Експортно-імпортна діяльність українських підприємств

Традиційно  прибутковою  для  платіжного  балансу  складовою  зовнішньоекономічної діяльності є  торгівля послугами, яка є меншою за сукупним оборотом у 6-8 разів порівняно з зовнішнім  товарооборотом України,  проте  продемонструвала  значно  вищий  опір  кризовим явищам світової економіки (рис. 2.2). 

 

 

 

 

Рис. 2.2. Динаміка квартальних обсягів  експорту, імпорту та сальдо торгівлі послугами України за період 2006-2010 рр, млн.. дол.. США [15]

 

Протекціоністська складова зовнішньоторговельної  політики України упродовж аналізованого  періоду  характеризувалася 27  протекціоністськими  заходами,  що вплинули  на  торгівлю  з 93  країнами-партнерами.  При  цьому 7  заходів  відповідають принципам  та  правилам  СОТ, 6  заходів  потенційно  можуть  спричинити  дискримінацію комерційних  інтересів  торговельних  партнерів,  і 14  заходів,  що  були  юридично запроваджені,  з  високою  імовірністю  дискримінують  іноземні  комерційні  інтереси.

Значний вплив на зовнішньоторговельні позиції країни мало запровадження  у жовтні 2010 року квот на експорт деяких видів сільськогосподарської продукції Український уряд також  запровадив  нові  правила  оформлення  експортних  контрактів  на  деякі  види сільськогосподарської  і  продовольчої  продукції,  які  міжнародними  експертами  було інтерпретовано як  запровадження дискримінаційних торговельних обмежень.

Післякризове  зростання  виробництва  в  українській  економіці  відбувається  значною мірою завдяки  експортоорієнтованим галузям, для  яких чинник зовнішнього попиту є  одним з  провідних. Саме  ці  галузі  промисловості, що  найбільше  постраждали  від  кризи,  започаткували економічне  піднесення  в 2010 р.  Галузі,  орієнтовані  на  внутрішній  ринок,  демонструють  значно слабшу позитивну динаміку.

Основною  посткризовою  тенденцією  в  сфері  зовнішньої  торгівлі  стало  відтворення  за період 2009-2011 рр.  докризової  динаміки  зростання експорту 2006-2008 рр.,  і в 2011 р.  у номінальному  вимірі  експорт товарів повернувся  до  максимального рівня,  досягнутого у 2008 р. (рис.2.3.)

Рис. 2.3. Обсяги експорту в січні-листопаді 2006-2011 рр, млн.. дол.. США [15]

 

Підсумовуючи, можна сказати, що вступ України до СОТ призвів  до поглиблення лібералізації  торгівлі,  причому  багато  змін  відбулося  до  або  відразу  ж  після  вступу.

Найбільший  вплив  на  зовнішньоекономічну  сферу  фактор  вступу  у  СОТ  спричинив  через  механізм  зниження  тарифних  бар’єрів.  Проте  навіть лібералізація  митного  тарифу  у  розрізі  імпорту  не  є  визначальною  щодо  характеристик сучасного  стану  зовнішньоекономічної  позиції  України.  Стосовно  експортної  компоненти, членство  у  СОТ  в  аспекті  лібералізації  доступу  на  міжнародні  ринки  також  не  стало провідним  чинником формування  експортної  пропозиції  українських  виробників. У  цьому аспекті превалюють чинники  зовнішнього попиту на продукцію  традиційного  українського експорту. 

Стосовно  внутрішніх  обмежувачів  використання  потенціалу  СОТ  для  посилення 

міжнародної  конкурентоспроможності  України,  наразі  актуальними  є  більш  глибока гармонізація  національного  законодавства,  що  регулює,  наприклад,  санітарні  та фітосанітарні  заходи,  технічні норми  та стандарти. Невідповідність національного регулювання міжнародним  практикам (особливо  тим,  що  діють  у  промислово  розвинутих  країнах) закриває перед українськими виробниками найбільш платоспроможні світові ринки. Станом на  середину 2011  року  за  напрямками  адаптації  та  гармонізації  законодавства  Україна виконала ще не всі зобов’язання перед СОТ. Причому частина з них пов’язана із домовленим перехідним періодом, а інша – потребує часу для внесення законодавчих змін (як у випадку, наприклад, з регулюванням загальної безпеки продукції).

