеджерська освіта (268 шкіл бізнесу мають дворічну програму «магістр ділового адміністрування» (МВА), які щорічно закінчують понад 70 тисяч осіб; жорсткий агресивний менеджмент; величезна кількість навчальних і наукових видань, спеціальних журналів; спеціальні тренінгові програми про корпоративне життя в США; податкові поради іноземцям; утворення компаніями товариських мереж, що допомагають швидше пристосуватись до нового середовища; рольові ігри, що демонструють варіанти менеджерської поведінки.

Японська школа  менеджменту: використовує зарубіжний досвід менеджменту (насамперед США); ґрунтується на колективістських засадах; акцент робиться на підготовці менеджерів у компаніях; зорієнтований на світові ринки.

Щодо європейської школи менеджменту, то її досвід не є однорідним:

Досвід Франції: державний  сектор – 20% ВНП; мета уряду – ефективне  використання переважної кількості  ресурсів країни; два типи державних  підприємств – ринкового типу і монополісти, яких підтримує держава.

Досвід Німеччини: довіра влади у керівництві трудовою діяльністю; авторитаризм – функція  лідерства; турбота менеджерів про  підлеглих; закон про залучення робітників до управління підприємством (1951 р.); утворення виробничих рад (вибори через 4 роки).

Австралія: вплив на менеджмент моральних аспектів; наголос на політичні і соціальні цінності досягнення; сприйняття ризику.

Італія: дії у середовищі з низькими ризиками; конкурентоспроможність італійських менеджерів; схильність до групового прийняття рішень.

Австрія: наголос на самореалізацію у керівництві; висока цінність незалежності і конкурентоспроможності; прагнення уникнути ризиків.

Великобританія: висока цінність безпечності, винахідливості, адаптивної логіки; індивідуалізм вважається найвищою цінністю.

 Особливості української  школи менеджменту

У сучаній Україні спостерігається  піднесення школи людс. відносин, яка досліджує проблеми мотивації поведінки фахівців та управлінців. Експерти оцінюють соц.-псих. наслідки організаційн. змін і дають рекомендації з удосконалення методів управління, стратегії та структури, які стимулювали б спільні старання персоналу. вчення Г. Сковороди ідеально відповідає укр. моделі менеджменту. Ця модель зорієнтована на реалізацію творчого потенціалу кожної людини у відповідності з його природними задатками. Елементи укр. моделі менеджменту:“м’яка” складова – виконує такі завдання: керівництво організації може краще бачити якою робітники бачать свою роль в організації, наскільки вони усвідомлюють поставлені перед ними цілі; утночнюються і чітко формулюються цілі, які стоять перед кожним працівником; кожний робітник усвідомлено і добровільно вибирає ту модель поведінки, яка дозволить йому досягти найкращих результатів і досягти найвищої оцінки зі сторони колег і керівництва. У той же час робітник бере на себе чіткі зобов’язання виконати те, що він сам собі запланував та узгодив із колегами і керівництвом.жорстка складова укр. моделі менеджменту – . відбувається збалансування посадових завдань шляхом обговорення їх в кругу колег; колективна оцінка виконання особистих планів збір заповнених листків оцінки і їх обробка; надання результатів;обговорення результатів.

7. Середовище міжнародного менеджменту та його характеристика

Середовище міжнародного менеджменту (середовище діяльності міжнародних корпорацій) – це сукупність різноманітних відносин і інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.

Зовнішнє середовище, в  якому оперує фірма, принципово важливо  для будь-якого бізнесу незалежно  від  його направленості і масштабів. Але для м/н бізнесу воно має  особливе значення так як з виходом  на м/н ринок фірма попадає  часто не лише в незнайоме економічне, політичне, соціальне і культурне середовище, але і в обстановку, коли не є очевидними можливості і джерела його вивчення і адекватної оцінки.4 ланки зовнішнього середовища:1.політико-правове – дуже різне в різних країнах (вважається, що в Німетчині найбільш сприятливе бізн-серед.).

