Акредитація ВНЗ, її зміст та завдання

По-третє, основний нормативний документ вищої професійної освіти − державний освітній стандарт, рівень дотримання якого є найважливішим оцінним показником якості вищої освіти і якості підготовки фахівців, також містить деякі недоробки з погляду змісту й можливостей оцінювання. До них, зокрема, можна віднести: недостатню відповідність ДОС ВПО світовим тенденціям розвитку вищої освіти; орієнтацію на традиційні системи й технології оцінювання; результат освітнього процесу не поданий у вигляді компетенцій і навичок випускників; переважну орієнтацію на внутрішні (академічні) і не актуальні в сучасних умовах критерії й показники якості й розвитку вищої професійної освіти; невиражену орієнтацію на студента; невисоку сприйнятливість до вимог ринку праці; недостатню здатність відображення стратегічних потреб держави й суспільства; абстрактне, неконкретне формулювання цілей.

Таким чином, ВНЗ необхідно розробити таку систему оцінювання якості освіти, що дасть змогу забезпечити збори необхідної інформації й безперервний процес діагностики її стану з метою управління. Найважливішими складовими цієї системи мають бути постійні канали і засоби одержання інформації про вимоги і рівень задоволеності всіх груп споживачів.

 

2.2 Аналіз провідної  практики проведення акредитації   у різних ВНЗ

З розглянутих державною акредетаційною комісію 1868 справ у 2006 році відмовлено у 25 випадках (1,34%) та відкладено 77 (4, 12%); 1821 справи у 2007 році: 14 (0,77%) – відмовлено та 65 (3,6%) – відкладено; 1803 справи у 2010 році:

Ринок освітніх послуг в  Україні характеризується високим  рівнем попиту як серед українських, так й іноземних абітурієнтів. В цілому, рівень попиту досить стабільний і не залежить від економічних циклів (скорочення попиту протягом останніх років, в основному, пов’язано з демографічною ситуацією в країні). Так, за даними Державного комітету статистики України, до вищих навчальних закладів (ВНЗ) у 2009/2010 навчальному році на перший курс вступили 463,9тис.осіб, що на 14% менше, порівняно з попереднім періодом. У минулому навчальному році цей показник склав 14,8%. У 2009/2010 навчальному році за кошти державного бюджету у ВНЗ І-ІІрівнів акредитації навчаються 37% студентів, за кошти місцевих бюджетів – 18%, за кошти фізичних і юридичних осіб – 45%. У закладах III-IV рівнів акредитації ці показники відповідно становлять 35%; 1%; 64% 

2.3 Розробка системи об’єктивного оцінювання якості вищої освіти в Україні

Аналіз досвіду та роботи європейських навчальних закладів у сфері забезпечення якості освіти свідчить, що спрямованість роботи ВНЗ на потреби ринку праці та конкурентноспроможність навчальних закладів на цьому ринку є одним з найважливіших показників якості. Чітких критеріїв щодо оцінки якості не існує. Натомість кожна країна, або ВНЗ самі для себе визначають актуальні показники, які б найбільш повно розкривали сутність діяльності навчальних закладів та рівень якості послуг, що ними надаються. Такими показниками частіше стають: рівень підготовленості та науковий потенціал професорсько-викладацького складу, оцінка знань та умінь випускників роботодавцями, оцінка студентами якості навчального процесу, оцінювання залишкових знань та поточної успішності студентів.

В Європі існує мережа забезпечення якості – ENQA, яка за участі інших незалежних комісій розробляє стандарти, пропозиції та рекомендації щодо створення систем забезпечення якості. Також створюються повністю або частково автономні агенції, які займаються контролем якості ВНЗ та видають сертифікати якості, які визнаються в Європі та світі.

