Експортно-імпортна діяльність українських підприємств

–  спадна динаміка зовнішніх  цін на метали, яка розпочалася  у липні 2011 р.;

–  повільна  динаміка  економічного  зростання  та  інвестицій  в  окремих  країнах – 

торговельних партнерах. Зокрема, за підсумками січня-вересня 2011 р. зростання ВВП в Італії  становило  лише 0,6 %,  а  обсяг  валового  нагромадження  основного  капіталу зменшився на 0,4 %;

–  реальна ревальвація  національної валюти.

Динаміка  зовнішньої  торгівлі  товарами  України  протягом останніх років продемонструвала  риси характерні до попередніх періодів, а саме тісний зв’язок між розвитком країни та світових ринків та тенденцію зростання негативного сальдо  зовнішньої  торгівлі  України по  мірі  зростання обсягів торгівлі. 

 

Розділ ІІІ Проблеми та перспективи розвитку експортно-імпортної  діяльності підприємств в Україні

3.1. Розробка  стратегічних напрямів розвитку  зовнішньоторгівельної політики  України

Статистика переконує, що бізнес швидко інтернаціоналізується. Варто лише згадати про стрімке зростання обсягів прямих приватних міжнародних інвестицій або про нові спільні підприємства. Для багатьох фірм перехід на міжнародний рівень є найлегшим способом забезпечення неперервного зростання та збільшення прибутків, для інших - умовою виживання.

Із зростанням частки закордонних операцій в обороті  фірма переходитиме на прямий продаж через власні торговельні канали. Саме на цій стадії міжнародна діяльність істотно впливає на поведінку  компанії, яка починає перетворюватись  на міжнародну.

Можна виділити основні  головні елементи системи міжнародної  стратегії України:

• Створення міцного експортного сектора;
• Зміцнення і забезпечення конвертації національної валюти;
• Залучення іноземних коштів на основі створення спільних підприємств;
• Лібералізація імпорту;
• Формування системи зовнішньоекономічного менеджменту;
• Здійснення іноземної підприємницької діяльності;
• Кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності [12, с. 144]

Держава приділяє сьогодні найбільшу увагу процесам швидкого і постійного економічного зростання. Необхідним для цього є підготовка достатньої кількості кваліфікованих менеджерських ресурсів, інакше повної реалізації потенціалу країни досягти неможливо.

Національні економічні системи, по-перше, варіюють від вільного підприємництва до регульованого вільного підприємництва і до вираженого соціалізму. По-друге, існують відмінності за ступенем еволюції ринків, що породжує необхідність адаптації продуктів та послуг. По-третє, відмінності у рівні зарплати зумовлюють необхідність вибору різних технологічних рівнів.

Зовнішньоекономічні пріоритети України можна систематизувати  за такими ознаками:

• регіональні (насамперед пов’язані з країнами СНД та іншими державами колишнього СРСР і Східної Європи);
• світові, тобто ті, що включають взаємозв’язки з іншими країнами світового співтовариства;
• глобальні, які охоплюють стосунки з міжнародними і валютно-фінансовими, кредитними і торгівельними організаціями.

Суттєвими блоками усіх трьох вищезазначених рівнів є, по-перше, проблеми валютного регулювання, платіжного і торгівельного балансу, валютного курсу. По-друге, питання залучення іноземних кредитів, зарубіжних інвестицій та фінансової допомоги. По-третє, гармонізація національного законодавства з митного та нетарифного регулювання з вимогами і правилами СОТ. Нарешті, важливим моментом є необхідність спиратися на галузі порівняльної та конкурентної переваги при розбудові експортного сектора України з урахуванням їх фактороінтенсивності.

Однією з головних рушійних сил ринкових перетворень  з України є тісна співпраця з індустріально розвиненими країнами.

Взагалі, взаємодія України  з міжнародними валютно-фінансовими  інститутами, з одного боку, спонукає урядові кола до прискорення радикальних  економічних реформ та стабілізації фінансового економічного становища, з іншого, - сприяє отриманню необхідних коштів для розв’язання гострих поточних питань бюджетного дефіциту, врегулювання платіжних відносин, здійснення конкретних проектів у напрямі ринкової трансформації економіки України.

Негативне сальдо зовнішньої торгівлі України товарами в 2011 року склало 3 млрд.133,8 млн. доларів, що в 2,3 разу більше, ніж у 2010 року. Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,83, тоді як у 2010 року - 0,88.

