Принципи відображення міфологічного в Ромені Апдайка "Кентавр"

    Необхідно відзначити, що одним з змістотворних  протиріч роману «Кентавр» є протиріччя між двома підходами до оцінки внутрішнього, духовного стану людини, прийнятих в Стародавній Греції і тимчасової Америці. Відповідно до «американською мрією» американець верит, що той, хто не відчуває себе постійно щасливим - ненормальний. Еллін ж, навпаки, переконаний, що ненормальний тог, хто відчуває себе постійно счастлівим. Страждання є природний стан людської душі. Жити для елліна значить страждати. Страждання породжує трагедію, трагедія - мистецтво. Щасливих, самозаспокоєння, самовдоволених греків немає в грецькій міфології.

    Примітно, що страждає Хірон-Колдуелл і самовдоволено-щасливий Зевс-Зіммерман - виразники двох діаметрально протилежних ¬ них поглядів на стан людської душі. Апдайк протестує  проти принижує високе призначення  людини «американської мрії».

    Апдайк  протестує проти сліпого схиляння перед тими, для кого «американська  мрія» стала реальністю. Апдайк протестує  проти цього феномена, і па прикладі долі Пітера-Прометея показує, чим визначається в Америці ставлення до творчої  особистості. Пітер також як і  Прометей мучиться від болю невизначеного  походження, будучи прикопані до скелі. Ця зчепі також символізує муки людського  страждання, постійно роздирається противоречия.

    Дж. Апдайк кладе в основу створення образу підлітка Пітера Колд Елла два прометеєвого риси: богоборство і покликання творця, «богоборчество» Пітер успадкував від батька. Він інстинктивно ненавидить директора Зіммермана, власника кафе Майнор Кретца, жителів Олинджер. Ця ненависть викликана кількома причинами: соціальної, моральної, політичної. Вони багаті, а Пітер бідний. Вони займаються розпустою, а Пітер, що знаходиться в стані чистої юнацької закоханості, протестує проти опошлення, приниження любові. Вони з усіх сил розхвалюють країну, в якій живуть, а Пітеру добре відома «виворіт» благополуччя «обраних», він ще багатого не розуміє, але саме життя переконує його в тому, що Америка - не благословенний рай для кожного американця. Тяжко хворі змушені працювати, щоб прогодувати сім'ю, і умирають від непосильної праці »як Колдуелл-старший. Цікаво, що бунт Пітера не може мати позитивних результатів ¬ тов. Він нікого не змусив задуматися, а тільки заподіяв неприємності самому підлітку.

    Автори  підручника «Історія зарубіжної літератури XX століття» звертають увагу, що на одному з уроків Джордж читає  учням блискучу лекцію про походження життя на землі, закінчуючи її на пафосній ноті, моментом, коли, нарешті, з'явилося  «трагічне тварина, ім'я якому - людина. У спогадах вразливого хлопчика, який з часом став художником, цей час  покривається флером казковості, реальність і міф зливаються, стають нероздільними, співіснують «на рівних» в  одній фразі. Фактично ж це він  творить міф про свого батька, вчителя Джорджа Колдуелл, кентавра Хірон. Сам же він себе відчуває Прометеєм, прикутим до скелі. Викладачка фізкультури  Віра Хаммель бачиться образі спокусливої, легковажної богині Венери, а товстий, спітнілий, Пихкаючи директор школи Зіммерман здається одягненим силою владою Зевса-громовержця¹⁹. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Висновок

    Проведене дослідження доводить плідність  вивчення феномену міфу на міждисциплінарному рівні: на стику культурології, філософії, естетики, літературознавства з залученням даних з інших наукових областей. Ми переконалися, що в дослідженнях подібного роду виправдовують себе комплексний підхід, принципи системності, конкретності, історичності, цілісності.

    У цьому дослідженні визначено  роль і місце міфів, міфологізації, міфотворчості в культурному  просторі США кінця XIX - XX ст. У вироблених гуманітарною наукою концепціях міф  популяризував у качестве загальної  психоментальних матриці, або універсальної  ритуально-поведінкової схеми, або  ємною логічної структури, - але різноманітні підходи сходилися в тому, що стверджували в ньому наявність фундаментальних, родових рис людської свідомості. Концептуальність і універсальність  міфологічних моделей багато в чому зумовили їх художню продуктивність в зображенні різного роду «буттєвих  начал», не обмежених певними соціально-історичними  рамками. Протягом XX століття міфопоетичної  схеми виявилися активно затребувані  в західноєвропейському та російською мистецтві. У дисертації також доводиться безпосередній зв'язок міфології  і художньої культури в умовах виникнення літературної традиції, коли міф як би «перетікає» в літературні  твори.

