Свiтоглядно-тематичне навантаження новели Франца Кафки "Перевтiлення"

    У звичайному, нормальному світі людина, і пильнуйте, живе в світі логічних причинно-наслідкових зв'язків, у всякому разі так вважає. Йому все звично і зрозуміло, а от засинаючи, людина вже занурена у сферу алогізму.Художній трюк Ф. Кафки у тому, що у нього все навпаки. У нього алогізм і абсурд починається, коли людина прокидається.

    Головний мотив творчості Ф. Кафки – відчуження людини, її самотність - повністю розкриваються в його творах. У трьох романах Кафки - «Америка», «Замок», «Процес» - мова йде про все більш важких формах смертельного самотності. Чим більше самотній герой, тим важче його доля.Карл Россман– герой роману «Америка» – ще тільки загублюється в перипетії долі; доля героя «Замку» зайшла в глухий кут, він стає знедоленою; Йозеф К. – вже переслідуване тварина, доведене до загибелі. У першому романі самотність –ще поки суспільне явище, конкретне, у другому - символічне, «метафізичне», але ще досить добре відчутні його конкретні суспільні взаємозв'язки, у третьому – повністю «метафізичне», абстрактне, символічне, у реальному житті абсолютно неможливе і абсурдне.

    "Перевтілення" –одне з найстрашніших творів світової літератури і найзнаменитіший розповідь Франца Кафки.

    З самого початку ми очікуємо, що основний конфлікт новели буде пов'язаний з метаморфозами, що відбуваються з героями, і це очікування виправдовується в повній мірі: « Прокинувшись одного разу вранці після неспокійного сну, Грегор Замза виявив, що він у себе в ліжку перетворився на страшну комаху ».Це фантастичне зміна зовнішності головного героя - лише художній прийом, на тлі якого і розвиваються інші художні метаморфози, але вже не стільки з Грегором, скільки з його оточенням, найближчими людьми, зовнішнім світом.

    Перетворившись на велику страшну комаху, Грегор Замза зберіг людську душу, всередині він залишився особистістю, якій у цій жахливій ситуації як нікому іншому були потрібні підтримка і розуміння.  Ні одного, ні іншого він не отримує навіть від найближчих йому людей - батьків і сестри, зустрічаючи у відповідь на всі спроби контакту лише страх, огиду і навіть агресію, хоча домочадці і розуміють, що перед ними не просто дурна комаха, а їхній син і брат, змінився лише зовні. Однак навіть до перетворення Грегора в сім'ї не було тепла і взаєморозуміння, незважаючи на те, що молодий чоловік був єдиним годувальником, намагався виплатити величезний борг батька, працюючи комівояжером у кредитора, безжального експлуатаційника. Здається, що перетворення в жалюгідну комаху, катастрофа, що трапилася з Грегор Замза, є логічним продовженням його мимовільної залежності і його каторжного людського існування, адже що може бути більш беззахисним, ніж комаха перед агресією і жорстокістю людини?

    Читаючи новелу, починаєш розуміти, що під зовнішньою оболонкою комахи Грегора ховається добре і чуйне серце, чиста і чуйна душа. Розуміючи почуття, які він викликає у рідних, Грегор намагається допомогти їм, майже не виходить з кімнати, щоб не лякати мати, ховається під ліжком, коли сестра прибирає кімнату. Але поведінка і ставлення родини з кожним днем стає все більш образливим, жорстоким.  Створюється відчуття, що з цими людьми теж відбувається жахливе перетворення, насправді ж перед нами лише оголюються їх черстві душі, коли вони скидають личину доброчесності і благородства.Рідні не тільки не хочуть допомогти Грегору впоратися з важким становищем, але і всіляко знущаються над ним.Батько ж, вбачаючи в сині лише потворну комаху, навіть калічить його, ледве не довівши жорстоке побиття до вбивства.

    Метаморфози, що відбуваються з головним героєм і його сім'єю, знаходять своє відображення й у зміні зовнішнього вигляду кімнати Грегора - символу його внутрішнього світу і ставлення до нього домочадців.Так, з постала перед нами на початку розповіді непогано обставленій кімнати молодої людини поступово виносяться всі речі, в тому числі і нескінченно дорогі для господаря, незважаючи на його протест.А в кінці новели перед нами  –  брудний, незручний барліг, звалище непотрібних речей.

    Сюжет і композиція новели мають свої особливості. «Перевтілення» складається з трьох розділів, у кожному з яких вміщується певний елемент сюжету. У першому – зав’язка твору (перевтілення Грегора), у другому – його кульмінація (вигнання Грегора батьком, «бомбардування яблуками»), у третьому  –  розв’язка ( смерть Грегора).

