Функціонально-вартісний аналіз: сутність і застосування в процесі розробки (удосконалення) продуктів

 

На другому, інформаційному етапі, збираються дані про  досліджуваний  об'єкт і його складові. Вони здійснюються декількома потоками за принципом відкритої  інформаційної мережі, що має модифіковану форму "шпори"  і графічно зображена на рис.1.1.

Інформація з поліпшення якості продукту і зниження витрат на його розроблення надходить з  різних підрозділів організації (К, Е) і від споживача  (М) до керівників відповідних служб.

Оцінки і побажання  споживачів акумулюються в маркетинговому відділі. У процесі роботи вихідні дані обробляються, перетворюючись у відповідні показники якості та витрати, проходячи всі зацікавлені  підрозділи, і надходять до  керівника проекту (А).

 

Рис. 1.1 Модель інформаційної  мережі ФВА [4, с.85].

 

На третьому, аналітичному етапі, докладно вивчаються функції  продукту, його вартість і можливість її зменшення шляхом відсікання другорядних  і марних функцій. Це можуть бути не тільки технічні, але й естетичні  та інші функції.

Для цього доцільно  використовувати  принцип Ейзенхауера – принцип АВС, за яким всі функції розподіляються на:

А – функції головні, основні, корисні;

В – функції другорядні допоміжні, корисні;

С – функції другорядні, допоміжні, марні.

Творчий етап включає:

— розробку пропозицій щодо вдосконалення об'єкта ФВА;

— аналіз і попередній добір пропозицій для реалізації, вибір найбільш ефективного з  них.

Дослідницький етап включає оцінку висунутих варіантів, запропонованих за критерієм мінімуму приведених витрат, і добір найбільш раціональних варіантів на наступному етапі.

Рекомендаційний етап передбачає проведення відповідними службами відібраних раніше пропозицій і застосування остаточного рішення; складання проекту плану, графіка впровадження рекомендацій.

Етап впровадження передбачає оцінку фактичної економічної ефективності від упровадження результатів ФВА.

Найбільш складним у  теорії ФВА є вартісна оцінка функцій. Витрати на функцію дорівнюють витратам на виготовлення носія цієї функції.

Аналогічно витрати  на групу функцій дорівнюють витратам на виготовлення об'єкта, що виконує певну групу функцій. Витрати на функцію класифікуються за кількома ознаками.

1. Залежно від повноти  обліку калькуляційних статей  можуть визначатися: прямі виробничі;  прямі і цехові непрямі; повні витрати підприємства.

За ФВА обмежуються  розрахунком тільки прямих виробничих витрат, що включають: витрати на основні  матеріали; покупні вироби та виробничу  заробітну плату. Саме ці статті витрат чуттєві до змін технології конструкції.

2. Залежно від готовності об'єкта до моменту розрахунку вони поділяються на фактичні, стосовно конструкції, що реально випускається; проектні, оцінювані на стадії проектування; прогнозні, зумовлені перед проектною стадією.

На перших трьох етапах, які мають в цілому діагностичний характер, визначають функції виробу та його елементів, взаємозв’язки між ними, вартісні та якісні оцінки цих зв’язків. Cаме на цих етапах уточнюється об’єкт аналізу. Найчастіше за такий беруть вироби масового виробництва, що мають недостатню якість, або собівартість, вищу від аналогів. Це особливо важливо нині, коли саме через розумну цінову політику та рівень якості можна досягти суттєвих переваг у конкурентній боротьбі.

Найбільший ефект від  ФВА досягається, коли продукція, що її аналізують, перебуває на стадії розроблення. У цьому разі є час для внесення змін у конструкцію виробу чи технологію виробництва і можливість запобігти зайвим витратам на купівлю та встановлення необхідного обладнання, сировини, комплектувальних виробів та інструментів. Витрати, пов’язані із зміною продукту, прогресивно зростають, якщо пройдені етапи генерації ідей і створення концепцій, конструювання, закупівлі матеріалів, випробування дослідних зразків, підготовки виробництва, виготовлення і ринкової адаптації.

Приблизно 80 % витрат на виробництво нової продукції визначається в процесі її підготовки, тому важливо не допустити зайвих витрат, попередити їхнє виникнення саме на підготовчій стадії [5 с. 478-509].

