Фіскальна політика, дефіцит бюджету та державний борг

       в) опосередковано (через ринок  факторів виробництва) при залученні  більшого обсягу ресурсів - на  доходи власників ресурсів.

     Існуючі податки можна класифікувати  за різними принципами: об'єктом (податки  на доход, прибуток, власність), суб'єктами оподакування, платниками (індивідуальні та корпоративні податки), характером стягування податку (прямі, непрямі).

     Прямі податки істотно впливають на ринок ресурсу праці. Адже бажання  пропонувати працю безпосередньо  залежить від величини доходу, що залишається після оподаткування.

     б. Ефект мультиплікатору.

     Згідно  кейнсіанського підходу, використання податків як важливого інструменту  фіскальної політики може стимулювати  ділову та інвестиційну активність, так  як зниження податків залишає в розпорядженні підприємців значно велику частину грошових засобів, ніж величина зниження рівня податку (рис. 2). Тут спрацьовує ефект мультиплікатору.

     Економічний зміст цього ефекту наступний. При  зниженні ставки податку збільшується рівень розподіленого доходу, що призводить до збільшення ефективного попиту у всіх сміжних сферах економіки за аналогією з механізмом інвестиційного мультиплікатору. При пониженні ставок податку з t1 до t2 змешується величина податкових надходжень до бюджету з T1 до T2, що призводить до росту розподіленого доходу та зміщенню положення функції попиту вниз. В наслідок положення рівноваги А1 в економіці переміщується також праворуч та рівноважний ВВП збільшується (з Y1 до Y2). Нехай значення МРС коливається в межах 0,8, а ставка податку на прибуток поетапно знижується з 28 до 20%. Тоді значення функції попиту при ставці t1 = 28% та t2 = 20% складе відповідно:

           AD1 = a + 0,8Y(1-0,28) + I = a + 0,576Y + I;

           AD2 = a + 0,8Y(1-0,20) + I = a + 0,640Y + I.

       Сукупний попит (AD),E 

                                                              Y =E

                                                    A2      AD2=a+0.640Y+I

                                                                     AD1=a+0.576Y+I 
 

                                        Y2          Y1                       ВВП (Y)

         Рисунок 2: Наслідки зміни ставки пропорційного податку на ВВП у кейнсіанської моделі.

     Таким чином, завдяки мультиплікативному ефекту та падінню ставки пропорційного  податку, підвищується кут похилу лінії сукупного попиту, що призводить до росту рівноважного ВВП.

     Але це положення торкається тільки пропорційних податків. Саме тому вони грають роль автоматичних стабілізаторів економіки.

     Досліди відомого економіста А. Лаффера по впливу податкової ставки на величину ВВП та доходи державного бюджету показали, що при рості податкової ставки (t) до 30-40% достатньо високими темпами ростуть і ВВП, та доходи державної казни. Потім темпи приросту доходів бюджету заповільнюються, а при перетині 50%-ого бар’єру податкової ставки ділова активність затухає, збільшуються масштаби тіньової економіки, знижуються доходи бюджету. 

2. Бюджет  і його сутність.

     Бюджет  держави є основною складовою  його фінансової системи. На практиці бюджет держави, а точніше його структура  залежить від форми державного устрою. Якщо держава є унітарною (як Україна), то бюджет складається з державного і місцевих бюджетів, якщо це федерація, то в цей список включаються бюджети суб'єктів федерації. Бюджетна система України складається із загальнодержавного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів. Згідно з пунктом 4 статті 85 Конституції України, право затвердження Державного бюджету України і внесення в нього змін, а також контролю за його виконанням належить Верховній Раді України. Крім того, повинна забезпечуватися гласність при складанні і впровадженні бюджету. Статтею 96 Конституції України передбачається, що Державний бюджет затверджується щорічно на період з 1 січня по 31 грудня.

     По  суті справи бюджет являє собою систему, за допомогою якої відбувається перерозподіл національного прибутку для задоволення загальнодержавних потреб. До числа таких можна віднести утримання державного апарату, соціальну сферу, підтримку деяких галузей господарства і інші.

     Державний бюджет є по суті основним фінансовим планом держави, який визначає його прибутки і витрати. Через нього перерозподіляється приблизно половина національного прибутку.

     Розглядаючи бюджет як економічну категорію, треба  зазначити, що він відображає реальні  виробничі відносини і концентрує рушення грошової маси. Він є як би вимірником, через який забезпечується контроль за станом виробництва загалом.

     Бюджетна  система грає вельми важливу роль. Це фактично сукупність всіх бюджетів, заснована на економічних відносинах і правових нормах. Для визначення єдиної бюджетної політики держави самостійні бюджети нижче стоячого рівня включаються до статистичного зведеного бюджету регіонів, району, міста, області, республіки загалом. Такий зведений бюджет називається консолідованим. Для консолідованого бюджету існують декілька принципів. До їх числа зокрема відносяться принцип повноти, принцип гласності. Крім того, бюджет повинен бути реальним і коли його підписує Президент України, він приймає статус закону і його виконання стає обов'язковим для всіх учасників бюджетного процесу.

