Економічні методи менеджменту та механізм їх застосування

     Обов´язковою  умовою успішної господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки  є самофінансування. Цей принцип базується на повній окупності витрат з виробництва продукції і розширенні виробничо-технічної бази підприємства. Він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні й капітальні витрати за рахунок власних джерел. За тимчасової недостатності в засобах потреба в них може забезпечуватися за рахунок короткострокових позичок банку та комерційного кредиту, якщо мова йде про поточні витрати і довгострокові банківські кредити, які використовуються на капітальні вкладення.

     Прибуток  як результат підприємницької діяльності підприємств досягається осмисленим фінансовим забезпеченням виробничого  процесу, розробкою напрямів використання фінансових ресурсів і способів мобілізації основного та оборотного капіталу.

     В умовах становлення ринкових відносин держава переходить до економічних  методів управління, серед яких одним  із найбільш дієвих єподатки. Система оподаткування повинна вирішувати певні завдання: сприяти діловій активності підприємців, зростанню-виробництва, підвищенню зацікавленості робітників у результатах праці, спонукати підприємства ефективно використовувати основні виробничі фонди, мінімізувати виробничі запаси, скорочувати невиробничі витрати; забезпечувати формування бюджету в обсязі, достатньому для фінансування витрат держави і виконання нею своїх функцій.

     Сукупність  податків, зборів, інших обов´язкових платежів у бюджет і внесків у  державні цільові фонди складає  систему оподаткування. В Україні встановлення і скасування податків, зборів, інших обов´язкових платежів у бюджет і внесків у державні цільові фонди або пільг її платникам здійснюється Верховною Радою України та місцевими Радами народних депутатів. Державні податкові інспекції ведуть облік платників податків, банки та кредитні установи відкривають рахунки платникам податків лише за пред´явлення ними документа, який підтверджує взяття їх на облік у державній податковій інспекції і в триденний строк сповіщають про це податкову інспекцію.

     Об´єктом  оподаткування є дохід (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість деяких товарів, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних  і фізичних осіб.

     У даний час в Україні податкова  система охоплює загальнодержавні, місцеві, прямі й непрямі податки  та збори. Більшість податків оплачується  у формі авансових платежів.

     Позитивний  ефект дії системи оподаткування  на підприємстві можливий, коли дотримаються ряду умов:

• покладений на підприємства податковий тягар не може бути надмірним, таким, який може перешкоджати їх джерелам фінансування для розширення й технічного переозброєння виробництва;
• кількість стягнутих податків повинна бути оптимальною, а порядок їх обчислення - простим і зрозумілим кожному платнику;
• необхідна погодженість податків без їх дублювання одне одним, а також стабільність ставки й порядку сплати податків на тривалий час;
• система оподаткування повинна бути однаковою для підприємств будь-яких форм власності і в той же час - гнучкою. За допомогою податкових пільг необхідно створювати переважні умови розвитку таких підприємств, у діяльності яких зацікавлене суспільство. Як бачимо з практики, в Україні жодна з цих умов не виконується.

     Відсутність потрібних бюджетних ресурсів, неможливість переносу строків через наявність  непокритих витрат змусили будувати українське податкове законодавство  з натиском на фіскальну функцію  податків. При цьому з огляду надто  низької прибутковості вітчизняного виробництва і неможливості опустити планку бюджетних витрат нижче мінімально потрібного рівня, податковий тягар українських підприємств виявився непосильним. Стягнуті податки, збори, відрахування, інші обов´язкові платежі, які входять у податкову систему України, часто-густо вилучають у підприємств не стільки чистий дохід, а й ресурси простого відтворення. Це не тільки йде у збиток платнику податків, а й підриває матеріальну базу майбутнього надходження податкових платежів.

     Українське  податкове законодавство знаходиться  у даний час на стадії становлення, тому вимагати від нього повної відповідності  стандартам передових держав світу  здається цілком нереальним. У даний  момент мова може йти тільки про  усунення найбільш суттєвих недоліків, які паралізують діяльність підприємств  і в кінцевому підсумку самої  податкової системи.

     Ефективність  управління залежить від організації  аналітичної роботи на підприємстві, глибини аналізу його виробничо-фінансової діяльності. Завданням аналізу виробничо-фінансової діяльності підприємств (об´єднань) є оцінка роботи трудових колективів (виконання планових показників, дотримання договірних зобов´язань і встановлених нормативів, рівень використання виробничого потенціалу і соціального розвитку колективу).