Торговельна політика України  виглядає доволі ліберальною на фоні  таких даних:  за період з середини 2008 року до середини 2011 року національним урядом запроваджено 14 заходів,  які  можна  вважати  дискримінаційними  по  відношенню  до  комерційних  інтересів іноземних  торговельних партнерів,  тоді  як проти України  запроваджено 167  таких  заходів, що майже  у 12 разів більше. Більшість антикризових  заходів в Україні традиційно має короткостроковий  характер,  натомість  існує  брак  стратегічно  зорієнтованої  політики розвитку  національної  промисловості  та  експортного  потенціалу, що  робить національну модель  економічного  розвитку  уразливою  до  зовнішніх шоків  та  зменшує  віддачу  від інтегрованості у світову економіку.   
2.2. Динаміка та структура експортних операцій українських підприємств

 

Структура  товарного  експорту  України (або  рівень  його  диверсифікації)  значно відрізняється  від  світової,  як  видно  з  рисунку 2.4.  Починаючи з 2003-2004  рр.  рівні диверсифікації  товарного експорту  розвинутих  країн і країн,  що  розвиваються, характеризувалися  відчутною  конвергентною  динамікою,  і  особливо  чітко  ця  тенденція проявилася саме в останні роки (2007-2009 рр.). 

Рис. 2.4 Динаміка коефіцієнту  диверсифікації товарного експорту України та провідних груп країн  світу за рівнем економічного розвитку, 2000-2009 рр. [15]

 

Зростання  експорту  відбулося  по  всіх  товарних  групах.  Високу  динаміку  зафіксовано  в традиційних для  вітчизняного  експорту  групах. Так, обсяги  експорту чорних металів  та  виробів  з  них зросли на 30,8 %, сформувавши 10,2 в. п. приросту експорту в січні-жовтні 2011 р. В цей період зафіксовано найбільше  зростання обсягів експорту транспортного обладнання, що  збільшились на 60,2 % (забезпечивши 3,7 в. п.  приросту  товарного  експорту),  машин  та  обладнання – 19,9 % (2,2 в. п.), хімічних продуктів – 56,5 % (4,5 в. п.), мінеральних продуктів – 54,0 % (7,2 в. п.) (рис. 2.5.).

 

 

 

 

Рис. 2.5. Динаміка експорту у січні-жовтні 2011р, % до відповідного періоду попереднього року [15]

 

При цьому триває тенденція  домінування в структурі експорту України сировинних товарів та товарів з низьким рівнем технологічної обробки. За період з січня по жовтень 2011 р. порівняно з відповідним періодом 2010 р. зросла частка сировинних товарів, насамперед мінеральних продуктів (з 13,3 %  до 15,1 %),  при  цьому  відбулося  зменшення  в  структурі  експорту  частки металургійної продукції (з 34,5 % до 33,0 %) (рис. 2.6.). Водночас зросла частка продукції хімічної промисловості (з 8,0 % до 9,2 %) значною мірою через збільшення майже вдвічі обсягів експорту добрив. В частині експорту  товарів  з  високим  рівнем  обробки  зменшення  частки  машин  та  обладнання  на 1,3 в. п. було  частково  компенсоване  зростанням  частки  експорту  транспортних  засобів (на 1,1 в. п.), значною мірою через збільшення обсягів експорту вантажних вагонів. За вказаний період Україна експортувала до Російської Федерації  вантажних вагонів на  суму 2,5 млрд дол. США, що на 71 % більше, ніж за аналогічний період 2010 р. 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.6. Структура експорту товарів з України в січні-жовтні 2009-2011 рр,% [15]

Характерними  рисами  сучасного  етапу  є  випереджаюче  зростання вектору торговельної співпраці з країнами СНД за одночасного  зниження ролі європейського вектору у географічній структурі як експорту, так і імпорту товарів і послуг. Так, питома вага країн СНД в українському експорті товарів у 2010 році порівняно з 2008 роком зросла на 1,8 в.п. і склала 36,4 % від загального обсягу товарного експорту (що є майже рекордним рівнем за останні 13 років). Водночас за цей період відбулося скорочення питомої ваги ЄС з 27,1 % до 25,4 % (рис 2.7.). Ще  відчутнішою у період  кризи стала переорієнтація  внутрішнього споживання на продукцію з країн СНД: у 2010 році частка товарного імпорту з СНД склала 44 %, що на 5 в.п. більше порівняно з рівнем 2008 року (рис. 2.8.). Варто також відзначити, що зростання частки імпортних товарів з СНД відбулося за скорочення питомої ваги імпорту з ЄС.

