Фіскальна політика, дефіцит бюджету та державний борг

Міністерство  освіти і науки, спорту та молоді України 
 

Запорізький національний технічний університет

                                                                              
 
 
 
 

                                                                             Кафедра системного аналізу

і обчислювальній математиці 
 
 
 
 
 
 

Звіт  по практиці 

на тему: «Фіскальна політика, дефіцит бюджету

та державний  борг» 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:                                                               

Перевірила:                                                               
 
 
 
 
 
 
 
 

Запоріжжя 2011 рік 

ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………….  3-4

1. Суть і механізм фіскальної політики……………………………. 5-11 

     a. Сутність податків………………………………………………. 6-9

     б.  Ефект мультиплікатору…………………………………… . . . . 9-11

2. Бюджет і  його сутність…………………………………………… 10-12

3. Бюджетний  дефіцит………………………………………………. 13-18

 4. Державний бюджет України………………………………………19-21

5.Державний борг та його види…………………………………… .. 21-25

6. Висновок…………………………………………………………… 26-27 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП

     На  даному етапі становлення нашої  країни необхідна підтримка вітчизняного виробника, інвесторів, які прагнуть допомогти Україні, фізичних осіб, які  є жителями цієї країни. Як ми знаємо з економічної теорії для функціонування держави необхідно дотримуватися кілька умов. Це виробництво, торгівля, мирне співіснування і звичайно ж зняття податків з своїх громадян і підприємців. Та треба пам’ятати, що великі податки приводять до занепаду економіки, погіршення матеріального і морального становища її мешканців. Тому в даній курсовій роботі я б хотів описати деякі аспекти формування фіскальної політики в Україні, недоліки та переваги. Та особливо зробити висновки для створення загальної теорії формування податкового механізму та його функціонування. В умовах ринкових відносин та насамперед в перехідний до ринку період податкова система є одним з найважливіших економічних регуляторів, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки.

     Для України питання про державний борг є вкрай важливим. Він  формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничого відтворення.

     Суб’єктивні фактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. Логіка конкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована як політичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. В будь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоров’я країни.

     Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття  державою боргів підприємств і не виважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу у нашій країні.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Суть і механізм  фіскальної політики.

     Цілі  економічної політики можуть узгоджуватися  демократично, пошуками компромісу в  процесі зіткнення і поєднання  інтересів різних суспільних груп. Але для такого узгодження необхідно мати розвинені інститути демократії. Іншим способом узгодження інтересів є авторитарне прийняття рішень щодо цілей економічної політики. Здавалось би, демократичне прийняття рішень - це завжди добре, а авторитарне - погано.

     Проте, виявляється демократичний спосіб нерідко має суттєвий недолік: він  хибує на так званий "перерозподільний ефект", коли в результаті намагання  задовольнити одночасно всіх втрачається  практична значущість певних кроків, заходів економічної політики. Окрім того, якщо демократичні рішення приймаються більшістю голосів, то інтереси меншості часто-густо взагалі не враховуються.

     І, в цьому разі, стирається відмінність  між демократичними і авторитарними: адже і в першому, і в другому випадках інтереси певних суспільних груп при формуванні економічних цілей можуть виявитись проігнорованими.

     Фіскальна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат.

     Основні функції фіскальної політики:

     1) Вплив на стан господарської кон’юнктури.

     2) Перерозподіл національного доходу.

     3) Нагромадження необхідних ресурсів  для фінансування соціальних  програм.

     Основні джерела доходів:

     1) Податки.

     2) Власні доходи держави від  виробничої та інших форм діяльності.

     3) Платежі за ресурси, які згідно з діючим законодавством належать державі.

     4) Позики у формі державних облігацій.

     До  фіскальної політики відносяться тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюють кількості грошей в обігу.

       a. Сутність податків.

     Основним  джерелом доходів держави в цивілізованому суспільстві є податки. Податки за економічним змістом це фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

     Функції податків:

     1.Розподільча:

     перерозподіл вартості створеного ВНП між державою і юридичними та фізичними особами.

     2.Фіскальна:

     централізація частини ВНП у бюджеті на загальносуспільні  потреби.

     3.Регулююча:

     вплив податків на різні сторони діяльності їхніх платників.

