Транспортная логистика

Вступ

Логістика — досить нове для нас поняття: бібліографія ще не виділяє її як самостійний науковий напрям на підприємствах України, які тільки починають приділяти їй увагу, а вітчизняні літературні джерела, присвячені цій проблемі, можна перерахувати по пальцях.

Закордонні  автори публікацій з логістики підкреслюють її самостійний, у тому числі й  від маркетингу, характер. У нашій  країні поки що немає єдності думок  стосовно цього напряму знань, і  логістика не розглядається як автономна  наука.

«Відновлення  прав» логістики в Україні  — справа часу, адже питання ефективності виробничо-розподільчих відносин дуже актуальні не тільки у сучасних кризових умовах, а й у майбутньому.

Слово «логістика» (від грец. logistike — майстерність підраховувати, міркувати) бере свої витоки ще з часів Римської імперії, коли існували спеціальні службовці «логісти» або «логістики», які займалися розподілом продуктів харчування. Наукою ж логістика стала завдяки військовій справі. Так, візантійський імператор Леон VI (825—912 рр. н. е.) дав їй таке визначення: «Завдання логістики — сплачувати платню армії, належним чином озброювати та розподіляти її, постачати зброю і військове спорядження, своєчасно і достатньою мірою піклуватися про її потреби й відповідно готувати кожен акт військового походу, тобто підраховувати простір і час, робити правильний аналіз місцевості з точки зору пересування армії, а також визначати сили опору супротивника і згідно з цими функціями управляти й керувати, тобто розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил».

Історично вперше управління матеріальними потоками здійснювалося при пересуванні  військ, за якими йшли обози з  продовольством та військовим спорядженням. Задуми полководців і мінлива  військова ситуація вимагали від  військ та флоту складних маневрів, змін маршрутів пересування, прибуття до місця призначення у точно  визначений час. Тому термін «логістика» (у перекладі означає «прикладна математика») вперше з’явився у військовій справі і став звичним на початку ХІХ століття у період наполеонівських війн.

Незважаючи  на первинну військову специфіку, це визначення принципово подібне до сучасних формулювань.

Лише  через 1000 років, у період другої світової війни, принципи логістики почали успішно  втілюватися у життя, коли в США, СРСР та інших країнах вивчалися  властивості операцій, пов’язаних з управлінням матеріальними  потоками. У цей період було проведено  дослідження, що стосувалося проблем  військового постачання та тилового забезпечення фронту, розроблено математичні  методи й моделі, які з часом  дістали назву «дослідження операцій».

Першим  автором праць з логістики  вважають французького військового  фахівця початку ХХ століття А. Г. Джаміні, який визначив логістику як «практичне мистецтво руху військ». Разом з тим Джаміні стверджував, що логістика стосується не тільки перевезення, але охоплює й широке коло інших питань: планування, управління, постачання, визначення місць дислокації військ, будівництво мостів, шляхів тощо.

В розвинутих країнах внаслідок енергетичної кризи концепція логістики сформувалася наприкінці 70-х років, як розвиток ідей системного підходу до організації  управління. Нині ця концепція проголошується деякими фахівцями мало не як «нова  філософія управління», «третій  шлях раціоналізації». Такі гучні назви  не безпідставні, вони підтверджуються  і цифрами. Так, у країнах Західної Європи майже 98 % часу виробництва товару припадає на проходження його каналами матеріально-технічного забезпечення (доставка сировини та транспортування готової продукції і головним чином зберігання). Власне виробництво займає лише 2 % сумарного часу, а транспортування — 5 %. Очевидно, що резерви треба шукати серед цих 98 %. Крім того, у західноєвропейських країнах витрати на всі види діяльності, пов’язаної з матеріально-технічним забезпеченням, становлять близько 13 % вартості валового національного продукту. Структура цих витрат така: на транспортування припадає 41 % зазначених витрат, на зберігання товару — 21 %, на матеріальні запаси — 23 %, на адміністративні витрати — 15 %. Пошук шляхів скорочення витрат відбувається у напрямі вдосконалення управління постачанням, збутом та зберіганням товарів, покращання маркетингової діяльності, поглиблення взаємодії постачальників, споживачів та посередників, удосконалення технології руху матеріальних потоків і т. ін. Концепція інтеграції цих процесів має назву «логістика». Намагання мінімізувати сумарні витрати, підвищити якість не випадкове. У країнах з розвинутою ринковою економікою на сектор розподілу, як правило, припадає близько 1/3 валового національного продукту. При цьому майже половина цього показника припадає на зберігання запасів матеріальних ресурсів. За даними Ради з управління матеріальним розподілом США, надмірне зростання продуктивності праці в логістичній діяльності забезпечує скорочення корпоративних витрат на 10—20 %. Аналогічна ефективність спостерігається й у ряді інших країн.

