ЗМІСТ

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                      ВСТУП 

  Світ  американського фольклору – складний і незвичайний, представляє мозаїку  культур і слугує багатогранною  основою для його вивчення з позиції  етнолінгвістики, лінгвокультурології, концептології. 

  З позиції етнолінгвістики, започаткованого  американськими вченими-етнографами (Ф.Боас, Е.Сепір) напряму з метою дослідження  культури та мови індійських племен, стає можливим зрозуміти їх побут, обрядність, систему цінностей. Саме мови американських індійців, як відмічає С.Толстая, що не мали писемної традиції, довгий час були об’єктом дослідження етнолінгвістики [4, с. 236]. До того ж, установлення зв’язків між мовами, їх опис сучасного стану підпорядковувались перш за все завданню комплексного опису культури цих народів та реконструкції їх історії, у тому числі шляхів міграції. Лінгвокультурологія досліджує культурні особливості, національний характер і менталітет в безпосередньому зв’язку з людиною, її мисленням, світоглядними орієнтирами та духовно-практичною діяльністю [там само]. Спираючись на досвід своїх попередників – В. фон Гумбольдта, Е.Сепіра, Б.Уорфа, К.Леві-Строса, Ю.М.Лотмана, сучасні дослідники доводять, що людина є єднальною ланкою між мовою та культурою (Г.Вежбицька, Д.Крістел, І.Ольшанський, Д.Таннен та ін.). Необхідно підкреслити, що етнолінгвістика та лінгвокультурологія вивчають мову як феномен культури, інтерпретують сукупність культурних цінностей, досліджують особливе бачення світу крізь призму національного менталітету, а також здійснюють опис мовних картин світу за допомогою відповідного термінологічного апарату, передусім через аналіз концептів. З позиції концептології досліджується концептосфера (Д.С.Лихачев, Ю.М.Лотман) національної мови. При цьому, дослідники зосереджують увагу, що кожен концепт може бути по-різному витлумачений залежно від контексту, культурного досвіду та культурної індивідуальності концептоносія [2, с. 90]. 

Все більше уваги науковці привертають до дослідження  національних особливостей світосприйняття, менталітету, а також етноспецифіки мовної комунікації, що знаходить відображення в мовній картині світу окремої етнічної спільноти (Н.Д.Арутюнова, О.О.Залевська, О.В.Урисон, Ю.Д.Апресян та ін.). Мовна картина світу виступає засобом експлікації знань, що становлять концептосферу етносу, яка, у свою чергу, може бути представлена за допомогою концептів, фреймів, схем тощо.Так, для аборигенних народів Америки завжди актуальним було відстоювання своїх національних інтересів, боротьба за зберігання своєї культурної спадщини, що є частиною загальноамериканської культури і актуалізується у концептосфері, головними складовими якої виступають концепти свобода, могутність, праця.

  Таким чином, проблема аналізу текстів  американського фольклору з позиції  етнолінгвістики, лінгвокультурології та концептології є актуальною на сьогоднішній день, з огляду на те, що надає переваги дослідити мовну картину світу американського народу через осмислення менталітету даного етносу, його особливе світосприйняття та накопичений життєвий досвід.

     Об'єкт дослідження: американська література.

    Предмет дослідження: фольклорні мотиви у творчості американських письменників.

    Мета роботи: визначити як фольклорні мотиви відображаються у творчості американських письменників.

  З огляду на об’єкт, предмет та мету дослідження сформульвано наступні завдання:

     1. Дослідити структуру мовної картини світу фольклору Америки з позиції етнолінгвістики та лінгвокультурології.

   

     2.  Визначити систему цінностей американського народу, що актуалізується засобом національно-специфічних концептів і об’єктивується в характерних образах фольклорних текстів.

    3.  Визначити головні джерела американського фольклору.

    4.  Дослідити фольклорні мотиви у творчості Ірвінга.

                                                    

                                               

                                                     РОЗДІЛ  1

      РОЗВИТОК ФОЛЬКЛОРУ  В АМЕРИКАНСЬКІЙ  ЛІТЕРАТУРІ 

      1.1. Походження терміну „фольклор", його ознаки 

        Термін  „фольклор" походить від англійського folk - рід, народ, lore - 
 знання,  що  разом означають „народна мудрість, народознавство". Одним 
  із  перших  цей термін використав англієць В. Томс, котрий 1846 р. під  
псевдонімом  А. Мертон  надрукував у часописі "Атенеум" (№ 982) статтю 
 The Folklore".  Головна  функція  фольклору  -  це  задоволення  природної  потреби  у самовираженні  й  спілкуванні. Серед основних ознак слід виділити усну форму   поширення   і   передачу  між  людьми  засобом  безпосередньої комунікації.  Значна  роль  при цьому відводиться пам'яті, з допомогою якої фіксуються сюжети, тексти, форми, стереотипи. 
       Текст  народної  поезії  не  мав  автора,  тобто був анонімним, щоразу 
народжувався як нова форма, тобто усне „текст-слово" було варіативним. 
Кожний  твір  був  колективним  -  це  означало,  що  кожен слухач мав  
можливість  додати  до чужого своє, тобто його автором була колективна 
мовна  особистість  у  певному фольклорному соціумі. Фольклорний текст 
був  імпровізійним,  виконавець не просто відтворював текст, але й був  
співавтором  прочитаного,  проспіваного  ( це характерна ознака казок, 
 легенд) [3, c.41].