Рекомендацією до покращення забезпечення якості в Україні може стати пропозиція створити агенції з контролю якості як на рівні ВНЗ, так і на національному рівні, які б керувалися принципами європейських положень про забезпечення якості. Такі агенції покликані контролювати всі сфери діяльності ВНЗ: якість освіти (навчальні плани, робочі програми з дисциплін),  якість методів освіти (робочі плани навчального процесу, впровадження новітніх методик навчання), якість методичного та технічного оснащення навчального процесу. Також необхідним є вдосконалення і впровадження методики контролю залишкових знань студентів та рівня підготовки викладачів.

Забезпечення високої  якості освіти є можливим тільки за умов постійного та системного поліпшення якості усіх аспектів роботи ВНЗ та залучення до процесу контролю якості роботодавців та широкої громадськості.

На цей час існує  ряд проблем, які  ускладнюють  роботу МОНУ та стримують побудову  прозорої  системи ліцензування, акредитації та рейтингування вітчизняних вищих навчальних закладів. Головні з них такі:

• неоднозначність інформації щодо освітніх та наукових ресурсів (як правило, кожен відділ МОНУ здійснює свій власний облік. Таким чином, можлива ситуація неоднозначності інформації про конкретний інформаційний ресурс у різних відділах МОНУ);
• суперечливість та неактуальність параметрів обумовлюється досить тривалим часом оновлення інформації про конкретний інформаційний ресурс без загальної синхронізації;
• непрозорість формування параметрів має місце завдяки складності здійснення перевірки їх коректності (це потребує багато часу та людських ресурсів тому, що процедура оновлення не автоматизована);
• недостатня гнучкість. Структура освітнього та наукового процесів в організаціях постійно розвивається, і це часто призводить до кардінальних змін інформаційної структури програмного забезпечення.

Головні питання, які вимагають  вирішення, це:

1. вибір множини параметрів оцінювання;
2. забезпечення економічності та об’єктивності обраних парметрів оцінювання;
3. забезпечення взаємної незалежності параметрів;
4. гарантування прозорості вимірів та перевірки істинності та актуальності зазначених значень параметрів оцінювання;
5. формалізація параметрів та створення механізму їх автоматизованого обліку та обробки;
6. гарантування об’єктивності процедур оцінки якості освіти.

Стратегічні напрями  розвитку освіти:

• оновлення законодавчo-нормативної бази системи освіти;
• модернізація структури, змісту й організації освіти на засадах компетентнісного підходу, переорієнтації на цілі сталого розвитку;
• створення і забезпечення можливостей для реалізації різноманітних освітніх моделей, навчальних закладів різних типів і форм власності, різноманітних форм та засобів отримання освіти;
• створення ефективної системи національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді;
• забезпечення доступності та неперервності освіти упродовж життя;
• формування здоров’язберігаючого середовища, валеологічної культури учасників навчально-виховного процесу;
• розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості освіти на інноваційній основі;
• інформатизація освіти, удосконалення бібліотечно-інформаційного забезпечення освіти і науки;
• розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті;
• забезпечення національного моніторингу системи освіти;
• підвищення соціального статусу педагогів;
• створення сучасної матеріально-технічної бази системи освіти;

інтегрування  національної системи освіти у європейський

Перспективними напрямами  забезпечення  моніторингу і оцінювання якості освіти в Україні мають  стати:

• розробка та затвердження Концепції національної системи моніторингу і оцінювання якості освіти;
• запровадження фундаментальних досліджень в галузі методології педагогічних вимірювань, оцінювання результативності освітньої політики;
• розробка стандартизованих технологій педагогічних вимірювань;
• розробка моделі проведення моніторингових досліджень для різних рівнів управління (внутрішкільного, регіонального, національного);
• здійснення моніторингу якості ресурсного забезпечення, освітніх процесів та результатів;
• забезпечення населення, органів управління, навчальних закладів достовірною й повною інформацією стосовно умов і результативності функціонування освітньої галузі на різних її рівнях;
• забезпечення органів виконавчої влади, суспільства даними про якість національної системи освіти у рамках міжнародних порівняльних досліджень з метою інтеграції національної системи освіти у єдиний освітній простір Європи і світу та забезпечення її конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг в умовах глобалізації;
• участь у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти (TIMSS, PISA, PIRLS тощо)
• створення розгалуженої мережі регіональних центрів моніторингу якості    освіти;
• модернізація та оновлення системи освітньої статистики і вироблення на її основі системи оцінювання освітньої політики та ефективності прийняття управлінських рішень.

