Кадрова політика

Основні питання  управління міжнародним бізнесом:

§ визначення мотивів  існування і розвитку, як-от - використання більш ефективних ресурсів, розширення ринків збуту, нові сфери додаткових фінансових ресурсів, використання вигідних можливостей місцевого законодавства;

§ розробка методів  реалізації виявлених мотивів;

§ врахування в  діяльності міжнародних компаній місцевих культурних особливостей.

3. Ера концесій (1914 -1945 р.р.)

Особливості:

§ Ріст національної самосвідомості колоніальних народів;

§ Загострення  суперництва на світових ринках сировини, напівфабрикатів і готових виробів;

§ Інтернаціоналізація  використання людських ресурсів;

§ Виявлення переваг  і обмежень державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності.

Основні питання  управління міжнародним бізнесом:

§ Розширення функцій  і сфери впливу міжнародних компаній;

§ Розвиток організаційної структури міжнародного бізнесу;

§ Боротьба за придбання  конкурентних переваг, загострення  суперництва;

§ Формування прошарку менеджерів середньої ланки з  представників місцевого населення.

4. Ера національних  держав (1945 -1970 м.м.)

Особливості:

§ Розширення сфери  міжнародного бізнесу в зв'язку зі становленням і розвитком нових  держав;

§ Ріст міжнародних ринків капіталу, сфери міжнародного аудиту і консалтингу;

§ Формування мультинаціонального  бізнесу;

§ Створення і  залучення мережі мультинаціонального  обслуговування (банки, університети, установи охорони здоров'я і т.д.), що підготувало перехід до ери глобалізації.

Основні питання  міжнародного менеджменту:

§ Усвідомлення того, що ретельне врахування взаємних вигод  – найбільш ефективна стратегія  міжнародних відносин;

§ Врахування культури і національних стереотипів поведінки  іноземних партнерів дає економічний ефект і створює конкурентні переваги більш високого порядку;

§ Перехід міжнародного бізнесу на якісно новий рівень призводить до поступової заміни управління зовнішньоекономічною діяльністю на міжнародний менеджмент.

5. Ера глобалізації (починаючи з 70-х м.м. ХХ в.). Міжнародні економічні зв'язки охопили практично всі країни, що істотно вплинуло на розвиток як національних економік, так і світової економіки в цілому.

 

3. Сутність, цілі  та функції міжнародного менеджменту

Міжнародний менеджмент- це особливий вид менеджменту головне завдання якого є формування, розвиток та використання конкурентних переваг компанії за рахунок можливості ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання економічних, соціальних, демографічних, культурних особливостей цих країн та міждержавної взаємодії.

Функції міжнародного менеджменту:

1. Головною функцією міжнародного менеджменту є стратегічне планування, потреба в якому визначається масштабами усуспільнення виробництва. За своєю суттю процес стратегічного планування є основою функціонування всіх управлінських функцій, оскільки забезпечує чіткий спосіб оцінки мети корпорації та основу для управління нею. Мета стратегічного планування - забезпечити нововведення і зміни в корпорації, використовуючи чотири основні види управлінської діяльності: розподіл ресурсів, адаптацію до зовнішнього середовища, внутрішню координацію та організаційне стратегічне передбачення.

2. Реалізація і контроль  стратегічного плану здійснюється  за допомогою функції організації. Успішна реалізація плану потребує довгострокових і короткострокових програм, політики, процедур і правил. Вона також передбачає інтеграцію стратегічного плану до структури корпорації через бюджет і управління за цілями. Істотне значення має постійна оцінка реалізації плану для визначення його правильності і виявлення проблем.

3. Функція мотивації - це процес стимулювання кого-небудь до діяльності, спрямованої на досягнення мети організації. Продуктивне виконання ухвалених рішень і отриманих робіт безпосередньо пов'язане з реалізацією потенційних можливостей працівників, діяльність яких має бути мотивована. Внаслідок домінуючої ролі соціально-економічних умов різні методи мотивації можуть бути ефективними навіть тоді, коли ґрунтуються на некоректних допущеннях (наприклад, концепція "економічної людини" А. Сміта). Сучасні теорії мотивації ґрунтуються на результатах психологічних досліджень і роблять основний акцент на визначенні переліку і структури потреб. Потреби, як правило, задовольняються винагородами. Причому відносна значущість різних потреб людей при роботі компанії на міжнародному рівні може змінюватися в різних країнах, особливо якщо вони знаходяться на різних рівнях розвитку.