     Економічний аналіз відіграє важливу роль у мобілізації  внутрішніх резервів для збільшення обсягу виробництва, поліпшенні якості продукції на основі переходу до інтенсивних  форм організації виробництва, широкого впровадження досягнень науки і  передового досвіду, а також в  обґрунтуванні управлінських рішень, у контролі за здійсненням намічених  заходів подальшого удосконалення  госпрозрахункових важелів управління виробництвом і забезпечення підвищення його ефективності.

     В аналітичній роботі застосовують спеціальні методи і прийоми організаційного діагнозу, аналізу інформаційних потоків, вивчення конкретних виробничих і психологічних ситуацій, кореляцію якісних ознак та ін. Ефективність економічного аналізу на підприємстві залежить від організації бухгалтерського обліку, який виконує функцію зворотного зв´язку) в управлінні. Слід прискорити обліковий процес, вводити таку систематизацію даних, які б забезпечували можливість детального й глибокого аналізу в реєстрах поточного обліку і які відображали б планові дані для порівняння фактичних даних з нормативними і перевірки дотримання принципів внутрішньогосподарського розрахунку.

     В ринкових умовах особливе місце займають економічні методи управління. Використання й удосконалення таких економічних  важелів, як комерційний розрахунок, планування, механізм ціноутворення, стійке фінансове становище і розумне  оподаткування допоможуть створити надійний, міцний економічний механізм, який приведе в дію весь складний механізм економіки України. 
 
 
 

Висновок

     Методи  являють собою важливий елемент  процесу менеджменту. Наявність  прогресивних методів та їх вміле  використання є передумовою ефективності менеджменту і господарських  процесів.

     Методи  менеджменту покликані забезпечити  високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного працівника, забезпечити  своєчасну і дійову ліквідацію відхилень  від накресленої програми. Цим  вони відрізняються від усіх інших  технічних чи технологічних методів, які використовуються у ході вирішення  комплексних виробничо-господарських  завдань.

     Менеджмент  використовує різноманітні способи, підходи  та прийоми, які дають можливість: упорядкувати, націлити (спрямувати) та ефективно організувати виконання  притаманних йому функцій, процедур і операцій, необхідних для здійснення управлінського впливу. В сукупності способи здійснення управлінської діяльності, які застосовуються для визначення та досягнення її мети, виступають як методи менеджменту.

     Відповідно  до мотиваційної характеристики розрізняють  три групи методів менеджменту: економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні.

Економічні  методи управління посідають найважливіше місце в системі методів менеджменту. Це зумовлене тим, що управлінські відносини  визначаються насамперед економічними відносинами, в основу яких покладено  об'єктивні потреби й інтереси людей. Визначення сукупності економічних важелів, за допомогою яких досягається ефект, що задовольняє вимоги колективу в цілому й кожного працівника зокрема є принциповим питанням для підприємств готельно-ресторанного бізнесу.

      Група економічних методів орієнтована  на економічні інтереси людей, як індивідуальні, так і колективні. Ці методи реалізуються шляхом створення системи прямого  та побічного стимулювання окремих  працівників, виробничих та управлінських  груп і трудового колективу в  цілому залежно від результатів  господарської діяльності.

      Економічні  методи в менеджменті посідають  центральне місце серед системи  наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на підставі їх встановлюється цільова програма господарського розвитку окремих підприємств  і організацій та визначається такий  режим роботи і такі стимули, які  об'єктивно спонукають та зацікавлюють колективи і окремих працівників  в ефективній праці.

      Таким чином, шляхом впливу на безпосередні інтереси об'єкту управління створюється  механізм його орієнтації на найбільш оптимальний режим роботи без  повсякденного і безпосереднього  втручання зверху.

      До  складу економічних методів менеджменту  належать організаційно-виробниче  планування, метод цільових комплексних  програм, комерційний розрахунок, система  економічних регуляторів господарської  діяльності. 
 

Використана література

1. Колпаков В. М. Методы управления: учеб. пособие. – К.: МАУП, 1997. – 160 с.
2. Менеджмент: навч. посібник для дистанц. навч. для студентів ВНЗ/ Г. Є. Мошек, Ю. В. Поканєвич, А. С. Соломко, А. В. Семенчук. – К.: Кондор, 2009. – 392 с.
3. Менеджмент: навч. посіб. для студ. ВНЗ/ В. І. Крамаренко, І. В. Ванеєва, А. П. Дудар та ін..; за ред.. В. І. Крамаренка. – к.: ЦУЛ, 2003. – 248 с.
4. Нечаюк Л. І., Телеш Н. О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент: навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 348 с.
5. Осовська Г. В., Осовський О. А. Основи менеджменту: навч. посіб. – К.: - Кондор, 2006. – 664 с.
6. Юргутіс І. А., Кравчук І. І. Основи менеджменту: Навч. посібник. – К.: Освіта, 1998. – 256 с.