Поняття та визначення логістики. Етимологія поняття ”логістика”

1. Поняття та визначення логістики.Етимологія поняття ”логістика”

Останніми роками у сфері  товарного обігу низки країн  сталися істотні перетворення. У  господарській практиці стали використовуватися  нові методи і технології доставки товарів. Вони базуються на концепції логістики. Етимологія поняття “логістика” викликає істотні суперечності. Найбільш розповсюдженими є дві точки зору. За однією із них термін “логістика” походить від грецького що означає мистецтво обчислювати, міркувати,  за другою – від французького - постачати. Однак зустрічаються й інші версії, зокрема, від древньогерманського - склад, зберігання.

Перш ніж давати визначення логістики, наочно уявімо собі процес управління матеріальним потоком. У  якості простого фізичного прикладу візьмемо струмінь води, що тече з крана. Управляти цим потоком можна за допомогою різних дій - закривши або відкривши кран, додавши гарячу або холодну воду. Можна перемкнути кран змішувача на душ, а можна за допомогою гнучкого шланга направити потік води у будь-яку сторону. В результаті перерахованих дій змінюються інтенсивність потоку, його напрям: міняється якісна характеристика, температура, при розпиленні струменя через душову сітку змінюється структура.

Незважаючи на різноманіття матеріальних потоків, що циркулюють в економічних системах, управління ними, в принципі, аналогічно управлінню струменем води:

- «відкрили кран» - від постачальника до покупця  пішов товар;

- «відкрили кран» більше - посилили поставки;

- «закрили кран» - припинили  постачання.

Можна змінити адресата - потік піде іншим шляхом, можна змінити якісний склад потоку, помінявши асортимент товарів, що поставляються і т. д.

Незважаючи на певну  подібність розглянутих об'єктів, управління матеріальними потоками в економічних  системах, звичайно ж, набагато складніше. Крім безпосередніх операцій з матеріальним потоком (навантаження, розвантаження, транспортування і т. п.), воно включає в себе:

- різні комерційні  операції, в результаті яких з'являється  домовленість сторін про проходженні  потоків і про їхні параметри;

- пошук раціональних  форм транспортно-експедиційного  обслуговування одержувачів вантажів;

- визначення оптимальних  шляхів, за якими мають піти  матеріальні потоки, а також місць,  де вони будуть тимчасово акумулюватися,  а також багато інших видів  робіт.

Управління матеріальним потоком, як і будь-яким іншим об'єктом, складається з д в у х  ч а с т е й:

- прийняття рішення;

- реалізація прийнятого  рішення.

Для того, щоб приймати обгрунтовані рішення з управління матеріальними потоками, необхідні  певні знання. Діяльність з вироблення цих знань відносять до логістики; відповідно велика група визначень трактує логістику як науку або науковий напрям: логістика - міждисциплінарний науковий напрямок, безпосередньо пов'язане з пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних потоків.

Як наука логістика ставить і вирішує наступні завдання :

-прогноз попиту і,  на його основі, планування запасів;

-визначення необхідної  потужності виробництва і транспорту;

-розробка наукових  принципів розподілу готової продукції на основі оптимального управління матеріальними потоками;

-розробка наукових  основ управління перевантажувальними  процесами і транспортно-складськими  операціями в пунктах виробництва  і у споживачів;

-побудова різних варіантів  математичних моделей функціонування логістичних систем;

• розробка методів спільного планування, постачання, виробництва, складування, збуту і відвантаження готової продукції, а також ряд інших завдань.

    На перший  погляд, логістика кілька спрощує  економічні процеси, зупиняючи свою увагу лише на матеріальних потоках. Однак, таке спрощення дозволяє ставити і вирішувати завдання наскрізного моніторингу руху вантажів, починаючи від первинного джерела сировини через всі проміжні процеси аж до надходження до кінцевого споживача. Абстрагування від ряду факторів і виділення матеріального потоку в якості об'єкта дослідження і управління дозволяє проектувати наскрізні логістичні ланцюга, вивчати і прогнозувати їхню поведінку, істотно скорочуючи при цьому розмірність завдань моделювання, а також відкриває нові можливості формалізованого дослідження економічних процесів.