    Кожен із розділів відображає певний конфлікт Грегора зі світом. У першій частині , де зображується зіткнення Грегора з повіреним і батьком, конфліктна ситуація зумовлюється прагненням Замзи-комахи довести свою людську гідність та незмінність свого соціального статусу. У другій, де розгортається боротьба героя з матір’ю і сестрою навколо жіночого портрета, який символізує кохання, виявляється бажання героя зберегти свій інтимний, знову ж таки людський, але автономний від соціуму та родини, внутрішній світ. У третій частині  Грегор озивається на звуки скрипки, і це свідчить про його потяг до мистецтва, до найвищих духовних здобутків. І у всіх трьох випадках герой зазнає поразки. У такий спосіб Франц Кафка доводить свою думку про те, що найважливіші духовні цінності виявляються на початку ХХ століття неспроможними, а нещастя відчуженості нездоланними.

    Природа головного героя твору –  Грегора Замзи – аж ніяк не романтична; він звичайна людина: один  із численних непримітних комівояжерів однієї з численних фірм. В його долі все випадкове: не поталанило йому з фірмою; не склалося з коханою  –  касиркою одного з магазинів ( вона так і не спробувала дізнатись, що сталося з її зниклим шанувальником); ні, зрештою, з родиною. За інших обставин все могло б статися  інакше.

    Франц Кафка використовує філігранний прийом : прийом трикратного (як у казці) обрамлення і градаційної (зростання напруги) епіфори ( всі частини закінчуються однаково): Грегора виганяють зі звичного кола спілкування, з кімнати, з цього світу.

    Кожна з трьох частин складається з «появи» Грегора  у кімнаті і закінчується «вигнанням». Відрізняються причини появи героя: у першій частині він з’являється на вимогу тих, хто знаходится у кімнаті, у другій – намагається допомогти зомлілій матері, у третій –  приваблений грою сестри на скрипці. Три спроби (як у казці) мав Грегор Замза, але родина тричі  відштовхувала його, він їй непотрібний, тому новела має нещасливий фінал.

    Три стани ставлення до Грегора і в родині. У першій частині – розгубленість. У другій – Грегор для них вже чужий, але родина ще сподівається, що все налагодиться і до сина повернеться його звичайний вигляд. У третій частині – родина відверто вороже ставиться до Грегора.

    Три інтер’єри оточують Грегора у трьох частинах: спочатку – це досить непогано об лаштована кімната молодого чоловіка, потім – пустеля, а вже згодом – звалище непотрібних речей. Якщо у другій частині винесення меблів із кімнати пояснюється турботою про нього, то у третій частині  «багато зайвих речей … помандрувало до Грегорової кімнати, де вже майже не було вільного місця».

    Назва трактується досить легко: «Перевтілення» –  це те, що відбулося з головним героєм. Але це не єдине трактування, бо таке ж перетворення відбувається з кімнатою Грегора, зі ставленням родини до нього. Фінал теж не викликає ніяких суперечок: фізична смерть героя як остаточне «вигнання» його: уже не із кімнати, а з життя  – це лише закономірний підсумок ставлення родини до нього. Коли сталося це нещастя з Грегором, родина не змогла перемогти свою відразу і поставитися до Замзи як до людини. Тільки мати намагається хоч щось зробити для сина, але далі намірів це не йде. Батько з самого початку ставиться до сина вороже. У своєму нещасті Грегор залишився сам, без підтримки найближчих людей, яким присвятив своє життя.

    Найтрагічніше світобачення Кафки відбивається у смерті героя, яка відбувається в більшій мірі від усвідомлення своєї непотрібності, самотності, розуміння, що він є тільки тягарем і перешкодою. Ворожий світ не щадить людини-комахи, але найстрашніше те, що навколишні люди позбавлені людського серця і душі, і їхній звичний благопристойний вигляд - тільки маска.Франц Кафка майстерно відобразив трагічне безсилля «маленької людини», її приреченість в цьому світі. 
 
 
 
 

     Висновок

    Свого часу Франц Кафка став справжнім новатором у галузі художньої прози, ввівши в обіг багатозначні символічні та алегоричні образи, що підкреслюють трагізм людської долі, нескінченну відчуженість окремої особистості, її самотність і безсилля перед абсурдністю навколишньої дійсності. Його твір незмінно викликає читацький інтерес, змушуючи замислитися над «вічними питаннями», які ставить життя. І сьогодні, коли проблема відчуження особистості стала однією з головних проблем людського суспільства, новела Ф. Кафки особливо актуальна.