    Звернення до міфу, а саме переосмислення міфу, йшло в двох напрямках: ідеологіческком  та естетичному.

    Ідеологічне переосмислення міфу полягала в його гуманізації, тобто в спробі створити героя відчуває, мислячого, що має свою індивідуальну, людську біографію, пристрасті і т.д.

    Естетичне переосмислення міфу в XX ст. пов'язано з новим зверненням до романтичної теорії мистецтва Шеллінга, в якій він стверджує, що будь-який твір мистецтва має стати «нової міфологією», особистої міфологією автора. Будь-яка творчість має створювати світ, нову реальність, в основі творчості повинна лежати фантазія, перетворююча логіку звичної дійсності.

    Прояв інтересу до творчості Дж. Апдайка  визначає його статус як письменника, що переступили рубіж третього тисячоліття, підтверджуючи значимість їхньої творчості не тільки в історико-культурному контексті США, але і в контексті всього світу. Апдайк своєю творчістю створює одну з найважливіших сторінок історії американської літератури, без детального вивчення і правильного розуміння якої не може бути побудована об'єктивна картина розвитку літератури і культури США в XX столітті.

    Початє нами дослідження доводить, що світосприйняття художників базується на неоміфологізм як способі мислення. Навіть сам спосіб структурування творів письменника нагадує своєї епічної, жанрової відкритістю, недомовленістю, інтерпретацією одних і тих же подій різними оповідачами Старозавітні і Новозавітні притчі. Саме міфотворчість як світовідчуття, як «загальна реальність для всіх часів», дозволило письменникові, незважаючи на жанрову відкритість багатьох творів, створити цілісну систему, модель світу, «універсум прототипів», досягти узагальнень «космологічного характеру». Апдайк створює свою оригінальну міфологію, яка має рисами міфології традиційною.

    Роман Апдайка «Кентавр», де міфологія є «самим ядром книги». Апдайк кладе в основу твору античний міф про благородного кентавра Хірон, який пожертвував дарованим йому безсмертям на користь Прометея. Міф допомагає виявити справжній масштаб колізії, що розгортається в нудній повсякденності. У постійному контрасті реального і міфологічного розгортається основна тема «Кентавра» - занепад, зубожіння, здрібніння громадського та приватного життя.

    В роботі визначена функція неоміфологізма, яка зводиться до префігурації тих чи інших системних елементів міфем, метарассказов, міфологій. Крім цього, під типом міфологізма ми розуміємо світогляд письменника і використовувані ним прийоми введення міфологічних структур у текст твору. Міфологічні елементи використовуються для структурування предметного світу і системи образів, для характеристики персонажа як творця певного міфу. Залучення деяких міфологем покликане також полегшити рецепцію тексту²⁰.

    За  межами нашого дослідження виявився і численний ряд проблем, які  можуть служити благодатним матеріалом у вивченні як літературної спадщини Дж. Апдайка, так і всього американського художньо-культурного процесу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Спісок  літератури

1. Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х т. / Гл. ред. С.А. Токарев. – М.: Рос. Энциклопедия, 1998.- Т.1.
2. Софронова Л.А. Еще раз о проблемах истории культуры // Современное славяноведение. – 1990. - № 2.- С. 44-52.
3. Стояновская Е.В. Беседуя с автором «Кентавра»//Иностранная литература. – 1965.- №1.-С.: 255-258.
4. Зверева А.Н. Предисловие. Тупики и преодоления. – М.: Радуга, 1984.-768с.
5. Аверинцев, С. С. Мифы / С. С. Аверинцев, М. Н. Эпштейн // Литературный энциклопедический словарь. М., 1987. - С. 222-225.
6. Аверинцев, С. С. Греческая «литература» и ближневосточная «словесность» // Вопр. литературы. 1971. -№ 8. - С. 66.
7. Агеносов, В. В. Советский философский роман / В. В. Агеносов. -М., 1989.-340 с.
8. Алпеева, Т. М. Теоретико-методологический анализ проблемы социального мифа : автореф. дис.д-ра. филос. наук. / Т. М. Алпеева ; Рост. гос.ун-т. Ростов н/Д, 1993. - 19 с.
9. Американский характер: Очерки культуры США : традиция в культуре / АН СССР ; отв. ред. О. Э. Туганова. М.: Наука, 1998. - 384 с.1. KJ
10. Анастасьев, Н. А. Владелец Иокнапатофы : (О У.Фолкнере) / Н. А. Анастасьев. М.: Книга, 1991. - 415 с. - (Писатели о писателях).
11. Анастасьев, Н. Фолкнер. Очерк творчества / Н. А. Анастасьев. -М. : Худож. лит. 1976. 221 с.
12. Анастасьев, Н. Уильям Фолкнер в воздухе и на суше // Вопр. литературы. 2001. - Вып. 3. - С. 85-103.
13. Анисимов, А. Ф. Космогонические представления народов Сибири / А. Ф. Анисимов. М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1959. - 106 с. - (Музей истории религии и атеизма).
14. Анисимов, А. Ф. Природа и общество в отражении сказки и мифа // Ежегодник Музея религии и атеизма. Л., 1957. -№ 1.-С. 144-171.
15. Антонян, Ю. М. Миф и вечность / Ю. М. Атонян. М. : Логос, 2001.-463с.
16. Апдайк, Дж. «Выглядеть глупым полезно для состояния духа» / Беседу вел Сулькин О. //Лит. газета. М., 1997. - № 1/2 - С. 12.
17. Апдайк, Дж. Гертруда и Клавдий / Дж. Апдайк. М. : ACT, 2001.340 с.
18. Апдайк, Дж. Бразилия / Дж. Апдайк. М. : Прогресс, 2003. - 320 с.
19. Апдайк, Дж. Кентавр / Дж. Апдайк. М. : Прогресс, 1966. - 286 с.
20. Апдайк, Дж. Кролик, беги. Кентавр. Ферма /Дж. Апдайк. -М.: Правда, 1990.-620 с.
21. Арахамия, И. Д. Интерпретация образа Прометея в мировой литературе // Христианство и мир : материалы Всерос. науч.-практ. конф. «Христианство 2000», Самара, 16-18 мая 2000 г. - Самара, 2001. - С. 493-496.
22. Баркова, A. JI. От короля Лира к товарищу Сухову : Судьба мифологических клише в художественном мышлении // Человек. М., 1998. -Вып. 2.-С. 154-170.
23. Барт, Р. Миф сегодня // Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика/Р. Барт. М., 1994.-С. 72-130.
24. Барт, Р. Мифологии / Р. Барт ; пер. с фр., вступ. ст., коммент. С. П. Зенкина. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1996. - 312 с.
25. Батракова С. П. Искусство и миф : Из истории живописи XX века / С. П. Батракова. М.: Наука, 2003. - 215 с.
26. Бахтин, М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / М. М. Бахтин. — М. : Худож. лит., 1965. 527 с.
27. Вельская, Ю. В. Проблема мифологизма в романе Л. М. Леонова «Пирамида» : автореф. дис. .канд. филос. наук / Ю. В. Бельская ; Волгогр. гос. пед. ун-т. Волгоград, 1999. - 17 с.
28. Богораз, В. Г. Миф об умирающем и воскресающем звере // Художественный фольклор. М., 1926. - № 1. - С. 16-21.
29. Болдонова, И. С. Философская повесть в американской литературе XX века (Т. Уайлдер, У. Фолкнер) / Бурят, гос. пед. ин-т им. Д. Банзарова. -Улан-Удэ, 1989.-28 с.
30. Боноски, Ф. Две культуры : Культура США : пер. с англ. / Ф. Боноски. М. : Прогресс, 1978. - 434 с.
31. Борисова, И. Ф. Интерпретация мифа о Прометее / И. Ф. Борисова, Н. Г. Владимирова, Т. К. Лозович // Литературная традиция и современность. -Ташкент, 1989. С. 4-28.
32. Боровик, А. Галактика Апдайка // Огонек. 1988. - № 29. -С. 17-18.