2.Поняття виробничої логістики

Матеріальний потік  на своєму шляху від первинного джерела  сировини до кінцевого споживача  проходить ряд виробничих ланок. Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку і має назву виробнича логістика, або по іншому-внутрішньовиробнича.

Метою виробничої логістики є оптимізація  матеріальних потоків всередині  підприємств, які створюють матеріальні  блага або надають матеріальні послуги.Актуальність застосування логістики у матеріальній сфері зумовлена декількома аспектами. По-перше, останнім часом спостерігається тенденція звуження сфери масового і багатосерійного виробництва. Розширюється застосування універсального устаткування, гнучких переналагоджуваних (виробничих) систем. Виробники отримують все більше замовлень на виробництво невеликих партій і навіть одиничних виробів. При цьому з боку покупців все частіше висувається вимога задовольнити потребу за мінімально короткий термін з високим ступенем гарантії.

Іншим аспектом актуальності виробничої логістики є організація виробництва  у рамках кооперації з випуску  складних виробів. У цьому випадку  транспортно-пересувні операції можуть бути об’єктом як виробничої логістики, якщо використовуються власні транспортні засоби для внутрішньо системного переміщення вантажів, так і транспортної за умови використання транспорту загального користування.

Конкретні специфічні особливості  побудови системи виробничої логістики  підприємства залежать від типу і характеру виробничого процесу. Зазвичай припускають, що виробнича логістика присутня тільки на промислових підприємствах, тобто на виробничих підприємствах, які виготовляють деяку продукцію. При цьому ми погоджуємося з думкою, що поняття “виробничих процес” доцільно розглядати ширше, і тоді виробничу логістику можна розуміти як логістику всередині підприємства будь-якого типу, наприклад всередині промислового, будівельного чи торгового підприємства.

Логістичні системи, які досліджує  виробнича логістика, називаються внутрішньовиробничими логістичними системами. Клас внутрішньовиробничих систем, якщо вони задовольняють принципам логістики, досить великий-це промислові підприємства з високим рівнем автоматизації виробництва, автоматизовані складські системи і підприємства матеріально-технічного постачання, транспортні вузли станції і т.д. Якщо виходити із зазначеної раніше просторової декомпозиції логістики, то внутрішньовиробничу логістичну систему слід віднести до мікрологістики. У той же час внутрішньовиробничі логістичні системи можна розглядати на макро- і мікрорівні. Роль внутрішньовиробничих логістичних систем (ВЛС) на макрорівні визначається такими факторами:

• ВЛС підприємств є джерела матеріальних потоків і первинної інформації. Фахівці вважають, що гнучкі виробничі модулі промислових підприємств є стартовими елементами логістичного ланцюга;
• ВЛС підприємств задають певний ритм всьому логістичному ланцюгу. Решта його елементів, у тому числі система постачання і збуту, транспортна система повинні функціонувати відповідно до ритму ВЛС;
• завдяки системному підходу під час дослідження господарської діяльності логістика виступає координатором, стимулятором і організатором зв’язку між усіма суб’єктами підприємства і його клієнтурою. Тому основна мета ВЛС полягає в координації планування й управління виробництвом, реалізації оперативних і стратегічних планів;
• можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища істотною мірою визначається здатністю вхідних внутрішньовиробничих логістичних систем швидко змінювати якісний і кількісний склад вихідного матеріального потоку, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається;
• ВЛС у мініатюрі є системою, у рамках якої функціонують підсистеми постачання і збуту, промислового транспорту, виробничі ділянки підприємства. Моделювання процесів ВЛС дозволяє отримати цінну інформацію для дослідження закономірностей роботи всієї логістичної системи-про гнучкість, стійкість, надійність і т.п.

