Економічні методи менеджменту та механізм їх застосування

     Основне завдання змін економічних методів  управління в готельно-ресторанному бізнесі полягає у тому, щоб створити такі організаційні умови, за яких підприємства виконували б усі функції на найвищому рівні.

     На  відміну від організаційно-адміністративних економічні методи передбачають розробку планово-економічних показників і способи їх досягнення. Вони є досить ефективним засобом економічного механізму в господарських відносинах. У результаті підвищення дієвості економічних важелів і стимулів формуються такі умови, в яких трудові колективи та їх члени спонукаються до ефективної роботи не стільки через адміністративний вплив (накази, директиви, вказівки), скільки через економічне стимулювання. На основі економічних методів управління розвиваються й стають ефективнішими організаційно-адміністративні й соціально-психологічні методи, підвищуються професіоналізм і культура їх застосування.

     В умовах ринку економічні методи управління мають набувати подальшого розвитку, розширюватиметься сфера їх дії, підвищуватиметься дієвість і результативність економічних стимулів, що дозволить поставити кожного працівника й кожний колектив в цілому в такі умови, за яких найповніше задовольнятимуться особисті інтереси й загальнодержавні.

     Діюча система економічних методів  управління ділиться на методи, передбачені державним законодавством і такі, що застосовуються безпосередньо керівництвом підприємства, (схема 1).

     

Схема 1. Діюча система економічних методів менеджменту 

     До  економічних методів управління, застосовуваних державою відносять: систему  пільг та кредитів, систему оподаткування, цінове регулювання та економічні санкції. До методів, застосовуваних керівництвом підприємства відносять: систему матеріального стимулювання, метод госпрозрахунку та матеріальні санкції.

     Група економічних методів орієнтована  на економічні інтереси людей, як індивідуальні, так і колективні. Ці методи реалізуються шляхом створення системи прямого  та побічного стимулювання окремих  працівників, виробничих та управлінських  груп і трудового колективу в  цілому залежно від результатів  господарської діяльності.

      Економічні  методи в менеджменті посідають  центральне місце серед системи  наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на підставі їх встановлюється цільова програма господарського розвитку окремих підприємств  і організацій та визначається такий  режим роботи і такі стимули, які  об'єктивно спонукають та зацікавлюють колективи і окремих працівників  в ефективній праці. Таким чином, шляхом впливу на безпосередні інтереси об'єкту управління створюється механізм його орієнтації на найбільш оптимальний режим роботи без повсякденного і безпосереднього втручання зверху.

      За  допомогою економічних методів  створюються умови, які зацікавлюють трудові колективи і окремих  працівників у високопродуктивній праці та забезпеченні ефективності виробництва та комерційної діяльності. Основне покликання економічних  методів показано на схемі 2.

        
 
 

      

        
 
 
 

        
 
 

        
 
 
 

      Схема 2. Основне покликання сучасних економічних  методів менеджменту.

      Система економічних методів управління включає всі важелі механізму  ринкового господарювання (тарифи, ціни, кредити, фінансування, прибуток, зарплата, премія, дивіденди, податки, комерційний розрахунок тощо).

      До  складу економічних методів менеджменту  належать організаційно-виробниче  планування, метод цільових комплексних  програм, комерційний розрахунок, система  економічних регуляторів господарської  діяльності.

      Під плануванням розуміється продумана  підготовка майбутньої діяльності, систематично орієнтована на цілі організації  чи підприємства. Економічне планування полягає в розробці системи показників, які є найбільш важливими, визначальними, ключовими показниками господарської  діяльності. Ці показники охоплюють  всі сфери діяльності організації: виробництво, реалізацію, закупівлю  сировини, матеріалів та товарів, фінанси, запаси товарів і матеріалів, робочу силу та ін.

      Планування  як метод управління характеризується рядом специфічних ознак:

      1) цільовою визначеністю, оскільки кожен показник вказує виконавцям,  які результати діяльності бажано досягти;

      2) конкретною адресною спрямованістю, оскільки планове завдання завжди конкретно адресоване певному виконавцю (працівнику, групі працівників, колективу в цілому);

      3) часовим інтервалом дії (рік,  квартал, місяць, декада чи інший  проміжок часу).

      Планування  як метод управління, охоплює всю  багатогранність господарської  діяльності організації чи підприємства. Однак існують проблеми, які потребують розробки спеціальних планових програм  їх розв'язку, концентрації засобів  та зусиль і навіть створення спеціального апарату, який керує ходом виконання  даних програм. У цих випадках застосовується метод цільових комплексних  програм (ЦКП) або метод програмно-цільового  управління.

      Програмно-цільове  управління за останні роки одержало інтенсивний розвиток у зв'язку з  необхідністю вирішення найбільш складних завдань управління технологічними, організаційними та соціально-економічними системами. Специфіка даних завдань  полягає у тому, що в подібних системах виникають нові цілі, для  яких не має в наявності механізмів досягнення.

      При використанні методу ЦКП система  цілей стає відправним пунктом планування, а кожній значимій проблемі відповідає планова програма її розв'язку.

      ЦКП являє собою певну цілісність, властиву тільки їй одній і може розглядати у двох аспектах: як інструмент управління і як новий вид систем. Як інструмент управління, ЦКП є  плановим директивним документом,

      який  діє до моменту досягнення поставленої  у ньому мети. Заходи програми повинні  бути узгоджені з завданнями інших  розділів плану господарсько-фінансової діяльності підприємства чи групи підприємств, які входять в певне об'єднання (систему).