 

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрусенко С.І., Домніч В.І. Акредитація. Організація та проведення у вищих  навчальних закладах України 
2. Вища освіта України - європейський вимір: стан, проблеми, перспективи: Доповідь міністра освіти і науки Івана Вакарчука на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України (21 березня 2008 року, м.Київ) //Освіта України. - 2008. - 25 березня. - C. 2-4; Освіта України. - 2008. - 1 квітня. - C. 2, 4-5
3. Вища освіта України - європейський вимір, проблеми, перспективи : матеріали до підсумкової колегії // Освіта України. - 2008. -19 березня. - С. 1-24.
4. Загородній А. Європейська система забезпечення якості вищої освіти //Вища школа. - 2006. - № 4. - C. 15-22
5. Зайчук В. Про стан та перспективи розвитку освіти України на зламі століть/ В.Зайчук //Освіта України. - 1999. - 24 березня. - C. 4
6. Збірник нормативних документів щодо організації навчального процесу у вищих навчальних закладах. Проект / За заг. редакцією В.Д. Шинкарука. – К., 2008.-198 с
7. Здійснення процедур акредитації, ліцензування та рейтингування вищих навчальних закладів України з використанням онтологічного підходу. Навчально-методичний посібник / Укладачі: В.Д. Шинкарук, М.В. Михайліченко, М.Ф. Бондаренко, Н.С. Лєсна, Н.В. Рябова, М.В. Климова,  Н.О. Волошина, В.Б. Репка, Г.А. Воскобойникова. – Харків: ХНУРЕ, 2008
8. Зеленько А. Перспективи вищої освіти в Україні: листи в редакцію/ //Вища школа. - 2008. - № 7. - C. 73-77
9. Журавський, В.С . Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти [Текст] : науково-методичне видання / В.С. Журавський, М.З. Згуровський. - К. : Політехніка, 2003. - 195 с
10. Коловіцкова О. Стратегія розвитку освіти в Україні: проблеми і перспективи/ Ольга Коловіцкова //Психологія і суспільство. - 2005. - № 2. - C. 100-141.
11. Кретович Моніторинг розвитку ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації як проблема педагогічної теорії та практики
12. Крижко В.В., Мамаєва І.О. Аксіологічний потенціал державного управління освітою. Навч.посібник. – К.: Освіта України, 2005.
13. Маслікова І. Наука і освіта нового тисячоліття: проблеми та перспективи //Управління школою. - 2008. - № 2. - C. 7-14.
14. Мельниченко Т. Ю. Сучасний стан і перспективи розвитку освітнього комплексу України в контексті Болонського процесу/ Мельниченко Т. Ю. //Український географічний журнал. - 2006. - № 1. - C. 54 – 58
15. Мещанінов О. П. Методологія оцінювання якості університетської освіти // Проблеми якості освіти: теоретичні і практичні аспекти: Матеріали методологічного семінару АПН України (15 листопада 2006 р., м. Київ). - К.: СПД Богданова А. М., 2007. -С. 250 - 256
16. Монаєнко А. Нормативно-правова база розвитку освіти та науки в Україні/ А. Монаєнко //Право України. - 2007. - № 10. - С.76-78. Досліджено еволюцію розвитку освіти і науки в Україні, проведено аналіз чинного законодавства у сфері освіти і науки. Запропоновано принципи розвитку й удосконалення нормативно-правової бази освіти і науки.
17. Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи: Посібник/ За заг. ред. О. І. Локшиної, Вступ Олександра Савченко,; М-во освіти і науки України. - К.: К.І.С., 2004. - 127 с
18. Національна доктрина розвитку освіти України у 21 столітті: Проект //Освіта. - 2001. - № 60-61. - C. 2-4
19. Ніколаєнко С. Стратегія розвитку освіти України: Початок ХХI століття/ Станіслав Ніколаєнко,; М-во освіти і науки України. - К.: Знання, 2006. - 232 с.
20. Потупалова, Т. Впровадження Болонських ідей в українській вищій освіті [Текст] / Т. Потупалова // Ваше здоров’я. - 2009. - 6 березня.
21. Про вищу освіту: Закон України від 23 травня 1991 року//Відомості Верховної Ради. Професійна культура вчителя / Під ред. В.А.Сластеніна. - М., 1993.
22. Про затвердження Плану дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське світове освітнє співтовариство на період до 2010 року: Наказ МОН України №612 від 13.07.2007 р. // http://www.mon.gov.ua/laws/M0N_612_07.doc.
23. Про стан і перспективи розвитку вищої освіти в Україні: Проект //Освіта України. - 2004. - 11 травня. - C. 5-6
24. Степко М. Вища освіта України: наступні етапи модернізації. Болонський процес //Освіта України. - 2004. - 13 липня. - C.
25. Туркот Т.І.: Навч. пос. - К.: Кондор, 2011
26. Шевченко С. О. Механізми державного та громадського управління якістю вищої освіти: зарубіжний досвід // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал. - Запоріжжя: Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 2007. - №3. - С. 171 - 176. - (Серія “Державне управління”).
27. Шевченко С. Акредитація вищих навчальних закладів як основний інструмент громадсько-державного механізму управління якістю вищої освіти // Ефективність державного управління, збірник наукових праць. – 2008 Вип 14/15