Зовнішньоторговельні  операції України здійснювала з  партнерами із 196 країн світу.

Для виходу з кризової ситуації, що склалася у зовнішній  торгівлі України на сьогоднішній день, існує ряд перепон, а саме:

• неконкурентоздатна на світовому ринку вітчизняна продукція;
• вивіз національного капіталу за межі України;
• недостатнє сприяння держави вітчизняним експортерам;
• відсутність податкового стимулювання розвитку зовнішньої торгівлі.

Наявність зазначених негативних факторів формує перед Україною потребу  у зміні державної політики у  сфері зовнішньоторговельної діяльності.

Серед перспективних напрямків розвитку зовнішньої торгівлі, що мають найбільше значення, науковці та практики виділяють наступні:

• мінімізація від’ємного сальдо в зовнішній торгівлі товарами за рахунок збільшення обсягів експорту, зокрема заохочення експорту високотехнологічної продукції;
• диверсифікація ринків збуту (перспективною вбачається торговельно-економічна співпраця з Китаєм і країнами АСЕАН у рамках найбільшої у світі за чисельністю населення зони вільної торгівлі "Китай - АСЕАН", купівельна спроможність громадян якої постійно зростає);
• збільшення частки інвестиційного імпорту.

Досягнення цих завдань  є важливою складовою для подолання  депресивних тенденцій національної економіки України та здобуття свого  місця на світовій економічній арені.

Для досягнення вищезазначених пріоритетів розвитку зовнішньої торгівлі України, необхідно:

• зусилля держави спрямувати на удосконалення нормативної бази, організаційного, технічного та іншого забезпечення експортної діяльності українських продуцентів;
• підтримувати тісне співробітництво з індустріально розвиненими державами, організувати в країні ефективну систему сертифікації експортної продукції, згідно з міжнародними вимогами;
• забезпечити стабільне просування на світові ринки конкурентоспроможних товарів і послуг;
• залучати іноземні інвестиції, які можуть стати додатковим чинником економічного зростання України та підтримки експортного сектору.

Пріоритетами в посткризовий період має бути, насамперед, активний розвиток експорту, зокрема збільшення експортних послуг та розвиток транскордонного співробітництва. Реалізація вищезазначених завдань дозволить Україні посісти гідне місце на світових ринках та забезпечити реалізацію своїх інтеграційних намірів до світової економіки.

 

3.2. Шляхи підвищення  ефективності експортно-імпортних операцій

 

Удосконалення організації  експортних операцій необхідно починати з:

1) правильного підбору менеджера з продаж, адже від його кваліфікації залежить правильна організація експортних операцій.

      Менеджери з продаж повинні мати спеціальні знання і володіти здатністю використовувати їх у повсякденній роботі з управління торгівельною діяльністю. Вимоги до їх професійної компетенції можна умовно розділити на дві групи. Першу складають знання та вміння виконувати професійну роботу в управлінні, що вміщують: навики прийняття рішень в ситуаціях, для яких характерні висока динамічність і невизначеність; інформованість з питань розвитку галузі, в якій працює підприємство: конкурентості, динаміки попиту на продукцію; вміння використовувати сучасну інформаційну технологію, засоби комунікації та зв'язку.

Друга група вимог  пов'язана зі здатністю менеджерів з продаж працювати з людьми. Менеджери  повинні мати особисті якості, які  підсилюють довіру та повагу з боку інших. До цієї групи входять:високе почуття обов'язку і відданість справі; чесність у відносинах з людьми і довіра до партнерів;  вміння чітко висловлювати свої думки і переконувати.

     Отже, бачимо, що від кваліфікації менеджера з продаж, в обов’язки якого буде входити організація експортних операцій може значно залежати ефективність самих операцій.

2) правильного вибору  маркетингової політики.

При здійсненні експортних операцій потрібно чітко окреслити  маркетингову політику і дотримуватися  її. Головним параметром є визначення ціни. Як економічний інструмент ринкової економіки ціна суттєво впливає на ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємств, створюючи умови для забезпечення їх фінансової сталості та економічної незалежності. Саме ціна акумулює в собі рівень успіху підприємства, що знаходить своє вираження в обсягах продажів та розмірі прибутку від реалізації продукції. Переорієнтація на маркетинговий підхід до процесу ціноутворення дає можливість підприємствам з об'єктивних позицій підійти до формування цін на продукцію, чітко визначитися стосовно ефективного напряму цінової політики та забезпечити прибуткову діяльність. Такі ціни орієнтують підприємства на всебічне розкриття їхніх можливостей при реалізації продукції на вітчизняному й зарубіжному ринках.