    Сім’я, зокрема і Грегор, не задумуються над причинами незвичайного «перевтілення». Усе сприймається як норма життя. Не випадково Ф. Кафка малює драму Замзи у стихії повсякденності, насичуючи розповідь дрібними буденними деталями. Автор намагається довести, що біда затаїлась надрах звичайного, щоденного життя, постійно в ньому і тільки чекає на слушний момент.

    Отже Франц Кафка у своїй новелі «Перевтілення» показав, що реальний світ, який здається людям цілком нормальним, насправді жорстокий і жахливий. У ньому  немає нікому ніякого діла до «маленької людини». Вона замкнена в колі своїх проблем, і лише смерть  може звільнити її з духовної в’язниці. В абсурдному світі немає нічого певного, постійного.

    У реальному світі, на думку письменника, зміщені всі моральні, соціальні і навіть часові орієнтири. Для новели характерне злиття сну і дійсності. Марення Грегора Замзи об’єднують уявне і реальне, свідоме й підсвідоме в одне ціле. І як сон не можна пояснити, так не можна пояснити й ті абсурдні закони, які змальовує Ф. Кафка. На думку письменника, світ не має ніяких пояснень, він втратив мету й логіку духовної еволюції. Такий світ приречений на загибель, бо в ньому гине людина.

    Потрібно звернути увагу на стиль Кафки. Ясність його промови, точна і сувора інтонація разюче контрастують з кошмарним змістом оповідання. Його різке, чорно-біле письмо не прикрашене ніякими поетичними метафорами. Прозорість його мови підкреслює похмуре багатство його фантазії. Контраст і єдність, стиль і зміст, манера і матеріал злиті в нерозривне ціле.

    Метаметафора у творчості Франца Кафки є не окремо взятим тропом, а прийомом, за допомогою якого відбувається організація того чи іншого тексту. Метаметафора укладена в самій ідеї твору, тобто у перетворенні ГрегораЗамзи в комаху. За допомогою метаметафори художник домагається незвичайного ефекту: якийсь абсурдністю, безглуздістю він змушує замислюватися над головними законами буття, над трагічністю людської долі, над існуванням якихось вищих сил, які керують життям людей.

    Метаметафора виявляється в накладенні двох світів, в зіткненнях чогось неприродного з реальним, тобто в абсурдній ситуації. Але усвідомити наявність цих двох світів – значить вже почати розгадувати їх тайні зв'язку. У Ф. Кафки ці два світи – світ повсякденного життя і фантазій.

    Особливість Кафки полягає в тому, що він, зберігши всю структуру мовного повідомлення, його граматико-синтаксичну зв'язність і логічність, зв'язність мовної форми, втілив в цей структурі кричущу, кричущу нелогічність, незв'язність, абсурдність змісту. Специфічно кафкіанський ефект – все ясно, але нічого не зрозуміло. Але при вдумливому читанні, усвідомивши і прийнявши правило його гри, можна переконатися, що Кафка чимало чого важливого розповів про свій час. Почати з того, що він абсурд назвав абсурдом і не побоявся втілити його. 

      Список літератури

1. Белей Н. І. Смерті не знає душа // Зарубіжна література. – 2003. – № 10. – С. 49-52.
2. Вовк Я. Г. Жорстокий світ самотності. Франц Кафка ,,Перевтілення“ // Зарубіжна література. – 1998. – № 4. – С. 28-31.
3. Волощук Є. Ф. Кафка і Т. Манн: два типии модерністського худож-нього мислення // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2007. – № 10. – С. 54-57.
4. Гурдуз А.І. ,,Перевтілення” Ф.Кафки і Р.Бредбері: роздуми про людське і людяне // Всесвітня література в навчальних закладах України. – 2007. – № 3. – С.16-18.
5. Давиденко Г. Й., Стрельчук Г. М., Гричаник Н. І. Історія зарубіжної літератури ХХ століття: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 504 с.
6. Затонський Д. Феномен австрійської літератури: Ф Кафка // Вікно в світ. – 1998. – № 1. – С.76-82.
7. Кафка Ф. Вибрані твори: Процес. Вирок. Перевтілення. Голодомайстер / Пер. з нім. П.Таращука, Є.Поповича / Упоряд. та приміт. Є.Волощук. – К.: Генеза, 2004. – 288 с.
8. Ковбасенко Ю. Ф.Кафка. 1883-1924: Штрихи до портрета письменника // Тема. – 2002. – № 2. – С. 90-92.
9. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці: Золотілитаври, 2001. – 636с.