    Однією з важливих рис фольклору є зображення внутрішнього світу героїв через  „прихований психологізм и", тобто через дії і взаємини персонажів з  навколишнім  середовищем,  певні  зовнішні  обставини тощо. Саме на основі   типізації   виникають   і   т.  зв.  психологічні  фольклорні символи-асоціації. У фольклорі виражені етичний та естетичний ідеали народу, найважливіші принципи  народної  педагогіки. Народна творчість є важливою також для вивчення ментальності її носіїв. Фольклор       взаємопов'язаний з літературою. Характер літературно-фольклорних

взаємин   змінюється   залежно   від  епохи,історико-суспільних   факторів,   стану  розвитку  художньої  культури народу,   літературної  мови,  творчої  індивідуальності  письменника, змістового   спрямування  художнього  твору  тощо.  Між  фольклором  і літературою  існують  певні  відмінності, зокрема у змалюванні героїв.Якщо  література "намагається індивідуалізувати персонажа, його мову, то  фольклор  -  типізує  і  героя,  і  його спілкування з навколишнім світом.

       Успадковані від перших поселенців віра у велич здійснюваної справи, працелюбність, вміння цінувати час і свої зусилля, бережливість, винахідливість у "новому мисленні" американців набувають романтичної привабливості. їх намагаються наслідувати, спрямовуючи на досягнення особистого матеріального достатку й соціального стану. Не випадково американський фольклор і література колоніального народу піднесено оспівують працю, відтворюють образ людини-трудівника, який пізніше виросте в один з стереотипів національної американської свідомості. Усна народна творчість білих поселенців, негритянський фольклор наділяють легендарних героїв (Пола Бам'яна, Пікоса Білла, Джона Гемрі — лісорубів і бурильника) великою фізичною силою, енергією, господарською кмітливістю, наполегливістю. Вони беруть гору над технікою, зводять гори, вирубують каньйони, виривають річки, навіть жінки — героїні казок, переказів, пісень — найчастіше зображаються як мужні, сильні створіння. Всі ці риси властиві не лише міфологічним героям — людям, але і тваринам.Вкорінення в повсякденному житті американців етичних чеснот, які проголошуються протестантизмом, культ праці і особистого успіху формують нове ставлення до світу — американський індивідуалізм, який був для тієї культурної 

     1.2. Головні джерела американського фольклору 

      Американський фольклор має три головні джерела: фольклор індіанців, негрів і фольклор білих поселенців. Питання про фольклор корінного населення Північної Америки - американських індіанців - завжди вважався гострим. Дискусії з цього питання зазвичай виходили за рамки вузько вчених суперечок, незмінно мали громадський інтерес. І це не випадково. Як відомо, індіанці до моменту відкриття Нового Світу досягли порівняно високих ступенів культури. Звичайно, вони поступалися європейцям в культурі обробки металів або землі, в культурі будівництва та ін. Але якщо б,за аналогією, можна було говорити про «культуру свободи», тут вони завжди були на висоті, рабами білих вони не стали, навіть коли білі позбавили їх головних засобів існування, винищивши всіх бізонів - основне джерело життя північно-американських індіанців. Ця потреба індіанців відчувати себе завжди вільними є і ключем для розуміння їх фольклору. Казки індіанців воскрешають перед нами красу незайманих лісів і безкраїх прерій, оспівують мужній і гармонійний характер індіанця-мисливця, індійця-воїна, індійця-вождя. Вони розповідають про ніжне кохання і віддане серце, про відважні подвиги в ім'я любові; герої їх борються зі злом, і підступністю, відстоюючи чесність, прямоту, благородство. У своїх казках індіанці просто розмовляють з деревами і тваринами, із зірками, з Місяцем і Сонцем, з горами і вітром. Фантастичне і реальне для них нероздільно. Через це фантастичне, чарівне проступає опоетизоване реальне життя, образно сприймається індіанцями [2,с.174].