Для тнк дуже важливим є  ефективність роботи з урядовими  органами (пол стабільність, пол  ризики) 2.екон- набір галузей в  країні, що залежить від традиційного спрямуваня, клімата, копалин; це рівень розвитку країни., рівень інфляції, стабіл нац валюти 3.соц-культ - особливості наслення з т.з.культурних особл-ей (кр мононац-на та багатонац). 4.технологічне сер – характеризує спосіб вироб-ва тов та послуг (сировина, технологічні процеси, вир-чі процеси, вдосконалість (енергомісткість), рівень безпечності виробничих просесів, вплив на екологію, наявність в країні кваліфікованого персоналу. Як приклад Україна.

Сильні сторони українського економічного середовища: зручне географічне розташування на перехресті транспортних сполучень між Сходом і Заходом, Північчю та Півднем; стабільність національної валюти; кваліфікована робоча сила; розвинута інфраструктура.

Слабкі сторони українського економічного середовища: повільна та суперечлива приватизація; нерозвинутість фінансових інститутів і фондового  ринку; відсутність ринку землі; висока зношеність виробничих фондів; низькі доходи населення; застаріла  структура економіки, перевантажена  галузями важкої промисловості; висока енергоємність економіки; несприятливий інвестиційний клімат; значна частка «тіньової» економіки.

Схема середовища міжнародного менеджменту.

І. Політичне середовище. 
Складові частини політичного середовища: 
Політична система – призначена для інтеграції суспільства в життєздатне функціонуюче ціле. 
Ідеологія – систематизована й інтегрована сукупність концепцій, теорій і цілей, що утворюють соціально-політичну програму. 
Політична стабільність – рівень політичного ризику – можливість конфіскації, експропріації, валютні ризики, тероризм).

Структура аналізу  політичного середовища: 
1. Політичний режим у країні і його відносини з Україною. 
2. Міждержавні угоди, що можуть цікавити фірму. 
3. Участь країни в політичних блоках і міжнародних економічних спілках. 
4. Політичні партії і громадські організації в Україні, що мають контакти з владою, політичними партіями і громадськими організаціями країни. 
5. Найзначніші політичні лідери. 
6. Основні політичні партії і найвпливовіші громадські організації в країні. 
7. Основні політичні суперники, що борються за владу в країні, і сутність їх принципових позицій в економічних, політичних і правових питаннях. 
8. Зв’язок бізнесу і політики (фірми, партії, лідери). 
9. Найближчі вибори парламенту і президента, перспективи їхнього завершення, ймовірний вплив на бізнес і на відносини з Україною. 
10. Роль і вплив регіональної влади. 
11. Політична обстановка в регіонах проникнення фірми. 
12. Загальна оцінка політичної стабільності в країні.

ІІ. Правове середовище. 
Знання в цій галузі необхідні при вирішенні різноманітних практичних питань зовнішньоекономічної діяльності, а також у діяльності іноземних організацій, фірм і фізичних осіб на території України. 
Структура аналізу правового середовища: 
1. Правове регулювання МЕВ на національному рівні: 
§ Регулювання фінансових закордонних операцій; 
§ Регулювання створення і трансформації бізнесу; 
§ Регулювання трудових відносин; 
§ стимули для розвитку міжнародного бізнесу в конкретній країні (пільгові кредити, прискорена амортизація, податки, дотації, субсидії і т.д.); 
§ встановлення різноманітних вимог правового характеру до суб’єктів СГ, здійснення діяльності в даній країні (обмеження частини іноземного капіталу, вимоги до умов продажу і дотехнологій на внутрішньому ринку, створення робочих місць; 
2. Ефективність державного управління в країні – реципієнті: 
§ наявність бюрократичних структур, що заважають діяльності 
§ ; ступінь впливу бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах; 
§ корупція, хабарництво і рівень їх поширення 
3. Загальна оцінка узгодженості системи права в країні з основними положеннями міжнародного права. 
4. Регулювання в’їзду/виїзду приватних осіб. 
5. Захищеність власності і прав особистості. 
6. Правові питання оподатковування фірм і приватних осіб. 
7. Загальна оцінка стабільності правової системи країни.

