Аналіз регіональної туристичної політики на прикладі тернопільської області

   - впровадження сучасних методів  рекламно-презентаційної діяльності;

   - підвищення якості та розширення  асортименту туристичних послуг;

   - розвиток сільського туризму, створення сільських садиб, що прийматимуть туристів;

   - впровадження нових туристичних  маршрутів і тематичних екскурсійних  програм;

   - підготовка та випуск якісної  рекламної продукції та сувенірів.

      Назріла необхідність надати відповідні повноваження органам місцевого самоврядування щодо розвитку туризму в регіонах. Це сприятиме оздоровленню економіки в регіонах, соціальному захисту його населення та поліпшенню ситуації в туризмі загалом. Першочерговим має бути поетапне передання місцевий органам влади прав на ліцензування туристичної діяльності, сертифікацію підприємств готельного господарства та пунктів харчування, а також повноважень щодо відповідного контролю. 
Основу такого механізму складає фінансово-економічне регулювання розвитку туристичної сфери, яке має здійснюватися через:

   • механізм платежів за використання природних  рекреаційних ресурсів;

   • ефективну податкову політику;

   • систему місцевих зборів (курортний  рекреаційний збір, податок на приватний  житловий фонд, який використовується в рекреаційних цілях, тощо);

   • механізм ціноутворення на рекреаційно-туристичні послуги;

   • інноваційно-інвестиційну політику і  кредитування.

    З метою прискорення економічного реформування туристичної сфери, зокрема  готельного та ресторанного господарства, важливо активізувати такі напрями:

   • ліцензування та патентування підприємницької  діяльності на ринку готельної сфери;

   • створення сприятливого інвестиційногоо клімату у сфері ресторанного господарства з орієнтацією капітальних вкладень, у тому числі й іноземного капіталу, в розвиток матеріальної бази послуг харчування;

   • структуризація мережі закладів харчування з метою освоєння пріоритетних туристичних  зон і забезпечення інтересів  споживачів;

   • інформаційне забезпечення підприємницької  діяльності на ринку туристичних послуг.

    Основними джерелами фінансування програмних заходів розвитку туристичної сфери мають бути: державні асигнування; кошти підприємств, установ, організацій — власників рекреаційно-туристичних об'єктів, у тому числі на умовах пайової участі; кошти місцевих бюджетів, у тому числі отримані від платежів за рекреаційні ресурси, податкові надходження тощо; кредитні ресурси; іноземні інвестиції. Важливе місце в системі фінансово-економічного регулювання мають зайняти механізми пільгового кредитування заходів, пов'язаних із розвитком туристичної сфери, гнучка система ціноутворення на рекреаційно-туристичні послуги.

    Одним з ефективних шляхів залучення іноземних  інвестицій в рекреаційно-туристичний  бізнес є створення спільних лікувально-оздоровчих або туристичних підприємств. Другий напрям — формування вільних зон рекреаційно-туристичного підприємництва. Ними можуть стати обмежені території, де встановлюються особливі економіко-правові, фінансово-кредитні, митні умови господарювання вітчизняних і зарубіжних юридичних осіб. Це може дати значний поштовх розвитку соціальної інфраструктури, забезпечити приплив вільно конвертованої валюти в місцеві бюджети, збагатити управлінський досвід і в кінцевому підсумку прискорити широкомасштабний вихід на міжнародний ринок рекреаційно-туристичних послуг.

     Таким чином, cеред основних напрямків регулятивного впливу органів державного управління на підтримку розвитку туризму в області у відповідності до основних програмних документів найважливішими є такі:

     - фінансова підтримка (створення системи різноманітних податкових пільг, субсидій, дотацій, фінансування у повному обсязі виконання заходів відповідно до програм, залучення інвестицій),

     - інфраструктурна підтримка (стимулювання зацікавленості у збереженні та відновленні історико-культурної спадщини, рекреаційних територій, розбудові транспортної, готельної, комунікаційної, інженерної інфраструктури відповідно до схем перспективного розвитку територій),

     - кадрова підтримка (створення умов для підвищення кваліфікації кадрового потенціалу галузі туризму і рекреації),

     - інформаційна підтримка (організація туристичних салонів, виставок, ярмарків, презентація регіональних туристичних продуктів на різноманітних туристичних заходах).

