Транспортная логистика

2) гарантовану доставку за будь-яких умов;

3) наявність товару на складі і його відвантаження за першою вимогою споживача;

4) максимальну відповідність виконаних замовлень вимогам споживача;

5) наявність необхідних потужностей для виконання дострокових замовлень;

6) об’єктивність цін на логістичні послуги;

7) наявність інформаційних систем про рівень, структуру витрат на логістичне обслуговування;

8) зручність розміщення замовлень у логістичній системі;

9) ступінь доступності виконання замовлення в діючій логістичній системі;

10) наявність в логістичній системі можливості надання постійним клієнтам товарних кредитів;

11) високий рівень технології вантажопереробки і якості упаковки товару.

Треба пам’ятати, що споживач, якому надаються  логістичні послуги, є часткою системи, а не тільки її ціллю.

При обранні  оптимального варіанта обслуговування споживачі використовують, як правило, найпростішу матричну модель, де по вертикалі розміщують дані про логістичні послуги з постачання продукції, а по горизонталі вказують дані про  комплексність і якість логістичних  послуг.

Перетин рядків і стовпців визначається вартістю послуг і витратами, котрі можна  нанести в тому чи іншому разі. Це дає змогу споживачу обрати необхідний варіант логістичного сервісу.

Виробничі послуги, як правило, надають підприємствам у сфері матеріально-технічного постачання. Ці послуги пов’язані з переходом виробничого асортименту продукції у споживчий комплекс з надання послуг. Це дає змогу концентрувати у сфері матеріально-технічного постачання прогресивне обладнання з розширенням при цьому можливостей надання послуг, пов’язаних з обробкою продукції, заготівельними операціями у виробництві. А оскільки технологічні операції у заготівельному виробництві промислових підприємств ідентичні характеру пропонованих у центрах послуг, робіт з надання асортименту продукції споживчого виду, то концентрування заготівельних і підготовчих операцій уможливлює економію значної частини продукції за рахунок ефективного використання обладнання посередника.

До виробничих послуг можна віднести такі, як порізка скла, лінолеуму, рубка металу та розкрій листової сталі; різні види розфасування, приведення в товарний вигляд і обробка некондиційної продукції, оновлення споживчої якості продукції, котра вже була у вжитку. Це також може бути виготовлення виробів з відходів виробництва і некондиційних матеріалів. Важливе значення має підготовка хімічної продукції до виробничого споживання (розфасовка, розлив, складання суміші, підготовка колерів та ін.). Види виробничих послуг різноманітні. Вони можуть бути надані організаціями-посередниками. Однак їх не можна віднести до логістичних послуг.

Інформаційно-посередницькі  послуги останніми роками дуже поширені. Зростає потреба в інформації про наявність на ринках нових  видів продукції, її характеристику; нові технології, нових виробників і споживачів. Попитом користується інформація про обсяг виробництва  та споживання тих чи інших матеріалах та сировини, отримання відомостей про постачальників продукції, її техніко-економічні характеристики, обсяг виробництва  продукції, котра не має збуту. До таких послуг можна віднести також  розробку бюлетенів з реалізації продукції, отримання рекомендацій і відомостей про можливу заміну одних видів продукції на іншу з близькими технічними характеристиками, а також різні види консалтингових послуг. 

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНИХ  ПОСЛУГ 

Одним з найважливіших завдань логістики  є надання транспортно-експедиційних послуг. Особлива увага приділяється цьому в Україні в останні роки. Такими є послуги з перевезення вантажу, його експедиції різними організаціями посередників.