     На  зміст і роль бюджету впливають  як об'єктивні, так і суб'єктивні  чинники. До об'єктивних чинників відносяться:

     • рівень розвитку продуктивних сил;

     • економічний потенціал країни;

     • характер виробничих відносин;

     • економічні, природні і соціальні особливості.

     До  суб'єктивних чинників відносять:

     • тип держави;

     • політика уряду в конкретному  періоді;

     • висунені урядом пріоритети розвитку;

     • рівень економічної фінансової науки. 

3. Бюджетний дефіцит.

     

     Бюджетний дефіцит являє собою різницю між витратами і прибутками держави. На основі цього визначення за допомогою нехитрих обчислень можна визначити розмір бюджетного дефіциту. На 2005 рік установлено граничний розмір дефіциту Державного бюджету України у сумі 7 053 336тис.грн (7млрд.грн.).

     Питанням  дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як науковій літературі, так і в практичній діяльності.

     За  своєю природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка інша економічна категорія, має конкретний інтервал дії, що визначається, з одного боку,законами зростання вартості, з другого - законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об'єктивно набирає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції – то пасивної. Регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб за допомогою фінансового механізму обома формами бюджетний дефіцит ефективно адаптуватися до тенденцій зростання граничних суспільних витрат виробництва. Водночас це означає і стимулювання розвитку продуктивних сил країни. Застосування такої політики дасть змогу суспільству залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошових ресурсів планувати прийнятний розмір бюджетного дефіциту.

     Дефіцит держбюджету не є небезпечний  для економіки в цілому, якщо він  знаходиться на рівні 2-3% ВНП. У противному випадку він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому. Зростання бюджетного дефіциту спричиняє посилення інфляційних процесів, кризу державних фінансів, грошової системи, обмеження кредитних ресурсів, зростання диференціацій в доходах (зокрема поглиблення бідності найменш забезпечених верств населення, які, як правило мають облігацій), податків (необхідних для сплати заборгованості. відсоткової ставки, послаблює стимули до праці, підриває впевненість у майбутньому.

     Основними причинами дефіциту держбюджету є:

     - падіння доходів в умовах кризового  стану економіки;

     - зменшення приросту національного  доходу;

     - зменшення акцизних податків, які  надходять в держбюджет;

     - збільшення бюджетних витрат;

     - непослідовна фінансово-економічна  політика; недосконалість свого  законодавства;

     деформована структура економіки, що не забезпечує надходження необхідного обсягу фінансових ресурсів у Держаний і  місцеві бюджети.

     - надмірні витрати на забезпечення  державного управління: на утримання  управлінського персоналу, армії,  органів правопорядку.

     - неефективне здійснення соціальних  витрат: на підтримку малозабезпечених  прошарків населення, охорону  здоров'я, культуру, освіту.

     - надзвичайні події (війни, епідемії, стихійні лиха тощо), що потребує  використання великих грошових  затрат, а звичайних резервів для цього не вистачає.

     - нездатність влади тримати під  контролем фінансову ситуацію у державі.

     Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного дефіциту потребують здійснення системи  заходів для його подолання, проведення активного фінансової політики, використання узвичаєних у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом. Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості державного бюджету - це сьогодні одна з головних задач. Тільки вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При цьому варто враховувати, що засоби розв'язання даної задачі багато в чому визначається тим, до якої межі (нульового чи іншого) і якими темпами потрібно прагнути до збалансування бюджетних витрат і доходів.

     Стаття 15 Бюджетного кодексу України визначає такі джерела і псування дефіциту бюджету:

     1. Джерелами фінансування дефіциту  бюджетів є державні внутрішні  та зовнішні запозичення, внутрішні  запозичення органів влади Автономної  Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування із дотриманням умов, визначених цим Кодексом.

     2. Кабінет Міністрів України може  брати позики в межах, визначених  законом про Державний бюджет  України. Запозичення не використовуються  для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

     3. Міністр фінансів України з  урахуванням вимог частини другої  цієї статті з метою економії  коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення.

     4. Витрати на погашення зобов'язань  із боргу здійснюються відповідно  до кредитних угод, а також  нормативно-правових актів, за  якими виникають державні боргові  зобов'язання та боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі про Державний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет.

     У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат. Сюди відносяться:

     • зміна напрямків інвестування бюджетних  засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривни;

     • зниження воєнних витрат;

     • зберігання фінансування лише найважливіших  соціальних програм; мораторій на прийняття  нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;

     • заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

     Крім  цього, варто враховувати, що у світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішується відразу декілька задач, причому не тільки фіскального, але й економічного характеру; скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капітальних вкладень (а виходить, зменшується розрив між прибутками і витратами), розширюється база для виробництва товарів і послуг, з'являється новий платник податків (отже, збільшуються дохідні надходження в бюджет), поліпшується стан платіжного балансу.