    ВИСНОВКИ 

    1. Туристична галузь є однією з найбільш прибуткових у світовому господарстві та такою, що інтенсивно розвивається. Розвиток туризму відіграє важливу роль у вирішенні соціальних проблем. У багатьох країнах світу саме за рахунок туризму з’являються нові робочі місця, підтримується високий рівень життя населення, створюються передумови для поліпшення платіжного балансу країни. Необхідність розвитку туристичної сфери сприяє підвищенню рівня освіти, удосконаленню системи медичного обслуговування населення, впровадженню нових засобів поширення інформації тощо.

    2. Ресурсна база України має унікальний туристичний потенціал, спроможний забезпечити подальший розвиток національного туристичного продукту і вихід його на міжнародні ринки. Найважливішим завданням на цьому шляху є забезпечення формування у сфері туризму сталої державної ідеології, спрямованої на раціональне і ефективне використання природних, історико-культурних та соціально-побутових ресурсів для розвитку в’їзного і внутрішнього туризму. Окрім цього, необхідність розвитку туристичної галузі зумовлена об’єктивною потребою збереження навколишнього середовища, природних ресурсів, культурної спадщини, людського потенціалу та його духовності, розв’язання проблем зайнятості та безробіття, що є сьогодні актуальним, зокрема на регіональному рівні.

    3. Сучасний стан розвитку туристичної індустрії в Україні не відповідає наявному потенціалу туристичних ресурсів, низькою є її економічна ефективність. Спостерігається наявність глибоких протиріч в організаційній структурі туристичної сфери, спрямованості її розвитку, характеристиці якісних і кількісних показників. Досвід показує, що сучасне туристичне підприємництво функціонує в умовах неналежної нормативно-правової, методичної, організаційної та інформаційної підтримки з боку держави. Це особливо наочно проявляється на рівні малих міст і сільських населених пунктів, у яких туризм може стати важливим чинником соціально-економічного та культурного розвитку завдяки забезпеченню зайнятості населення, розбудові міської інфраструктури, реконструкції та збереженню пам'яток тощо.

   Однією із найважливіших проблем розвитку туристичної галузі є відсутність суттєвої державної підтримки місцевих ініціатив щодо розвитку туризму. Проте зарубіжний досвід свідчить, що максимального ефекту в розвитку туризму можна досягти лише за умов співпраці органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських і професійних організацій та підприємницьких структур.

     4. У Тернопільській області започатковано декілька серйозних інвестиційних проектів, реалізація яких у найближчі кілька років повинна кардинально змінить туристичне обличчя регіону. Розташування області на перехресті насичених транспортних шляхів, практично в центрі Західної України, об’єктивно сприяє появі закладів сервісного обслуговування туристів. Станом на 01.11.2010 року в області діє 65 закладів розміщення (готелі, мотелі, кемпінги), 22 оздоровчі заклади (бази відпочинку, табори, санаторії). Обсяг послуг, наданих туристам та екскурсантам в області, щороку зростає і становить не менше 150 млн. гривень.

        5. Слід констатувати, що залишаються ще не вирішеними чимало проблем, які гальмують розвиток туристично-рекреаційного комплексу області. Зокрема, фінансування заходів, які покликані привернути увагу бізнесу та інтерес туристів до регіону, не відповідає потребам галузі туризму, яка визнана стратегічним напрямком розвитку області. Станом на 01.11.2010 року реалізація заходів програми розвитку туризму в Тернопільській області профінансована лише на 20,3% від потреби. У районах кошти на таку діяльність практично не виділяються. Більше того, майже в усіх районних державних адміністраціях немає спеціалістів, які б фахово займалися вирішенням проблем туризму і рекреації. Потребує також сучасного підходу інформаційне забезпечення галузі, зокрема ефективна стратегія і з просування туристичних об’єктів Тернопільщини в Україні і світі.