В основі скорочення витрат полягає відмова  від мінімізації витрат окремих  напрямів діяльності фірм (зберігання запасів, збут, постачання, транспортування  і т. ін.), тому що вона дає лише обмежену економію і сприяє приховуванню неефективних сфер цієї діяльності. Відомо, що будь-яка зміна витрат в одному з видів діяльності, буде це перевезення, складування чи виробництво, обов’язково впливає на суміжні процеси, але не обов’язково адекватно. Так, дуже часто спроба максимально знизити витрати на перевезення стає задорогою для фірми в цілому, якщо її транспортний підрозділ домагається їх скорочення, приносячи у жертву швидкість і особливо надійність доставки. Однак досягти мінімізації сумарних витрат на виробництво і сферу обігу вдалося не одразу.

Як економічний  критерій логістики у 60—70-х роках  був прийнятий мінімум сумарних витрат на усі логістичні операції. Такий підхід давав змогу досягти  раціонального співвідношення витрат та прибутків шляхом пошуку економічних  компромісів між інтересами усіх структурних підрозділів фірм на стратегічному, організаційному та оперативному рівнях. У стратегічному  напрямі вирішуються такі проблеми, як вибір постачальника та видів  систем розподілу. Наступний рівень — рішення та способи організації виробництва і ринку, включаючи можливості відправлень та частоту відвантажень. На оперативному рівні конкретизуються та деталізуються організаційні заходи, наприклад, вибір маршруту та виду транспорту залежно від розміру партій вантажу та виконуються інші аналогічні завдання. На кожному із зазначених рівнів спеціалісти в галузі логістики, займаючи центристську позицію, намагаються збалансувати витрати, запаси матеріальних ресурсів і якість обслуговування. Збільшуючи витрати на одні операції з метою більшого зниження витрат на інші операції, досягалися мінімальні витрати на всю логістичну систему. Характерним прикладом цього є зростання витрат на транспортування та суттєве зниження витрат на управління запасами та складування.

В кінці 70-х років, завершуючи період класичної  логістики, відбулися зміни в  її концепції. Якщо раніше акцент робився  на компромісах між функціями  логістики однієї фірми, то надалі почали виділятися компроміси між фірмами.

На початку 80-х років настав новий період розвитку логістики, що називається  періодом неологістики, чи логістики другого покоління. Логістика в цей період характеризується розширенням сфери дії за межі традиційних функцій. Необхідність такого розширення обґрунтовувалася тим, що жоден із структурних підрозділів фірми традиційно не мав достатніх можливостей та ресурсів, щоб одноосібно належним чином реагувати на зміни зовнішніх умов та самостійно ефективно працювати. Необхідні були спільні зусилля всієї фірми чи підприємства.

Новий підхід на основі всього підприємства полягав у тому, що логістичні системи  мали створюватися та керуватися з  максимальною ефективністю діяльності всієї фірми, а не тільки системи  логістики. Тому велику увагу почали приділяти міжфункціональним компромісам.

Отже  можна констатувати, що логістика  залежно від її сучасного рівня  розвитку є комплексним (системним) методом розробки стратегій і  механізму оптимізації господарчих  зв’язків на основі міжфірмених чи міжфункціональних економічних компромісів.

Як зазначалося  раніше, конкурентоспроможність фірм значною мірою залежить від якості логістичного обслуговування. Особливо якщо вони застосовують сучасні методи досягнення виробництва товарів, що звільняють значну частку зворотних  коштів, шляхом синхронізації роботи виробничих підрозділів фірм та логістичних  структур, надійність постачань, швидкість  відвантаження та перевезення, відповідну партіонність відправлень вантажів.

Відмінною рисою логістики є широке застосування засобів інформатики та комунікацій. Вони дають змогу на високому рівні  контролювати усі основні та допоміжні  процеси сфери розподілу. Автоматична  система контролю чітко відслідковує такі показники, як наявність напівфабрикатів  та випуск готової продукції, обсяг  постачання матеріалів та комплектуючих, ступінь виконання замовлень, просування товарів від виробника до споживача  та інші. Важливу роль відіграє і  комп’ютеризація операцій, пов’язаних з оформленням замовлень, швидкість  та точність яких впливає на частку балансу фірм, що відображає рух готівкових коштів, та як результат відбивається на обігу капіталу.

