Вивчення біографії письменника на уроках української літератури

Міністерство освіти і науки  України

ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”

 

 

 

 

 

Кафедра української літератури

 

 

Вивчення біографії  письменника на уроках української  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Луганськ 2011

Зміст

Вступ

І. Дискурс вивчення біографії письменника в методичній науці.

1.1. Принципи вивчення життєпису митця.

1.2. Джерела вивчення біографії.

IІ. Урок вивчення біографії письменника: теорія і практика.

2.1. Методи та прийоми вивчення життєвого та творчого шляху митця.

2.2. Досвід вчителів-словесників у викладі життєпису письменника.

Висновки 

Література

 

Вступ

Біографії письменників є взірцем для учнів. Вивчення життєпису письменника має пізнавальне і виховне значення. Адже біографія вивчається не сама по собі, а поєднується із творчістю письменника. Виховання учнів засобами художнього слова – процес цілісний, у якому взаємодіють вплив образів твору й особистість його автора. Показове висловлювання з цього приводу І. Я. Франка: “ Про свої новели скажу тільки одно, що майже всі вони показують дійсних людей, котрих я колись знав, дійсні факти, на котрі я дивився або про котрі я, як то кажуть, переміряв власними ногами. В такім розумінні –

 всі вони частки моєї біографії”. А висловлювання Т. Г. Шевченка, що “історія мого життя є частиною історії моєї батьківщини” можна застосувати до життєписів усіх письменників.

Вивчення життєвого шляху письменника  повинне бути своєрідною психологічною та естетичною підготовкою до розгляду його творчості. Особа письменника в будь-якому випадку повинна розглядатись в нерозривному зв'язку з епохою, що її породила. Розкривати духовний світ письменника –

якоюсь мірою означає дати характеристику історичним явищам того часу. Особливо на це слід наголошувати вчителеві  при вивченні української класики.

       Світогляд письменника  виявляється в його громадських  справах, ставленні до явищ соціального і культурного життя, публіцистиці, листах, але не меншою мірою він дає себе знати в тематиці, сюжеті, образах створюваних книг. “Вивчення життєвого і творчого шляху письменника – важлива ланка в системі викладання літератури в школі. Насамперед це пояснюється тим, що життя та діяльність визначного майстра слова є найкращим коментарем до його творів” [8, с. 186].

Актуальність дослідження  полягає у тому, що в теорії викладання літератури вивченню біографії присвячено досить уваги, проте на практиці, як показують констативні спостереження, вивчення життєвого і творчого шляху митця викликає труднощі, вчитель не завжди вміє вдало подати матеріал, що призводить до зниження інтересу учнів до предмету. Окрім того, сучасна школа стоїть перед проблемою морального виховання особистості, а вивчення життєвого і творчого шляху письменника містить у собі значний виховний потенціал, окрім того, взаємовідношення вивчення біографії та власне літературного твору й досі залишаються не до кінця дослідженими.

Об’єктом дослідження є життєпис письменника під час викладання української літератури в школі.

Предметом дослідження є специфіка вивчення життєпису письменника в школі.

Мета дослідження: аналіз поглядів провідних вчених-методистів на проблему вивчення біографії письменника, в тому числі усталених і новаторських.

Завдання дослідження: з’ясувати принципи, методи та прийоми вивчення життєпису, а також умови, за яких це вивчення є максимально ефективним.

Джерела дослідження: підручники та посібники з методики викладання літератури Б. Степанишина, Є. Пасічника, Г. Токмань, В. Дробота, О. Демчука; численні методичні розробки вчених та вчителів, опублікованих у фаховій літературі: журналах “Українська мова і література в школі”, “Українська література в загальноосвітній школі”, “Українська мова й література....”, “Дивослово”, також автореферати захищених дисертацій з досліджуваної теми. Як додаткові джерела використовувалися дослідження з методики викладання російської та зарубіжної літератур.