      Отже, цільова комплексна програма - це намічений  для планомірного здійснення, об'єднаний єдиною метою та прив'язаний до певних термінів комплекс взаємопов'язаних завдань та адресних заходів соціального, економічного, наукового, технічного та організаційного характеру.

      Комерційний розрахунок базується на загальних  принципах ринкової економіки: максимальній розкріпаченості економічних суб'єктів; повній їх відповідальності за підсумки господарської діяльності; конкуренції  виробників товарів та послуг; вільному ціноутворенні; відмові держави  від прямої участі в господарській  діяльності ринкових суб'єктів; соціальній захищеності громадян. Іншими словами, необхідною умовою ефективного функціонування ринкового механізму регулювання  економіки є наявність незалежних, самостійних, володіючих свободою господарської  ініціативи і підприємництва суб'єктів  ринкових відносин.

      Система економічних регуляторів. Комерційний  розрахунок повністю не виключає регулюючого  впливу на господарську діяльність суб'єктів  господарювання з боку держави або  вищих щодо них керуючих систем. Таке регулювання здійснюється не волюнтаристським впливом на господарські процеси, а  застосуванням системи економічних  регуляторів господарської діяльності.

      Ці  економічні регулятори поділяються  на загальнодержавні, місцеві і внутрішньо-системні.

      До  загальнодержавних регуляторів  господарської діяльності відносяться  податки, умови кредитування, економічні пільги та санкції, регульовані ціни, рентні платежі.

      Серед економічних регуляторів господарської  діяльності, застосовуваних державою, основне місце посідають податки. Державні податки поділяються на прямі і непрямі. До прямих державних  податків відносяться податок з  прибутку організацій та підприємств, податок на добавлену вартість та інші. Непрямі податки - це акциз, державне мито, зовнішньоторговельне мито. За допомогою  податків держава регулює напрями  діяльності господарюючих суб'єктів, встановлюючи податки більш високого рівня на діяльність, яка не має  суспільного значення, і знижуючи або зовсім відміняючи на певний час  податки у тих сферах, які потребують пріоритетного розвитку.

      Важливим  регулятором господарської діяльності є кредит. Кредитування господарюючих  суб'єктів всіх форм власності і  сфер діяльності здійснюється нині системою комерційних банків. Вони визначають розміри процентів за кредит, виходячи з заплаченої Національному банку  процентної ставки, швидкості обороту  кредитних ресурсів, видів кредитів та ін., здійснюючи, таким чином, цілеспрямований  вплив на господарську діяльність підприємств  та організацій, на їх ефективність. 

     3. Механізм застосування економічних  методів.

     В управлінській практиці підприємств  цієї сфери економічні методи управління виступають у таких формах: планування, економічне стимулювання, фінансування, кредитування й ціноутворення. Ефективність використання економічних важелів і стимулів, що визначають зміст кожної форми, залежить від умов господарської діяльності. Планування як складова економічних методів управління необхідне для:

     - визначення основних шляхів та  засобів щодо зміцнення власності;

     - передбачення тенденцій щодо  економічного зростання;

     - визначення потреб у виробничих  ресурсах і шляхів найефективнішого їх використання.

     Планування - це специфічна сфера економічної  діяльності на науковій основі, тому управління використовує його методи та прийоми  для здійснення економічного впливу на всі ланки господарського механізму.

     Економічне  стимулювання як метод управління реалізується через відповідні принципи управління. Основними його джерелами є:

     - фонд соціального розвитку, який  колектив використовує для зміцнення  матеріально-технічної бази та  соціально-культурної сфери, проведення оздоровчих, культурно-масових заходів;

     - фонд оплати праці та матеріального  заохочення, який використовується на заробітну плату, матеріальну допомогу та інші потреби колективу підприємства.

     Матеріальне заохочення сприяє удосконаленню організації  та зміцненню дисципліни праці, підвищенню рівня її нормування та продуктивності, досягненню високих показників діяльності підприємств в цілому. Воно є ефективним лише тоді, коли всі категорії працюючих однаковою мірою зацікавлені в його збільшенні. Особливе значення тут має особиста зацікавленість управлінського персоналу. Від якості управлінських рішень залежить ефективність використання матеріально-сировинних та інших ресурсів, якість виготовлених послуг та продукції, тобто ефективність діяльності підприємства.

     Фінансування, кредитування та ціноутворення є  найважливішими важелями економічного впливу на всі напрями діяльності підприємства.

     Фінансування  як метод управління є самостійною  економічною категорією й водночас, воно зумовлюється іншою категорією - цінами. За допомогою фінансів формуються пропорції розподілу фондів накопичення та споживання, утворюються фінансові ресурси для виробничого і соціального розвитку підприємства, забезпечення збільшення прибутку. Управлінський вплив фінансування реалізує через планування, формування фондів стимулювання та контроль за їх використанням.

     Кредитування - це метод управління, який поєднує  можливості централізованого управління з найгнучкішим і найоперативнішим впливом на діяльність підприємств. Надаючи кредит підприємствам, банк чітко контролює виконання ними принципів кредитування.

Ціноутворення в сучасних умовах є важливим методом  економічного впливу на функціонування всіх ланок господарського механізму. Йому належить провідна роль в розвитку та використанні економічних методів управління. Без нього є неможливим планування виробництва, його стимулювання та фінансування. Ціна використовується як активний засіб впливу на зростання ефективності виробництва, підвищення якості та зниження собівартості готельних послуг і ресторанної продукції.

     Удосконалення економічних методів управління тісно пов'язане із удосконаленням системи нормативів, що є особливо важливим, оскільки економічні методи є основною економічною складовою механізму управління й водночас виступають базою реалізації організаційно-адміністративних методів.