Акредитація ВНЗ, її зміст та завдання

Особливістю розвитку процесу  розроблення Національної рамки  кваліфікацій стала помітна активність організацій великих роботодавців, які розробили і тричі в 2010–2011 роках вносили до Верховної Ради України законопроекти «Про національну систему кваліфікацій». Прийняття законопроекту в запропонованому вигляді означало б перехід повноважень з визнання професійних кваліфікацій від вищих навчальних закладів до найбільших роботодавців, а з регулювання освітньо-трудових відносин і затвердження професійних стандартів від органів державного управління у сферах освіти і праці до цих самих організацій найбільших роботодавців.

Такий розвиток подій суперечив  інтересам решти стейкхолдерів, як реальних, так і потенційних. Це стимулювало пошук компромісу та пришвидшило затвердження Національної рамки кваліфікацій. Суспільний інтерес до цього питання обумовив включення розроблення Національної рамки кваліфікацій до Програми економічних реформ на 2010-2014 роки Президента України В.Ф.Януковича. Обумовлена цим активна позиція органів державної виконавчої влади дозволила ухвалити Постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1341 «Про затвердження Національної рамки кваліфікацій».

На фоні проведеної ЄС та іншими країнами роботи та того, що Україна  взяла на себе відповідні зобов’язання, була здійснена спроба адаптації Європейської рамки кваліфікацій до вітчизняних реалій. У кінцевому рахунку – Національна рамка кваліфікацій значною мірою повторює Європейську рамку. Суттєвими відмінностями можна назвати:

• десять, а не вісім кваліфікаційних рівнів, що пояснюється її доповненням «нульовим» (для дошкільної освіти) та «дев’ятим» (для докторів наук) рівнями. Запровадження «дев’ятого» рівня має право на існування, але за умови встановлення відповідності Європейській рамці. Виділення «нульового» рівня залишилось незрозумілим;
• дефініції окремих термінів та понять (компетентність, комунікації тощо) належним чином не корелюють, як з національним, так і європейським освітніми тезаурусами;
• окремі дескриптори (описи) рівнів Національної рамки (знання, уміння, комунікації, автономність і відповідальність) в Європейській рамці застосовуються в іншій інтерпретації.

 

1.3 Порядок проведення  акредитації у ВНЗ

Порядок проведення акредитації регламентований "Положенням про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах" (додаток 1).

Акредитація проводиться з ініціативи навчального закладу. Акредитація ВНЗ в цілому або окремої спеціальності складається з таких етапів:

1. Проведення самоаналізу.  Самоаналіз – це системний та комплексний аналіз всіх складових діяльності ВНЗ, його структурних підрозділів, який проводить сам ВНЗ з метою визначення відповідності показників його діяльності вимогам чинних нормативних документів щодо акредитації. Самоаналіз як форма самоконтролю здійснюється у рік проведення акредитації. Аналізуються показники роботи ВНЗ за останні три роки.

Самоаналіз потрібен ВНЗ  для того, щоб впевнитися у відповідності  показників своєї роботи критеріям акредитації та вимогам нормативних документів, які регламентують роботу ВНЗ.

Показники діяльності ВНЗ  з організації підготовки фахівців за спеціальністю, що акредитується, мають  повністю відповідати Критеріям  та вимогам до акредитації підготовки фахівців відповідних рівнів, які  затверджені ДАК України.

Повторне проведення акредитації у разі негативного рішення ДАК можливе за умов усунення недоліків, але не раніше, ніж через рік після прийняття такого рішення.

2. Подання заяви про проведення акредитації та матеріалів акредитаційного самоаналізу до управління ліцензування та акредитації МОН України. На кожну спеціальність, що акредитується, формується окрема справа. У разі акредитації ВНЗ за певним рівнем до МОН подається заява і загальний звіт про самоаналіз діяльності ВНЗ за формою, що наводиться нижче (див. додатки).

3. Управління ліцензування та акредитації МОН у 10-денний термін проводить попередню експертизу і у разі відповідності поданих матеріалів вимогам формує склад експертної комісії МОН для перевірки стану справ на місці. Акредитаційна експертиза - це процес установлення відповідності діяльності навчальних закладів державним вимогам щодо підготовки фахівців з вищою освітою.

