Аналіз регіональної туристичної політики на прикладі тернопільської області

                     ВСТУП   

     Актуальніть теми. Туристична галузь відіграє надзвичайно важливу роль у соціально-економічному житті країни, зростає її статус та зацікавленість держави в подальшому розвитку галузі, посилюється вплив туризму на практично усі сфери життя і діяльності людей. Україна, володіючи величезним туристично-рекреаційним потенціалом, має всі передумови розвитку туристичної галузі, яка за умов ефективного державного управління може стати дієвим каталізатором соціально-економічного поступу країни та дозволить досягнути низки інших переваг. Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку й оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.

     Україна є однією з найбільших держав Європи, геополітичне положення, природні та антропогенні ресурси якої сприяють розвитку національного туризму. Проте значний потенціал туристично-рекреаційних ресурсів ще не є гарантом успішного розвитку туризму. Формування дієздатної туристичної сфери передбачає визначення чітких досконалих механізмів державного управління цим процесом. У зв’язку із зазначеним особливої актуальності набуває впровадження таких механізмів державної політики, які б сприяли підвищенню якості надання туристичних послуг і задовольняли б усі потреби як вітчизняних, так й іноземних туристів що сприятиме підвищенню економічної ефективності туризму.

     Успішний розвиток туристичної галузі в державі надає широкі можливості для забезпечення зайнятості населення за рахунок створення нових робочих місць. Завдяки туризму розвиваються місцеві об’єкти та інфраструктура, відроджуються культурні та історичні традиції. Він сприяє покращанню збалансованості економіки, являє собою потужний об’єднуючий фактор щодо досягнення взаєморозуміння між різними мовними і релігійними групами, укріплення національної єдності та культурної інтеграції.

     Туризм все частіше відіграє роль індикатора політичних відносин між державами, стабілізатора партнерських відносин на міжнародній політичній арені. Тому, зважаючи на велике значення туризму, держава визначила його одним з пріоритетних напрямів розвитку національної економіки та культури, сферою реалізації прав і потреб людини, однією з визначальних складових соціально-економічної політики держави і регіонів.

     В останні роки в Україні посилюється увага вчених та фахівців, які досліджують проблеми розвитку туризму, формування національної туристичної індустрії, підвищення економічної ефективності туристичної сфери, використання рекреаційних систем тощо.

     Актуальною  залишається проблематика, пов’язана з реформуванням державного управління сферою туризму та необхідністю впровадження дієвих механізмів регіональної державної політики у галузі туристично-екскурсійної та рекреаційної діяльності з метою стабільного розвитку  економіки та забезпечення інтересів споживачів туристичних послуг. Саме це і визначило вибір теми даної магістерської роботи, її мету, завдання та структуру.

     Метою роботи є дослідження концептуальних засад реалізації державної політики у сфері туризму та обгрунтування пріоритетних напрямів реформування туристичної галузі регіону.

     Для досягнення мети сформульовані наступні завдання:

• розкрити сутність туристичної галузі як специфічного об’єкта державного управління;
• проаналізувати організаційно-правові та інституційні аспекти здійснення туристичної діяльності в Україні;
• вивчити та узагальнити зарубіжний досвід реалізації державної політики у сфері туризму;
• охарактеризувати передумови розвитку туристичного потенціалу Тернопільщини;
• проаналізувати особливості реалізації державної політики у сфері туристично-екскурсійної та рекреаційної діяльності на регіональному рівні;
• визначити пріоритетні напрями розвитку туристичної сфери регіону та обгрунтувати шляхи її реформування.

     Об'єкт дослідження – туристична галузь як специфічний об’єкт державного управління.

       Предмет дослідження – напрями і механізми реалізації державної політики у сфері туристично-екскурсійної та рекреаційної діяльності у Тернопільській області.

     Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження стали праці українських та зарубіжних вчених, в яких розглянуто сучасні наукові підходи до проблеми управління в галузі туризму та рекреації, а також законодавчі та нормативні документи, періодичні видання, статистична інформація.

    Для досягнення поставленої у роботі мети застосовувались сучасні методи наукового дослідження, зокрема на основі системно-аналітичного методу здійснено теоретичне узагальнення наукових розробок та підходів провідних дослідників з питань розвитку туризму. З метою вирішення окремих завдань використовувались такі методи: статистичний – для дослідження динаміки, структури й ефективності функціонування туристичної галузі; проблемно-орієнтовний метод – для обґрунтування напрямів вирішення проблем розвитку регіональної туристичної сфери; метод аналізу і синтезу – для узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо застосування механізмів державної політики у  туристичній сфері. 