 

Додаток 1

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 1 червня 1992 р. N 303

Київ

Про акредитацію  вищих навчальних закладів

Постанова втратила чинність  
(згідно з постановою Кабінету Міністрів України 
 від 12 лютого 1996 року N 200)

Відповідно до Закону України "Про освіту" Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Положення про акредитацію  вищих навчальних закладів, що  додається.

2. Створити міжгалузеву республіканську  акредитаційну комісію на чолі  з заступником Міністра освіти  України і у складі представників  міністерств і відомств, що мають  вузи, а також провідних учених, спеціалістів народного господарства.

Установити, що чисельний та персональний склад Комісії затверджується Міністром  освіти України.

3. Витрати на проведення акредитації  проводяться за рахунок вищого  навчального закладу. За видачу  сертифіката про акредитацію  справляється збір у розмірі 2 тис. крб., який надходить до державного бюджету.

4. Державні вищі навчальні заклади  можуть здійснювати підготовку спеціалістів без акредитації за тими рівнями, за якими вона проводилася протягом 5 років.

Підвищення рівня підготовки в указаний період здійснюється виключно через акредитацію.

Прем'єр-міністр України	В. ФОКІН
Міністр  Кабінету Міністрів України	В. ПЄХОТА

Інд. 28 

		ЗАТВЕРДЖЕНЕ  постановою Кабінету Міністрів України  від 1 червня 1992 р. N 303

ПОЛОЖЕННЯ 
про акредитацію вищих навчальних закладів

1. Акредитація вищих навчальних  закладів - це офіційне визнання  їх права здійснювати свою  діяльність на рівні державних вимог і стандартів освіти.

Мета акредитації полягає у  визначенні можливостей конкретного  державного вищого навчального закладу  здійснювати підготовку кадрів певного рівня кваліфікації та наданні йому відповідного статусу й досягається шляхом розвитку самоорганізації (автономії) вищого навчального закладу, ефективного використання бюджетних коштів і матеріальних ресурсів, що виділяються на потреби вищої освіти.