4. Функція контролю - це процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей. Він необхідний для виявлення і вирішення виникаючих проблем раніше, ніж вони стануть дуже серйозними, і може також використовуватися для стимулювання успішної діяльності. Контроль є ефективним, якщо він має стратегічний характер, спрямований на досягнення конкретних результатів. В умовах функціонування міжнародної компанії налагодження дієвої системи контролю є особливо складним через велику кількість різних сфер діяльності і комунікаційних бар'єрів. Результативність контролю можна поліпшити, якщо періодично проводити консультації провідних менеджерів в штаб-квартирі організації та за кордоном. Особливо важливо не покладати на іноземних керівників відповідальність за вирішення тих проблем, які від них не залежать.

Цілі можуть бути різними. Важливо певним чином згрупувати (класифікувати) їх за визначеними критеріями. Виділяються наступні чотири основні групи.

Перша група включає цілі, що розрізняються за значенням:

♦ стратегічні;

♦ тактичні;

♦ оперативні.

Стратегічні цілі орієнтовані  на досягнення стабільності, проникнення  на той або інший світовий ринок, на досягнення першості у певній діяльності, тобто є довготривалими.

Тактичні цілі спрямовані на досягнення певних результатів на тому або іншому етапі міжнародної діяльності компанії.

Оперативні цілі пов'язані з вирішенням поточних завдань міжнародного бізнесу.

Друга група цілей відрізняється за термінами їхнього досягнення:

♦ короткострокові (до 1 року);

♦ середньострокові (від 1 до 5 років);

♦ довгострокові (понад 5 років).

Третя група цілей залежить від об'єкта міжнародного бізнесу  і міжнародного менеджменту:

♦ економічні (підвищення фінансової стабільності, продуктивності виробництва, ринкової капіталізації компанії і т.д.);

♦ технологічні і науково-технічні (розширення обсягу і сфери НДДКР, освоєння виробництва нових видів  продукції і т.д.);

♦ виробничі (ріст обсягу виробництва, підвищення якості, зниження собівартості);

♦ соціальні (створення сприятливих умов виробництва, праці, підвищення кваліфікації працівників у всіх підрозділах);

♦ адміністративні (зміцнення  дисципліни, погодженості дій усіх підрозділів міжнародної компанії).

Коли американська міжнародна компанія «MacDonald's» відкривала свій перший ресторан у Москві (ще за часів СРСР), вона помістила оголошення про прийом на роботу. При наявності 605 вакансій було подано майже 27 тис. заяв.

З відібраних претендентів 6 керуючих - громадян СРСР були направлені на навчання в університет «Гамбургер» і ще 30 чоловік, які повинні були стати менеджерами в ресторанах компанії, в Канаду і європейські країни для підвищення кваліфікації. Завершивши навчання, вони зайнялися інструктуванням найманих працівників. Заробітна плата була визначена на середньому для країни рівні, але керівники могли заробляти більше, якщо виявляли ініціативу.

Крім того, у США компанія негативно відноситься до профспілок, однак у СРСР відносини керівництва  з трудовим колективом були урегульовані відповідно до трудового законодавства країни.

Четверта група цілей  обумовлена певною ієрархією або  взаємозалежністю внутрішньокорпоративних  цілей:

♦ загальні цілі міжнародної  корпорації;

♦ функціональні цілі;

♦ цілі власників, акціонерів;

♦ цілі менеджерів;

♦ цілі підрозділів міжнародної корпорації;

♦ цілі співробітників корпорації.

При цій побудові ієрархічної  системи цілей міжнародного менеджменту необхідно враховувати певні вимоги, серед яких на особливу увагу заслуговують наступні:

♦ ціль більш низького рівня ієрархії має бути підпорядко-вана цілі більш високого рівня;

♦ ціль більш високого рівня має орієнтуватися на довший період часу;

♦ ціль конкретного підрозділу міжнародної корпорації має бути співвіднесена з ресурсами цього підрозділу і повноваженнями його керівника;

♦ з часом мотивація  робітників змінюється, тому ієрархія цілей не постійна і в міру необхідності певним чином коректується [9, 18].