     Новизна та теоретична цінність одержаних у магістерській роботі результатів полягає у тому, що:

• проаналізовано сучасні тенденції розвитку туристичної галузі та особливості реалізації державної політики у сфері туристично-екскурсійної та рекреаційної діяльності на прикладі тернопільської області;
• визначено пріоритетні напрями розвитку туристичної сфери регіону;
• обгрунтовано основні підходи до вдосконалення регіональної політики в галузі туризму та рекреації.

     Практичне значення одержаних  результатів. Практичне значення результатів магістерського дослідження полягає у тому, що на основі аналізу напрямів регіональної туристичної політики на прикладі Тернопільської області розроблено пропозиції щодо реформування ринку туристичних послуг та удосконалення державного управління в галузі туризму і рекреації на регіональному рівні.

     Обгрунтовані у роботі підходи  і запропоновані висновки можуть бути використані у практичній діяльності державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері туризму та сприяти удосконаленню процесу формування та реалізації регіональної державної туристичної політики.

     Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків.

      РОЗДІЛ 1 

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

У СФЕРІ ТУРИЗМУ 
 

1.1. Туристична галузь як специфічний об’єкт державного управління 
 

    У сучасному світі туризм – це багатостороннє явище, тісно пов’язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науковими галузями. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно охарактеризувати його як об’єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно вирішити комплекс його проблем.

      Пожвавлення наукових досліджень у галузі туризму припадає на другу половину 1990-х років –  початок ХХІ століття. У цей час виникла концепція існування окремої галузі знань – туризмології, в межах якої поєднуються різноманітні дослідження туризму як суспільного явища [59, c.11].

    Трактування поняття туризму в сучасній науковій літературі не є однозначним. Так, узагальнюючи визначення вітчизняних вчених, можна  зробити висновок, що туризм розглядається  як процес тимчасового переміщення  людей терміном від кількох годин  до 1 року на значну відстань від постійного місця проживання з метою задоволення відповідних потреб, які мають здебільшого рекреаційне спрямування або є супутніми до основної потреби. Розгляд туризму як процесу передбачає виділення у ньому відповідних етапів, зокрема: 1) етапу виникнення потреби; 2) етапу збирання інформації про туристичний продукт; 3) етапу безпосереднього переміщення; 4) етапу повернення на постійне місце проживання; 5) етапу оцінки спожитого туристичного продукту.

    Рекреація – поняття ширше і передбачає відновлення фізичних та духовних сил людини як за місцем проживання, так і за його межами. Поняття туризму та рекреації взаємодоповнюють одне одного, а їхні прояви формуються у туристичну галузь як самостійний вид економічної діяльності [28, с.5].

    Визначальною  рисою туризму, що актуалізує специфіку  його прояву, є його поліфункціональний характер. Виділяють такі функції  туризму:

• рекреаційна (у т.ч. медико-біологічна) – відновлення фізичних та психоемоційних сил людини, що підвищує її продуктивність праці та заощаджує кошти на оплату лікування; розвиток спортивних напрямів туризму; можливість реалізації людиною права на відпочинок;
• соціальна – позитивний вплив на ринок праці через створення нових робочих місць; можливість реалізації підприємницьких здібностей у туристичній галузі; зростання рівня освіти людини; підвищення її кваліфікації; розвиоок інфраструктури;
• економічна - зростання основних макроекономічних показників; розвиток підприємництва; залучення інвестиційних ресурсів у галузь; розвиток господарської структури через стимулювання суміжних галузей;
• екологічна – охорона природи; раціоналізація землекористування; ефективне використання біоресурсів;
• культурна – відродження та збереження народних промислів, традицій, охорона і реставрація культурно-історичної спадщини; розвиток об’єктів культурного призначення тощо;
• просвітницько-виховна – пізнання власної історії; виховання патріотизму, любові до рідного народу; формування екологічної свідомості, прагнення зберегти та передати майбутнім поколінням наявні туристично-рекреаційні ресурси; духовне збагачення;
• інтеграційна – сприяння входженню країни у світові інтеграційні процеси чеерз участь в міжнародних оргнаізаціях, що займаються туристичною проблематикою; залучення іноземного капіту у формі інвестиційних ресурсів;
• політична – стимулювання політичних відносин між державами при укладанні різних документів про співпрацю в галузі культури і туризму. [28, c.7]

      Певною  мірою узагальнюючими працями з  туристичної проблематики є дослідження вітчизняних фахівців Г.М.Алейникової «Організація та управління турбізнесом», де проаналізовано стан і перспективи розвитку туризму у світі та в Україні, розкрито основи концепції сталого розвитку туристичного бізнесу, механізм організації туристичної діяльності, взаємозв’язок розвитку економіки і туристичного бізнесу, основи наукового управління ним [24] та В.Ф.Кифяка «Організація туристичної діяльності в Україні», де подаються основні поняття теорії і практики оргнаізації туристичної діяльності в Україні, розглядаються можливості розвитку туризму та перспективи використання інфраструктури туризму тощо [49] .