До приїзду експертів  ВНЗ готує для перевірки всю  необхідну документацію та матеріальну базу у відповідності з програмою перевірки, а також складає графіки проведення ККР за формою у додатку 9. Графіки підписуються керівником ВНЗ або структурного підрозділу (факультету, відділення).

По приїзду до ВНЗ  голова експертної комісії МОН розглядає  і затверджує цей графік. Надалі будь-які зміни в цьому графіку не допускаються. Графіки виконання ККР повинні забезпечити об'єктивність замірів залишкових знань.

Процедура проведення акредитаційної експертизи включає: вступну нараду, проведення експертизи відповідно розробленої програми, заключну нараду.

Вступна нарада проводиться  на початку роботи комісії у ВНЗ. У нараді беруть участь члени комісії, керівництво ВНЗ (факультету), та персонал ВНЗ, якого це стосується.

Під час вступної наради:

- рекомендують членів  комісії керівництву та персоналу  ВНЗ;

- розглядають мету, завдання  та програму проведення експертизи;

- установлюють форми  спілкування членів комісії з  керівництвом та працівниками ВНЗ, а також осіб, через яких буде здійснюватись таке спілкування;

- вирішують питання підготовки і надання комісії необхідної документації, матеріалів, довідок та ін.;

- визначають місце роботи  комісії, оснащене засобами зв'язку  та оргтехнікою.

Акредитаційна експертиза проводиться на підставі і у відповідності до "Положення про експертну комісію та порядок проведення акредитаційної експертизи". Експертна комісія в навчальному закладі перевіряє:

- достовірність Інформації, поданої до МОН навчальним  закладом;

- відповідність показників  діяльності ВНЗ установленим  законодавством вимогам щодо навчально-методичного, кадрового, матеріально-технічного забезпечення;

- відповідність освітньої  діяльності ВНЗ державним вимогам;

- наявність не усунених  порушень у діяльності ВНЗ,  що були виявлені під час попередніх перевірок.

Заключна нарада проводиться  в останній день перевірки. В нараді приймають участь комісія в повному складі та керівництво ВНЗ, а також його працівники, які залучались до процесу перевірки.

На заключній нараді голова комісії доводить до відома присутніх:

- зауваження комісії за порядком їх значущості;

- висновок комісії про можливість акредитації;

- рекомендації комісії.

За результатами проведеної акредитаційної експертизи експертна  комісія МОН готує мотивований висновок про можливість акредитації спеціальності і подає його до експертної ради ДАК.

Повторна акредитація, за умови відсутності в діяльності навчального закладу порушень в організації чи проведенні навчально-виховного процесу за попередній акредитаційний період, що підтверджується результатами відповідних перевірок органами державного контролю, може проводитися без перевірки експертною комісією. У цьому разі експерт МОН за результатами розгляду поданих матеріалів готує мотивований висновок і подає його до експертної ради ДАК ( у разі акредитації закладу - безпосередньо до ДАК).

В процесі проведення акредитаційної експертизи експертна комісія проводить  за графіком заміри залишкових знань у вигляді ККР, а також, паралельно, перевіряє інші складові діяльності закладу освіти у відповідності до програми акредитаційної експертизи.

Якщо в складі експертної комісії немає фахівців з відповідних  дисциплін для забезпечення об'єктивності перевірки ККР, дозволяється залучати до проведення замірів залишкових знань і перевірки Їх результатів викладачів інших місцевих незалежних навчальних закладів відповідного рівня акредитації.

При проведенні акредитаційної експертизи спеціальності за основу береться программа перевірки, але перевіряються тільки ті складові роботи ВНЗ, які визначають якість підготовки фахівців з спеціальності, що акредитується.

4. Навчальний заклад перераховує на рахунок ДАК кошти на організаційне забезпечення проведення акредитації відповідно до нормативу, встановленого МОН за погодженням з Мінфіном (24 неоподаткованих мінімуми).

5. Після переведення платежу на рахунок ДАК, МОН видає наказ про проведення експертизи та направлення експертів до ВНЗ. Відшкодування витрат на відрядження та оплату експертів у відповідності до пп. 1.12-1.14 "Положення про експертну комісію та порядок проведення акредитаційної експертизи" здійснюється на місці безпосередньо навчальним закладом, що заявив про свого акредитацію на підставі наказу №321 МОН від 04.06.02 p. (додаток 3).

6. Проведення експертами МОН акредитаційної експертизи ВНЗ та підготовка експертних висновків. Якщо акредитаційна експертиза здійснюється у рік першого випуску фахівців, вона, як правило, проводиться в два етапи. Перший етап має місце після закінчення теоретичного навчання і включає заміри залишкових знань і всі інші перевірки діяльності ВНЗ. На другому етапі експертна комісія бере участь у роботі Державної екзаменаційної комісії, після чого робиться остаточний висновок щодо акредитації спеціальності- Якщо ВНЗ вже випускає фахівців даної спеціальності, то експертиза проводиться в один етап після закінчення терміну теоретичного навчання з обов'язковою перевіркою дипломних проектів (робіт) та аналізом роботи Державної екзаменаційної комісії за попередні роки.

7. За результатами експертизи експертна комісія готує мотивований висновок про можливість акредитації ВНЗ (спеціальності), ознайомлює його підпис з керівництвом ВНЗ і залишає у ВНЗ копію висновку. Голова експертної комісії у тижневий термін після закінчення роботи передає експертний висновок до ДАК. Також ВНЗ передає до ДАК акредитаційну справу, доповнену матеріалами перевірки (м. Київ, вул. Металістів, 7-а, т.241-66-63). Розділи експертних висновків повторюють розділи звіту про самоаналіз.

У разі акредитації спеціальності  експертні висновки більш стислі і також відповідають структурі звіту про самоаналіз. Експертні висновки складаються окремо для кожної спеціальності яка акредитується. Експертні висновки являють собою констатацію результатів експертизи ВНЗ або спеціальності у відповідності з програмою експертизи.

В експертних висновках  комісія констатує факт відповідності  або невідповідності показників діяльності ВНЗ, які наведені в матеріалах самоаналізу, реальному стану речей, виявленому в результаті експертизи. Розбіжності, які зафіксувала комісія, відображаються в тексті висновків та порівняльній таблиці.

Експертні висновки підписуються експертами, які проводили акредитаційну експертизу. Голова експертної комісії знайомить керівництво ВНЗ зі змістом експертних висновків та висновком експертизи. Керівник ВНЗ засвідчує факт свого ознайомлення з експертними висновками своїм підписом після підписів експертів, і печаткою ВНЗ.

У разі незгоди з висновком експертизи, керівник ВНЗ може викласти письмово мотиви такої незгоди. Згода чи не згода керівника ВНЗ з висновком акредитаційної експертизи не впливає на рішення експертної комісії.

8. Розгляд справи на експертній раді ДАК у присутності представників ВНЗ. Підготовка проекту рішення на засідання ДАК.

9. Розгляд справи на засіданні ДАК. Відсутність представників ВНЗ не може бути причиною неприйняття рішення. До акредитаційної справи додаються реєстраційна картка, а також будь-які документи, які експертна комісія або керівництво ВНЗ вважає важливими для більш об'єктивного представлення аргументів на користь акредитації ВНЗ або спеціальності. Це можуть бути результати державних перевірок, атестацій, нагороди, відгуки підприємств та організацій про роботу ВНЗ, якість підготовки випускників, окремі думки експертів, які не знайшли відображення в Експертних висновках і т.п. Всі документи повинні бути затверджені у встановленому порядку, мати необхідні підписи та печатки.

10. Затвердження рішення ДАК Міністерством освіти і науки України.

11. Оформлення в ДАК сертифіката про акредитацію.

Після закінчення терміну  дії сертифіката проводиться  повторна акредитація згідно з вимогами.

Акредитованим за певним рівнем може бути визнаний навчальний заклад, який проводить підготовку (перепідготовку) фахівців:

1) за кількома напрямами,  де не менше, ніж дві третини  спеціальностей акредитовані за  відповідним рівнем;

2) за спеціальностями  одного напряму, акредитованими  за цим же рівнем.