      Багато переказів складено у них про мудрого вчителя, «пророка», який у кожного племені називається по-своєму: в одних - Гайавата, в інших - Глускеп, деякі звуть його Мічабу або просто Чабуа. Це він навчив індіанців жити в мирі і дружбі, він придумав для них своєрідні гроші-раковини - вампум. Він навчив їх різним роботам і ремесел. Він завжди приходив індіанцям на допомогу або у важку хвилину війни, або на рік невдалого полювання. Але він завжди на боці справедливості і Свободи. 
В Америці є безліч зборів північно-індіанського фольклору: етнографічні, наукові видання та збірники у літературній обробці і в переказі для дітей. Російською мовою, крім публікацій у періодиці та в збірниках казок «Як Братик Кролик переміг Лева», «За морями, за горами», «Чарівна кисть», «Веселі казки різних народів», Казки північноамериканських індіанців у відборі для дитячого читання найповніше представлені у книзі «Син Ранкової Зірки». У це видання увійшли казки індіанців Нового Світу, тобто Північної, Центральної та Південної Америки. Казки північноамериканських індіанців, включені до цього збірника, взяті з найбільш відомих американських і канадських видань, а також німецьких. Відкривається цей розділ збірки казками про мудрого вчителя-чарівника Глускепе, що спустився в білому каное прямо з неба, щоб навчити уму-розуму індіанців племені вабанаков.Вабанакі в перекладі означає «ті-хто-живе-поруч-з-висхідним-сонцем».Тут ми стикаємося з ще однією якістю індіанського фольклору - своєрідністю і ємністю мови, що відрізняється великою поетичністю і несподіваною точністю. Про це свідчать хоча б назви різних явищ природи, предметів побуту, а також утворення власних імен, наприклад ім'я героя казки Утікаро - Син Ранкової Зірки. Багато казок цієї збірки розповідають про дружбу людини зі звіром, про близькість його до природи: «Мууін - син ведмедиці», «Біла кувшинка», «Качка з червоними лапками». У них відбиваються і побут, і погляди індіанців, їх етика і моральні вимоги. Дивна в цьому відношенні казка «Син Ранкової Зірки», де ми зустрічаємо якесь протиборство Зоряного світу і Земного. Судячи з усього, тема життя на інших планетах по-своєму хвилювала індіанців. Остання казка збірки - «Як був заритий томагавк» - присвячена актуальній та вічній проблемі: як покласти край війнам і встановити мир. Рішення по-казковому просте і по-народному мудре: зарити томагавк, тобто знищити зброю війни. 

     1.3. Аналіз композиційно-смислової структури фольклорних текстів Америки

   Як зазначається у сучасних лінгвістичних дослідженнях,  концептуалізація

індивідуальних  і соціальних знань про світ приводить до утворення глобального образу світу – його концептуальної картини (Л. В.Даниленко, Г. В. Колшанський, О. В. Кравченко), що об’єктивується національними культурно-історичними рисами (А. Д.  Бєлова). Концептуальна картина світу визначається як інформаційна система,  що складається зі знань,  уявлень,  вірувань,  та є результатом пізнання людиною оточуючого світу,  інтерпретації,  позначення й утримання в свідомості його властивостей у вигляді певної сітки понять, структурованої як концептуальні сфери- локуси (В. З. Дем’янков,  В.І.  Заботкіна,  Ю.М.  Караулов,  Г.В. Колшанський, О.В. Кравченко,  О.С.  Кубрякова).  Національна концептуальна картина світу

відбивається  у відповідній мовній картині світу. Актуалізація концептуальної картини світу відбувається через призму певних концептів – базових одиниць ментальної репрезентації [2008, с.47] .  За визначенням А.С.Приходько,

концепт – це дискретна змістовна одиниця  колективної свідомості, що відображає предмети реального або ідеального світу та зберігається в національній пам’яті носіїв мови у вербально позначеному вигляді” Концепти також широко вивчаються в межах когнітивної лінгвістики (В.З.Дем’янков, А.М.Приходько), культурології (Г.Вежбицька, С.Лихачов),  лінгвокультурології (В.І.Карасик, Г.Г.Слишкін).

          Концептуальні сфери як носії закодованої соціокультурної інформації є

сукупністю  інваріантних категорій (А.Я.Гуревич), що розуміються як сновний семантичний “інвентар” культури, спільний фонд первісних знань (Є.В.Урисон, О. С. Яковлева),  загальний фон або фільтри,  які зумовлюють характер здобуття й організації нового знання й досвіду.  Концепти,  матеріалізовані у вигляді номінативних одиниць,  включаються в комунікацію та відбиваються в національній мовній картині світу. 

       Аналіз композиційно-смислової структури фольклорних текстів Північної Америки показав,  що особливе значення у формуванні концептосфери американців відіграють ті цінності,  які репрезентовані в мовній картині світу через концепти:

MIGHTINESS, FREEDOM, PATRIOTISM, PRIVACY. 

          Дослідження етнокультурної специфіки мовної картини світу необхідно розглядати у нерозривному поєднанні із мисленням,  світоглядом і культурою (І.О.Голубовська,  Ю.С.Степанов та ін.).  Засоби мовної системи об’єктивують концепти, що моделюються у зв’язку з когнітивною діяльністю, а одним із засобів їх вербалізації є об’єктивація в образах,  що віддзеркалюють національно-культурні особливості відповідного суспільства в конкретну епоху.  Так,  на Півночі Америки головним героєм народних легенд став Paul Bunyan (Поль Баньян) – міфічний лісоруб із надлюдською силою. Розповіді про фантастичні подвиги і пригоди Поля Баньяна та його товаришів були свого роду фольклорною реакцією на можливості,  що відкривалися перед людьми “frontier”.  Нестримне марнославство допомагало їм підтримувати мужність і силу духу перед обличчям стихій і могутньою природою.