ФВА може також застосовуватися, коли продукт вже впроваджений на ринок. Оскільки продукти конкурують, співвідношення між витратами і прибутком стає очевидним. Якщо ФВА застосовується для вже створених продуктів, то говорять про поліпшення їх вартісних характеристик.

У процесі здійснення функціонального аналізу маркетологи та фахівці з ФВА взаємодіють практично на всіх етапах, але найтісніше — на третьому (аналітичному), коли оцінюються функції об’єкта.

Будь-яка продукція  має набір визначених функцій, що подають її у вигляді споживчої  вартості. Часто вироби мають зайві функції, не потрібні споживачу. Однак для забезпечення цих функцій здійснюються певні витрати, що також є зайвими.

 

3. Функції функціонально-вартісного аналізу

Зайві витрати залишаються  поза увагою дослідників насамперед тому, що вони не є об'єктом аналізу у традиційних методах зниження собівартості. Найбільш ефективним засобом виявлення скорочення чи повного усунення зайвих економічно невиправданих витрат є функціонально-вартісний аналіз (ФВА)

Отже, об’єктом ФВА є  функції і їх вартість. Під функціями  розуміють споживчі властивості (якість) об’єкта. Розрізняють:

♦ головну функцію, що визначає призначення об’єкта;

♦ основні функції, що забезпечують виконання головної функції;

♦ допоміжні функції, що допомагають реалізовувати основні  функції;

♦ непотрібні (зайві) функції;

♦ шкідливі функції.

У пошуках резервів собівартості в конструкції виробів, технології їх виготовлення спеціалісти виходять з того, що спочатку усувають шкідливі та зайві функції виробу, а потім  і додаткові. Такі зміни можуть призвести  до зниження трудо- та матеріаломісткості, енергоємності, а відповідно і до зниження собівартості продукції [6].

Отже, у методиці ФВА  велика увага приділяється функціям виробу: їх опису, упорядкуванню та систематизації. Саме на основі функцій  здійснюється «розчленування» конструкцій машин та інших виробів, пошук нових технічних рішень і економічне порівнювання варіантів.

Класифікація функцій  представлена на рис.1.2 [7].

Рис. 1.2. Класифікація функцій

 

Функції діляться на зовнішні і внутрішні

Зовнішні — це загальносистемні функції, якими володіє чи має володіти об'єкт, що аналізується як окрема система. Під час визначення цих функцій внутрішній устрій об'єкта не аналізується. Зовнішні функції поділяються на: головні та другорядні.

Головні функції —  це одна функція (але не більш трьох), що визначає сутність виробу і відрізняє його від інших, тобто це така функція, без якої виріб втрачає свою споживчу вартість, суспільну корисність (наприклад, для магнітофона головна функція — якісне відтворення звуку). Головна функція системи залишається незмінною протягом тривалого періоду, однак способи її здійснення і набір інших функцій може істотно, а іноді і докорінно, змінюватися.

Другорядні — це такі функції, що збільшують попит на продукцію (зручність зберігання, використання та ін.).

Внутрішні функції —  це такі функції, якими володіють  чи мають володіти елементи об'єкта, що аналізується. Вони поділяються  на основні та допоміжні.

Основні — це функції, що забезпечують працездатність об'єкта, принцип його дії, тобто вони безпосередньо не пов'язані з призначенням виробу. Звичайно, вони є результатом тих рішень, що були прийняті для реалізації головної функції. Важливе значення основних функцій полягає в тому, що без них головна функція не може бути практично здійснена.

Допоміжні — це такі функції, за допомогою яких реалізуються основні функції (сполучні, кріпильні та ін.), тобто допоміжні функції сприяють здійсненню основних, роблячи їхнє виконання більш раціональним, економічним чи оригінальним для споживача.

Основні функції поділяються на: корисні, необхідні для виконання основних дій виробу; марні (чи нейтральні), що у принципі не заважають виробу, однак здорожують його; шкідливі, які погіршують і здорожують виріб. Необхідно цілком уникати шкідливих і, за можливістю, марних функцій.

Розглядаючи послідовно один за одним зв'язки змінних у  системі, можна однозначно визначити  саму систему.