   На мікрорівні  внутрішньовиробнича логістика виступає центром управління, планування, координації та контролю всіх основних потоків, наявних на промисловому підприємстві: матеріальних, інформаційних та інших. Тут внутрішньовиробничі логістичні системи є рядом підсистем, що перебувають у відносинах і зв’язках одна з одною, утворюють певну цілісність, єдність. Ці підсистеми: закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут і кадри-забезпечують входження матеріального потоку в систему, проходження всередині неї та вихід із системи. Відповідно до концепції логістики побудова внутрішньовиробничих логістичних систем повинна забезпечувати можливість постійного узгодження і взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих ланок і ланок збуту всередині підприємства.

  До завдань внутрішньовиробничих  логістичних систем у рамках  заданої виробничої програми  належать:

• оперативно-календарне планування з детальним розкладом випуску готової продукції;
• оперативне управління технологічними процесами виробництва;
• загальний контроль якості, підтримка стандартів якості продукції та відповідного сервісу;
• стратегічне і оперативне планування постачань матеріальних ресурсів;
• організація внутрішньовиробничого складського господарства;
• прогнозування, планування і нормування витрат матеріальних ресурсів у виробництві;
• організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту;
• контроль і управління запасами матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва і готової продукції на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи і у технологічному процесі виробництва;
• внутрішньовиробничий фізичний розподіл матеріальних ресурсів і готової продукції;
• інформаційне і технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками;
• автоматизація і комп’ютеризація управління матеріальними та інформаційними потоками у виробництві.

   Таким чином,  завдання виробничої логістики  відображають організацію управління  матеріальними та інформаційними  потоками не просто всередині  логістичної системи, а в рамках  процесу виробництва.

3.Визначення кількості та разміщення складської мережі.

Територіальне розміщення складів і їх кількість визначаються потужністю матеріальних потоків, попитом на ринку збуту, розмірами регіону збуту і концентрацією в нім споживачів, відносним розташуванням постачальників і покупців і так далі. Малі і середні підприємства, що обмежують збут своєї продукції одним або декількома довколишніми регіонами, мають, як правило, один склад. Збільшення числа складів пов'язане із зміною загальних витрат на розміщення складської мережі.

Мал.  Залежність загальних витрат на розміщення складської мережі від кількості складів .

При збільшенні числа складів в системі зменшуються транспортні витрати на доставку із складу кінцевому споживачеві і витрати від упущених продажів; одночасно відбувається збільшення витрат на зміст складів і зберігання запасів у зв'язку із зростанням відсотка на капітал, вкладений в запаси. Максимальне наближення складів до споживачів дає можливість чіткіше і точно реагувати на зміну їх вимог, що дозволяє скоротити витрати від упущених продажів.

Приймаючи рішення про  кількість складів, підприємство повинне  виходити з умови мінімізації  загальних сумарних витрат звернення. На практиці використовуються два варіанти формування і розміщення складської мережі - централізована і децентрализованная система складів.

Централізована система складування включає один великий центральний склад, де накопичується основна частина запасів, і філіальні склади (у їх числі і склади загального користування), розташовані в регіонах збуту.

У децентрализованной системі основна частина запасів концентрується в мережі складів, розосереджених в різних регіонах в безпосередній близькості від споживача. Така схема розміщення складів найбільш доцільна в системі розподілу, де основним клієнтом виступає роздрібна мережа, що здійснює замовлення дрібними партіями, але з частішою періодичністю постачання.

Вибір місця розташування складу. При визначенні складських потужностей необхідно враховувати вимоги, запропоновані до умов і термінів зберігання конкретного виду сировини, матеріалів, готової продукції і т.д. Наприклад, для збереження комплектуючих, незакінченої й готової продукції, вартість яких висока, потрібні спеціальні складські будівлі й споруди, що забезпечують їхнє збереження і захист від зовнішніх атмосферних впливів, псування, крадіжки.

Точність у розрахунках  складського простору багато в чому залежить від правильного прогнозу попиту на продукцію певного складу і визначення необхідних запасів (виражених у натуральних величинах).

При виборі місця розташування складу із числа можливих варіантів оптимальним вважається той, котрий забезпечує мінімум сумарних витрат на будівництво і подальшу експлуатацію складу й транспортних витрат з доставки та відправлення вантажів.