3) правильного підбору  агентів з пошуку ринків збуту.

Агент відграє важливу  роль, так як він є тією особою, яка допомагає в пошуку ринку  здуту і може звести з підприємство з іншими партнерами для співпраці. При підборі агента потрібно зважати  на його професійні якості та досвід роботи в даній сфері. Сьогодні більшість іноземних підприємств скорочуватимуть об’єми імпорту, тому тільки висококваліфікований фахівець зможе знайти можливості для проникнення на нові ринки здуту та досягти домовленостей.  

4) дослідження  цін  на продукцію. Відомо що існує суперечливість інтересів імпортера та експортера. Імпортер зацікавлений продати свій товар за якомога вищими цінами, а імпортер бажає купити за якомога нижчою ціною. Щоб підвищити ефективність експортних операцій необхідно ретельно дослідити ціни на продукцію, які пропонуються іншими експортерами та скоригувати ціну до такого рівня який би задовольнив експортера та імпортера. Також необхідно здійснювати дослідження цін на продукцію, щоб своєчасно відреагувати на зміни. В деяких випадках дохід від експорту може бути значно покращеним. 

5) пошуку шляхів мінімізації  витрат на організацію експортних  операцій та їх здійснення. Цей  крок являється одним із основних  на шляху удосконалення експортних  операцій будь-якого господарського  суб’єкта. Значна частка витрат відноситься до витрат на організацію експортних операцій. Існують різні шляхи щодо їх мінімізації. Перш за все підприємство може запропонувати здійснення експортних операцій на інших умовах, та зазначити це в договорі, але попередньо необхідно досягти згоди між сторонами. Від встановлених умов, за якими будуть здійснюватися експортні операції залежить які витрати понесе кожна із сторін угоди. Звісно для експортера буде вигідно щоб всі витрати стосовно транспортування, навантаження, розвантаження, розмитнення та витрат на інші формальності понесла імпортуючи сторона. Тому експортер повинен наполягати на умовах які б задовольняли його інтереси та мінімізували витрати на здійснення експортних операцій [14, с.214] 

Удосконалення ефективності імпортних операцій в умовах кризи можна досягти шляхом

1) пошуку більш вигідних  постачальників.

2) застосовування засобів  страхування валютних ризиків.  Підприємство може суттєво знизити  валютний ризик зовнішньоекономічних  угод , використовуючи два методи: правильний вибір валюти;  регулювання валютної позиції по контрактам.

3) організації потрібних  строків поставки.

4 організації правильного транспортного забезпечення.

Будь-яка експортно-імпортна операція не обійдеться без використання транспортного засобу. Основними причинами, що сприяють правильній організації транспортного забезпечення при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності є: невпорядкованість системи державного регулювання щодо контролю на кордоні та справляння зборів; висока вартість послуг, що надаються митними брокерами, контрольними службами й транспортними терміналами; численні бюрократичні перепони при оформленні міжнародних перевезень; низька швидкість доставки пасажирів та вантажів; несприятлива криміногенна обстановка; брак комплексного, у тому числі інформаційного, обслуговування на шляху здійснення міжнародних перевезень; недостатність, а на окремих напрямах і відсутність комплексу нормативно-правових актів, що регулюють міжнародні перевезення та їх обслуговування. Вибір правильного транспортного забезпечення повинен базуватися  на основі даних про товар, який перевозиться, дальність перевезення, інформації щодо необхідності використання конкретного транспорту. Потрібно зважати на той факт, що при перевезені дорогого товару, краще перестрахуватися і використати більш надійний транспорт, наприклад повітряний, хоча він і являється дорожчим. Відомо, що час також відіграє дуже важливу роль в здійснені імпортних операцій, тому дуже важливо, щоб обраний вид транспорту збалансовував витрати часу і грошей на здійснення транспортування. Тільки в цьому разі він буде прийнятним. При правильній організації експортно-імпортних операцій можна досягти непоганих фінансових результатів. Головне це правильно організувати зовнішньоекономічну діяльність. Потрібно пам’ятати що існують можливі шляхи удосконалення експортно-імпортних. Для цього необхідно зважати на всі складові даних операцій. При правильному аналізі та дослідженні окремих факторів можливо розробити такий план дій, якій би  в більшій мірі задовольняв підприємство, і сприяв в отриманні кращих прибутків від здійснення зовнішньоекономічних операцій.