Вивчення творчості Валерія Шевчука на уроках української літератури в старших класах

 

Міністерство освіти і  науки молоді та спорту України

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Інститут філології

 

Кафедра української літератури

 

 

 

 

Вивчення творчості Валерія  Шевчука

на уроках української  літератури в старших класах

 

Курсова робота

Виконала:студентка 242 групи

Кулеба В.М.

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент Владимирова В.М.

 

 

 

 

 

 

 

Суми 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1

Валерій Шевчук як творча особистість. Становлення художньо-естетичних поглядів митця………………………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ 2

Особливості вивчення роману-балади  “Дім на горі”………………………………10

2.1Специфіка жанру та  композиції в романі………………………………………10

2.2 “Дім на горі” в рецепції критиків………………………………………………21

РОЗДІЛ 3

Виховне значення творчості  Валерія Шевчука  в контексті  сучасних морально-етичних запитів………………………………………………………………………24

ВИСНОВКИ..................................................................................................................34

Додаток 1………………………………………………………………………………36

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………………..37

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні в українській  літературі можна назвати кілька імен претендентів на здобуття Нобелівської премії. Серед них візначне місце  займає В.Шевчук. Але чи вдасться йому стати першим українцем, нагородженим премією Нобеля – покаже час. А  поки що цей час нам показує  Валерій Шевчук, бо саме час є  головним і найвизначальнішим персонажем Шевчукової прози. Він має дар  відчувати час фізично. І кожен  твір цього автора, кожен його герой, кожне слово його творів – непомильний  рецепт пізнання найтоншого рельєфу  часової тканини. Читати його прозу  – це вдихати українську історію.

Метою моєї роботи було проаналізувати роман-баладу”Дім на горі, ” у єдності форми і змісту

Відповідно до мети мною було поставленотакі завдання: 

1Визначити фольклорно-міфологічну  основу, притчовий підтекст (жанрову  своєрідність) та особливості композиції;

2.Проаналізувати образну  систему роману;

3.Визначити систему мотивів  і символів у творі;

Дослідженням даної теми займалися такі літературознавці як М. Павлишин, Р. Корогодський, Р. Мовчан, Лю Тарнашинська, Д. Нитченко та ін.

Актуальність моєї роботи зумовлена необхідністю подальшого висвітлення та популяризування творчості В. Шевчука, як письменника.

Практичне значення.Робота буде цікавою для ознайомлення учням  та вчителям словесникам

Предмет. Роман-балада”Дім на горі”

Об’єкт: особливості твору ”Дім на горі”

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури і додатку.

 

Розділ І.Валерій  Шевчук як творча особистість. Становлення  художньо-естетичних поглядів митця.

Валерій Шевчук – один з  тих українських письменників, чий  сміливий творчий старт відбувся в 60-х роках, а змужніння, хоч це й парадоксально звучить –  на застійні радянські часи, коли його не допускали до друку. Це дало змогу  за тих абсурдних суспільних умов зберегти свою внутрішню свободу. Роками він писав “у стіл“, та це не пригнічувало, а додавало своєрідної гордості, що світ так само не впіймав його, як колись філософа і поета Григорі Сковороду що став для поета “вчиелем життя”.

Таке  життя, нелегке, аскетично-непривабливе для багатьох сучасників, для самого В.Шевчука стало розкішним “  садом думок, трудів та почуттів ”. У ньому він зумів виростити величезний духовний космос, що його не відразу всі можуть збагнути, але який притягує, чарує, будить свідомість, почуття багатьох.

Шевчук Валерій Олександрович  народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця  в Житомирі. Після закінчення в 1956р. школи хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати в Лісотехнічний  інститут. Не вступив і повернувся додому. Працював при ремонті Житомирського  сільськогосподарського інституту  будівельним підсобником. У цей  період захоплювався вивченням літератури, зокрема української. Особливе враження справили на майбутнього письменника  книга Д. Багалія «Григорій Сковорода  — український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, «встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією І. Франка, а Г. Сковорода  став для мене учителем життя».