Закордонні  розробники та практики сходяться на тому, що логістичні послуги є ефективним засобом економії фінансових матеріальних ресурсів виробників і споживачів. Перевізний процес включає операції, які зобов’язані виконувати відправники  або отримувачі вантажу, а саме:

• складання і передача станції декадних заявок на навантаження повагонних відправлень та вантажів у контейнерах;
• оформлення облікових карток виконання плану перевезень вантажів;
• заповнення перевізних документів та одержання дозволу (візи) на вивезення вантажу на станцію;
• одержання на станції комерційних актів;
• розкредитування перевізних документів;
• підготовка вантажу до перевезення, доставка його на вантажний двір станції та здача на перевезення;
• одержання вантажу, навантаження на автомобільний транспорт, доставка та супроводження зі станції на свій склад;
• одержання у товарній конторі квитанцій про прийняття вантажів для перевезення;
• одержання накладних та інших документів на вантажі, що надійшли;
• придбання і заповнення бирок маркірування відправлень;
• внесення платежів за перевезення вантажів і виконання додаткових операцій.

Крім  того, багато відправників і одержувачів  зацікавлені у додаткових послугах транспортних операцій:

• попереднє повідомлення про підхід вантажу для розвантаження;
• інформація про час подання для навантаження чи розвантаження контейнерів, що доставляють автомобільним транспортом на склад одержувача;
• перевірка кількості місць і маси вантажу, коли залізниця робити це не зобов’язана;
• повідомлення одержувачів про відправлення на їх адресу вантажів;
• виконання деяких операцій, що пов’язані з перевезенням зовнішньоторговельних вантажів;
• перепакування, обшивка вантажів, відправлення тари, спеціальне маркірування.

Для виконання  усіх цих операцій потрібні висококваліфіковані  робітники (експедитори), а також  робітники для виконання вантажно-розвантажувальних  робіт та супроводження вантажу  зі складу станції до складу одержувача чи від складу відправника до складу станції. Утримання такого штату  не вигідне для підприємств.

Усі роботи, покладені на відправника та одержувача, можна поділити на чотири групи: транспортні — завезення і вивезення вантажу; вантажно-розвантажувальні — навантаження, розвантаження, сортування, пакування, комплектування дрібних відправлень у повагонну партію тощо; експедиційні — оформлення здавання вантажу до відправлення та одержання вантажів, що надійшли, внесення платежів за перевезення і додаткові операції; допоміжні — виконуються залежно від потреби у них. Коли всі ці операції виконують спеціалізовані організації за дорученням відправників чи одержувача, така організація називається транспортно-експедиційною. Вона виступає посередником між вантажовласником та перевізником.

Експедиційні  послуги можуть надавати як різні  транспортні організації, так і  організації-посередники. Для всіх цих організацій вони є однією з найважливіших операцій. Підставою  для надання експедиційних послуг є договір, який укладається між  відправником, одержувачем і транспортно-експедиційною  організацією. Стосунки сторін, що не передбачені  договором, регулюються законодавством. Транспортно-експедиційна організація  має право взяти на себе увесь  комплекс послуг чи тільки частину  їх, залежно від укладеного договору. В договорі зазначають порядок і  терміни виконання операцій з  обслуговування. Транспортно-експедиційні організації можуть виконувати деякі  допоміжні операції: пакування, перепакування  та поділ великих вантажів на більш  дрібні, зміну пошкодженої тари, відправницьке маркірування деяких вантажних місць, супроводження  вантажів на шляху прямування, зберігання їх до відправлення тощо.

Обов’язком  вантажовідправника є своєчасна  підготовка вантажу до здавання.

Порядок виконання транспортно-експедиційних  операцій з вантажами, які приймають  до відправлення, такий: вантажовідправник  своєчасно, до пред’явлення вантажу  для відправлення, подає до транспортно-експедиційної  організації заповнену накладну відповідного виду транспорту та повідомлення (якщо послуга полягає в доставці вантажу на станцію чи в порт відправлення). Оформляти накладну може транспортно-експедиційна організація за дорученням вантажовідправника.