Вивчення біографії митця в  школі на уроках літератури було предметом  дослідження вчених І. Є. Каплан, В. М. Дробота (вивчення біографії митця в єдності з його творчістю, головна мета вивчення біографії – висвітлення творчої еволюції митця та еволюції його світогляду), Б. Степанишина (вивчення особистості письменника, тобто перехід від хроніки життя до світогляду; біографія як знайомство з особою письменника), Є. Пасічника (вивчення біографії у нерозривному зв’язку з творчістю письменника, життєпис як джерело формування моралі), Н. Волошиної, Г. Токмань (екзистенційне викладання життєпису); методистів-практиків О. Демчука (різноманітні типи уроків вивчення біографії), Л. Овдійчук, С. Кравчук,          Н.      Супринової, В. Андрусенко, Н. Фіщенко, С. Привалової, В. Захарової, С. Жили, яким належать розробки з вивчення життєвого та творчого шляху українських письменників і методичні узагальнення.

Практичне значення дослідження: матеріали можуть бути використані викладачами вищої школи і вчителями-словесниками в курсах української літератури, спецкурсах та спецсемінарах з відповідної тематики.

Наукова новизна полягає у необхідності подальшої розробки проблем, пов'язаних з вивченням біографії письменника в школі, як з теоретичного, так і практичного боку.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Мета та завдання роботи обумовили її структуру – 38 сторінок.

 

 

 

І. Дискурс вивчення біографії письменника в методичній науці.

 

Існує ціла низка причин, з яких шкільне  вивчення української літератури неможливе  без розгляду життєвого та творчого шляху митця. Перш за все тому, що біографія – це ключ до творчості, на що часто вказували  й самі письменники: “Про свої новели скажу тільки одно, – писав І.Франко, – що майже всі вони показують дійсних людей, котрих я колись знав, дійсні факти, на котрі я дивився, або про котрі чув від свідків, малюючи крайобрази тих закутків нашого краю, котрі я, як то кажуть, переміряв власними ногами. В такім розумінні, – вони частки моєї автобіографії ” [8, с.186].

Б. Степанишин вказує та той важливий момент, що “висококваліфікований вдумливий читач може пізнати особистість письменника – його світогляд, мораль, уподобання, характер, вдачу (темперамент), ставлення до природи і суспільства та інші грані – з самих його творів” [11,с. 179]. Натомість учень ще не володіє таким читацьким рівнем, тому для нього потрібне спеціальне вивчення біографії.

Життєпис письменника – це і можливість збагнути його епоху, час життя, адже більшість митців (і в цьому сила нашої літератури) були ще й активними громадськими діячами. Як писав Тарас Шевченко: “Історія мого життя є частиною історії моєї батьківщини”. З біографії митця можна розкрити і вузлові моменти тогочасної історії: жах кріпаччини – з життя Великого Кобзаря, поліцейську монархію Австро-Угорщини – з біографії І.Франка, сталінські жахіття – з життєписів митців Розстріляного Відродження, круговерть еміграції – за життям письменників “празької школи” та “Нью-Йоркської групи”.

Вивчення біографії має і  культурологічну цінність. За словами                О. Демчука, належне ознайомлення з життєвим шляхом письменників – це й своєрідна енциклопедія нашої культури. Наприклад, під час вивчення біографії Лесі Українки (коли йтиметься про її оточення) учні дізнаються про генія української музики Миколу Лисенка, видатного письменника і вченого-сходознавця Агатангела Кримського, талановитого художника Івана Труша, славетного фольклориста та історика Михайла Драгоманова, відомого голову Радикальної партії Галичини Михайла Павлика, знаменитого керівника “Київської громади” Михайла Старицького та ін. Вивчення біографії               М. Рильського неможливе без розповіді про його батька – Тадея Рильського, а життя О. Олеся – без його сина О. Ольжича.

Проте чи не найбільший потенціал  має біографія як засіб морального та світоглядного виховання учня. На це вказують практично всі методисти.

На матеріалах життєвого шляху  письменника можна формувати у молодого покоління кращі моральні якості – любов до праці, рідного краю, свого народу, чесність, принциповість, високу ідейність. Ще в 1891 році визначний методист В. Острогорський, автор книжки “Двадцять біографій взірці російських письменників”, адресованої молоді, зазначав, що ознайомлення життям відомих митців допоможе підростаючому поколінню самовдосконалюватися, стимулюватиме його творчі сили, облагороджуватиме його [8, с.186].