Під впливом  логістики транспортна політика ряду західних країн зазнала ліберальних змін і перш за все стосовно автомобільного та повітряного транспорту, як найбільш пристосованим до перевезення вантажів дрібними партіями, що дає можливість скоротити запаси матеріальних ресурсів і підвищити швидкість їх обертання. Перехід від жорсткого державного контролю до дерегулювання транспорту проявився у знятті регламентації з тарифів і напрямів капітальних вкладень, усуненні ліміту кількості автотранспортних та авіакомпаній, ліквідації ряду ліцензій, обмежуючих комерційну та експлуатаційну діяльність перевізників.

Одні  автори публікацій розглядають логістику  насамперед як науку, що допомагає оптимізувати кооперативні зв’язки. Інші вважають основним середовищем застосування логістики внутрішньовиробничі  процеси з обов’язковим включенням питань планування завантаження обладнання, визначення розміру партій запуску  деталей. Одні автори відокремлюють  як основу логістичного підходу транспортне  обслуговування, інші ж ставлять у  центрі регулювання та планування виробничого  процесу складське господарство. Так, французькі фахівці з логістики  трактують її як «сукупність різноманітних  видів діяльності з метою одержання  з найменшими витратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, де існує конкретна потреба у  цій продукції». На думку ряду інших  західних спеціалістів, логістика — це інтеграція процесу перевезень з виробничою сферою, що включає вантажно-розвантажувальні операції, зберігання та транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси. Німецький професор Пфоль припускав, що логістика — це «процес планування, реалізації та контролю ефективних й економних з точки зору витрат переміщення та зберігання матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції, а також пов’язаної з ними інформації про постачання товарів від місця виробництва до місця споживання згідно з вимогами клієнтури». Санкт-Петербурзький учений Б. К. Плоткін пропонує стисле, але досить влучне визначення: «Логістика — це наукова дисципліна про управління потоками в системах». Така різноманітність визначень пов’язана з тим, що логістика як наукова дисципліна перебуває у стадії формування, і її базова термінологія ще не уніфікована. На наш погляд, логістика вирішує питання, що стосуються матеріальних та інформаційних потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тобто з поставок. Загальним для всіх фахівців з логістики є системний розгляд виробничих процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери товарообороту.

Таким чином, теоретично логістика відокремилась  як самостійна наука. В багатьох зарубіжних країнах вона є самостійною галуззю  досліджень вчених, вивчається у вузах. Сподіватимемося, що і в Україні  до логістики ставитимуться не тільки як до модного слова, а вона набуде розвитку як ефективний науково-практичний напрям. 

1. СУТНІСТЬ ТА ВИДИ  ПОСЛУГ 

Послуга, з точки зору американського вченого  Ф. Котлера, це захід або користь, котрі один може пропонувати іншому і котрі в основному невідчутні. Надання послуги може бути, а може і не бути пов’язане з товаром в матеріальному вигляді.

Оскільки  послуга має споживчу вартість, вона носить товарний характер, тобто може бути реалізована споживачам як своєрідний товар, що її порівнює з матеріальним товаром. Сама сутність логістики в  наданні споживачам матеріальних потоків  різних видів послуг. В умовах ринкової конкуренції це дуже часто є вирішальним  моментом отримання ринкових переваг  і найбільшої частки ринку.

Удосконалення логістичного сервісу має здійснюватись  упродовж усього логістичного ланцюжка. Основними видами послуг можна вважати  послуги передпродажного характеру, логістичні послуги в процесі  реалізації товару, логістичні послуги  післяпродажного характеру.

Різновидів  послуг дуже багато, однак усі вони носять системний характер (рис. 1).

Організація ефективного логістичного обслуговування передбачає вирішення питань, пов’язаних з технологією та організаційною структурою обслуговування, визначенням оптимальної сфери і цілеспрямованого рівня обслуговування. Формуючи систему логістичного обслуговування, необхідно всебічно врахувати постійно діючі фактори, відповідно до котрих перед замовником завжди стоїть вибір: виконувати самостійно або купувати. Цей вибір визначає не тільки характер і рівень логістичного обслуговування в кожному окремому разі, а й ефективність логістичної системи в цілому.

Рис. 1. Види транспортних експедиційних послуг

В сучасних вимогах на ринку логістичних  послуг можна побачити тенденції  зростання вимог споживачів по відношенню до їх комплексності і якості. Основними  параметрами якості логістичного обслуговування споживачів вважають:

1) час обробки замовлень (час від отримання замовлення постачальником до доставки товару замовнику);