Рис. 2.7. Динаміка географічної структура експорту товарів у 2008-2010 рр, % [15]

 

 

 

Рис. 2.8. Динаміка географічної структура імпорту товарів у 2008-2010 рр, % [15]

 

З  країн СНД  найбільшим  торговельним  партнером України  традиційно  залишається Російська  Федерація, частка якої у товарному  експорті зросла до 26,1 %, а в імпорті – до 36,5 % . Другим  найбільшим  партнером  серед  країн  цього  інтеграційного блоку є Білорусь, частка якої у торгівлі товарами також неухильно зростала протягом 2008-2010  рр.

Тенденції  торгівлі  товарами  з  країнами ЄС,  у  цілому,  відображають  високий  рівень залежності внутрішнього ринку України від домінуючих в  імпорті з цього регіону товарів з високим  рівнем  доданої  вартості.  Так,  у  кризовому 2009  році  різко  скоротилися  обсяги товарної  торгівлі  України  з  ЄС,  при  цьому  обсяги  імпорту  товарів  скоротилися  значно більшою  мірою,  що  обумовило  зменшення  обсягів  пасивного  сальдо  торгівлі  товарами  з країнами  ЄС.  Разом з тим,  у 2010  році,  з появою  перших  ознак відновлення ділової активності,  від’ємне  сальдо  торгівлі  товарами  з  більшістю  країн  ЄС почало  зростати.  Найбільш  відчутно  воно  зросло  у  торгівлі  з  Німеччиною,  Польщею, Францією  та  Сполученим  Королівством,  на  які  у  сукупності  припадає 33 %  товарного експорту  та 49 %  імпорту  України  з  ЄС.  Водночас  зберігалося  активне  сальдо  торгівлі  з Італією  та  Кіпром,  торгівля  з  Румунією  вийшла  на  позитивний  результат  у 2010  році,  а від’ємне  сальдо  торгівлі  з Австрією  зменшилось.  Разом  з  тим,  незначні  країнові позитивні зрушення не змінили в цілому значне від’ємне сальдо торгівлі товарами з ЄС.

Загалом,  варто  також  зазначити,  що  з-поміж  усіх  інших  торговельних  партнерів  України  важливими  географічними  напрямками  торгівлі  залишалися  також  азійський  та північноамериканський  вектори. Торгівлі  товарами  з країнами Азії були притаманні доволі різні  тенденції,  навіть  враховуючи, що  йдеться  про  п’ять  найбільших  партнерів України  з цього регіону. Так, експорт вітчизняних товарів зріс за період 2008-2010 рр. до Китаю, Індії та  Ірану,  водночас  він  суттєво  скоротився  до  Туреччини  та,  дещо  меншою  мірою,  до Республіки Корея

Таким чином, основними  чинниками, що сприяли активізації  експортної діяльності, стали:

–  сприятлива  кон’юнктура  цін  на  міжнародних  ринках  на  основні  експортні  товари України, що  сприяла підвищенню  експортних цін на  товари  з України. Найвідчутніше покращувалася  ситуація  на  ринках  сільськогосподарської  продукції (значне  зростання цін  зафіксовано в торгівлі  зерновими культурами, насінням  і плодами олійних рослин, жирами  та  олією тваринного  або рослинного  походження),  продукції видобувної промисловості (руди,  шлаки та  зола,  енергетичні матеріали,  нафта та  продукти  її перегонки),  хімічної  промисловості (продукти  неорганічної  хімії,  добрива),  чорної металургії,  машинобудування (залізничні  або трамвайні локомотиви,  шляхове обладнання). Загалом по більшості відзначених основних  груп  товарів ціновий чинник став основним рушієм зростання обсягів експорту, що засвідчує переважне збереження конкурентних  переваг  українських  виробників  саме  в  ціновому  вимірі.  Впливовість чинника фізичного розширення попиту проявлялася лише в окремих групах товарів при значній  зміні  його  вагомості  в  окремі  періоди  року.  Зокрема,  цей  чинник  визначав динаміку  експортних  поставок  продуктів  неорганічної  хімії (у  першому  кварталі), добрив (у  першому  півріччі),  виробів  з  чорних  металів,  котлів,  машин,  апаратів  і механічних  пристроїв (в  третьому  кварталі),  електричних  машин  і  устаткування