У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. У 1958р. він  вступив на історико-філософський факультет  Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: «Січ» (студія імені В.Чумака) і «Молодь», писав вірші, з 1960р. почав писати новели.

У 1961р. В. Шевчук дебютував  оповіданням «Настунька» про  Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі.. Навесні 1961р. літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука  «Щось хочеться» (пізніша назва  «Кілька хвилин до вечора» — збірка «Долина джерел»). На те оповідання був гострий відгук в університетській газеті «За радянські кадри». За газету «Заспів», де був намальований Т. Шевченко із зеленими вусами, Шевчука  хотіли вигнати з університету, тягали до КДБ, допитували, але виключили  художника, який малював ту газету.

У 1961 р. В. Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській  семінарії» для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину  з яких надрукував переважно в  журналах «Вітчизна» та «Літературна Україна». Деяким з них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна — «Вона чекає його, чекає» — була навіть пізніше екранізована (І. Жилком як студентська робота).

Після закінчення університету В. Шевчук був відправлений до Житомира власним кореспондентом газети «Молода  гвардія» В листопаді був взятий до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.

Повернувся додому у 1965р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української  інтелігенції, був у кінотеатрі «Україна», протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в  Києво-Печерській лаврі (враження від  цієї роботи відбилися в повісті  «Голуби під дзвіницею»).

У 1966 р. закінчив повість  «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був  звільнитися з роботи (причиною арешту брата було те, що він вирішив  набрати в друкарні й відбити  для себе як пам'ятку часу статтю про  процес над Погружальським. За це брат дістав п'ять років концтабору суворого режиму).

У 1967р. вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.

У 1969 р. він написав повість  «Золота трава» (надрукована в 1984р.) і перший варіант повісті «Мор», до якої повернувся в 1980р. і зробив остаточну  редакцію в 1983р. Писав історичні  й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка «Вечір святої осені», в якій було надруковано вісім  нових оповідань.

У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Протягом 1979— 1999 pp. В. Шевчук видав  книги: «Крик півня на світанку» (1979), «Долина джерел» (1981), «Тепла осінь» (1981), «На полі смиренному» (1983), «Дім на горі» (1983), «Маленьке вечірнє  інтермеццо» (1984), «Барви осіннього  саду» (1986), «Три листки за вікном» (1986), «Камінна луна» (1987), «Птахи з не видимого острова» (1989), «Дзиґар одвічний» (1990), «Дорога в тисячу років» (1990), «Панна квітів» (1990), «Із вершин та низин» (1990), «Стежка в траві. Житомирська  сага» (у 2 т., 1994), «У череві апокаліптичного  звіра» (1995), «Козацька держава. Етюди  до історії українського державотворення» (1995), «Око прірви» (1996), «Жінка-змія» (1998), «Юнаки з вогненної печі» (1999), «Біс плоті» (1999) та ін.

У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне  звання «Заслужений діяч польської  культури», наступного року він був  удостоєний Шевченківської премії за роман «Три листки за вікном».

З 1988 р. В. Шевчук — ведучий  історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України. У 1999 р. винагороджений «Орденом князя  Ярослава Мудрого» V ст.

На сьогоднішній день В. Шевчук — викладач Київського національного  університету ім. Т. Шевченка, ведучий  історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька  держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української  літератури», «Цікаве літературознавство».

В. Шевчук лауреат Державної  премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001). Він є автором  близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської  літератури.