     Принципи  побудови податкової системи.

     1.Загальність  охоплення податками всіх економічних  суб'єктів, які отримують доходи  незалежно від організаційно-правової  форми.

     2. Стабільність:

     високий рівень гарантій того, що передбачені Законом про бюджет доходи будуть отримані у повному обсязі.

     3.Обов'язковість:

     примусовість  податку, неминучість його сплати, самостійність  суб'єкта в його обчисленні та сплаті.

      4.Соціальна справедливість:

     встановлення  податкових ставок і податкових пільг, які ставлять всіх суб'єктів у приблизно рівні умови і які пом'якшують податковий тягар на низько доходні підприємства та групи населення.

     Проблеми  бюджетно-податкової політики у тому чи іншому зв'язку ми вже торкалися  при розгляді "кейнсіанського хреста", моделі IS-LM, моделі Манделла-Флемінга. Але у всіх попередніх випадках вона цікавила нас не як така, а в ролі чинника, який впливає на макроекономічну рівновагу. Тепер же об'єктом нашої уваги є сама бюджетно-податкова політика.

     Бюджетно-податкова  політика, фіскальна політика - це політика використання державних податків та витрат (видатків) з метою впливу на макроекономічний кругообіг. Зобразимо цей вплив схематично (див.рис.1.1)                   

                                                     А

                  

                   

     

       
 

       

     

     

     

     

       

     

       

                                             

     Д   

     Рисунок 1.   Доход у розпорядженні

     Пояснення до рисунка 1:

     1. На рисунку зображено кругообіг  доходів (верхня частина схеми)  і витрат (нижня частина схеми), що здійснюється між підприємствами і домогосподарствами.

     2. Доходи, що надходять у розпорядження  домогосподарств, є платою їм  як власникам ресурсів, за винятком  податків. Сукупні витрати (попит), згідно зі схемою, формуються трьома потоками: споживанням домогосподарств, інвестиціями (що є перетвореною формою заощаджень) та державними витратами.

     3. Фіскальна політика безпосередньо  торкається кругообігу в точках  А та Д, тобто коли держава  вилучає податки і коли вона  збільшує попит на величину державних витрат. Для відновлення макрорівноваги необхідно, щоб величина того, що тимчасово вилучено з кругообігу,дорівнювала величині того, повернулося у нього. До фіскальної політики мають відношення податки та державні витрати.

     Отже, у фіскальної політики є дві сторони: податкова та видаткова. Наша мета зрозуміти, на які макроекономічні показники може ефективно впливати і як використовується на практиці фіскальна політика. Однак попередньо розглянемо структуру державних видатків та податків, щоб у подальшому диференціювати вплив різних елементів на макроекономічні показники. У сукупності державних витрат слід розрізняти три елементи: закупки товарів та послуг, соціальні трансферти та проценти по боргах. Державні витрати. Закупівля товарів та послуг може бути пов'язана з національною обороною, утриманням транспортної системи, освітою, енергетикою, наукою, системою правосуддя та виконанням службових обов'язків іншими гілками влади, охороною здоров'я, житловим будівництвом тощо.

     Для того щоб товари і послуги, пов'язані з переліченими видами діяльності, були створені, уряд повинен виступити суб'єктом відносин на ринку факторів виробництва. Так, ним "наймаються" працівники  державних освітніх закладів, купується обладнання  для  державних підприємств. Частково держава виступає суб'єктом відносин на ринку товарів та послуг, коли наприклад, у приватних фірм купуються створені на державне замовлення будівлі або результати науково-технічних розробок.

     Соціальні трансферти окремим особам охоплюють  допомогу непрацездатним, пенсіонерам, безробітним, малозабезпеченим тощо.

     Процентні платежі пов'язані з позичками (боргом) держави.

     У зв'язку з перевищенням в попередньому періоді витрат над надходженнями. Як і будь-який інший борг, він  має повертатися кредиторам з  процентом. Їх збільшення або зменшення може одночасно впливати на макроекономічні змінні різними шляхами:

       а) безпосередньо - на загальний  рівень доходів (через соціальні  трансферти);

       б) опосередковано (через ринок  товарів та послуг) - на загальний  обсяг продажу, скорочення запасів і збільшення випуску;