При класифікації функцій  управління і розподілі їх на головні, основні і допоміжні рекомендується дотримуватися наступних правил:

1. Якщо головна функція управління не може бути здійснена за допомогою будь-якого певного набору основних функцій, то це означає, що в цьому наборі не передбачені одна або декілька основних функцій управління;

2. Якщо головна функція  управління може бути здійснена  без якої-небудь функції, що входить в спочатку намічений набір основних функцій, то це говорить про те, що вона є не основною, а допоміжною.

Саме серед допоміжних функцій виявляються зайві, шкідливі, невластиві функції, що дублюються,  які і є головним джерелом зайвих витрат.

Зайві функції не відображають суть і призначення об'єкта, не впливають  на ефективність функціонування, не погіршують споживчі властивості і не знижують працездатність, але створюють параметричну, конструкторську і іншу надмірності, невиправдано здорожують об'єкт.

Шкідливі функції  не відображають суть і призначення  об'єкта, але впливають на його працездатність, його споживчу вартість: здорожувати  об'єкт, порушують нормальний хід  процесу.

Що дублюються -це функції, які по суті і призначенню повинні належати тільки одному з виконуючих їх об'єктів. Відповідно, вони ведуть до дорожчання об'єкта.

 

4. Методологія і принципи ФВА

Функціонально-вартісний  аналіз – метод визначення вартості та інших характеристик виробів, послуг і споживачів,  на  підставі  затрат (вартісних,  часових тощо)  на операції  та  процеси, які  необхідні  для  створення  готової  і  незавершеної продукції, а також  для  обслуговування різних груп клієнтів та ринкових сегментів [9-11].

Думки різних авторів, які  висвітлюють у своїх роботах методологію проведення ФВА, свідчать про те, що:

1) відсутня єдина методика  ФВА, придатна для всіх напрямів  і всіх об'єктів дослідження;

2) перед тим як прийняти  рішення про застосування ФВА  необхідно проаналізувати основні  фактори, що впливають на процес і методику реалізації цього методу:

• напрями проведення ФВА (система управління підприємством, система управління структурним  підрозділом - відділ маркетингу, якість продукції);

• об'єкт дослідження  та його життєвий цикл;

• цілі й завдання проведення методу;

• обсяг фінансування проведення дослідження із застосуванням  ФСА;

• кваліфікація фахівців, які проводять ФВА.

Теорія ФВА широко використовується в галузях промисловості. Це пов'язано з системністю методу, який полягає в тому, що потрібно дослідження об'єкта як єдиного цілого і як системи, що включає в себе інші складові елементи, що знаходяться у взаємодії, а також як частини іншої системи, більш високого рівня, в якій аналізований об'єкт перебуває з іншими підсистемами в певних взаєминах. У силу системності ФВА дозволяє виявити в кожному досліджуваному об'єкті причинно-наслідкові зв'язки між якістю, характеристиками та витратами.

Спеціалісти, які здійснюють ФВА повинні володіти високим  рівнем розвитку абстрактного мислення та творчого (науково-технічного) уяви. Дані індивідуально-психологічні характеристики сприяють збільшенню різноманітності альтернатив при прийнятті управлінських рішень.

Угрупування витрат за факторами  виробництва дозволяє виявити ієрархічну структуру напрямків зниження вартості виробів. Напрями доцільно деталізувати, ранжуючи за ступенем значущості, визначається методом експертної оцінки. Зіставлення функцій з витратами на їх здійснення дозволяє вибирати шляхи здешевлення продукції.

Співвіднесення питомої  ваги витрат на функцію в загальних витратах і значимості відповідної йому функції, дозволяє обчислити коефіцієнт витрат за функціями. Оптимальним вважається Кзф ≤ 1. При істотному перевищенні даним коефіцієнтом одиниці (Кзф > 1), Необхідно шукати шляхи здешевлення даної функції.

Результатом проведеного  ФВА є альтернативні варіанти рішень, в яких враховується співвідношення сукупних витрат на вироби (які є  сумою по елементних витрат), з базовими витратами. Базою можуть служити  мінімально можливі витрати на виріб. Економічну ефективність ФВА, що показує, яку частку складає зниження витрат у їхній мінімально можливій величині можна визначити за формулою [5]:

К ФСА = (Зр-Зм) / Зм                                                                                    (1),