(протягом  трьох   кварталів),  залізничних  або   трамвайних  локомотивів,  шляхового  обладнання (в першому і третьому  кварталах); 

–  відновлення  зростання  у країнах – основних  торговельних партнерах (головним чином країн СНД  і азійських країнах), що дозволило наростити обсяги виробництва продукції як  споживчого,  так  і  інвестиційного  призначення.  Зокрема,  у  січні-вересні 2011 р. зростання ВВП у Росії складало 4,1 %, Туреччині – 9,6 %, Польщі – 4,4 %, Китаї – 9,4 %, Білорусі – 6,9 %,  Німеччині – 3,5 %,  Казахстані – 7,2 %.  Збільшення  попиту  на вітчизняну  інвестиційну  промислову  продукцію стимулювалося й зростанням інвестиційної активності  в країнах СНД та Азії.  Зокрема,  обсяг  інвестицій  в  основний капітал  в  Росії  в  цей  період  збільшився  на 4,8 %,  Білорусі – 14,9 %,  обсяги  валового нагромадження  основного  капіталу  в  Туреччині  зросли  на 25,4 %,  Італії – 2,5 %, Німеччині – 7,6 %, Польщі – 6,8 %;

–  зростання  цін  на  світових  сировинних  ринках,  що,  з  одного  боку,  зумовлювало  зростання  витрат  вітчизняних  виробників  металургійної  продукції,  а  з  іншого – стимулювало  експорт сировинної продукції  з  України. Так, в січні-вересні 2011 р. ціна залізної  руди,  за  даними Світового  банку,  зросла  до 176-179  дол./т,  порівняно  з 155,9 дол./т  в  четвертому  кварталі 2010 р.  Зниження  ціни  цього  товару  відбулося  лише  в четвертому  кварталі 2011 р.  до 140,8  дол./т. Як  наслідок  в  січні-жовтні 2011 р.  обсяги експорту  залізної  руди  з України  зросли  на 52,8 %  порівняно  з  аналогічним  періодом попереднього  року,  або  майже  на 1054,0 млн дол.  до 3051,2 млн дол.  Стимульовані зростанням цін на міжнародних ринках зросли також обсяги експорту кам'яного вугілля, антрациту (на 50 %  до 653,2 млн дол.),  коксу і напівкоксу (вдвічі  до 664,7 млн дол.), нафта і нафтопродукти (на 51,7 % до 2762,0 млн дол.). 

Водночас проявила  свій вплив  і низка чинників, які обумовлювали  сповільнення динаміки експорту:

–  низхідний  тиск  на  ціни  зернових  в  умовах  високих  обсягів  виробництва  і  зростання пропозиції. Відповідно до  грудневого прогнозу Продовольчої  та  сільськогосподарської організації  ООН (ФАО),  в 2011/2012  маркетинговому  році  виробництво пшениці в фізичному обсязі  зросте  на 6,5 %  порівняно з 2010/2011  маркетинговим роком,  а міжнародна торгівля – на 6,4 %, тоді як виробництво і торгівля фуражними зерновими зміняться несуттєво.  Як  наслідок,  індекс  цін зернових,  який  розраховується  ФАО, знизився з 227,9 пункту на початку сезону в червні 2011 р. до 200,9 пункту в листопаді 2011 р.).  Жовтневі  ф’ючерси  на  пшеницю з поставкою в березні-травні 2012 р. укладалися за цінами на 6-12 % нижчими, ніж роком раніше. Знижувалися ціни протягом сезону на основні зернові культури, які є предметом сільськогосподарської спеціалізації України – експортна ціна пшениці третього класу знизилася з 246,76 дол./т в червні до 195,19 дол./т в листопаді 20011 р., кукурудзи – з 245,82 дол./т до 166,36 дол./т