Історія, природа, культура – це для Валерія Шевчука своєрідні морально-етичні й духовні константи, що визначають рівень людяності, міру гуманізму в суспільстві. Письменник усвідомлює, якої драматичної напруги набувають сьогодні взаємовідносини людини та історії, людини  і природи. Тому так часто його запитальний погляд сягає глибин віків – до витоків народної моралі й етики, до першооснов духовності. Він переконаний: історія повинна бути з нами повсякчас, вона – щоденний компонент нашого духовного життя. Його принцип – не руйнувати фольклорно-міфологічні образи і сюжети, не трансформувати їх з авантюрною безоглядністю в неорганічну “атмосферу” сучасного стилю, образної системи, модної проблематики, а залишати за ними їхню таємничу силу, символічну загадковість, смислову багатозначність, обережно врощувати в систему сучасного культурного життя й художнього мислення. Цим Валерій Шевчук намагається утвердити ідею єдності всього живого, сущого на землі, яка передбачає необхідність для кожного нового покоління виборювати свій досвід пізнання себе і світу і цим пізнанням перевіряти на духовну життєздатність досвід минулих поколінь задля майбутнього.

Валерій Шевчук – творчо активний прозаїк. Зовні  спокійний, завжди з легкою іронічною  усмішкою, повільний у рухах, небагатослівний, насправді він внутрішньо експресивний, у мисленні динамічний і спраглий на нове, ще не пізнане, духовно необхідне  сучасному дню. Його жанрово-стильова і проблемно-тематична палітра  вражає. Тут і далека історія і  гостропроблемна сучасність, студії над давніми українськими поетиками, переклади майже невідомих до сьогодні поетів XVI – XVIII століть…

Валерій Шевчук у своїй різнотематичній і  багатожанровій творчості послідовно утверджує ідею необхідності виборення  людиною істини на шляхах індивідуального  самовдосконалення і суспільного  прогресу. Тому він так активно  вступає в діалог із сучасником, використовуючи багатий духовний арсенал  національної і вселюдської культури.

Як важливо  для письменника співвіднести сучасний земний час із часом історичним, щоб розширити сучасні культурні  параметри і зробити їх багатшими, об’ємнішими, тобто не такими однозначними. Це необхідно і тому, що мораль і етика нівелюються, спрощуються, прагматизуються, а письменник хоче довести, переконати, що мораль несе в собі багатовікові знаки буття народу і людства, знаки, які заслуговують на духовну реабілітацію. Хоча б для того, щоб зрозуміти, якою складною була людська еволюція, якими драматичними були стосунки людини з природою і скільки здорового було в народних уявленнях про мораль, культуру, мистецтво, які  формувалися колективною свідомістю. Тому так приваблюють Валерія Шевчука морально-філософські пошуки шляхів і способів набуття сучасною людиною душевного ладу, внутрішньої рівноваги. Тому він закликає повернутися обличчям до природи, до народно – поетичних традицій – адже інакше зруйнуються такі важливі й необхідні суспільні осередки як рід, сім’я, дім.

 

 

Розділ 2. Особливості  вивчення роману-балади  “Дім на горі”.

2.1 Специфіка жанру й  композиції в романі

Роман побудований з двох частин: повісті-преамбули і циклу  «Голос трави» з тринадцяти новел. Та міф-легенди який перетворюється на циклічно повторюваний магічний обряд, пронизує жіноч і образи ореолом  таємничості Образ Дому у творчості  В. Шевчука займає усю різножанрову творчість. З вікон цього дому побачено українську історію трьох  століть у романі "Три листки за вікном" (1986), удостоєному Шевченківської премії за 1987 р. Особливий часопростір  Дому розбудовувався у інших, нових  творах.

Роман "Дім на горі", який письменник називає "обителлю свого духу", народжувався у 1966-1980 роки.

Книжку "Дім на горі" я писав мовби з кінця, тобто  з другої, фольклорно-фантастичної частини "Голос трави". Писалась вона поволі: спершу одне оповідання, котре  я відкладав убік – хай вилежиться, тоді друге й так далі. Мав щастя, що мене ціле десятиліття не друкували, отож міг собі дозволити таку розкіш – не поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання, побачив, що вони утворюють певну цілість. Мені забаглось  видати її окремою книжкою, але, на щастя, ніхто не зважився її друкувати, і  поки вона собі лежала, я відчув, що чогось їй бракує. І дописав тоді першу частину".