    6. Серед основних проблем у галузі туризму на регіональному рівні, які потребують розв'язання за допомогою вдосконалення системи та механізмів її державного регулювання, слід акцентувати увагу на таких:

• невідповідність наявної туристичної інфраструктури світовому рівню та сучасним вимогам споживачів туристичного ринку;
• низька якість туристичних послуг;
• відсутність сприятливого інвестиційного клімату, що зумовлює нерозвиненість соціальної інфраструктури;
• недостатній рівень кадрового забезпечення управління туристичною галуззю за кількісними та якісними параметрами;
• занадто складні порівняно із загальновизнаною міжнародною практикою візові, митні та прикордонні процедури;
• відомча підпорядкованість закладів розміщення, санаторно-курортних та рекреаційних закладів, що ускладнює стандартизацію туристичних послуг, підвищення їх якості та впровадження ефективних механізмів державного регулювання розвитку туристичної галузі тощо.

     7. Для активізації розвитку туристично-рекреаційної сфери потрібне залучення як внутрішніх, так і іноземних інвестицій. Тому важливим завданням органів державного управління є налагодження ефективної системи відносин між державними і бізнесовими структурами, що матиме вплив на формування сприятливого інвестиційного клімату і дозволить збільшити інвестування в об’єкти туристичної галузі.

     8. Туристична політика органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування повинна бути спрямована на:

• поширення інноваційних технологій у туристичній галузі;
• сприяння активізації рекламно-інформаційної діяльності;
• вдосконалення інфраструктурного забезпечення території;
• формування локальних спеціалізованих ринків праці;
• створення умов для розвитку здорової конкуренції на місцевих ринках туристичних послуг;
• комплексного розв’язання проблем туристичної галузі у поєднанні з розв’язанням соціальних та екологічних проблем;
• стимулювання розвитку сільського зеленого туризму.

      Важливою умовою розвитку туризму як визначального фактора модернізації економіки й стабілізації соціальної обстановки є участь держави у формуванні сприятливої атмосфери для розвитку туризму, патронуванні розвитку базових галузей, участі в інвестиційній діяльності і розвитку матеріально-технічної бази.

      9. Основними вимогами щодо удосконалення системи державного управління у сфері туризму є забезпечення взаємодії всіх елементів управлінської структури та прозорості прийняття управлінських рішень; здійснення функцій прогнозування і стратегічного планування як однієї з основних вимог ефективної туристичної політики; покращання якості управління на всіх стадіях розвитку туризму.

     10. Для досягнення поставлених цілей та завдань у розвитку туристично-рекреаційної галузі області необхідні наступні кроки:

• Формування нормативно-правової бази щодо розвитку туризму на регіональному та місцевому рівнях.
• Проведення моніторингу місцевих туристичних ресурсів і об’єктів туристичної інфраструктури, визначення  рівня та можливих перспектив їх використання.
• Визначення найбільш значущих з точки зору туристичної та рекреаційної привабливості об’єктів та створення конкурентноспроможних туристичних продуктів.
• Вдосконалення діючих та розробка нових туристичних та екскурсійних маршрутів, в першу чергу малими містами та їх околицями, таким чином повністю розкриваючи історико-культурний, архітектурний  та природно-рекреаційний потенціал краю.
• Створення умов для розвитку ділового туризму (облаштування конференц-залів, ділових центрів, оснащення їх необхідною технікою).
• Розвиток індустрії розваг (аквапарків, кегельбанів, культурно-розважальних комплексів тощо), підтримка фестивального руху.
• Стимулювання залучення інвестицій у розвиток туристичної інфраструктури, шляхом впровадження проектного методу роботи, розробка місцевою владою та підприємницькими структурами проектів та програм для участі у грантових конкурсах, зокрема у Всеукраїнському конкурсі проектів і програм розвитку місцевого самоврядування.
• Розробка і впровадження маркетингової стратегії розвитку (покращення інформаційного забезпечення туристичної галузі), промоція туристично-рекреаційних можливостей області в Україні та за кордоном.
• Визначення найбільш прийнятних форм партнерства та кооперації між об’єктами туристичної інфраструктури, владою, комунальними підприємствами та місцевою громадою.

       СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