Важливо підкреслити, що цілі повинні бути конкретними, прозорими (зрозумілими для всіх співробітників), реальними, рухливими (що змінюються зі зміною умов міжнародного бізнесу).

 

4. Концепції і  моделі міжнародного менеджменту

Розрізняють чотири концепції міжнародного менеджменту:

1) етноцентрична концепція;

2) поліцентрична концепція;

3) регіоцентрична концепція;

4) геоцентрична концепція.

Зміст етноцентричної концепції управління полягає в орієнтації міжнародної корпорації на використання методів і принципів управління в країні базування. А тому в рамках корпорації використовується єдиний стиль (єдина політика) управління у всіх державах, де є підрозділи даної міжнародної компанії.

Поліцентрична концепція  міжнародного менеджменту виходить з того, що умови бізнесу в державах базування структурних підрозділів корпорації відмінні від умов у країні місцезнаходження штаб-квартири міжнародної компанії, і використання стилю управління, характерного для головної (материнської) компанії, можливо лише з великими втратами. Тому в закордонних підрозділах міжнародної компанії стиль управління пристосовують до місцевих умов.

Регіоцентрична концепція  міжнародного менеджменту базується  на положенні про те, що не тільки окремі економічні регіони (такі, наприклад, як ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР і т.п.), але  й увесь світ є однорідним ринком, і регіональна інтеграція супроводжується збереженням базових стилів менеджменту.

Геоцентрична концепція  міжнародного менеджменту полягає  в тому, що оптимальна підприємницька діяльність корпорацій у різних країнах можлива лише завдяки одночасному використанню переваг стандартизації і пристосування. Головна компанія і її закордонні підрозділи в цьому випадку не можуть більше розглядатися як незалежні підприємницькі структури, а мають бути пов'язані між собою як складові частини глобально орієнтованої мережі поділу праці, спеціалізації. Тому незалежно від відповідних умов країни, у якій функціонують структурні підрозділи компанії використовується така стратегія управління, що максимізує глобальну ефективність міжнародної корпорації[7, c. 32-34].

Історія розвитку міжнародного бізнесу, специфіка галузей, у яких здійснюють свою діяльність міжнародні корпорації, принципи організаційного проектування, стратегія діяльності впливають на формування особливостей управління міжнародною корпорацією. На сьогодні виділяють такі моделі міжнародного менеджменту:

2.1.1. Інтернаціональна (міжнародна) модель

Інтернаціональна (міжнародна) модель характеризується такими особливостями:

- закордонні підрозділи використовують принципи менеджменту головної компанії;

- головне організаційне  завдання полягає в переміщенні  знань і ноу-хау в усі структурні  підрозділи незалежно від місця їхнього базування, що дозволить зблизити рівень розвитку вітчизняного і закордонного бізнесу (особливо у сфері технологій і маркетингу) на зовнішні ринки (ринки інших країн, місцезнаходження підрозділів міжнародної компанії), що є менш розвинутими в порівнянні з вітчизняним щодо технології і маркетингу;

- здійснюється інтенсивний  контроль і координація закордонних  підрозділів материнської компанії.

2.1.2. Мультинаціональна  модель

Для мультинаціональної моделі міжнародного менеджменту характерно:

- закордонні підрозділи мають відносну самостійність у прийнятті управлінських рішень;

- головне організаційне  завдання полягає:

а) у зміцненні місця  продукції на важливих ринках;

б) у підвищенні ефективності автономно діючих закордонних підрозділів;

- координація і контроль  здійснюються в основному через  особливі відносини топ менеджменту  материнської компанії і менеджерів  закордонних підрозділів.

2.1.3. Глобальна  модель міжнародного менеджменту

Глобальна модель міжнародного менеджменту характеризується наступними особливостями:

- досягнення ефективності  бізнесу базується на централізації  капіталів, ресурсів і компетенцій;

- здійснюється однобічний  потік товарів, кадрів і ноу-хау:  від материнської компанії до  закордонних підрозділів;

- фіксується незначний  рівень автономії закордонних підрозділів;

- відзначається високий  ступінь стандартизації виробництва,  завдяки чому скорочуються його  витрати, розширюються ринки збуту  продукції корпорації.

2.1.4. Транснаціональна  модель міжнародного менеджменту

Транснаціональна модель міжнародного менеджменту характеризується: