tify">за робочий  день:

Кількість т/км, виконаних за один обіг:

Wо = Qо • Ler = q(KвА + KвВ)Ler ;

за робочий  день:

середня відстань перевезень, км:

Кількість потрібного рухомого складу N залежить від кількості вантажу, котрий необхідно перевезти, і продуктивність рухомого складу за визначений період:

де  Р — кількість вантажу, що підлягає перевезенню;

Q — продуктивність одиниці рухомого складу, т.

Ця формула  буде мати такий вигляд для простого маятникового маршруту:

Для маятникового маршруту зі зворотним, не повністю завантаженим пробігом або навантаженим пробігом в обох напрямках:

або

де  РА(В) — кількість вантажу, що підлягає перевезенню за визначений період часу з пункту А(В), т;

QрдА(В) — продуктивність одиниці рухомого складу при перевезенні вантажу з пункту А(В), т;

KеА(В) — коефіцієнт використання вантажопідйомності при перевезенні з пункту А(В).

При кільцевих  маршрутах, коли шлях слідування рухомого складу виконується по замкненому контуру, з’єднуються декілька пунктів, час  обігу дорівнює:

де  Lм — загальна відстань кільцевого маршруту, км;

tв-р — простій на вантажно-розвантажувальних операціях за кожну їздку, год.

Кількість обертів за день:

кількість тонн, що перевозяться за один обіг:

Q = q (KА + KВ + KС + KD … Kn),

де  KА + KВ + KС + KD … Kn — коефіцієнт використання вантажопідйомності при доставці вантажів у пункти А, В, С,D, ..., n.

Кількість тонн, що перевезена за робочий день:

Кількість т/км за один обіг:

кількість т/км за робочий день:

Довжина їздки:

Lм = LА + LВ + LС + LD … Ln;

середня відстань перевезень:

Основним  завданням маршрутизації при  перевезенні дрібних вантажів є  пошук маршруту з мінімальними витратами  з транспортування. Як критерій оптимальності  найчастіше приймають мінімум загального пробігу транспортних засобів. Для  цього розробляють збірно-розвізні маршрути. Вивчають їх організацію  в часі і можливість згрупувати вантажі  з урахуванням їх доставки протягом доби, тижня, місяця і року.

При оперативному плануванні разом з економіко-статистичними  методами застосовують приблизні методи, тонографічний і метод сейфів.

При тонографічному методі використовується картограма вантажних потоків. На картограмі (тонограмі) ув’язують у маршрути вантажні потоки однорідних вантажів, виходячи з типів рухомого складу, який потрібен для перевезень. В першу чергу, складаються маятникові маршрути зі зворотним навантаженим пробігом, потім кільцеві з коефіцієнтом використання пробігу вище ніж на маятникових маршрутах з повністю навантаженою зворотною їздкою.

Рис. 70. Схема збірно-розвізного маршруту перевезення  вантажів

• Умовні позначення:

— вантаж, котрий вивозиться з пункту;

— вантаж, котрий завозиться до пункту.

Спосіб  сейфів полягає в тому, що двері  шафи (сейфа) із вміщенням відповідають вантажно-розвантажувальним пунктам. Кладуть карту або схему транспортної сітки обслуговуваного району. Для  перевезення розробляють картки, в котрих вказують місце навантаження і розвантаження, вид і кількість  вантажу. Після цього картки розкладають  залежно від пунктів навантаження і розвантаження і визначають для них відповідний пункт  доставки вантажу. Картку вантажу, що підлягає перевезенню, в зворотному напрямку і знаходиться там, де потрібно розташувати  першу картку, перекладають до тієї секції, що відповідає напрямку її перетину.

Таким чином, переміщують усі картки, визначаючи напрямки перевезень на схемі транспортної сітки.

Оптимальним способом перевезень при централізованому постачанні на постійних маршрутах  є човниковий спосіб роботи з причепами. Його ефективність полягає в зменшенні  часу простою автомобілів при  з’єднанні причепного складу, порівняно з вантажно-розвантажувальними роботами.

При міжміських централізованих перевезеннях найбільш прогресивним способом є організація  змінної їздки при наскрізному  методі і системі тягових плечей. Їх ефективність полягає в збільшенні коефіцієнта використання календарного часу:

де  tрух — час руху автомобіля;

tо — календарна тривалість обігу на маршруті.

На міжміських маршрутах розраховується:

tо = tрух + tв-р + tзм + tп-о + tт-о + tвід ,

де  tв-р — час на вантажно-розвантажувальні роботи;

tзм — час зміни водіїв;

tп-о — час перебування у пунктах причеплення на стиках ділянок;

tт-о — час на технічне обслуговування, ремонт;

tвід — час перерви на обід і відпочинок водіїв.

При змінній  їздці немає часу на технічне обслуговування, на відпочинок. Час перебування в  пунктах причеплення значно менший, ніж при інших способах перевезень, за рахунок цього збільшується коефіцієнт використання календарного часу.

Рис. 71. Графік роботи автомобілів на системі  тягових плечей

• Умовні позначення:

— операція причеплення;

— операція відчеплення;

— відпочинок водіїв;

— рух автомобіля на другій ділянці; 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЛІТЕРАТУРА

1. Альбеков А. У., Федько В. П., Митько О. А. Логистика коммерции. — Ростов на Дону: Феникс, 2001.

2. Аникин Б. А. Логистика. — М.: ИНФРА, 1997.

3. Ганджинский А. М. Основы логистики. — М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1996.

4. Голиков Е. А. Маркетинг и логистика. — М.: Издательский дом «Данников и компания», 1999.

5. Голиков Е. А. Основы логистики и бизнес логистики. — М.: РЭА, 1993.

6. Гордон М. П. Функции и развитие логистики в сфере товарообращения // Риск, 1993. — № 4.

7. Гордон М. П., Карнаухов С. Б. Логистика товародвижения. — М.: изд-во ЗАО «Центр экономики и маркетинга», 1999.

8. Гордон М. П., Тишкин Е. М., Усков Н. С. Как осуществить экономическую доставку отечественному и зарубежному покупателю. — М: Транспорт, 1993.

9. Дегтяренко В. Н. Основы логистики и маркетинга. — Ростов на Дону: Государственная академия строительства, 1992.

10. Залманова М. Е. Закупочная и распределительная логистика: Учеб. пособие. — Саратов: Саратовский государственный технический университет, 1992.

11. Залманова М. Е. Сбытовая логистика: Учеб. пособие по курсу «Логистика». — Саратов: Саратовский государственный технический университет, 1993.

12. Киршина М. В. Коммерческая логистика. — М.: Изд-во ЗАО «Центр экономики и маркетинга», 2001.

13. Костоглодов Д. Д., Харисова Л. М. Распределительная логистика. — М., 1997.

14. Крикавський Є. М. Логістика підприємства. — Львів: Львівська політехніка, 1996.

15. Котлер Ф. Основы маркетинга. — М.: Прогресс, 1990.

16. Неруш Ю. М. Коммерческая логистика. — М.: ЮНИТИ, 1997.

17. Николайчук В. Е. Основы логистики. — Донецк:

КНТИС, 1999.

18. Николайчук В. Е., Кузнецов В. Г. Теория и практика управления материальными потоками (логистическая концепция). — Донецк: КНТИС, 1999.

19. Окландер М. А. Маркетинг и логистика в предпринимательстве. — Одесса: АПИТИЭН, 1996.

20. Плоткин В. К. Управление материальными ресурсами: очерк по коммерческой логистике. — Л.: Изд-во Ленингр. фин.-экон. ин-та, 1991.

21. Райхард Юнеманн. Материальные потоки в логистике. — Берлин: Шкрингер, 1989.

22. Родников А. М. Логистика: Терминологический словарь. — М.: Экономика, 1995.

23. Рынок и логистика / Под ред. М. П. Гордона. — М.: Экономика, 1990.

24. Сивохина Н. М., Родников В. Б., Горбунов Н. Я. Логистика. — М.: ООО «Издательство АСТ» ЗАО «РНК Русанова», 2002.

25. Сергеев В. М. Логистика в бизнесе. — М.: ИНФРА-М, 2001.

26. Смехов А. А. Логистика. — М.: Знание, 1990.

27. Смехов А. А. Введение в логистику. — М.: Транспорт, 1993.

28. Советов Т. Я., Яковлев С. А. Моделирование систем: Учебник для вузов по специальности «Автоматизированные системы управления». — М.: Высшая школа, 1985.

29. Харольд Фирон, Майкл Линдерс. Управление снабжением и запасами. Логистика / Пер. с англ. — СПб.: Полигон, 1999.