Біографії видатних митців слова  – надзвичайно цінний матеріал для роздумів на світоглядні і морально-етичні теми. Вони є, сказати б, школою самовиховання громадянина з чіткою програмою людинознавчого і народознавчого спрямування. Саме це мав на увазі Іван Франко, коли писав, що генії, обранці долі, великі і оригінальні в щасті та стражданні, що життєпис корифеїв літератури дасть змогу увійти в таємниці духа їхньої епохи, бо саме в них він міститься [3, с.4-5].

Проте слід обережно використовувати  життєписи з виховною метою, щоб  в учня не сформувався узагальнено-негативний стереотип “всі боролись, повставали, всі великі, борці з тиранією, режимом тощо”.

Г. Токмань виділяє такі завдання вивчення біографії письменника в школі: учні мають:

1. познайомитися з рисами особистості та долею митця;
2. зрозуміти особливості його творчого доробку – жанрові, тематичні, ідейні;
3. уявити його стосунки з різними людьми й із суспільством у цілому;
4. дізнатися, чи було гідно поціновано талант за життя і після смерті;
5. відчути болі й радощі письменника як людини, захопитися сильними рисами його особистості, зацікавитися творчістю цієї непересічної постаті.

Як сказано вище, формування образу митця як живої людини, близької учневі є однією з головних цілей  вивчення біографії.

Таким чином, можна виділити такі мотиви (а, отже, і напрямки) вивчення життєпису письменника на уроках літератури:

• ознайомлення через життя письменника з епохою, її культурним та мистецьким життям;
• наведення міжчасових літературних та міжпредметних зв’язків;
• знаходження додаткової інформації для розуміння творчості;
• життя письменника – приклад для морального та світоглядного виховання.

 

1.1. Принципи вивчення життєпису  митця.

 

Вчені-методисти, які присвячували свої розробки вивченню біографії мають  подібні погляди на принципи її вивчення, проте є і розбіжності.

Є.Пасічник, говорячи про принципи вивчення життєпису, виділяє їх із особливостей біографічного матеріалу (хоча чітко їх не описує):

1. вивчення біографії в нерозривному зв’язку з творчістю;
2. вивчення біографії як підготовки до сприймання твору;
3. вивчення біографії в нерозривному зв’язку з епохою (принцип історизму);
4. при вивченні життєпису потрібно ставити конкретні специфічні завдання, що випливають з особливостей життя та творчості того чи іншого письменника;
5. акцентування уваги на неповторності кожного життєвого ляху;
6. всебічне освітлення особистості митця як живої людини з притаманними їй рисами характеру;
7. всебічне освітлення діяльності митця. [8, с.188].

Г. Л. Токмань чітко виділяє такі принципи вивчення життя та творчості митця: історизм, актуальність, психологізм, екзистенційність, естетизм.

• історизм: письменник зображується вчителем як історична особа, яка існувала в певну історичну добу в певному краї і вела з ними діалог. Митець своїм словом впливає на історичний час, стає з ним врівень, хоча результат їхніх стосунків може постати перед народом значно пізніше, по смерті поета.
• актуальність: розмисли й узагальнення не повинні підмінити конкретики долі художника – навпаки, абстракції мають слідувати за фактами, реаліями біографії. Життя насичене подіями, серед яких треба обрати кілька для оповіді. Вчитель акцентує факти, які були пороговими в існуванні митця, знакували повороти долі. Не обминає також подій повсякденного життя, щодення поета нерідко було нестерпним, суперечило його покликанню.
• психологізм: розповісти про внутрішні спонуки вчинків, про те, що було в поетовому серпі, як рухалася його думка, чим боліла душа, вчитель зможе завдяки знанню творчості майстра, мемуаристики, а також через симпатію.
• екзистенційність: письменник – унікальна особистість, слід переконати в цьому учнів, показавши неповторне в перебігу його думок, почуттів. фактів долі. Ми відповідаємо на питання: як він ішов до смерті? Яким обрав себе? Чи виявив своє неповторне “Я” серед людей? Чи знівелював його у натовпі? Чи пішов у “внутрішню еміграцію, відкриваючись лише перед аркушем паперу?
• естетизм: творчість є суттю письменницького життя, він живе водночас у реальному світі і у світі своїх героїв – й невідомо, який з цих двох світів йому ближчий. Відтак учитель занурює школярів, як майбутніх читачів митця, в художні хронотопи його книг, вводить у коло їх персонажів, знайомить, естетичними принципами автора [12, с.119-120].