ІІІ. Економічне середовище 
Економічна система призначена для розподілу обмежених ресурсів між конкуруючими користувачами і пов’язана з регулюванням і координацією ресурсів і власності на будь-яке майно.

Структура аналізу  економічного середовища: 
1. Місце, що займає країна по показниках: ВНП, темпи економічного росту, темпи росту інвестицій, зовнішньоторговельний оборот, імпорт товарів і послуг. 
2. Населення країни в цілому і регіонів проникнення окремо; половозрастная структура населення в динаміці. 
3. Структура суспільства і питома вага окремих соціальних прошарків із характеристиками їх прибутку; динаміка цих показників. 
4. Ресурси основних видів, що цікавлять фірму, із ранжуванням по: 
§ Наявності в країні і регіонах; 
§ Вартісній оцінці; 
§ Рівню дефіцитності. 
5. Основні характеристики можливостей зв’язку. 
6. Характеристики транспортних комунікацій, що цікавлять фірму. 
7. Рівні і форми оплати праці в сферах бізнесу, що цікавлять фірму. 
8. Загальна оцінка різновиду і можливостей: 
§ Галузей – ймовірних конкурентів; 
§ Галузей – ймовірних постачальників; 
§ Галузей – ймовірних споживачів. 
9. Основні елементи валютного регулювання в країні. 
10. Основні елементи торгових і експортно – імпортних обмежень. 
11. Розвиненість науково-технічної і консультаційної діяльності (напрямки, фірми, можливості притягнення). 
12. Рівень основних економічних проблем у країні (інфляція, безробіття і т.д.)

ІV. Соціально-культурне середовище 
Соціально-культурне середовище – це певні фізичні, демографічні і поведінські норми, характерні для кожної країни, що впливають на методи ведення справ.

Всі розглянуті раніше компоненти зовнішнього середовища важливі для діяльності міжнародного менеджера. Але якщо економічні, політичні і правові оцінки можуть готувати для нього відповідні служби фірми, то в культурному фоні він повинний достатньо глибоко розбиратися особисто.

Угруповання країн на основі схожості рис культур: 
1. Англомовні. 
2. Романські європейські. 
3. Німецькі. 
4. Скандинавський. 
5. Близькосхідні (Туреччина, Іран, Греція). 
6. Арабські (Кувейт, ОАЭ). 
7. Далекосхідні. 
8. Латиноамериканські. 
9. Незалежні (Бразилія, Японія, Індія, Ізраїль).

Основні засоби адаптації  до культурного міжнародного середовища: 
1) Поліцентризм – орієнтація на національні відмінності, прагнення максимально враховувати їх при організації роботи. 
Проблеми: 
- ускладнює організаційну структуру, 
- копіювання місцевих методів роботи, що не приносять успіху, 
- утрата переваг від нововведень. 
5. Этноцентризм – переконання в перевазі представників власної етнічної групи над представниками інших груп. 
Складності: 
- зневажають важливими перемінними, 
- вважають, що вітчизняні цілі повинні мати пріоритет, 
- думають, що перерви легко здійсненні. 
3. Змішані форми – найбільше поширені.

8.Особливості  діяльності менеджерів міжнародних корпорацій

Специфіка і порівняльна  складність аналізу зовнішнього  середовища міжнародного бізнесу висуває  особливі вимоги до характеру роботи менеджера і рівня розуміння ним базових елементів зовнішнього середовища і тих проблем, із якими сполучена діяльність фірми.

У контексті аналізу зовнішнього середовища міжнародний менеджер виконує сім основних ролей.

Ролі міжнародного менеджера:

1. Міжнародний менеджер  як організатор стратегічного  пошуку можливостей фірми на  зовнішньому ринку. 

У цій якості організуюча  роль міжнародного менеджера припускає вирішення трьох ключових проблем:

§ Виділення разом із командою ключових напрямків пошуку можливостей  для реалізації інтересів фірми на зовнішньому ринку;

§ Організація зусиль служб  і зовнішніх консультантів на проведення попереднього аналізу;

§ Остаточний вибір попередніх можливостей (з особливим упором на контроль результатів аналізу і головної ролі міжнародного менеджера у всіх попередніх переговорах із ймовірними партнерами).