Одержані  накладні візуються безпосередньо  транспортно-експедиційною організацією або через товарну контору  залізниці, порту чи пристані. У більшості  транспортно-експедиційних організацій  існує такий порядок приймання  та супроводження вантажу експедитором. На завізовані накладні транспортно-експедиційна організація виписує наряд у  трьох примірниках. Своєчасно, перед  днем приймання вантажів, транспортно-експедиційна організація дає своєму експедиторові  або шоферу-експедитору накладну і два примірники наряду з відправлення (наряд і дублікат наряду) під  розписку на корінці наряду, що залишається  в транспортно-експедиційній організації  для обліку.

Вантажовідправників повідомляють на передодні про час  прибуття експедитора на склад за одержанням вантажу. Експедитор (шофер-експедитор), що має постійне доручення на право  одержання вантажу, після прибуття на склад вантажовідправника передає  останньому накладну і наряд на відправлення з дублікатом. Накладну, складену транспортно-експедиційною  організацією, підписує вантажовідправник.

При здачі  вантажу відправником і прийнятті  його експедитором визначають масу вантажу, зважуючи на вагах або обчислюючи загальну масу вантажу, який здають, виходячи з маси, зазначеної на вантажних  місцях, чи стандартної маси вантажних  місць. Приймання вантажу засвідчує  підписом в наряді на відправлення експедитор. Наряд залишається у  вантажовідправника. У дублікаті  наряду на відправлення і дорожньому листі водія вантажовідправник  відмічає час прибуття автомобіля на склад і відправлення його зі складу.

Прибувши  на станцію, в порт чи на пристань, експедитор здає вантаж за накладною на склад. Вагар складу розписується у дублікаті  наряду на відправлення про прийняття  вантажу та відмічає час прибуття і відправлення автомобіля.

Експедитор (шофер-експедитор) звітує перед транспортно-експедиційною  організацією за дублікатом наряду на відправлення. На корінці наряду на відправлення роблять позначку про  виконання операції.

Накладну  від вагаря складу передають у  товарну (вантажну) контору станції, порту чи пристані, де її таксують, після  чого виписують дорожну відомість. Товарний касир транспортно-експедиційної організації розкредитовує в товарній конторі всі накладні на вантажі, що відправляються, тобто сплачує вантажовідправлення та одержує квитанцію на прийнятий для перевезення вантаж. Квитанції за здані до перевезення вантажі після їх обробки в розрахунковій групі передають вантажовідправнику.

Послідовність виконання транспортно-експедиційних  операцій з вантажами, що прибувають на адресу вантажоодержувачів, у більшості  транспортно-експедиційних операцій така. Після прибуття вантажів на станцію, в порт чи на пристань перевізні  документи надходять у товарну (вантажну) контору; тут їх таксують в порядку контролю та перевірки  сплат. Товарний касир транспортно-експедиційної організації розкредитовує за вантажоодержувачів документи й одержує накладні на вантаж, що прибув з виписаними на них дозволами на вивезення зі станції, порту чи пристані.

У транспортно-експедиційній  організації на кожну накладну чи групу накладних залежно від  кількості вантажів для відправлення виписують по два примірники наряда на прибуття та реєстр. Експедитору передають: накладну, дозвіл на вивезення вантажу, наряд на прибуття, реєстр у двох примірниках.

Під час  приймання вантажу експедитор звертає  увагу на його стан. У разі виявлення  будь-яких пошкоджень чи псування вантаж не приймають, про що повідомляють транспортно-експедиційні організації, а вона викликає вантажоодержувача  для перевірки вантажу.

Видача  вантажу експедитором (шофером-експедитором) на склад вантажоодержувача засвідчується  підписом і штампом на наряді про  прибуття, зазначають також час простою  автомобіля. Накладну разом з реєстром передають (під розписку на другому  примірнику реєстру) вантажоодержувачеві.

Експедитор (шофер-експедитор) звітує перед транспортно-експедиційною організацією про виконання операцій за нарядом і другим примірником реєстру.

3. ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ПОСТАЧАННЯ ВАНТАЖІВ